На головну

Тема 2. Злочинність, та її основні характеристики.

  1. I. 1. Что называется колебаниями? Гармонические колебания, их основные характеристики.
  2. Адекватное и неадекватное осознание болезни. уровни неадекватного осознания болезни, их характеристики. Мотивация к лечению.
  3. Атмосфера. Основні поняття.
  4. Біосфера. Основні поняття.
  5. Будова УКД та ОКД. Рівняння стану. Основні співвідношення.
  6. Будова, принцип дії та основні електричні характеристики свинцево-кислотного акумулятора.
  7. Валютний ринок. Основні види валютних операцій.

Студентам слід засвоїти, що злочинність є суспільним явищем, яке представляє собою сукупність конкретних злочинів, скоєних у певний період часу в даному суспільстві чи регіоні і має певні характеристики, які необхідно засвоїти.

Злочинність неоднорідне явище. Існують різні класифікації злочинності за різними підставами: за кількістю вчинених злочинів; за статтю; за віком; за характером діяння. За іншими критеріями розрізняють сімейно-побутову, вуличну, економічну, наркозлочинність, необережну. Можна виділити види злочинності виходячи з розділів Особливої частини Кримінального кодексу України.

Злочинність має кількісну і якісну характеристики. Показником кількісної сторони злочинності є рівень злочинності. Який вираховується в абсолютних і відносних величинах.

При вирахуванні рівня злочинності в абсолютних величинах, береться загальне число зареєстрованих злочинів і кількість осіб, що їх скоїли, у масштабі країни, області, міста, району за певний період часу. Таким же чином вирахувати рівень злочинності по окремих видах злочинів.

Рівень злочинності у відносних величинах вираховується шляхом співвідношення числа злочинів за певний період з кількістю всього населення країни (регіону) або яких не будь вікових чи суспільних груп із розрахунку на 100 тис., 10 тис., 1 тис. осіб. Часто цей показник називають коефіцієнтом злочинної інтенсивності.

Коефіцієнт злочинності обчислюється за формулою: К. з.= Зх1000/Н

З - кількість злочинів, зареєстрованих на певній території за певний період часу, Н - кількість населення, яке проживало на даній території в певний період часу.

Співвідношення числа осіб, що скоїли злочини, з кількістю всього населення країни (регіону) або певним контингентом із розрахунку на вказане вище число людей свідчить про злочинну активність цих осіб.

Для якісної характеристики злочинності використовують такі показники як структура, динаміка та характер злочинності.

Структура злочинності може бути представлена різними груповими ознаками: соціально-демографічними (стать, вік, освіта, соціальний стан); кримінально-правовими (форма вини, мотиви злочинної діяльності, ступінь тяжкості злочинів, ступінь організованості і т. п.) і криміногенними (мотиваційна направленість особи злочинців, місце і час скоєння і т. п.).

Основним показником структури злочинності є питома вага окремих груп або видів злочинів відносно їх загальної кількості. Питома вага - це відсоткове співвідношення частини злочинності до її загальної величини.

П. в. = Зв х 100%

Зз

Зв - кількість злочинів певного виду, Зз - загальна кількість зареєстрованих злочинів.

Динаміка злочинності - це зміна її рівня і структури за той чи інший період часу. Визначення динаміки дозволяє встановити тенденції і закономірності розвитку злочинності (зниження чи зростання, зміни в структурі).

Для вирахування показників динаміки використовують такі способи і прийоми: базовий спосіб; ланцюговий спосіб; укрупнення інтервалів (періодів).

Під характером злочинності розуміють вид злочинної діяльності, що має найбільшу суспільну небезпечність і розповсюдженість в певний період розвитку суспільства (корисливі злочини, насильницькі і т. п.).

Крім вище згаданих показників, в кримінології існує поняття географія злочинності, під якою розуміють її поширення по різних регіонах держави. Визначається вона за допомогою таких показників, як питома вага злочинності регіону у загальній кількості злочинів, вчинених у країні, а також регіональні коефіцієнти злочинності.

Географічна нерівномірність у рівні, динаміці та структурі злочинності пояснюється:

1) соціально-економічними умовами того чи іншого регіону;

2) національним складом і структурою населення;

3) рівнем соціального контролю за поведінкою людей;

4) рівнем культурно-виховної роботи та організації дозвілля населення;

5) станом боротьби зі злочинністю.

Окремого розгляду заслуговує латентна злочинність та фактори, що її зумовлюють. Студенти мають пам'ятати, що латентна злочинність - це сукупність злочинів, що залишилися невідомими правоохоронним органам.

Існування латентної злочинності має ряд причин: специфіка окремих видів злочинів; незацікавленість у ряді випадків потерпілого у викриті злочинця, зі страху помсти злочинців, труднощі виявлення тих чи інших видів злочинів і т. п.

Види латентності: природна; штучна; погранична.

За ступенем латентності можна виділити: низький рівень латентності (вбивства, розбої, грабежі); середній рівень (потерпілі не звертаються до правоохоронних органів, але й не приховують факту злочину); висока латентність (шахрайство, хабарництво, статеві злочини і т. п.).

Латентна злочинність викликає серйозні негативні наслідки, оскільки утворює у певному мікросередовищі обстановку безкарності злочинців, стимулюють осіб, які скоїли злочини продовжувати і поширювати свою злочинну діяльність. При латентній злочинності неможливо відшкодовувати матеріальні збитки, якщо такі завдані. Наявність латентної злочинності послаблює зусилля держави і суспільства в боротьбі зі злочинністю в цілому, сприяє її зростанню.

Під час вивчення теми студенти мають ознайомитись з одним із напрямом кримінології - віктимологією. Віктимологія походить від лат.victima - жертва і грец. Logos - вчення, що разом означає вчення про жертву.

В широкому значенні, віктимологія вивчає як жертви злочинів так і жертви певних соціальних та природних явищ (війни, стихійного лиха і т. п.), тому може вважатись окремою наукою. У вузькому значенні - це кримінальна віктимологія, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезисі злочинної поведінки, тому є частиною науки кримінології.

Основними поняттями віктимології є: 1) потерпілий (жертва злочину); 2) Зв'язок "злочинець-потерпілий" як певне відношення або ситуація; 3) віктимізація; 4) віктимність.

З точки зору віктимології, жертва злочину - це людина (спільнота людей ), якій злочином заподіяно фізичну, майнову або моральну шкоду незалежно від того, визнано її у встановленому законом порядку потерпілим чи таким вона сама себе вважає.

Класифікація жертв: жертва з прихованою роллю; евентуальна жертва, латентна жертва; жертва вбивства, зґвалтування і т. п.

Типи жертв злочинів: випадкова жертва; жертва з незначним ступенем ризику; жертва з підвищеним ступенем ризику (жертва необережних злочинів; жертва умисних злочинів, соціальний статус яких або роль, що вони виконують, містять підвищений ризик); жертва з дуже високим ступенем ризику.

Зв'язок "злочинець-потерпілий" у віктимологічному плані розглядається не тільки як відношення, а й як тривала подія, що існує у певному просторі й часі і зміст якої визначає поведінку потерпілих, їх взаємодію зі злочинцями до, під час, а іноді й після вчинення злочину.

Зв'язок "злочинець-потерпілий" може розглядатись і як певний стан, коли в одній особі "уживаються" злочинець і жертва одночасно або чергуючись.

Віктимність - це така соціально-психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об'єктом злочинного посягання. Віктимність це якісний показник; чим вища віктимність особи, тим більша імовірність того, що вона стане жертвою злочину.

Віктимізація - це процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає перетворити когось на жертву злочину.

Віктимна ситуація - життєва обстановка, що складається у зв'язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти ії шкоду.

Таким чином, віктимологія - це галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.

Віктимологічна профілактика - це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ризику стати жертвою злочинних посягань.

Функції віктимології: пізнавальна, інформаційне забезпечення віктимологічної профілактики різних видів злочинів, прикладна функція.

Завдання віктимології:

- виявлення кола осіб, які можуть стати жертвами злочинів;

- встановлення взаємозв'язків між поведінкою потерпілих злочинців;

- вивчення віктимних властивостей особи як детермінуючого фактора злочинних посягань;

- розробка запобіжних заходів, спрямованих на недопущення можливого перетворення осіб на жертв злочинів;

- врахування поведінки потерпілого при індивідуалізації покарання винному у вчиненні злочину;

- визначення розмірів шкоди (матеріальної, фізичної, моральної), що заподіюється злочинами та злочинністю в цілому.

Питання для самостійного опрацювання

1. Сучасний стан злочинності в Україні.

2. Віктимологія як самостійний напрямок кримінологічних досліджень.

3. Особа потерпілого та її кримінологічне значення.

4. Класифікація жертв злочинів.

5. Поняття і система віктимологічної профілактики.

6. Форми та методи віктимологічної профілактики.

Література:

1. Токарев А. ф. Основные понятия криминологии. - М., 1989

2. Зелінський А. ф. Кримінологія -Х.; 2000

3. Джужа О. м. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. -К.;2001

4. Косоплечев Н. п. Методы криминологического исследования -М.,1984

5. Лунеев В. в. Криминология ХХ века.-М., 1997

6. Долгова А. и. Преступность и общество. - М., 1992

7. Карпец И. и. Преступность: илюзии и реальность. -М., 1992

8. Дяньшин И. н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия. - Киев, 1988

9. Ковалкін А. а. Латентна злочинність та її виявлення органами внутрішніх справ. - К., 1985

10. антонян Ю. м., Бородин С. в. Преступность и психические аномалии.-М., 1987

11. криминальная ситуация. - М., 1996



ТЕМА 1. Поняття і предмет кримінології. Історія і сучасний стан кримінологічної науки в Україні. | ТЕМА 3. Причини та умови злочинності.

Відділом О. о. Бойко-Слобожан | Пояснювальна записка | Тема 4. Особа злочинця. | За глибиною і стійкістю асоціальності особи серед злочинців виділяють | Класифікація профілактичних заходів. | ТЕМА 7. Організована злочинність. | ТЕМА 8. Корупційна злочинність. | ТЕМА 9. Рецидивна злочинність. | ТЕМА 10. Професійна злочинність. | ТЕМА 11. Економічна злочинність. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати