На головну

Вступ | Класифікація сучасних носіїв документованої інформації, їх характеристика | Вплив типу носія на довговічність і вартість документа |

Оптичні носії інформації

  1. III. Збір відомостей про значення ціноутворюючих факторів і ринкової інформації
  2. IV. Джерела навчальної інформації
  3. IV. Вимоги до опису в звіті про оцінку інформації, використовуваної при проведенні оцінки
  4. V. Заходи щодо джерела інфекції (хворі, носії токсигенних коринебактерій дифтерії)
  5. VI. Заходи щодо джерел інфекції (хворі, носії токсигенних коринебактерій дифтерії)
  6. Акт установки засобів захисту інформації на об'єкті обчислювальної техніки - автоматизоване робоче місце
  7. Алгоритм дій співробітника поліції під час вступу інформації про крадіжку, викрадення АМТС.

Розвиток матеріальних носіїв документованої інформації в цілому йде по шляху безперервного пошуку об'єктів з високою довговічністю, великої інформаційної ємністю при мінімальних фізичних розмірах носія. Починаючи з 1980-х років, все більш широке поширення набувають оптичні (лазерні) диски. Це пластикові або алюмінієві диски, призначені для запису і відтворення інформації за допомогою лазерного променя.

Вперше оптична запис звукових програм для побутових цілей була здійснена в 1982 р фірмами "Sony" та "Philips" в лазерних програвачах на компакт-дисках, які стали позначатися абревіатурою CD (Compact Disc). У середині 1980-х років були створені компакт-диски з постійною пам'яттю - CD-ROM (Compact Disc - Read Only Memory). C 1995 стали використовуватися перезапису оптичні компакт-диски: CD-R (CD Recordable) і CD-E (CD Erasable).

Оптичні диски мають зазвичай полікарбонатну або скляну термооброблену основу. Робочий шар оптичних дисків виготовляють у вигляді найтонших плівок легкоплавких металів (телур) або сплавів (телур-селен, телур-вуглець, телур-селен-свинець і ін.), Органічних барвників. Інформаційна поверхню оптичних дисків покрита міліметровим шаром міцного прозорого пластика (полікарбонату). В процесі запису і відтворення на оптичних дисках роль перетворювача сигналів виконує лазерний промінь, сфокусований на робочому шарі диска в пляма діаметром близько 1 мкм. При обертанні диска лазерний промінь прямує вздовж доріжки диска, ширина якої також близька до 1 мкм. Можливість фокусування променя в пляма малого розміру дозволяє формувати на диску мітки площею 1-3 мкм|. Як джерело світла використовуються лазери (аргонові, гелій-кадмієві та ін.). В результаті щільність запису виявляється на кілька порядків вище межі, що забезпечується магнітним способом записи. Інформаційна ємність оптичного диска досягає 1 Гбайт (при діаметрі диска 130 мм) і 2-4 Гбайт (при діаметрі 300 мм).

На відміну від магнітних способів запису і відтворення, оптичні методи є безконтактними. Лазерний промінь фокусується на диск об'єктивом, віддаленим від носія на відстані до 1 мм. При цьому практично виключається можливість механічного пошкодження оптичного діска106. Для гарного відображення лазерного променя використовується так зване "дзеркальне" покриття дисків алюмінієм або сріблом.

Широке застосування в якості носія інформації отримали також магнітооптичні компакт-диски типу RW (Re Writeble). На них запис інформації здійснюється магнітною головкою з одночасним використанням лазерного променя. Лазерний промінь нагріває точку на диску, а електромагніт змінює магнітну орієнтацію цієї точки. Зчитування же проводиться лазерним променем меншої потужності.

У другій половині 1990-х років з'явилися нові, досить перспективні носії документованої інформації - цифрові універсальні відеодиски DVD (Digital Versatile Disk) типу DVD-ROM, DVD-RAM, DVD-R з великою ємністю (до 17 Гбайт). Збільшення їх ємності пов'язано з використанням лазерного променя меншого діаметру, а також двошарової і двосторонньої записи.

За технологією застосування оптичні, магнітооптичні і цифрові компакт-диски діляться на 3 основні класи:

· Диски з постійною (не стирається) інформацією (CD-ROM). Це пластикові компакт-диски діаметром 4,72 дюйма і товщиною 0,05 дюйма. Вони виготовляються за допомогою скляного диска-оригіналу, на який наноситься фотореєструючі шар. У цьому шарі лазерна система запису формує систему питов (міток у вигляді мікроскопічних западин), яка потім переноситься на тиражовані диски-копії. Зчитування інформації здійснюється також лазерним променем в оптичному дисководі персонального комп'ютера. CD-ROM зазвичай мають ємністю 650 Мбайт і використовуються для запису цифрових звукових програм, програмного забезпечення для ЕОМ і т.п .;

· Диски, які допускають одноразовий запис і багаторазове відтворення сигналів без можливості їх стирання (CD-R; CD-WORM - Write-Once, Read-Many - один раз записав, багато разів вважав). Використовуються в електронних архівах і банках даних, в зовнішніх накопичувачах ЕОМ. Вони являють собою основу з прозорого матеріалу, на яку нанесений робочий шар;

· Реверсивні оптичні диски, що дозволяють багаторазово записувати, відтворювати і прати сигнали (CD-RW; CD-E). Це найбільш універсальні диски, здатні замінити магнітні носії практично у всіх областях застосування. Вони аналогічні дискам для одноразового запису, але містять робочий шар, в якому фізичні процеси записи є оборотними. Технологія виготовлення таких дисків складніше, тому вони коштують дорожче дисків для одноразового запису.

Для магнітних носіїв (стрічок, дисків, карт і ін.) Характерна висока чутливість до зовнішніх електромагнітних впливів. Вони також схильні до фізичного старіння, зношування поверхні з нанесеним магнітним робочим шаром (так зване "осипання"). Магнітна стрічка з часом розтягується, в результаті чого спотворюється записана на ній інформація.

У порівнянні з магнітними носіями оптичні диски довговічніші, оскільки термін їх служби визначається не механічним зносом, а хіміко-фізичною стабільністю середовища, в якій вони знаходяться. Оптичні диски потребують зберігання також в умовах стабільних кімнатних температур і з відносною вологістю в межах, встановлених для магнітних стрічок. Для них протипоказані надмірна вологість, висока температура і різкі її коливання, забруднене повітря. Зрозуміло, оптичні диски слід оберігати і від механічних пошкоджень. При цьому треба мати на увазі, що найбільш вразливою є "неробочий" пофарбована сторона диска.


Глава 3. Використання магнітних і оптичних носіїв інформації

3.1 Використання носія в практиці роботи організацій

Носій в практиці організації важливий. Важливий тип носія, його довговічність. Цей вибір залежить від виду електронного документа та терміну його зберігання. Найбільш поширений спосіб зберігання інформаційних ресурсів в організаціях - зберігання файлів на жорстких дисках комп'ютерів або серверах. Іноді виникає необхідність перенесення електронних документів на зовнішні носії. Для зберігання ж об'ємних і сложноструктурних баз даних та інших інформаційних ресурсів (наприклад, науково-технічних або видавничих), щоб не порушувати цілісності даних, краще використовувати ємні електронні носії: оптичні диски, знімні жорсткі диски, RAID-масиви і т.п.

Для архівного зберігання електронних документів в межах 5 років будь-які сучасні носії електронної інформації (магнітні дискети, магнітні стрічки, магнітні, магнітооптичні та оптичні диски) цілком надійні.

При довготривалому зберіганні електронних документів на зовнішніх носіях кращим рішенням буде використання оптичних компакт-дисків CD. Вони невибагливі в зберіганні і цілком надійні протягом 15-20 років. Після закінчення цього терміну неминуче доведеться або переписувати файли на інший тип носія (тому що неможливо буде вважати інформацію з CD), або конвертувати електронні документи в інші формати і також переписувати на більш сучасні та місткі носії.

Другий і третій аспекти забезпечення схоронності набагато складніше. Вони пов'язані з швидкою зміною і старінням апаратного і програмного комп'ютерного забезпечення. Згодом пристрої, за допомогою яких інформація зчитується з зовнішніх носіїв, зношуються і морально застарівають. Так, наприклад, зникли 5-дюймові магнітні дискети, а слідом за ними комп'ютери перестали оснащувати дисководами для їх зчитування. Найближчим часом подібна доля очікує 3-дюймові дискети та багато сучасних моделей ПК вже випускають без дисководів до них. Пристрої для зчитування інформації з оптичних дисків швидше за все також з часом зміняться. Приблизний життєвий цикл подібних технологій - 10-15 років. Ці технологічні зміни потрібно враховувати при організації довготривалого зберігання електронних документів.

3.2 Використання магнітних і оптичних носіїв в практиці роботи організацій

Відтворення електронних документів залежить в першу чергу від застосовуваного програмного забезпечення: ОС, СУБД, браузерів, інших прикладних програм. Зміна програмної платформи може привести до повної втрати документа через неможливість його переглянути. Втім, для основної маси діловодних і фінансових електронних документів з терміном зберігання до 5 років цей фактор не так важливий: життєвий цикл програмного забезпечення оцінюється в 5-7 років. У короткочасній перспективі для доступу і відтворення більшості текстових, графічних і відео документів (але не баз даних або складних конструкторських систем і мультимедіа) використання таких конверторів досить.

Як уже зазначалося, документування може здійснюватися не тільки на природній мові (текстове документування), але також і на штучній мові. У цьому випадку інформація обробляється за допомогою електронно-обчислювальних машин, кодується, тобто представляється в тій або іншій стандартній формі. Причому одні й ті ж відомості можуть бути закодовані в різних формах і, навпаки, різні відомості можуть бути представлені в схожій формі.

До кодування інформації людина стала вдаватися віддавна. Як справедливо відзначається в літературі, вже лист і арифметика є не що інше як системи кодування мови і числовий інформації. Однак вирішальний крок був зроблений в результаті винаходу так званого двійкового кодування, тобто кодування інформації за допомогою всього лише двох символів - 0 і 1, званих бітами (від англ. bit - binary digit - двійкова цифра). Таким способом стало здійснюватися кодування букв, цифр, інших знаків і символів, а також зображення, звуку. Саме двійкове кодування було закладено в конструкцію комп'ютерів.

Технічними передумовами появи комп'ютера стало розвиток електроніки і рахунково-аналітичної обчислювальної техніки. Ще в другій половині 18 століття француз Ж. М. Джакард запропонував використовувати машинні перфокарти для управління ткацькими верстатами. А в 1834 р Ч. Беббедж розробив проект керованої за допомогою програми лічильної механічної аналітичної машини, що мала практично ті ж пристрої, що і сучасні комп'ютери: пам'ять, арифметичний пристрій, пристрої керування, введення і виведення інформації. В кінці 19 століття Г. Холлерит сконструював електромеханічну рахункову машину, здатну сортувати і зчитувати інформацію з перфокарт, що використовувалися як матричні носії документованої інформації. За допомогою цієї машини вдалося лише за один рік опрацювати матеріали 11-ї перепису населення Північно-Американських Сполучених Штатів, замість спочатку передбачуваних 7 лет71. У Росії рахункові машини для роботи з перфокартами вперше були застосовані в 1897 р для обробки матеріалів першого загального перепису населення.

У першій чверті 20 століття були винайдені і широке поширення в радіотехніці отримали електронні лампи. В результаті на рубежі 1930-х - 1940-х років відразу в декількох країнах світу, в тому числі і в СРСР, виникла ідея створення програмно-керованих обчислювальних машин. У нашій країні серійне виробництво ЕОМ було налагоджено в 1952 р

З появою комп'ютерів почалося швидке розвиток автоматизації процесів документування інформації, її передачі, зберігання і використання. Все більш широке поширення набувають документи на машинних носіях, тобто документи, створені з використанням матеріальних носіїв і способів запису, що забезпечують обробку документованої інформації електронно-обчислювальною технікою.

На перших порах в процесі роботи з ЕОМ використовувався переважно перфораційний метод закріплення, передачі і зберігання кодованої інформації, тобто необхідна інформація за допомогою спеціальних машин - перфораторів і контрольніков фіксувалася на машинних перфокартах або перфострічках у вигляді круглих або прямокутних пробивок в певних інформаційних точках. Згодом закріплення закодованої інформації стало здійснюватися переважно на магнітній стрічці, магнітних дисках і ін.

З початку 1960-х років в Радянському Союзі стали діяти перші обчислювальні комплекси, призначені для автоматизованої обробки управлінської інформації. До середини 1980-х років в країні налічувалося вже більше 6000 автоматизованих систем управління. Це призвело до масового створення управлінських документів на машинних носіях. У 1982 р було створено перше в СРСР архівосховище машиночитаємих документів.

З кінця 1980-х рр. в нашій країні починається широке використання персональних комп'ютерів. До теперішнього часу в більшості організацій, установ, на підприємствах робота з документами здійснюється переважно за допомогою комп'ютерної техніки. Таким чином, електронні документи міцно увійшли в сферу документаційного забезпечення управління. У другій половині 1990-х років увійшов у вжиток і сам термін "електронний документ".

Електронні документи мають технологічну специфіку. Інформація, що міститься в них інформація не може сприйматися людиною в тій фізичній формі, в якій вона зафіксована на матеріальному носії. Лише після декодування ця інформація набуває зрозумілий для користувача вигляд (зображення на екрані монітора, принтерна роздруківка і т.п.).

Подібна специфіка породжує дискусії навколо поняття "електронний документ". Не випадково сам цей термін поки відсутня в Державному стандарті. Замість нього в Гості Р 51141-98 "Діловодство і архівна справа. Терміни та визначення" збережений колишній термін - "документ на машинному носії", який визначається як "документ, створений з використанням носіїв і способів запису, що забезпечують обробку його інформацією електронно-обчислювальної машиною ". Пропоновані ж в документознавчих дослідженнях визначення електронного документа потребують вдосконалення і уточнення.

Постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 9 жовтня 1984 № 3549 термін введення встановлений з 01.07.87.

Цей стандарт встановлює вимоги до складу та змісту реквізитів, які надають юридичну силу документам на машинному носії і машинограмі, створюваним засобами обчислювальної техніки, а також порядок внесення змін до цих документів. Цей стандарт є обов'язковим для всіх підприємств, організацій і установ (далі - організацій), які здійснюють інформаційний обмін документами на машинному носії і машинограмі.

На основі цього стандарту можуть бути розроблені галузеві стандарти і стандарти підприємств з урахуванням особливостей застосування документів на машинному носії і машинограмі як між організаціями, так і при використанні безпосередньо в організації.

1. 1. Документ на машинному носії повинен бути записаний, виготовлений і розмічений відповідно до вимог ГОСТ 12065-74, ГОСТ 20598-80, ГОСТ 8303-76, ГОСТ 25752-83, ГОСТ 25764-83, ГОСТ 6.10.1-80 , ГОСТ 6.10.2-83, ГОСТ 6.10.3-83, ГОСТ 2.003-77, ГОСТ 2.031-77 - ГОСТ 2.034-77, ГОСТ 19767-74, ГОСТ 19768-74, а інформація закодована відповідно до загальносоюзних класифікаторами техніко економічної інформації. При відсутності в загальносоюзних класифікаторах необхідної інформації допускається застосовувати коди зареєстрованих міжгалузевих і галузевих класифікаторів.

1.2. Машинограмма повинна бути створена з урахуванням вимог державних стандартів на уніфіковані системи документації.

1.3. Документ на машинному носії і машинограму слід застосовувати тільки при наявності відповідних рішень міністерств, відомств.

1.4. Транспортування (передача, пересилання і т.д.) документа на машинному носії і машинограмі має здійснюватися з супровідним листом, оформленим по ГОСТ 6.38-72 і ГОСТ 6.39-72. Зразок супровідного листа наведений у додатку.

1.5. Документ на машинному носії і машинограмі набувають юридичну силу після виконання вимог даного стандарту і підписання супровідного листа.

1.6. Запис документа на машинному носії і створення машинограми повинні проводитися на основі даних, зафіксованих у вихідних (первинних) документах, отриманих по каналах зв'язку від автоматичних реєструючих пристроїв або в процесі автоматизованого розв'язання задач.

1.7. На вимогу організації-користувача для візуального контролю документа, створеного на машинному носії, перетворять його в человекочітаемую форму різними технічними засобами відображення даних (дисплеї, які друкують пристрої і ін.).

Натомість справжнього ГОСТу наказом Росстандарта від 17 жовтня 2013 р N 1185-ст з 1 березня 2014 р введений в дію ГОСТ Р 7.0.8-2013

Встановлені в стандарті терміни розташовані в систематизованому порядку, що відбиває термінологічну систему понять в області діловодства та архівної справи.

Для кожного поняття встановлено один стандартизований термін.

Неприпустимі до застосування терміни-синоніми наведені в круглих дужках після стандартизованого терміна і позначені позначкою "НДП".

Терміни-синоніми без помітки "Ндп" наведені як довідкові даних і не є стандартизованими.

Ув'язнена в круглі дужки частина терміна може бути опущена при використанні терміну.

Наявність квадратних дужок у термінологічній статті означає, що в неї включені два терміни, які мають спільні терміноелементи.

В алфавітному покажчику ці терміни наведено окремо із зазначенням номера статті.

Наведені визначення можна при необхідності змінити, вводячи в них похідні ознаки, розкриваючи значення використовуваних в них термінів, вказуючи об'єкти, що входять в обсяг визначається поняття. Зміни не повинні порушувати обсяг і зміст понять, визначених у даному стандарті.

Стандартизовані терміни набрано напівжирним шрифтом, їхні короткі форми, представлені абревіатурою, - світлим, а синоніми - курсивом.

Цей стандарт встановлює терміни та визначення понять в області діловодства та архівної справи.

Терміни, встановлені цим стандартом, обов'язкові для застосування у всіх видах документації та літератури з діловодства та архівної справи.



Магнітні носії інформації | ВИСНОВОК
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати