Головна

Культура мови

  1. Акторська культура юриста
  2. Архітектура і культура імперії Каролінгів
  3. Архітектура і культура рококо
  4. Бібіліографічна культура дослідника
  5. Біологічний фактор и спадковість НЕ может Повністю создать особистість, так само як ні культура, ані соціальний досвід НЕ передаються з генами.
  6. Бронзовий вік на території Казахстану. Андроновская археологічна культура.
  7. Взаємодія біотичних і абіотичних факторів. Виживання і відтворення. Адаптації, їх види. Принцип коеволюції. Монокультура і природа.

Під культурою мови розуміється володіння мовними нормами вимови, наголоси і слововживання, а також вміння використовувати виразні мовні засоби в різних умовах спілкування відповідно до його метою і змістом.

Культура мови як наука - мовознавча дисципліна, що займається вивченням і вдосконаленням мови як знаряддя культури, однак поле її застосування - мовні явища і сфери, що не входять в канон літературної мови і систему літературних норм (просторіччя, побутово-розмовна мова, діалекти, жаргони, професіоналізми). Деякі з них згадувалися на початку даного розділу.

Мова має не тільки просторові, а й часові координати. Він змінюється разом з соціально-історичним і науково-технічним розвитком суспільства: одні поняття застарівають, стають архаїзмами, з'являються нові поняття та неологізми, тобто слова, їх позначають. Відбуваються стилістичні переміщення і зрушення, пов'язані з впровадженням у наше життя засобів масової комунікації та інформації. Відбувається "перетікання" іноземних слів без перекладу з мови в мову в зв'язку з активізацією міжнародних зв'язків. Такі слова, як "супутник", "гласність", "перебудова", "дума", без зміни і калькування, вписуються в мовами народів світу. Про повінь російської мови іноземними словами говорилося вище. При цьому слід зазначити, що їх постійне вживання робить в кінці кінців ці слова звичними. Сьогодні такі слова, як "спонсор", "кліп", "ваучер", "брифінг", вже нікого не дивують.

Проте, літературна мова має залишатися самобутнім, живим, багатим і точним, передаючи всі відтінки смислів, закладених в слова. Культура мови - показник культури нації, а мова - одне з її складових, її фундамент, засіб людського спілкування, вираження думок і почуттів, інструмент літератури, виховання і освіти.

Говорячи про літературні норми, не можна не сказати про дві крайнощі, їх стосуються. Перша - це пуризм, неприйняття змін і нововведень в мові. Друга - нормалізаторство, тобто схиляння перед стихією мови, що веде до розмитості мовних нормативів.

Найважливіше завдання - утримувати літературну мову на досягнутому рівні сучасної культури і книжково-писемної традиції і разом з тим не допускати її відриву від живих витоків національного російської мови. Норма є основна ознака літературної мови. Існує варіантність норми як наслідок природного розвитку мови, яку потрібно відрізняти від спотворення, помилки.

Існують різні варіанти словесних норм:

- Хронологічні (архаїзм, старе, застаріваюче, неологізм);

- Стилістичні (розмовне, офіційно-ділове, поетичне, професійне);

- Власне нормативні (діалект, просторіччя, загальновживане, не цілком літературне).

Ознакою загальної культури мовлення є її правильність, тобто дотримання норм (вимовних, граматичних і стилістичних).

Глава 8. ОСНОВИ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГА | Культура мови і орфоепія


Елементи евристичної діяльності, їх основні характеристики | Евристичні методи та методики їх застосування | Технологія знаково-контекстного навчання | Технології розвиваючого навчання | Інформаційні технології навчання | Технології дистанційної освіти | Письмовий текст як засіб організації та передачі інформації | Проектування описового навчального тексту лекції | Методичні аспекти викладу лекційного тексту | Психологічні особливості діяльності викладача при підготовці і читанні лекції |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати