Головна

РОЗДІЛ 1. ПЕЙЗАЖ ЯК ЕЛЕМЕНТ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

  1. D-Елементи I та II групи
  2. II. Розділ "Операція видалення зубу".
  3. III. Розділ "Травматологія щелепно-лицевої ділянки".
  4. IV розділ
  5. IХ розділ
  6. VІ розділ
  7. VІІ розділ

ВСТУП

Про людину, твори якої ми обрали предметом нашого дослідження, можна говорити багато, адже вона непересічна особистість. Але її ім'я, назване у будь-якій аудиторії, розкаже набагато більше. Це - Ліна Костенко.

Дослідження задекларованої теми - «Пейзаж у ліричних творах Ліни Костенко» - бачиться нам у напрямках теоретичному та практичному. Теоретичний аспект, який визначає об'єкт дослідження, полягає в огляді й систематизації праць з теорії літератури, які окреслюють основні риси пейзажу і визначають його роль у поетичному творі. А практичний аспект, визначаючи предмет дослідження, передбачає розгляд поетичних творів Ліни Костенко з точки зору функціонування у них зображень живої природи (пейзажу).

Творчість Ліни Костенко на сьогодні проаналізована лише у двох монографіях - нарисі Брюховецького В. С. «Ліна Костенко» (1990) та книжці австралійської дослідниці Галини Кошарської «Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності» (1994), що є частиною її докторської дисертації. Рецензію на це дослідження написав Сивокінь Г. «У прочитанні австралійської дослідниці (творчість Ліни Костенко)» (1996).

Порівняно недавно, у 1999 році, з'явилося ще одне видання «Ліна Костенко. Навчальний посібник-хрестоматія» за редакцією Г. Клочека.

Аналізом лірики поетеси займалися і «товариші по перу» - Симоненко В. «Краса без красивостей (про збірник поезій)», «Мандрівки серця» Ліни Костенко (1990), Бажан М. «Поема про кохання і безсмертя», високо оцінював творчість поетеси і Василь Стус. Усе це дає нам підстави трактувати нашу працю як актуальну.

Мета: з'ясувати особливості функціонування описів живої природи (пейзажу) у творах Ліни Костенко. Відповідно до мети ставимо перед собою такі завдання:

- з'ясувати теоретичний аспект проблеми - функцію пейзажу у тексті;

- проаналізувати особливості українського пейзажу, типовість предметів для нього;

- охарактеризувати поетику пейзажної лірики Ліни Костенко.

Об'єктдослідження - творчість Ліни Костенко.

Предмет дослідження - зображення пейзажу у творах Ліни Костенко.

Наукова новизна нашого дослідження полягає в тому, що нами зроблено спробу охарактеризувати поетику пейзажної лірики на прикладі творчості української поетеси Ліни Костенко.

РОЗДІЛ 1. ПЕЙЗАЖ ЯК ЕЛЕМЕНТ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

Пейзаж - (фр. Paysage від pays - країна, місцевість) - один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу. Існують статичні пейзажі (спокійне, врівноважене зображення природи), динамічні (під час вирування стихійних сил). Пейзажі за тематикою поділяються на степовий, лісовий, мариністичний (опис моря), урбаністичний (опис міста), індустріальний (опис заводів, шахт). Естетичні функції пейзажу у тексті залежать від епохи, в яку написано твір, від стилю і жанру.

Залежно від напряму, до якого належить твір, пейзажі бувають класицистичні, сентиментальні, романістичні, імпресіоністичні та ін. Пейзажі набувають і психологічного значення, стають засобом художнього зображення внутрішнього світу людини. Це відкриття зробили письменники-сентименталісти (Ж.-Ж. Руссо, С. Річардсон, Л. Стерн).

У романтиків (Дж. Байрон,А. Міцкевич, Т. Шевченко, В. Гюго) природа - своєрідне дзеркало, що відображає душу митця, ліричного героя. Часто пейзаж стає формою вираження волелюбних прагнень. Пейзаж у них динамічний і бурхливий, співзвучний і контрастний із зображуваними подіями, почуттями ("причинна" Шевченка). Всі естетичні системи об'єднує принцип психологічного паралелізму, що будується на контрастному зіставленні чи гармонійній єдності внутрішнього світу людини з природою. У деяких творах пейзаж переростає функцію просто предметної зображальності. Будучи своєрідним способом бачення світу, він виконує змістову роль (М. Коцюбинський, Б.- І. Антонич), стає ліричним, відтворюючи зміну настроїв героя (Є. Гуцало, Гр. Тютюнник).

Українська пейзажна лірика має серйозну традицію в особі її кращих майстрів - Павла Тичини, Максима Рильського, Андрія Малишка, котру гідно продовжили Ліна Костенко, Іван Драч, Дмитро Павличко, Микола Вінграновський, Леонід Талалай.

Процес заглиблення авторського «Я» у сферу довкілля можна побачити лише на прикладі. Тут дуже цікавим є дослідження цього таємничого процесу в параметрах окремого авторського світосприйняття. Очевидно, зв'язок часу і простору є причиною тієї цілісності, яка являється нам у мистецькому творі. Ліна Костенко по-своєму точно визначила цю видозміну власного погляду на довкілля, трансформованого у часі.

Мене дивує, що в дитинстві
мене нічого не дивувало.
Ходив гарбуз по городу.
На яблуні сиділа Жар-птиця.
Під вікном у нас на травичці
жабка, мишка і півник жили в
рукавичці.
А тепер - якийсь листочок
осінній,
і вже стоїш в потрясінні.

Як бачимо, авторське прагнення до аналізу змін власної душі в контакті з навколишнім світом ведуть нас до роздуму про духовні зв'язки людини і природи. Процес самоусвідомлення поетичного «Я» як органічної складової великого і цілісного світу фіксує шлях до саморозбудови, саморозгортання потенціалу митця.

Отже, поетичний пейзаж несе на собі емблематику національного духовного світотворення як цілісного процесу, сила й енергія якого закодована в його безперервності. Як у реальному житті, так і в мистецькому світооприявленні.

1.1. Пейзаж у художніх напрямках.

Описувати зовнішній світ - це означає описувати живу природу. Із еволюцією пейзажу розвивалися вміння передавати найпростіші, елементарні враження від зовнішнього світу. Еволюція пейзажу відбувалась одночасно із літературним процесом, накоплюючи нові стилі та літературні течії. Художники різних тематичних стилів ставили різноманітні вимоги до своїх описів.

Сентименталізм стає одним із важливих засобів відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі. Характер описів цього напрямку переважно сільські, зокрема описи тих місць, що викликають у людей сильні переживання, меланхолійний настрій.

Так, Г. Квітка-Основ'яненко при зображенні картин природи інтенсивно використовував уснопоетичні прийоми та лексику, письменник, малюючи людей на тлі пейзажу, увиразнював їх особистісні риси. Отже, у часи сентименталізму пейзаж став засобом увиразнення персонажів, виокремлення їх особистостей, відображення їх душевного стану.

У романтизмі природа набуває самостійної естетичної ваги в ліриці. Романтичні описи живої природи переважно екзотичні (тобто незвичайні, дивовижні): високі гори, бездонні ущелини, густі ліси, широкі степи, безкрайнє море. Природа найчастіше зображується в момент бушування стихій: бурі, грози, повені, урагану тощо. У романтиків природа - своєрідне дзеркало, що відображає душу митця, ліричного героя. Часто пейзаж стає формою вираження волелюбних прагнень персонажів. Особливо ця функція опису живої природи спостерігається у творах Т. Г. Шевченка (ранніх), П. Куліша («Орися», «Чорна рада»). Описові картини вводяться письменником у кульмінаційні моменти наближення героїв до критичної точки їх переживань. Читач іще не знає, як далі розгортатимуться події, але за характером зображеної картини природи, може відчути їх внутрішній процес. Доволі часто цілям такого символічного паралелізму служить опис грози, що символізує душевну боротьбу ліричного героя.

Близьким до романтичного є імпресіоністичний опис природи. Але якщо романтичний пейзаж створює настрій, то імпресіоністичний - враження. Гра кольору, звуку, руху в імпресіоністичному пейзажі справляє певне враження. Представники цього напрямку змальовували світ таким, яким сприймали його через відчуття. Майстром імпресіоністичного пейзажу в українській літературі є Михайло Коцюбинський. В зображальному плані Коцюбинський досягає миттєвості малювання, передачі актуальної картини, він створює єдині тональності кольорів протягом усього твору, мінливості самих картин природи ("Intermezzo"), у виражальному плані цей же пейзаж передає настрій, переживання, глибокі душевні зрушення й злами в душі героя.

Щодо реалістичного опису природи, то він стає більш строгим і деталізованим. Його головним завданням є створення не настрою чи враження, а відтворення виду. Література стає засобом пізнання людиною себе і навколишнього світу. «У пейзажах зображується дійсно існуюча природа в різноманітних проявах - без передачі або підкреслення настрою, переживань або вражень.

.



Висновки і пропозиції щодо покращення комерційної діяльності | Образ степу в художньому світі Ліни Костенко: міфопоетична реальність

Значення поетичсного краєвиду Тараса Шевченка | РОЗДІЛ 2. СИМВОЛІКА ПРИРОДИ У ТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО. | Пейзажна лірика в творчості Ліни Костенко. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати