Головна |
ТОВСТІ - ТОНКИЙТупає Мишко по лісі, з ноги на ногу перевалюється. Навколо ліс шумить, а йому не страшно. Поруч мама-ведмедиця така велика, така сильна. Увійшли вони в ліщина. Внизу дрібні горіхи ростуть. Їх ведмежа не хоче їсти. А самі спілі, великі високо ростуть, маленькому Мишко не дотягтися. Стрибав-стрибав, сопів-сопів малюк і надумав по стовбуру до верху дістатися. Тільки обхопив гілку лапами, шум, тріск піднявся! Звалився ведмежа в яр, вдарився об пеньок і зірвали. Спустилася в яр ведмедиця, стала докоряти сина: "Ти що це придумав? Навіщо лізти на гілку зібрався? Або не бачиш, яка вона тонка?" "Як це - тонка?" - Не зрозумів Мишко. "Ех ти, маленький дурненький! - Зітхнула ведмедиця. - Дивись, стоять поруч осика і липа. У осики стовбур тонкий. А у липи?" "А у липи великий!" - Впевнено заявив Мишко. "Не великий! Потрібно говорити: товстий. Зрозумів? І запам'ятай, що лазити можна тільки по товстому дереву". "Як же я дізнаюся, товсте дерево або тонке, якщо поруч не буде осики?" - Насупився ведмежа. "На перших порах спробуй обхопити стовбур дерева лапами, - порадила мама-ведмедиця. - Чи не обхватиш - значить, товсте дерево. Лізь сміливо, не бійся. Обхват - значить, тонке, краще не лізь. І дерево даремно зламаєш, загубиш, і сам впадеш, ушибешься ". "От спасибі! - Радісно гаркнув Мишко на все горло. - Я давно помітив одне дерево, на ньому бджоли вулик спорудили. Вже воно-то, точно, вище і товщі осики буде. Тепер я доберуся до меду!" Спробувала було ведмедиця зупинити сина, та куди там! Втік ведмежа, не догнати. На наступний день Мишко сумно брів по лісу, весь покусаний бджолами -від верхівки до п'ят. Сонечко світить, пташки щебечуть, а йому весь світ не милий. Глядь - а на галявині серед високої трави і квітів заєць лежить. "Гей, косою, загоряєш?" - Запитує ведмежа. "Та ні, ніколи, цікаву книгу читаю!" - Відгукнувся зайчик. Підійшов Мишко, ліг поруч, дивиться - вірно, книга, та така велика. "Не велика, а товста! Вчися висловлюватися точніше!" - Поправив заєць. "Товста? - Перепитав Мишко і зіщулився, згадавши дерево з вуликом. - А я товсте не люблю! Як на мене б краще тонке!" "А ти хоч читати щось вмієш?" - Підозріло втупився на співрозмовника заєць. "Вчуся! - Похмуро зізнався Мишко. - Ходжу в лісову школу до сови. Тільки вона мене частіше лає, ніж хвалить". "За що ж?" - Поцікавився заєць. "Те просплю, то книжку вдома забуду. І писати не вмію. Лапа у мене товста, а ручки і олівці такі тонкі, ось і ламаються часто", - поскаржився ведмежа. "Ех ти! - Зітхнув заєць. - На тебе не догодиш: то товсте для тебе погано, то тонке не подобається. Вчися! Навчання - світло, а невчення - тьма". "Як це?" - Не зрозумів Мишко, озирнувся, а зайця слід вже давно прохолов. ШИРОКИЙ - УЗКИЙ | ДОРОСЛИЙ - ДИТИНА Пропоновані вашій увазі маленькі казки були апробовані батьками і гувернерами в повсякденній роботі з дітьми старше трьох років. | ВЕЛИКИЙ МАЛЕНЬКИЙ | ВИСОКИЙ НИЗЬКИЙ | КРУПНИЙ - ДРІБНИЙ | ДОВГИЙ - КОРОТКИЙ | |