Головна

Приготування водної витяжки ґрунту | Дослід 1. Визначення загальної лужності | Дослід 2. Орієнтовне визначення сольового складу ґрунту |

Підготовка до аналізу.

  1. IV. Підготовка до написання курсової роботи.
  2. Власний оборотний капітал - абсолютний показник ліквідності і платоспроможності; основні етапи його аналізу.
  3. Етапи лінгвістичного аналізу. Методика запитань
  4. Завдання і джерела аналізу.
  5. Завдання і джерела даних аналізу.
  6. Завдання регресійного аналізу. Поняття про об'єкт досліджень
  7. Збір матеріалу, добір літератури з теми, підготовка бібліографії

Приготування хромової суміші. 40 г тонко подрібненого калій дихромату розчиняють в дистильованої воді, доводячи об'єм до 1000 мл, ретельно перемішують і переливають у колбу з термостійкого скла місткістю 3000 мл. До отриманого розчину обережно доливають невеликими порціями по 100 мл, з інтервалом в 10-15 хв, 1000 мл сульфатної кислоти. Колбу з розчином накривають скляною лійкою і залишають до повного охолодження. Розчин зберігають необмежено довго у склянці з притертою пробкою.

Приготування розчину відновника. 40 г солі Мора або 27,8 г FeSO4·7H2O, розчиняють в 700 мл розчину сульфатної кислоти з концентрацією 0,5 моль/л. Розчин фільтрують через подвійний складчастий фільтр в мірну колбу, доводять об'єм до 1000 мл дистильованою водою, і ретельно перемішують.

Концентрацію розчину перевіряють кожні 3 дні по 0,1 н. розчину калій перманганату. Для цього у три конічні колби наливають за допомогою піпетки по 10 мл розчину солі Мора (або ферум(ІІ) сульфату септагідрату). Доливають в кожну колбу по 1 мл концентрованої сульфатної кислоти та 50 мл дистильованої води, потім відтитровують 0,1 н. розчином калій перманганату до слабо-рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 1 хв. Для обчислення коефіцієнта поправки використовують середнє арифметичне результатів трьох титрувань. Коефіцієнт поправки (К) обчислюють за формулою:

К = , де

V1 - об'єм розчину калій перманганату, витраченого на титрування, мл;

V - об'єм розчину солі Мора (або ферум(ІІ) сульфату септагідрату), взятого на титрування, мл.

Розчин зберігається не тривалий час. Для оберігання розчину від окиснення киснем повітря до бутлі приєднують склянку Тищенко з лужним розчином натрій сульфіту.

Приготування лужного розчину натрій сульфіту. 40 г безводного натрій сульфіту або 80 г натрій сульфіту септагідрату розчиняють в 700 мл дистильованої води. 10 г калій гідроксиду, розчиняють в 300 мл дистильованої води. Отримані розчини змішують.

Проведення аналізу.

Окиснення гумусу ґрунту. Масу проби ґрунту для аналізу визначають виходячи з передбачуваного вмісту гумусу в ґрунті. Маса проби для аналізу ґрунтів становить:

з вмістом гумусу більше 7% - 50-100 мг;

4-7% - 100-200 мг;

2-4% - 250-350 мг;

до 2% - 500-700 мг.

Проби ґрунту поміщають в пробірки, встановлені в штативи та підписують. У пробірки з аналізованими пробами і в дев'ять чистих пробірок для приготування розчинів порівняння доливають за допомогою піпетки по 10 мл хромової суміші та поміщають в них скляні палички.

Ґрунт з хромової сумішшю ретельно перемішують. Потім пробірки занурюють у киплячу водяну баню і витримують у ній протягом 1 год з моменту закипання води в бані після занурення пробірок. Рівень хромової суміші в пробірках повинен бути на 2-3 см нижче рівня води в бані. Вміст пробірок перемішують скляними паличками через кожні 20 хв. Після закінчення кип'ятіння пробірки виймають і занурюють у водяну баню з холодною водою. Після охолодження в пробірки з пробами ґрунту доливають дозатором по 40 мл дистильованої води, а в пробірки для приготування розчинів порівняння доливають розчин відновника і дистильовану воду в об'ємах, зазначених у табл.

Таблиця

Характеристика розчину Номер розчину порівняння
Об'єм дистильованої води, мл
Об'єм розчину відновника, мл
Маса гумусу, яка відповідає об'єму відновника в розчині порівняння, мг 1,03 2,07 4,14 5,17 7,76 10,3 12,9 15,5

Потім з пробірок виймають скляні палички і ретельно перемішують вміст барбатацією повітря, що нагнітається гумовою грушею через скляну трубку. Розчини залишають для осідання ґрунтових частинок і повного освітлення.

Визначення гумусу. Розчини порівняння і розчини, що досліджуються, фотометрують в кюветі з товщиною просвічувати шару 10-20 мм щодо розчину порівняння № 1 при довжині хвилі 590 нм, або використовуючи оранжево-червоний світлофільтр з максимумом пропускання в області 560-600 нм. Розчин в кювету фотоелектроколориметра переносять обережно, не піднімаючи осад на дні пробірки.

Обробка результатів.

За результатами фотометрування розчинів порівняння будують градуювальний графік. По осі абсцис відкладають масу гумусу в міліграмах, яка відповідає об'єму відновника в розчинах порівняння, а по осі ординат відповідні їм показання приладу. Користуючись градуювальним графіком, за результатами аналізу визначають масу гумусу в аналізованих пробах.

Масову частку гумусу (X) у відсотках обчислюють за формулою:

, де

А - маса гумусу в аналізованій пробі, знайдена за графіком, мг;

К - коефіцієнт поправки до концентрації відновника;

m - маса проби ґрунту, мг;

100 - коефіцієнт перерахунку у відсотки.

За результат аналізу приймають значення одиничного визначення гумусу. Результат аналізу округлюють до сотих часток відсотка - при вмісті гумусу до 10% і до десятих часток відсотка - при вмісті гумусу більше 10%.

 



ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ | Способи консервації проб води для визначення різних компонентів
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати