Головна

ВСТУП | Демократичний політичний режим | | Тоталітарний політичний режим |

ВИСНОВОК

  1. ВИСНОВОК
  2. ВИСНОВОК
  3. ВИСНОВОК
  4. ВИСНОВОК
  5. ВИСНОВОК
  6. ВИСНОВОК

За останні 20 років дуже багато недемократичних: тоталітарних і авторитарних режимів розпалося або трансформувалося в демократичні республіки або держави на демократичній основі. Загальний недолік недемократичних політичних систем полягає в тому, що вони не були підконтрольні народу, а значить, характер їх взаємовідносин з громадянами залежав, перш за все, від волі правителів. У минулі століття можливість свавілля з боку авторитарних правителів істотно стримувалася традиціями правління, відносно високою освіченістю і вихованістю монархів і аристократії, їх самоконтролем на основі релігійно-моральних кодексів, а також думкою церкви і загрозою народних повстань. У сучасну епоху ці чинники або взагалі зникли, або їх дія сильно ослабла. Тому надійно приборкати владу, гарантувати захист громадян від державного свавілля може тільки демократична форма правління. Тим народам, які готові до індивідуальної свободи і відповідальності, обмеженню власного егоїзму, повазі закону і прав людини, демократія справді створює найкращі можливості для індивідуального і суспільного розвитку, реалізації гуманістичних цінностей: свободи, рівноправності, справедливості, соціальної творчості.

Однією з країн, що знаходяться на шляху переходу від одного політичного

режиму (тоталітарного) до іншого (демократичному), є Росія. Наша країна пішла по шляху швидкої політичної і економічної реалізації західної ліберальної моделі демократії, по шляху так званої шокової терапії. Однак, в Росії не було на той момент, характерних для Заходу багаторічних традицій ринкової економіки і індивідуалістичної культури, радянське суспільство глибоко відрізнялося від західних демократій майже тотальною мілітаризацією, суперцентралізацією і монополізацією економіки, її непристосованістю до будь-якої конкуренції; переважанням в народній свідомості колективістських цінностей, поліетнічним складом населення, відсутністю масових демократичних рухів, здатних сформувати альтернативну номенклатурі політичну еліту, і так далі. В результаті ми переживаємо важкі часи, ліберальна модель демократизації привела до політичної анархії, до підриву мотивації продуктивної праці, різкого зростання цін і падіння рівня життя населення. Очевидно, що для Росії оптимальна модель політичного і господарського реформування може бути знайдена лише на шляху ретельного обліку власної специфіки і світового досвіду, проведення активної і реалістичної державної політики в цілях формування більш динамічного і гуманного суспільства.

Список використаних джерел

1. Арон Р. Демократія і тоталітаризм. М., 1993.

2. Григор'єва І. В. Теорія держави і права. СПб., 2012.

3. Желев Ж. Фашизм. Тоталітарна держава. М., 1991.

4. Іщенко А. В. Влада при переході від тоталітаризму до демократії. // Вільна думка. 2003 - № 8.

5. Мухаев Р. Т. Політологія. М., 2010 року.

6. Політологія. Енциклопедичний словник. М., 1991.

7. Радько Т. Н. Теорія держави і права. М., 2012.

8. Теорія держави і права / За ред. А. С. Мордовця, В. Н. Синюкова. М., 2005.

9. Унпелев А. Г. Політологія: влада, демократія, особистість. М., 2004.

10. Фрідріх К., Бжезінський З. Тоталітарна диктатура і автократія. М., 2007..

11. Фурман Д. Загальне та особливе в процесах переходу пострадянських держав. // Наука. Рік випуску 2008 - № 9.

12. Харитонова О. Г. Недемократичні політичні режими // Політична наука. Політичні режими в XXI столітті: інституційна стійкість і трансформація. М., 2012. № 3.

13. Циганкова А. П. Сучасні політичні режими. Структура, типологія, динаміка. М., 2009.

14. Ерме Г. Авторитаризм // Політологія вчора і сьогодні. М., 1991.


[1] Радько Т. Н. Теорія держави і права. М., 2012.

[2] Радько Т. Н. Теорія держави і права. М., 2012.

[3] Теорія держави і права / За ред. А. С. Мордовця, В. Н. Синюкова. М., 2005.

[4] Мухаев Р. Т. Політологія. М., 2010 року.

[5] Теорія держави і права / За ред. А. С. Мордовця, В. Н. Синюкова. М., 2005.

[6] Радько Т. Н. Теорія держави і права. М., 2012.

[7] Ерме Г. Авторитаризм // Політологія вчора і сьогодні. М., 1991.

[8] Харитонова О. Г. Недемократичні політичні режими // Політична наука. Політичні режими в XXI столітті: інституційна стійкість і трансформація. М., 2012. № 3.

[9] Радько Т. Н. Теорія держави і права. М., 2012.

[10] Фрідріх К., Бжезінський З. Тоталітарна диктатура і автократія. М., 2007..

[11] Фрідріх К., Бжезінський З. Тоталітарна диктатура і автократія. М., 2007..

[12] Желев Ж. Фашизм. Тоталітарна держава. М., 1991.

[13] Теорія держави і права / За ред. А. С. Мордовця, В. Н. Синюкова. М., 2005.

[14] Муха Р. Т. Політологія. М., 2010 року.

[15] Іщенко А. В. Влада при переході від тоталітаризму до демократії. // Вільна думка. 2003 - № 8.

[16] Унпелев А. Г. Політологія: влада, демократія, особистість. М., 2004.

[17] Фурман Д. Загальне та особливе в процесах переходу пострадянських держав. // Наука. Рік випуску 2008 - № 9.



Проблеми переходу від одного політичного режиму до іншого | Етанол, будова молекули, Властивості Добування и! Застосування.
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати