Головна

Зарубіжні вчені, які внесли великий вклад в розвиток вікової психології

  1. http://archive.neicon.ru/xmlui/ -Журнали по соціології, економіки та менеджменту, психології, історії, політології, філології, релігієзнавства, кримінології та ін.
  2. I. Державно-правовий розвиток Росії в IX - XIX ст.
  3. I. Суспільно-політичний розвиток Росії
  4. II. основи патопсихології
  5. II. основи патопсихології
  6. II. основи патопсихології
  7. II. Соціально-економічний розвиток Росії

Вільгельм Прейер (1841-1897) - німецький фізіолог і психолог. Ввів в дитячу психологію метод багаторічного вивчення дитини за допомогою об'єктивного спостереження.

Вільгельм Вундт (1832- 1920) - німецький психолог, філософ, фізіолог, лінгвіст, творець першої в світі психологічної лабораторії.

Альфред Біне (1887-1911) - французький психолог, автор праць з проблем психодіагностики, графології, дефектології.

Стенлі Холл (1846-1924) - американський психолог, один із засновників педології і американської експериментальної психології, автор робіт з дитячої та педагогічної психології.

Едуард Клапаред (1873- 1940) - швейцарський психолог, виділяв логіку розвитку психіки в філогенезі і онтогенезі, досліджував проблеми розвитку мислення у дітей.

Джеймс Болдуін (1864 - 1934) - американський психолог, який виділив два види спадковості в розвитку людини - біологічну і соціальну.

Арнольд Гезелл (1880- 1961) - американський психолог, який досліджував природу дитинства і раннього дитинства, ввів в дитячу психологію лонгітюдний метод дослідження.

Карл Бюлер (1979 - 1963) - німецько-австрійський психолог, розробив теорію трьох ступенів розвитку психіки: інстинкт, дресура, інтелект.

Вільям Штерн (1871- 1938) - німецький психолог, розробив теорію персоналізму, основою якої була ідея вивчення особистості і закономірностей її формування.

Еміль Дюркгейм (1858- 1917) - французький соціолог, який розглядав у якості основних детермінант людської поведінки поняття «колективних уявлень».

П'єр Жане (1859- 1947) - французький психолог, психіатр, який назвав свою концепцію психологією поведінки, в якій психічні процеси розглядаються як частина активності суб'єкта.

Анрі Валлон (1879- 1962) - французький психолог, педагог, громадський діяч, розробив схему онтогенетических стадій в розвитку емоційної та пізнавальної сфер особистості.

Маргарет Мід (1901- 1978) - американський соціолог, етнограф, вивчала роль співвідношення природних і соціокультурних чинників формування типів особистості, соціалізації працівника в різних культурах.

Зигмунд Фрейд (1858- 1939) - австрійський психолог, фізіолог, лікар-неврапотолог, засновник психоаналізу.

Ерік Еріксон (1902- 1994) - американський психолог, один з основоположників его-психології, доповнив психоаналітичну концепцію ідеями про соціально-культурно-історичних детермінант психіки суб'єкта.

Жан Піаже (1896- 1980) - швейцарський психолог, висунув концепцію стадіального розвитку психіки, розробив особливий напрямок в психології -генетично епістемологію.

Карл Гросс (1861- 1946) - німецький психолог, досліджував проблеми гри, її ролі в психічному розвитку дитини. Гра розглядалася як школа підготовки організму до життєвих випробувань, служить цілям біологічного пристосування.

Арнолд Гезелл (1880 - 1961) - американський психолог, який вивчав природу дитинства і раннього дитинства, розробив систему тестів і норм розвитку дітей від 3 до 6 років.

Альфред Адлер (1870 - 1937) - австрійський психолог, який вважав основними рушійними силами психічного розвитку прагнення до переваги, досконалості і почуття спільності, що виражає готовність співпрацювати з іншими людьми як досягнення загальних цілей.

Карл Роджерс (1902- 1987) - американський психолог, який вважав фундаментальним компонентом структури особистості Я-концепцію, яка формується в процесі взаємодії суб'єкта з навколишнім середовищем.

Гордон Олпорт (1897- 1967) - американський психолог, основним фактором розвитку вважав прагнення особистості до реалізації свого життєвого потенціалу і самоактуалізацію.

Курт Левін - німецький психолог, який розглядав розвиток особистості як процес диференціації, збільшення кількості регіонів внутрішньої сфери. Розвиток вважав безперервним процесом, в якому не виділяються дискретні стадії.

Тема I.4. Теоретичні концепції вікового розвитку у вітчизняній психології


Приблизний перелік питань до іспиту | Квиток 9. | Орієнтовна тематика рефератів | Орієнтовна тематика курсових робіт - не передбачено. | Методичні рекомендації щодо виконання контрольних робіт | Тематика контрольних завдань для студентів | Вікова психологія як наука про психічному розвитку людини. Предмет вікової психології | Тема I.3. Історія і сучасний стан зарубіжної психології розвитку | Коротка характеристика зарубіжних теорій і концепцій психічного розвитку | Категорія віку. Значення віку (біологічний, психологічний, хронологічний, соціальний, суб'єктивний вік). |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати