Головна

Принцип зв'язку теорії з практикою

  1. A4. Принцип стандартизації та узгодженості елементів інтерфейсу.
  2. B2. Принцип обліку професійних навичок користувача
  3. C - матриця (за формою нагадує куб) застосовується для визначення взаємозв'язку елементів трьох списків одночасно.
  4. C2. принцип візуалізації
  5. Соціальні зміни (теорії, моделі, фактори).
  6. D1. Принцип діагностики помилок і відмов
  7. E1. Принцип активності користувача

Даний принцип спирається на багато філософські, педагогічні та психологічні положення, які відіграють роль закономірних почав. Ефективність і якість навчання перевіряються, підтверджуються і направляються практикою: практика - критерій істини, джерело пізнавальної діяльності і область застосування результатів навчання; ефективність зв'язку навчання з життям, теорії з практикою залежить від змісту освіти, організації навчально-виховного процесу, застосовуваних форм і методів навчання, часу, відведеного на трудову і політехнічну підготовку, а також від вікових особливостей учнів; чим більше придбані учнями знання в своїх вузлових моментах взаємодіють з життям, застосовуються в практиці, використовуються для перетворення навколишніх процесів і явищ, тим вище свідомість навчання і інтерес до нього.

Зміст і цілі навчального процесу

Під змістом навчального процесу розуміється система знань, умінь, відібраних для вивчення в певному типі навчального закладу. Зміст загальної освіти становить основу для всебічного розвитку учнів, формування їх мислення, пізнавальних інтересів і підготовки до трудової діяльності. Будучи засобом втілення в життя цілей навчання (освіти), зміст має відображати як поточні, так і перспективні потреби суспільства, а також окремих людей.

Серед систем, в найбільшою мірою обумовлюють формування змісту навчання, виділяються системи:

1) прийнятих цілей;

2) соціальних і наукових досягнень;

3) соціальних потреб;

4) особистих потреб;

5) педагогічних можливостей та ін.

Система потреб (соціальних і особистісних) пов'язана з системою цілей. На нинішньому етапі розвитку російського суспільства освіта повинна стати основою творення нової демократичної держави, культурного та духовного відродження, епохальних перетворень в сферах людської діяльності, становлення демократичного суспільства і ринкових відносин, підвищення рівня розвитку вітчизняної науки і техніки до кращих світових стандартів. Повинна бути, нарешті, вирішена проблема: як найкращим чином узгодити, з'єднати громадські та особистісні інтереси, як, не послаблюючи орієнтації на задоволення суспільних потреб, зробити освіту особистісно значущим, необхідним і привабливим для кожної людини.

Традиційно велике значення для формування змісту освіти має система соціальних і наукових досягнень. Дослідження, проведені в області впровадження наукових досягнень у зміст освіти, показали, що період часу між появою нового наукового відкриття або нової соціальної ідеєю і початком їх систематичного вивчення в навчальних закладах неухильно скорочується. В даний час він зменшився настільки, що відображення нових ідей детермінується лише термінами виходу навчальних книг.

Система можливостей грає роль своєрідного регулятора, який відкриває або забороняє потрапляння в зміст освіти відомостей, що вимагають певного рівня оснащення навчального процесу, матеріально-технічних і економічних можливостей. У даній системі містяться і обмеження вікового характеру. Сьогодні доведено, що запам'ятати дитина може все, і чим він молодший, тим більше і швидше: інша справа осмислити, зрозуміти, засвоїти, бо для цього необхідний певний рівень розвитку.

Вимоги до змісту навчання визначаються державною стратегією розвитку освіти. У змісті освіти простежуються два аспекти - національний і загальнолюдський. Загальними засадами визначення змісту освіти є: гуманізація, диференціація, інтеграція, широке застосування нових інформаційних технологій, формування творчої особистості як умова і результат повноцінного, багатокомпонентного процесу навчання.

Зміст навчального процесу визначається навчальними планами, навчальними програмами з предметів і фіксується в навчальних книгах, електронних накопичувачах інформації (відеокасети, комп'ютерні програми, відеодиски). Зміст освіти розкривається в навчальній літературі. До неї відносяться: підручники, довідники, книги для додаткового читання, атласи, карти, збірники завдань і вправ і т.п.

У нашій країні традиційно в якості головної мети навчально-виховного процесу висувалася підготовка висококваліфікованого фахівця, здатного з найбільшою ефективністю працювати на виробництві на благо нашої держави. Гуманістичний підхід вимагає, щоб в якості головної мети навчально-виховного процесу має розглядатися створення передумов для самореалізації особистості. Інакше кажучи, мова повинна йти про певну зміну ціннісних орієнтацій, які передбачають не докорінна зміна навчально-виховного процесу, а перестановку акцентів. Перший тип ціннісної орієнтації носить технократичний характер. Він орієнтований на економічну ефективність, максимальне використання випускників вищих навчальних закладів в інтересах держави. Другий - на інтереси кожного конкретного студента як особистості, задоволення її потреб, створення передумов для реалізації ним свого різнобічного потенціалу.

Це зовсім не означає, що знімається задача підготовки його як висококваліфікованого фахівця. Без високої кваліфікації випускник вузу не може реалізувати себе як особистість. Але гуманістична орієнтація передбачає відхід від одновимірної оцінки студента як майбутнього функціонера громадського виробництва. Навпаки, орієнтація на вузьку спеціалізовану підготовку суперечить інтересам студента, оскільки ринкова економіка може поставити випускника в такі умови, що його вузькоспеціалізовані знання не дозволять не тільки реалізувати себе, а, може бути, навіть просто заробити на життя. Значить, треба забезпечити таку систему навчання, яка б дозволила випускнику вузу проявити себе на більш широкому полі діяльності. А це, як свідчить досвід, можливо за рахунок посилення загальнонаукової і гуманітарної підготовки.

Отже, гуманізація навчального процесу передбачає формування навчальних планів таким чином, щоб вони максимально враховували інтереси студентів в нових соціальних і економічних реальностях, а не інтереси тих чи інших кафедр, вузу, держави. І, нарешті, гуманістична орієнтація освіти може бути реалізована тільки в відповідних формах навчально-виховного процесу. Йдеться про гуманістичної педагогіки. У найзагальнішому плані ця педагогіка передбачає високий ступінь індивідуалізму і диференціації навчання, акцент на пробудження активності та ініціативності учня, застосування у відносинах викладача і студента основних принципів педагогіки співробітництва.

принцип доступності | Форми організації навчальної діяльності


ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІКИ | Розвиток вітчизняної педагогіки | Сутність освіти як педагогічної категорії | Сучасні тенденції розвитку освіти | педагогічний процес | Закономірності педагогічного процесу | | СУТНІСТЬ І ПРИНЦИПИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ | Процес навчання | Принцип наочності навчання |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати