Головна |
Філософія ЕллінізмуХарактер і значення еллінізму, як нового етапу в історії античного суспільства особливо виразно відбилися в елліністичної культури, що дало привід деяким історикам бачити в еллінізму тільки явище культурно-історичне. Якщо політична та економічна єдність, що прагнули створити Олександр і його приймачі, виявилося неміцним і неглибоким, але що виросла на грунті еллінізму культура вийшла навіть за рамки елліністичного світу; будучи успадкована Римською імперією, Візантією і народами Передньої Азії, вона мала значний вплив на культуру нового часу. Культурне життя суспільства отримала широкий розмах, неможливий раніше в маленьких відгороджених один від одного полісах. У період еллінізму література і наука отримують свій багатий, центр в Олександрійському музеї. У період еллінізму міфологія перестає задовольняти віруючого. Релігія в період еллінізму вперше стає предметом вивчення. Цей період характеризується релігійними пошуками. Нові боги повинні були більше говорити серця віруючого, дати йому розраду, опору у створенні можливості порятунку якщо не на землі, то в іншому світі. У релігійному відношенні період еллінізму це період пошуків нових форм релігії і релігійної свідомості. Елліністична культура надовго пережила елліністичні держави і викликала в істориків ілюзії, ніби у створених еллінізмом культурних цінностях і полягає його справжня сутність. Еллінізм означав серйозні зміни в економічному, політичному і соціальному житті суспільства. Зміни послужили основою для створення та розповсюдження елліністичної культури. Еллінізм не був простим механічним "змішанням" Сходу і Заходу. Бал створено новий тип економічного і політичного об'єднання. Еллінізм як новий етап в історії суспільства одержав чітке вираження в галузі культури в літературі та мистецтві, у філософії і релігії. елліністична культура поширилася і збереглася навіть там де її соціально-економічна та політична база виявився слабким і недовговічною. 2. На думку сучасних філософів, питання про те, чи має людина ціну, потрібно вирішувати, виходячи з того, що людина не лише матеріальна істота, й духовна. Духовні цінності не мають вартісних характеристик. Якщо людина живе тільки одним днем, розмінює життя на багато дрібних справ, або самих тільки задоволень, то її життя у самому кінці варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку. Саме близькість смерті невблаганно ставить перед людиною питання про те, заради чого вона жила, що вона зуміла або встигла зробити. Найбільший дар, який людина отримала від Бога, - це можливість життя. Поняття життя і смерті хвилювало людство протягом всієї його історії. Не раз стародавні мудреці, чи навіть християнські богослови задавались цим питанням. І вирішення його залежало від того, як вони трактували саму людину. Платон, розмежовуючи поняття душі і тіла, ставив тіло на останнє місце і трактував його як "в'язницю душі". Таке трактування само по собі пояснювало земне життя, як щось непотрібне, як тягар від якого людина звільнялась завдячуючи смерті. Була і друга крайність яка будувалась на основах матеріалізму. Там душа взагалі не бралась до уваги і людське життя характеризувалось як комплекс феноменів характерних для організмів, які з часом, втрачаючи свою життєдайну силу, помирають. У християнському підході смерть це - ніщо інше, як перехід від одного життя до іншого. Повне переосмислення змісту смерті приходить після приходу Ісуса Христа. В першу чергу Він показував свою силу над смертю і власним прикладом представив, що стається з людиною після смерті, а саме, воскресіння до іншого життя. Христос застерігає нас, щоб ми не боялися смерті, а більше дбали про те, як ми зустрінемо цю смерть, тобто дбали за стан духовний. Свою віру в воскресіння християни визнають у символі віри: "Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку". Природа і сутність людини - філософське поняття, яке позначає сутнісні характеристики людини, що відрізняють його і несвідомих до всіх іншим формам та пологах буття [1], або його природні властивості, [2] в тій чи іншій мірі притаманні всім людям [3]. Сутність людини у Аристотеля - це ті з його властивостей, які не можна змінити, щоб він не перестав бути самим собою. [4] Вивченням і інтерпретацією природи людини займаються на різних рівнях узагальнення філософія, антропологія, еволюційна психологія, соціобіологія, теологія. Однак серед дослідників не існує єдиної думки не тільки про характер природи людини, а й про наявність природи людини як такої. 3. Згідно з багатьма опитуваннями, більшість вірян України відносить себе до православних, причому від третини до половини з них визнає себе вірними УПЦ-КП, яка посідає тим самим перше місце серед українських церков за чисельністю віруючих. Православ'я УПЦ-КП Українська Автокефальна Православна Церква Ці конфесії добре представлені у центрі і на заході України, але мають дуже слабкий вплив на переважно російськомовні схід і південь. Обидві церкви, хоча і вважають себе українськими автокефальними церквами, мають певні труднощі у своєму визнанні Всесвітнім Константинопольським чи Московським патріархатами. УПЦ (МП) Посідає перше місце серед церков за чисельністю громад (понад 11.000), що більше, ніж УПЦ-КП, УАПЦ і УГКЦ разом взятих (близько 8.000). Вона представлена дуже добре у майже усіх регіонах України, крім Галичини. Хоча це окрема церква, вона знаходиться у церковному спілкуванні з Російською православною церквою (тобто не автокефальна у повному сенсі), тому не вважається частиною суспільства за національну. Католицизм Українська греко-католицька церква УГКЦ має яскраво виражену географічну обмеженість - 97% її парафій (понад 3.000) зосереджено в Галичині і Закарпатті, хоча осередок УГКЦ згідно з правилами Ватикану було перенесено до Києва як столиці України. Головне завдання цієї церкви - проголошення власного патріархату (усі передумови вже виконані), та розбудова громад у центрі та на сході держави по-перше за рахунок українців галицького походження, по-друге - православних віруючих, котрі бажають утворення по-справжньому українського патріархату, належно визнаного у всьому світі. Римо-католицька церква в Україні Протестанти Особливе питання для України - це релігійні громади протестантів, до яких відносять як відверто харизматичні церкви, так і велику масу євангельських (баптистських) церков. Щодо кількості громад, то вона сягає понад 8.000 і по більшості областей держави становить до 50% всіх церковних організацій. До протестантів належать 2,4% населення України, що становить 1,125 млн. осіб. Щотижня відвідують протестантські богослужіння близько 820 тисяч осіб. Це на 30 тисяч більше, аніж у УПЦ МП. Таким чином, серед протестантів більшість віруючих активно-практикуючі, що вигідно відрізняє їх від решти конфесій. Свідки Єгови В Україні налічується понад 145 тисяч громадян, які визнали себе Свідками Єгови. Частка громад Свідків Єгови по регіонах на 01.01.2010) Язичництво Рідновірство в Україні представлено течіями Рідної віри, РУНвіри, Ладовіри, Ягновіри, орантійців, Собору Рідної української віри, Великого Вогню та ін., всього близько 77 громад.
Українська філософія як культурно-історичний феномен | Білет№ 30 ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15 | ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 16 | ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 17 | ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18 | Етика Епікура | Етика стоїків | Білет№26 | Принципи буддійського віровчення | Філософія сковороди | БІЛЕТ №27 | |