Головна

ВСТУП. ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

  1. I этап. Психология как наука о душе.
  2. III этап. Психология как наука о поведении
  3. IV этап(с середины XX в. по настоящее время)психология как наука, изучающая факты, закономерности и механизмы психики.
  4. IV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ
  5. IV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ
  6. IV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ
  7. IV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

Якісне оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів у сучасній Україні характеризується посиленням уваги до розвитку індивідуальності студентів, створенням умов для формування педагогічного світогляду і стимулювання педагогічної творчості. Усе це актуалізує потребу формування змісту педагогічної освіти, який би розкривав глибинні взаємозв'язки педагогічних явищ, фактів у їхній цілісності та історико-культурній проекції. Осмислення фундаментальних проблем педагогічної науки, власне їх наукова аргументація, конкретизація виховних та освітніх феноменів далекого і близького минулого, систематизація педагогічного знання можливе лише в процесі опанування історії педагогіки - науково-педагогічної галузі, яка інтегрує широкі поняття духовного, культурного життя різних народів у різні періоди цивілізаційного розвитку.

Історія педагогіки є порівняно молодою наукою. Системні, аналітико-узагальнюючі дослідження цього напрямку були започатковані у ХІХ столітті. У витоків даної науки були такі вітчизняні вчені, як: П. Ф. Каптерєв, Л. М. Модзалевський, С. В. Рождественський, К. Д. Ушинський, І. Я. Франко та ін. Серед зарубіжних учених особливо прислужилися становленню історії педагогіки як наукової галузі П. Монро, Ф. Паульсен, Ф. Хофман, К. Шмідт. Сьогодення історії педагогіки як галузі наукового знання позначилося ускладненням і деталізацією категорійного апарату, дослідницьких методик, розширенням змісту фактологічних матеріалів досліджень.

У визначенні поняття історії педагогіки учені А. М. Бойко, М. Б.Євтух, О. В. Сухомлинська та ін.. наголошують, що це - наука про історично зумовлені педагогічні системи, про внесок видатних педагогів, громадських діячів, просвітян у скарбницю світового педагогічного досвіду. Учені О. О. Любар, О.І. Пискунов, Б. М. Ступарик та ін.. визначають історію педагогіки як науку, що вивчає ретроспективне становлення та розвиток теорії і практики освіти, навчання, виховання від найдавніших часів до сьогодення.

Предметом історії педагогіки є процеси виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій "навчання", "виховання", "освіта", закономірності розвитку педагогічних систем та концепцій, а також - унікальний досвід освітньої і виховної практики.

Серед завдань історії педагогіки виокремлюють три групи: культурологічні - вивчити закономірності розвитку теорії і практики навчально-виховного процесу у залежності від суспільних відносин, релігії, політичної ідеології, культури у кожній історичній епосі; освітні - системно проаналізувати педагогічну спадщину видатних вітчизняних і зарубіжних мислителів; прогностичні - накреслити шляхи творчого використання педагогічних здобутків минулого в умовах сучасних освітніх закладів.

Освітнє значення історії педагогіки в системі професійної підготовки учителів полягає у розширенні наукового кругозору, формуванні умінь аналізувати, зіставляти і порівнювати педагогічні явища і факти в їх історичній ретроспективі, розвитку критичного педагогічного мислення. Професійне значення даного курсу: забезпечення оволодіння майбутніми учителями кращими здобутками національної та світової педагогіки, вміннями застосовувати їх у педагогічній практиці, здійснювати пошукову діяльність, створення умов для формування педагогічного світогляду. Виховне значення історії педагогіки як навчального предмету полягає в тому, щоб домогтися глибокого усвідомлення того, що формування високих загальнолюдських якостей можливе лише на основі осмислення національних цінностей, родинно-побутових традицій.

Отже, історія педагогіки формує загальну світоглядну й педагогічну культуру людини. Звертання до педагогічних ідей дозволяє більш чітко, глибоко й конкретно виявити особливості взаємодії суспільства й педагогічної науки; проаналізувати механізм відповідей педагогічної науки на виклик часу чи замовлення суспільства; встановити можливості виховання та навчання у закріпленні набутих культурних цінностей.

В основу курсу історії педагогіки покладено соціокультурний підхід, згідно з яким ретроспектива освітніх і виховних систем розглядається як пласт педагогічної культури - складник загальнолюдської культури, що на всіх етапах історичної еволюції відображає потреби суспільного прогресу.

Питання методології історико-педагогічних досліджень неодноразово піднімалися у вітчизняній науці, зокрема, в зв'язку зі змінами в умовах сьогодення соціальних цінностей та орієнтацій. Найбільш перспективним у сучасних підходах до цього питання виглядає науковий нейтралітет, тобто дистанціювання від різного виду політичних уподобань, ідеологічних нашарувань, упередженості з метою максимальної об'єктивності та результативності наукових пошуків.

Методологічну основу історії педагогіки становлять принципи органічної єдності історичного й логічного у вивченні педагогічних явищ, узагальнення педагогічної практики та обґрунтування педагогічної теорії у гармонійній єдності, наукового розуміння процесу пізнання як активної діяльності, положення про людину як найвищу цінність, гармонію національного і загальнолюдського, соціальну зумовленість освіти й виховання, їх природо- і культуровідповідність.

Як соціальна наука історія педагогіки пов'язана з історією культури. Методологічно вагомий зв'язок з історією філософії, історією та історіографією, основами державного права.

Основними методами досліджень в історії педагогіки виступають: конкретно-історичний, порівняльно-історичний, типологізація, ретроспективний аналіз педагогічних явищ, фактів, подій, класифікація фактичного матеріалу й теоретичне узагальнення його показників, статистична кореляція.

Джерельну базу історико-педагогічних досліджень становлять: пам'ятки давньої писемності, манускрипти, рукописи, зразки народного фольклору педагогічної спрямованості; архівні документи, офіційні нормативні, статистичні матеріали конкретних держав у минулому; твори художньої літератури, мистецтва в аспекті ретроспективи освітніх технологій; педагогічна, навчальна, методична література минулого; педагогічна преса; епістолярна і мемуарна спадщина, спадщина зарубіжних та вітчизняних педагогів, матеріали етнографічних та археологічних досліджень, навчальна та монографічна література з історії педагогіки.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Визначити предмет і завдання історії педагогіки.

2. Конкретизувати структуру курсу та його джерела, зв'язок з іншими наукам



ПЕРЕДНЄ СЛОВО | ТЕМА 1. ВИХОВАННЯ У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Авторський колектив | Переднє слово... | Концепція природовідповідного виховання Ж.-Ж. Руссо | РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКОЛИ І ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ... | Прогресивна роль у розвитку середньої освіти в Україні українських колегіумів | Шкільна політика другої чверті ХІХ століття... | ТЕМА 2. ШКОЛА І ВИХОВАННЯ У СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ | Виховання і школа в античному світі. | Вплив раннього християнства на виховання і навчання. | Освіта у Візантії та її вплив на європейську середньовічну педагогічну думку. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати