Головна

завдання 15

  1. II. ЗАВДАННЯ № 1
  2. III. практичне завдання
  3. IV. Завдання для підготовки до практичної роботи №1
  4. IV. Завдання для підготовки до практичної роботи №2
  5. IV. практичне завдання
  6. Г.2 Завдання основне
  7. діагностичне завдання

Прочитайте розповідь А. П. Чехова "Оратор". Оцініть ораторську майстерність героя. Який тип мовлення він створив?

В один прекрасний ранок ховали колезького асесора Кирила Івановича Вавілонова, який помер від двох хвороб, настільки поширених в нашій батьківщині: від злої дружини і алкоголізму. Коли похоронна процесія рушила від церкви до цвинтаря, один з товаришів по службі покійного, хтось Поплавський, сів на візника і помчав до свого приятеля Григорію Петровичу Запойкіну, людині молодому, але вже досить популярному. Запойкін, як відомо багатьом читачам, володіє рідкісним талантом вимовляти експромтом весільні, ювілейні та похоронні промови. Він може говорити коли завгодно: спросоння, натщесерце, в п'яний як п'яному вигляді, в гарячці. Мова його тече гладко, рівно, як вода з водостічної труби, і рясно; жалюгідних слів в його ораторському словнику набагато більше, ніж в будь-якому трактирі тарганів. Каже він завжди красномовно й довго, так що іноді, особливо на купецьких весіллях, щоб зупинити його, доводиться вдаватися до сприяння поліції.

- А я, братику, до тебе! - Почав Поплавський, заставши його вдома. - Цю ж хвилину одягайся і їдемо. Помер один з наших, зараз його на той світ відправляємо, так треба, братику, сказати на прощання якусь Мура ... На тебе вся надія. Помри хтось із маленьких, ми не стали б тебе турбувати, а то ж секретар ... канцелярський стовп, деяким чином. Ніяково таку шишку без мови ховати.

- А, секретар! - Позіхнув Запойкін. - Це п'яниця-то?

- Так, п'яниця. Млинці будуть, закуска ... на візника отримаєш. Поїдемо, душа! Розведи там на могилі якусь мантіфолію поціціроністей, а вже яке спасибі отримаєш!

Запойкін охоче погодився. Він скуйовдив волосся, напустив на обличчя меланхолію і вийшов з Поплавським на вулицю ...

Приятелі наздогнали похоронну процесію і приєдналися до неї. На кладовищі була відслужена літію. Теща, дружина і своячка, покірні звичаєм, багато плакали. Дочекавшись, коли все стихло, Запойкін виступив вперед, обвів усіх очима і почав:

- Чи вірити очам і слуху? Чи не страшний сон сей труну, ці заплакані обличчя, стогони і крики! На жаль, це не сон, і зір не обманює нас! Той, якого ми ще так недавно бачили настільки бадьорим, настільки юнацькому свіжим і чистим, який так недавно на наших очах, на кшталт невтомної бджоли, носив мед в загальний вулик державного благоустрою, той, який ... Цей самий звернувся тепер в прах, в речовинний міраж. Невблаганна смерть наклала на нього коснеющую руку в той час, коли він, не дивлячись на свій згорблений вік, був ще сповнений розквіту сил і променистих надій. Незамінна втрата! Хто замінить нам його? Хороших чиновників у нас багато, але Порокофій Осіпич був єдиний. Він до глибини душі був відданий своєму чесному боргу, не щадив сил, не спав ночей, був безкорисливий, непідкупний ... Як зневажав він тих, хто намагався на шкоду загальним інтересам підкупити його, хто спокусливими благами життя намагався залучити його в зраду своєму обов'язку ! Так, на наших очах Прокіп Осіпич роздавав своє невелику платню своїм найбіднішим товаришам, і ви зараз самі чули крики вдів і сиріт, що жили його милостиню. Відданий службовому обов'язку і добрих справ, він не знав радостей в житті і навіть відмовив собі в щасті сімейного буття; вам відомо, що до кінця днів своїх він був неодружений! А хто нам замінить його як товариша? Як зараз бачу голене уміленнное обличчя, звернене до нас з доброю посмішкою, як зараз чую його м'який, ніжно-дружній голос. Мир праху твоєму, Прокіп Осіпич! Спочивай, чесний, благородний трудівник!

Запойкін продовжував, а слухачі стали перешіптуватися. Мова сподобалася всім, вичавила кілька сліз, але багато здалося в ній дивним.

- Прокіп Осіпич! - Продовжував оратор натхненно, дивлячись в могилу. - Твоє обличчя було негарно, навіть бридко, ти був похмурий і суворий, але всі ми знали, що під сію видимої оболонкою б'ється чесне, дружнє серце!

Скоро слухачі стали помічати щось дивне і в самому оратора. Він втупився в одну точку, неспокійно засовався і став знизувати плечима. Раптом він замовк, роззявив здивовано рот і обернувся до Поплавського.

- Послухай, він живий! - Сказав він, дивлячись з жахом.

- Хто живий?

- Так Прокіп Осіпич! Он він стоїть біля пам'ятника!

- Він і не вмирав! Помер Кирило Іванович!

- Та ти ж сам сказав, що у вас секретар помер!

- Кирило Іванович і був секретар. Ти, дивак, переплутав! Прокіп Осіпич, це вірно, був у нас перш секретарем, але його два роки тому в друге відділення перевели столоначальником.

- А, чорт вас розбере!

- Що ж зупинився? Продовжуй, ніяково!

Запойкін обернувся до могили і з колишнім красномовством продовжував перервану мова. Біля пам'ятника дійсно стояв Прокіп Осіпич, старий чиновник з голеною пикою. Він дивився на оратора і сердито супився.

- І як це ти примудрився! - Сміялися чиновники, коли разом з Запойкіним поверталися з похорону. - Живу людину поховав.

- Недобре-с, молодий чоловіче! - Бурчав Прокіп Осіпич. - Ваша мова, може бути, годиться для небіжчика, але відносно живого вона - одна насмішка-с! Даруйте, що ви говорили? Безкорисливий, непідкупний, хабарів не бере! Адже про живу людину це можна говорити тільки в насмішку-с. І ніхто вас, пане, не просив правити про моє обличчя. Негарний, потворний, так тому і бути, але навіщо всенародно мою фізіономію на вигляд виставляти? Прикро-с!



завдання 13 | завдання 16

психологічні доводи | Вселяє надію МОВА | Відповідне слово | ЕФЕКТИВНІСТЬ МОВНОГО ВПЛИВУ | ТИПИ І ВИДИ МОВНИХ ДІЙ | Невербальні засоби впливу | Мовні засоби впливу | Мовні засоби впливу | Маніпулювання І МОВНА АГРЕССИЯ | завдання 3 |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати