Головна

Основні поняття теми

  1. Абсентеїзм: Поняття, ознаки, форми.
  2. Акціонерні товариства, поняття акцій, облігацій. Розрахунок курсу акцій.
  3. Атмосфера. Основні поняття.
  4. Б) Поняття. Методика формування природничих понять.
  5. Банківська система України: поняття, завдання, види
  6. Банківські правовідносини: поняття, склад особливості
  7. Біосфера. Основні поняття.

ТЕМА : ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ ФІЛОСОФІЯ її ПРЕДМЕТ, ПРОБЛЕМАТИКА І ФУНКЦІЇ

ПЛАН

1. Світогляд та його структура.

2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.

3. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання.

4. Структура філософського пізнання. Означення філософії. Функції філософії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Библер В. с. - Что єсть философия (Очередное возвращение кисходному вопросу), журнал «ВопросьІ философии» №1, 1995. с. 159-184.

2. Забужко О. Філософія і культурна притомність нації. - Сучасність,
1994, №3.

3. Заїченко Г. Доля філософії та культури наприкінці XX сторіччя. - Філософська думка, 1993р. №4.

4. Філософія та її місце в сучасній культурі. - Філософ, і соціол. думка,
1993, №4.

5. Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для
студентів вищих закладів освіти 1-4 рівня акредитації,- К.: «Каравела»; Львів
«Новий світ - 2000».

6. Вступ до філософії: Історико-філософська проблематика; Підручник.
Г. І. Волинка та ін. - Київ: Вища школа, 1999, Розділ 1.

Основні поняття теми

Світогляд- це сукупність узагальнених уявлень про світ, переконань та ідеалів, знань і почуттів, оцінок, через призму яких людина відноситься до дійсності, до інших людей і самої себе. В структура світогляду входять:

Знання- це ідеальне відображення дійсності в свідомості людини. Слід зауважити, що у світогляд ходять не всі і не будь-які знання, а лише ті, які < життєво важливими для людини.

Цінності- позитивне або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке ґрунтується на потребах та інтересах людей, культурі певного соціуму.

Почуття- емоційно-чуттєве переживання людиною явищ природи, дій і вчинків інших людей і своїх власних дій.

Переконання- інтелектуально-емоційна позитивна оцінка певних ідеалів, норм, дій і вчинків, на які людина орієнтується в своєму житті.

Оцінки минулого і віра в майбутнє теж входять у структуру світогляду. Людина живе не лише в «тепер», яке є миттєвістю, а й проектує своє майбутнє, а також оцінює минуле.

Воля- психологічна здатність людини підпорядкувати свою діяльність, вчинки свідомо поставленим цілям і добиватися їх досягнення.

Рефлексія(з лат.: загинати, обертати) - унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму; в наслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, думка про щось - як думка про думку, знання про щось - як знання про саме знання. Категорії (з давньогрец.: демонструю, виявляю) - гранично широкі, вузлові поняття певної галузі, сукупність яких окреслює якісну специфіку предмета пізнання даної галузі.

Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані; зрозуміло, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи людей із серйозними психічними відхиленнями від норми. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють собі і світ, і себе самих. Якщо б ми поставили собі завданням перерахувати основні види світогляду, нам, напевне, знадобилося б багате часу, тому й виникає потреба у типологізації світогляду.

*Типологія світогляду- це не просте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду. Тобто, типологія постає у порівнянні із простим переліком більш містким та логічно виправданим способом ознайомлення із світоглядом з метою йога подальшого докладнішого вивчення.

Світогляд прийнято класифікувати на основі різних спільних ознак:

За будовою розрізняють світогляд > цілісний, > фрагментарний, > внутрішньо злагоджений, > суперечливий; за ступенем адекватності сприйняття дійсності

> реалістичний, > фантастичний, > викривлений,

> адекватний дійсності;

за ставленням до визнання існування вищих сутностей

> релігійний, > скептичний, > агностичний, > атеїстичний. Дуже поширеною є також типізація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін. Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядними питаннями, може додати до наведеної типології світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати власний світогляд хоча б тому, що це дасть можливість зрозуміти, що це зробити не просто і не легко.

За своїми функціями світогляд постає такою формою духовного освоєння світу, яка покликана:

- інтегрувати людину у світ;

- надати їй найперших життєвих орієнтирів;

- подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Досить часто формування світогляду відбувається стихійно: людина народжується, входить у життя і засвоює через батьків, оточення, соціальні зв'язки світоглядні уявлення і світоглядні переконання. Більше того, людина інколи навіть не знає про існування світогляду, проте у деяких життєвих ситуаціях уникнути зустрічі з ним просто неможливо. Чагалом подібні ситуації називають екстремальними, тобто крайніми, такими, що вимагають від людини кардинальних невідкладних рішень. Це може бути ситуація, коли людину ставлять на межу життя та смерті, коли вона змушена брати на себе відповідальність за життя інших людей та ін. Ллє світоглядні питання можуть поставати перед людиною й у більш простих та буденних ситуаціях, наприклад, коли йдеться про виховання дітей, неодмінно постають питання, чому вчити дитину, які якості прищеплювати їй насамперед; інколи, коли заходить мова про оцінку дій якоїсь людини, часто звучать слова: "Людина не повинна так робити", тобто при цьому керуються загальними уявленнями про те, якою повинна бути людина, що гідно її, а що не гідно.

3(І носісм За рівнем світобачення та усвідомлення За історичними епохами * За морапьно-иіннісшіми орієнтирами
-індивідуальний * усвідомлений * архаїчний * егоїстичний
- колективний * неусвідомлений * античний » (Ільтруїстський
- груповий * частково усвідомлений * середньовічний » гуманістичний
- національний » буденний * ренесансний » антигуманньїй
-регіональний та ін. * сформований на Іасадах наукових знань * світогляд XX ст. » цинічний
       
  ^філософський та ін.   » шовіністичний та ін.

Філософія(з давньогрец.: любов до мудрості) - теоретична форма світогляду; особливий рівень мислення, на якому думка усвідомлює себе саму ставленні до дійсності та шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів і людського самоствердження у світі. Філософія - релігія - мистецтво- за Г. Регелем, три основні форми людської духовно-практичної діяльності, які фіксують три основні властивості людського інтелекту: філософія і наука уособлюють здатність, розуміти, мистецтво - здатність переживати дійсність, релігія - здатність відчувати спорідненість людського духу з фундаментальними печатками буття.

^

Історичні типи світогляду:

Міфологія- (від гр. міф. - оповідь, переказ про події, що відбувались
досить давно) - форма суспільної свідомості, властива раннім етапам
людських цивілізацій, спосіб синкретичного сприйняття, в якому відсутнє
розмежування світу й людини, реальності і фантазії, думки і емоції,
природного і надприродного, знання та віри. Міфологія - історично

перший тип світогляду чи спосіб оформлення світоглядних уявлень. Характерні риси міфологічного світогляду:

- «персоніфікація», суцільне олюднення навколишнього середовища;

-«розмитість» меж між образом і дійсністю, між предметом і знаком, між предметом і словом;

-зміст міфу уявлявся реальним, так як втілював колективний, «надійний» досвід осмислення дійсності багатьма поколіннями, і тому був предметом віри;

-міфи первісними людьми не розповідались, а колективно «переживались»,

«програвались », відтворювались. Міфологічне світорозуміння передавалось у колективних містеріях-діяннях (обрядах, танцях і т. д.);

- час уявлявся не як лінійний, а як процес нескінченного повторення того, що було, тобто циклічно.

Будучи первісною світоглядною формою, міфологія виявилася єдиною формою існування суспільної свідомості й тому містила в нерозчленованому, зародковому вигляді всі наступні форми суспільної свідомості - релігію, мистецтво, науку, мораль та ін., в тому числі філософію.

Міф - це замкнутий образ світу, в якому час ніби зупинився, замкнувся, замкнувся в (дине коло, де початок і кінець збігаються в одній точці. Необхідно зауважити, що міфи с постійними супутниками людської свідомості; при цьому кожна епоха породжує свої нові міфи.

Релігія/від лат. КШ. кІІО -- набожність, святиня; та ге-1іgаге відновлення розірваного зв'язку / - духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним, входженням в його світ.

Розв'язуючи практично ті ж самі, що і філософія світоглядні проблеми, релігія на противагу філософії апелює до віри, а не до раціонального мислення і логічної аргументації, до емоцій, а не до інтелекту. Характерні риси релігійного світогляду:

- Теоцентризм. Бог - центр світобудови, буття світу й людини.

- Ідея креаціоналізму - створення Богом світу з нічого.

-Поділ світу па природний і надприродний. Надприродне (Бог) визнається вищою, надсвітовою реально творчою силою.

-Монізм - першоосновою і першопричиною світу визнається першопочаток, який створює природу й людину, встановлює характер взаємовідносин між ними, а також природою та людиною, з одного боку, і Богом - з другого.

- Фаталізм - визнання наперед визначеності Богом життя людини, її
долі. По суті, релігійний світогляд, заперечує свободу в бутті людини.

-Віра е надприродне. Надприродне (Бог, ангел, диявол) - особлива духовна сутність, яка існує сама по собі. Вона протилежна і нерідко протистоїть матеріальному світові (природі) й не підкоряється його законам.

- Віра - це і соціально-психологічний механізм, і спосіб передачі досвіду
від людини до людини, від покоління до покоління.

-Догматичність і канонічність - дані Богом ідеї, моральні цінності, норми поведінки та спілкування визначаються абсолютними, тобто всезагальними, істинними, історично незмінними.

- Чуттєво-емоційне ставлення до дійсності і до самого себе. Людини пізнає Бога, його творіння, буття не розумом, а почуттями («божественним одкровенням», «переживанням», «інтуїцією віри» і т. д.).

Філософіяє таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру та ін. суб'єктивні феномени людини. Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом. Взаємозв'язок міфології - релігії - філософії - науки:

1. Релігія і філософія «виростають» з міфології на певному етапі розвитку духовного життя людства, коли міфологія вже не задовольняє потреби людей в поясненні світу УП-УІ ст. до н. е.

2. Але, якщо релігія виступає формою духовного осягнення світу людиною через безпосереднє співпереживання, через внутрішній зв'язок / RELIKARE / людської душі / серця / з єдиним добрим Богом - Творцем всього сущого, то філософія виступає спробою інтелектуального, раціонального пояснення світу, що базується на знанні, на логічних формах людського мислення. Якщо релігія базується на вірі, то філософія опирається на людський розум та на здатність логічно пояснювати світ.

3. Філософія виступає спробою відповіді на питання: як можливий
світ? Яка можлива віра? Як можливе знання про світ? В цьому плані вона
близька до наукового знання.

4. Наука, як сукупність знання конкретного і точного про світ,
виділяється з філософії в Новий час / ХУІ-ХУІІ ст./ як природознавство,
тобто знання природи конкретних речей та природних процесів.

Між наукою і філософією спільне те, що вони однаково базуються на осмисленні людського досвіду і виступають формами раціонального /логічного/ пояснення світу. Тим самим вони ніби протиставляються релігії, яка опирається па Віру, що не потребує доказів, тоді ж як і філософія і наука свої положення логічно обґрунтовують.

5. Однак, філософія не е науковим знанням в строгому розумінні цього поняття. Філософія виступає як знання світоглядне, знання «софійне» , годі ж як наукове знання завжди конкретне, опирається па експеримент. Філософія ж, експериментальної бази немає.

Кожна філософська система само цінна сама по собі, а наукові дані можуть бути заперечні розвитком науки, можуть і заперечуватись як хибні. Н цьому - головні відмінності між філософією і наукою.

Більшість дослідників вважають, що філософія виникає з критичного ставлення до традиції, з сумніву щодо обґрунтованості підстав міфологічного світобачення, з подиву перед здатністю звільнення думки, охопити нескінченний світ.

На відміну від міфологічного світогляду, що стоїть на охороні традиції, пасивності, незмінюваності стало в порядку речей, філософський світогляд ґрунтується на активності. Філософія є діяльність, що піддає сумніву та критичному перегляду всі авторитети, забобони, табу та вірування. Майже всі дослідники сходяться на тому, що в середині І тис. до н. е ., десь приблизно у УІІ-УІ ст., в трьох осередках стародавньої цивілізації - Індії, Китаї та Греції - практично одночасно виникає філософія. Але необхідно визначити, що на Сході - в Індії та Китаї - філософія виступає як раціональне знання, що тісно переплетене з міфом, ритуалом та релігійною вірою і дійством. Таким, для прикладу, є буддизм, або даосизм. Лише в античній Елладі виникає сам термін «філософія» і появляється людина, що може назвати себе «філософом» (Піфагор). Це означає, що саме тут, в Елладі, філософія визначається як знання раціональне, в багатьох відношеннях

універсальне або все охоплюючи, пов'язане з Божественним Логосом, а значить - істинне.

Як і на Сході, так і в Греції філософія постає із міфу. Міф є історичною передумовою і витоком філософії. Цієї тези дотримуються автори майже всіх існуючих концепцій походження філософського стилю мислення - міфолог, енної (за якою філософія виникає з міфу внаслідок його внутрішнього розвитку), гносеогенної(автори якої бачать виток філософії у розвитку пізнання), гносеогенно-міфогенної(ця концепція прагне врахувати і ролі, росту пізнання), соціально-міфогенної(яка прагне синтезувати попередні концепції), врахувавши соціально-економічні та політичні перетворення у сфері духу, у сфері міфологічного світогляду.

На відміну від міфологічного світогляду, що стоїть на охороні традиції, пасивності, незмінюваності стало в порядку речей, філософський світогляд ґрунтується на активності. Філософія є діяльність, що піддає сумніву та критичному перегляду всі авторитети, забобони, табу та вірування.

Необхідно зазначити, що з міфології виділяється ціла низка напрямків духовної діяльності, що постають притаманними для цивілізаційно оформлених суспільств. Такими напрямками, або сферами духовної діяльності є:

- протонаука (раціональні знання);

- мистецтво;

- релігія;

- фольклор;

- етичні норми та правила;

- правові уявлення;



Особенности иммунитета слизистых оболочек полости рта. | Філософія.
© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати