Головна

ТТіТТТ /-ЧТЇІ л Гу-- ГОТТУ-ЧГЇТГО ЖТГІТіТТОТТТТҐГ ТТГЧТ*ГТТТТТО ^\ГПтт ТТО ГТ*ЛОТ* ІТОТТО ЇЇО Л-./^*%* (ГЧ ГТ50Т « 1ТГ» ТТг/-\_

X . l^LJx]a\Jl3iX J ^ 1 Ctrl^JoAtt XiU-D^l till ГАЛ ИЧЛДГІЛХІСІ Kjy -in n.CAi±IJClDJlUriti inci Ш\^рі>'Л V ОСІППУІ J J-XV?

ДИНИ Світу, Людини Землі, Людини Батьківщини, яка повинна володіти глибо-

кими знаннями про природу, історію розвитку цивілізації, культуру, в широкому розумінні цього слова, свого народу, знати закони гармонійної життєтворчості людей, правила гуманістичного спілкування між людьми.

2. Зміст навчання і її організація повинна відповідати цільовій установці і створювати умови для гармонії в навчальному процесі як міри розвитку здоров'я дітей, так і міри в мотивації навчання в сучасних умовах.

3. Організаторські форми і методи навчання і виховання повинні мати гармонійність навчального процесу. Засоби навчання повинні згідно принципу гармонізації бути на рівні сучасного розвитку техніки і вимог учнів.

4. Результатом навчання можна вважати гармонію: процесу пізнання учнів знання про навколишній світ людей і природи (Батьківщини, Землі, Всесвіту); вибору найбільш раціональних нових технологій.

Гармонійність - аналітичний принцип дидактики, який дозволяє визначати зв'язок, узгодженість органічного використання існуючих форм, методів, засобів навчання для побудови гармонійного навчально-виховного процесу. Міра гармонії - це визначення відповідності навчально-виховного процесу запропонованому закону педагогічної гармонії і умовами його здійснення.

Отже, педагогічна гармонія - це закон педагогіки. Він реально завжди існував, і все залежало від того, наскільки сам учитель, педагогічний колектив змогли, втілити його в своїй практичній діяльності.

Результатом педагогічної гармонії є педагогічний такт учителя, учительські манери, педагогічна чесність та культура педагогічного спілкування вчителя.

Педагогічний такт - це уміння вчителя швидко знаходити в шкірному конкретному випадку своїх взаємин з учнями в процесі їх навчання і виховання правильний і тому найефективніший засіб упливу на їх свідомість, почуття і волю, досягнення поставленої мети без ризику нашкодити своєму авторитетові і втратити прихильне ставлення до себе учнів. Кожній педагогічний захід, кожне зауваження повинні сприяти авторитетові вчителя, принаймні не підривати його. Важливо не тільки домогтися, щоб учні виконали вимогу вчителя, а й зробити це так, щоб не відштовхнути їх від себе.

Складовими педагогічного такту є спостережливість, довір'я.

Спостережливий учитель може глибоко заглянути у внутрішній світ вихованців, зрозуміти їх душевний стан, виділити індивідуальні особливості, визначати, наскільки учні готові виконати його вимогу.

Педагогічний такт передбачає наявність у вчителі повного довір'я до внутрішніх сил учнів. Кожен з них незалежно від здібностей повинен бути впевнений, що успіх у навчанні залежить тільки від його бажання і старанності. До учнів і у навчанні і у вихованні слід підходити, за висловом А. С. Макаренка, з оптимістичною гіпотезою.

У досвідчених учителів довір'я до }"інів є одним з найважливіших засобів заохочення їх до праці. Тактовний учитель утримується навіть від натяків, що він не вірить у сили кого-небудь з учнів. Будь яка робота без віри в її успіх стає важким тягарем для виконавця. Повноцінною і ефективною вона ніколи не може бути.

Віру в свої сили й можливості треба так само виховувати в учнів, як і всі інші їх якості. Віра в успіх - це вже половина виконаної роботи. Досвідчені вчителі, щоб підтримати в окремих учнів віру в свої сили, вдаються до прийому деякого навмисного перебільшення їх перших успіхів. Різними методами, непомітними для учнів, створюють таку ситуацію, в якій учні відчувають реальність своїх зусиль, переживають радість від своїх успіхів.

Справедливому вчителеві учні можуть простити і певну його офіційність, сухість і навіть грубість. А якщо справедливий учитель ще й тактовний, веселий.

привітний, то авторитет його в школі величезний. Вчитель повинний не тільки бути справедливим до учнів, а й уміти показати їм свою справедливість, переконати їх у цьому. А. Макаренко говорив, що вихованець сприймає вашу душу і ваші думання не тому, що знає, що у вас в душі відбувається, а тому, що бачить вас, слухає вас.

У стані роздратування рекомендується ніякого рішення не приймати. У таких випадках краще вдатись до якої-небудь форми осуду, яка дає можливість учителеві відкласти своє рішення на потім.

Манери вчителя - це зовнішня форма його поведінки в соціумі: учнівському, батьківському та учительському колективах. Чим досконаліші ці манери, тим більша сила їх виховного впливу. Вчитель повинен впевнено володіти манерами, які відповідають нормам етикету на даному етапі розвитку суспільства. Спосіб тримати себе має бути бездоганним, адже цього вимагає професія.

Зазвичай, виграє той педагог, манери якого бездоганні, який володіє достатньо широким діапазоном впевнених форм поведінки і демонструє їх дітям за допомогою власної зовнішності й психологічного потенціалу в процесі безпосередньої взаємодії. Досягнути цього цілком можливо, але тільки за умови постійного бажання самоудосконалюватись. А. Дістервег принагідно підкреслює: "Чого не маєш сам, того не передаси іншим".

Учительські манери - це результат і наслідок прояву педагогічної техніки вчителя, зокрема, техніки рухів і мовлення, саморегуляції психофізичного стану та техніки створення адекватного педагогічній професії зовнішнього вигляду. У свою чергу, техніка рухів включає такі елементи: жести, міміку, пантоміміку, пластику рухів, позу, поставу, ходу. Техніку мовлення становлять відпрацьовані голос, його тон і тембр, інтонація, дикція, дихання, темп мовлення, його логічне структурування. Складники зовнішнього вигляду: одяг, взуття, прикраси, макіяж, зачіска. Компонентами техніки саморегуляції є: педагогічна увага, уява, спостережливість, фантазія, управління психофізичним станом свого організму, оцінка власних емоцій та вміння керувати ними.

Серед найцінніших моральних якостей вчителя виділяють чесність.

Чесність педагога характеризується насамперед єдністю знань, переконань і поведінки.

Об'єктивний критерій педагогічної чесності - єдність слова і діла. Будь-який заклик, присягання або щиросердне визнання провини залишається пустою фразою, якщо не будуть практично підкріплені. Чесність педагога вимагає відповідального, вдумливого ставлення до своєї обіцянки: врахування усіх можливостей її виконання, передбачення можливої зміни обставин, відмови від нереальних обіцянок, потребує наполегливості у доведенні справи до кінця. Учитель не має право легковажно кидати слова на вітер, забувати обіцяне або ухилятися від його викона: Й: Гія при перших труднощах.

Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру людини, психолого-педа. гогічні знання, уміння та навички, відповідний емоційний настрій та спрямованість педагога на ефективну діяльність.

За С. Гончаренком, педагогічна майстерність - це характеристика високого рівня педагогічіюї діяльності. Критеріями педагогічної майстерності педагога виступають такі ознаки його діяльності: гуманність, науковість, педагогічна доцільність, результативність, демократичність, творчість. Педагогічна майстерність ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Необхідними умовами педагогічної майстерності педагога є гу7уіакістична позиція: професійно значимі особистісні риси і якості.

Особистісно орієнтований підхід визначає зміни характеру об'єісга і процесу навчання, а також основної схеми взаємодії вчителя, викладача і учня, студента. Замість схеми взаємодії вчитель - учеиь, де вчитель, викладач - суб'єкт педагогічного впливу і керування, а учень, студент - об'єкт упливу, повинна знайти місце схема суб'єкт-суб'єктного рівнопартнерського навчального співробітництва вчителя, викладача і учнів, студентів в сумісному дидактично організованому викладачем розв'язанні навчальних задач.

Спілкування з учителем розглядається як співробітництво в розв'язанні навчальних задач при організуючій, координуючій і позитивно стимулюючій ролі учителя, викладача.

Позитивним є співробітництво самих учнів, студентів у розв'язанні навчальних задач для того, щоб формувався колектив і реалізувався принцип комунікативності навчання.

Розглянемо головні положення особистісно-орієнтованого підходу, сформульовані директором інституту проблем виховання АііН України, академіком І. Бехом:

- Особистісно орієнтоване виховання передбачає мету формування і розвитку у дитини особистісних цінностей. Лише вони, завдяки своїм сутнісним показникам, спроможні виконувати функцію вищого критерію для орієнтації індивіда у світі й опори для особистісного самовизначення.

- Лише особистісно орієнтованому вихованню під силу досягнення особистісно розвивальної мети, оскільки воно спрямоване на усвідомлення вихованцем себе як особистості, на його вільне й відповідальне самовираження. Це неможливо без поважного, доброзичливого ставлення до дитини з боку значущих для неї дорослих.

- Особистісно-орієнтоване виховання дає змогу вихованцеві краще функціонувати як особистості. Такий ефект є наслідком того, що і вихователь, і вихованець працюють у єдиному емоційно-чутгєвому діапазоні, що запобігає психічному напруженню як результату переживання небезпеки від неделікатного вторгнення дорослого в дитячий світ. Тут дитина щоразу відчуває, що зустріч з вихователем відкриває для неї нові можливості як щодо емоційних вражень, так і до спілкування та вільної поведінки.

Формами впливу вчителя на учнів в процесі педагогічного спілкування є:

- прояв уваги до учня;

- прохання вчителя;

- вимоги вчителя;

- переконання вчителем учня;

- навіювання;

- примус;

- оцінка дій та вчинків учнів. Сформулюємо деякі поради вчителеві:

1. Встановлюйте з вашими учнями доброзичливі взаємовідносини.

2. Намагайтеся, щоб ваш клас був організованим і згуртованим.

3. Підтримуйте в класі сприятливе валеологічне середовище: чисте повітря, приміщення, відрегульовану температуру.

4. Будьте зібраними. Притримуйтесь розкладу, порядку у використанні дидактичних матеріалів, переходу від одного виду діяльності до іншого.

5. Упроваджуйте еталони поведінки для стандартних ситуацій: як входити в клас, сидіти на уроці, відповідати на питання, слідкувати за робочим місцем.

6. Заохочуйте учнів, які виконують правила, відмічаючи конкретні позитивні моменти.

7. Готуйтеся до уроку таким чином, щоб учні були достатньо навантажені протягом усього заняття.

8. Ставте цілі перед вашими учнями, які б відкривали перед ними ближні і дальні перспективи.

9. Намагайтесь зробити виклад навчального матеріалу цікавим, зрозумілим, використовуйте різноманітні методи і засоби. Не звикайте до рутини. Пам'ятайте, що велика різноманітність унаочнення на одному уроці не приносить користі, оскільки не дає можливості зосередитися і приводить до хаосу.

10. Попереджуйте нудьгу, яку породжує надмірне навантаження та часті повторення.

11. Надайте учням можливість вибору серед різних завдань і видів діяльності.

12. Стимулюйте мислительну діяльність учнів. Привчайте їх аналізувати оцінювати і застосовувати навчальний матеріал на практиці.

13. Створюй 1 є умови, щоб невстигаючі учні мали можливість відчути себе лідерами.

14. Намагайтесь установити зворотній зв'язок з учителями, щоб вони відч}гвали відповідність вашим намаганням.

15. Акцентуйте увагу учнів на їх просування вперед. Заохочуйте їх до подальших успіхів.

16. Будуйте відносини з з^інями на позитиві. Надихайте і підбадьорюйте їх. Проявляйте ввічливість і повагу.

17. Прощайте своїх учнів за їх промахи, не нагадуйте про них. Надавайте можливість в справі особистісного становлення все почати з початку.

18. Будьте послідовні і справедливі.

19. Будьте обережні, щоб ваші учні та їх батьки не розтлумачили неправильно вашу звичку бути з учнями на рівних, похлопування і обнімання.



Перший етап медитації | J-t, ^ИЬіГЬ^Я .> Oil J,rimioiViv/M jj ivLtixiKjy іЛк.. xx\^ оо.іДІ'іічлічл'ііЧі^ч-'О по. гі\^і u.iiriJorlOrvijf і о

Vl.CftJAVJ.V/ VXXJi.U.^V ^^р\^/^\^иХІХІД, и. t\JXXXIXl.i.XI., J.VVyyi.\.VAA Л\. кХижЛ. гХ V/L/X ClXXl^JiVX /VU.WU'AVA WL/XX^y V^XU^XX 4 страница | Vl.CftJAVJ.V/ VXXJi.U.^V ^^р\^/^\^иХІХІД, и. t\JXXXIXl.i.XI., J.VVyyi.\.VAA Л\. кХижЛ. гХ V/L/X ClXXl^JiVX /VU.WU'AVA WL/XX^y V^XU^XX 5 страница | Vl.CftJAVJ.V/ VXXJi.U.^V ^^р\^/^\^иХІХІД, и. t\JXXXIXl.i.XI., J.VVyyi.\.VAA Л\. кХижЛ. гХ V/L/X ClXXl^JiVX /VU.WU'AVA WL/XX^y V^XU^XX 6 страница | Vl.CftJAVJ.V/ VXXJi.U.^V ^^р\^/^\^иХІХІД, и. t\JXXXIXl.i.XI., J.VVyyi.\.VAA Л\. кХижЛ. гХ V/L/X ClXXl^JiVX /VU.WU'AVA WL/XX^y V^XU^XX 7 страница | YV ГТГЧ і-»ТІ t TTrV» Ш 11 ^^Vr^r>lДv/ІVl. | III. Множинний поділ. | V. Вегетативне розмноження. Його способи. Поліембріонія. Партеногенез. | Грииьова М. в. - Сагіорвгуаяиія | Психічна саиор«гуаяаія псаагога | Саморегуляція і психічне самовигорання вчителя |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати