На головну

Організаційно-адміністративними й економічними методами. | Екологічна паспортизація | Екологічний менеджмент | Екологічний аудит |

Система екологічних стандартів і норм

  1. Google_protectAndRun("render_ads.js::google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); Жилые дома с каркасными безригельными системами
  2. HLA - система; классы антигенов, биологические функции, практическое значение HLA-типирования.
  3. II. Проблемы формирования и управления отношениями собственности в экономических системах.
  4. II. Система органов исполнительной власти
  5. III БЮДЖЕТНАЯ СИСТЕМА РФ
  6. III. БЮДЖЕТНАЯ СИСТЕМА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
  7. III.3. Система классификационных единиц

Вона складається з елементів кількох рівнів:

- міжнародний - стандарти і нормативи, які розроблені міжнародними організаціями, наприклад, квоти на викиди масових забруднюючих речовин,. Вони не є обов'язковими для виконання, їх підтримують тільки ті країни, що підписали відповідні міжнародні угоди;

- державний - стандарти, які мають директивний характер у межах кожної окремої країни; є обов'язковими щодо виконання на рівні регіонів країни;

- регіональний і локальний - норми, що встановлюються на рівні окремих територіальних одиниць місцевими органами влади, які частково дозволяється змінювати з метою кращого врахування регіональних екологічних аспектів;

- відомчі і спеціальні - норми, яки діють тільки в межах окремих галузей і виробництв.

Система державних екологічних стандартів України у сфері екологічних питань знаходиться в розділі 13. Навколишнє середовище. Захист довкілля та здоров'я людини. Безпека. Вони поділяються на ряд стандартів під нумерацією від 13.020 до 13.200. Серед них найголовнішими є стандарти:

- 13.020. Охорона навколишнього середовища, загальні положення;

- 13.030. Тверді відходи;

- 13.040. Якість повітря;

- 13.040.20. Атмосфера навколишнього середовища;

- 13.040.40. Викиди стаціонарних джерел;

- 13.040.50. Викиди двигунів транспортних засобів;

- 13.060. Якість води;

- 13.060.10. Вода природних джерел;

- 13.060.30. Скидання та очищення міських стічних вод;

- 13.080. Якість ґрунту. Ґрунтознавство;

- 13.140. Шум та його вплив на людину;

- 13.160. Вібрація та її вплив на людину;

- 12.200. Попередження аварій та катастроф та ін.

В свою чергу ці стандарти конкретизуються на ДСТУ, ГСТУ з відповідної нумерацією і виказанням року, в якому вони були прийняти.

Головним методом визначення рівнів забруднення є порівняння реальної кількості викидів з нормативними показниками. В основі такого нормування лежить встановлення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі, воді й ґрунті та харчових продуктах. При встановленні ГДК приймають найнижчій рівень забруднення на основі санітарно-гігієнічних норм. Для визначення ГДК використовують спеціальні дослідницькі тести, а дослідження проводяться у спеціальних токсикологічних лабораторіях. ГДК визначаються у міліграмах - на метр кубічний (мг/м3) у повітрі, - на дециметр кубічний (мг/дм3) у воді, - на кілограм (мг/кг) у ґрунті.

Для кожного виду середовища розроблені свої види ГДК:

дляповітря:

- ГДКр.з. - робочої зони (простір робочого місця заввишки до 2 м);

- ГДКм.р. - максимальна разова (при вдиханні повітря на протязі 20 хвилин);

- ГДКс.д .- середньодобова (ця доза повинна не визвати негативних наслідків на протязі багатьох років);

для водного середовища:

- ГДКв. - у воді господарсько-питного й культурно-побутового призначення;

- ГДКв.р.- у водоймах рибогосподарського водокористування;

для ґрунту:

- ГДКгр. - в орному шарі ґрунту (спроможність самого ґрунту до самоочищення);

для продуктів харчування:

- ГДКпр. - концентрація в продуктах харчування, речовини, що не чинить шкідливого впливу.

ГДК розроблені приблизно для 700 речовин. Крім того визначений також клас агресивності речовин - від першого до четвертого. У випадку наявності декількох видів забруднювачів визначають їх сумарну шкідливу дію.

В окремих ситуаціях використовують ще один норматив - ГДВ, ГДС (гранично допустимий викид, скид). Це така кількість викиду шкідливих речовин за одиницю часу, яка не перевищує відповідного ГДК на межі санітарної зони підприємства. ГДВ встановленні для викидів у атмосферу і скидів у водойми.

Для оцінки рівня забруднення використовують також показники:

- ГДЕН (гранично допустиме екологічне навантаження) - в Україні державні нормативи ГДЕН ще не розроблені. В США відповідний критерій називається індексом якості природного середовища (ІЯПС) і розраховується він з допомогою бальної оцінки стану повітря, ґрунтів, природних ресурсів;

- МТН (модуль техногенного навантаження) - обсяг стічних вод та твердих відходів якій припадає на одиницю площі адміністративних областей і районів; затверджених державних нормативів МТН також поки ще не має.

Для водних ресурсів показники ГДК значно відрізняються. Найбільш жорсткі вони для питної води і для водойм рибогосподарського призначення. Для питної води мають значення показники радіаційної безпеки, вміст мікробіологічних і паразитологічних домішок.

Для оцінки питної води використовують також показники СПАР (сполук поверхнево-активних речовин), розчиненого кисню, хімічного споживання кисню (ХСК), біологічного споживання кисню (БСК). Відповідно всі ці показники мають державні санітарно-гігієнічні стандарти. Для оцінки забруднення ґрунтів розроблені ГДК понад 130 забруднювальних речовин.

Слід додати, що рослини мають різні властивості щодо накопичення нітратів, тому ГДК для них встановлюється окремо: для картоплі - 80, капусти та моркви - 300, буряка - 140, огірка - 150, помідорів і цибулі - 60 мг/кг.

Для ґрунтів існують також санітарно-гігієнічні нормативи, які досліджуються за титрами, Cl. Perfringens, санітарним числом Хлебникова.

Для шумового та інших видів забруднення також розроблені відповідні стандарти.

Велика кількість нормативів і стандартів розроблена в будівництві, архітектурі , проектуванні.

Важливе значення мають стандартизовані визначення зон екологічного лиха екологічної небезпеки . Надання особливого статуту подібним регіонам дає можливість більш уважливо підходити до вирішення в них екологічних проблем.

Існує також велике різноманіття екологічних стандартів якості продукції, технологій і обладнання, тари і т.п.

Часто стан навколишнього середовища важко визначити звичайними методами. Тому в окремих випадках використовують біоіндикатори. Ними можуть бути рослини, тварини, мікроорганізми, гриби. Як правило, вибирають біоорганізми дуже чутливі до забруднюючих речовин. Обстеження їх стану дозволяє зробити певні висновки про ступінь забруднення природних комплексів. Відповідне для різних видів негативного впливу на середовище затверджені спеціальні види біоіндикаторів. Перша програма "Біоіндикатори" була прийнята ще в 1982 р. на ХХІ Асамблеї Міжнародного союзу біологічних наук.

Спостереження за біоіндикаторами часто дає більшу інформацію про стан природного середовища, ніж реєстрація фізичних і хімічних його параметрів. Це визначається здатністю живих організмів концентрувати велику кількість сторонніх речовин у своєму тілі.

Найскладніше піддається стандартизації оцінка негативних впливів на природні комплекси. Але і в цих питаннях отримані деякі досягнення. Для оцінки антропогенного впливу на біоценози розроблені 4 рівні негативної дії:

1) вплив не викликає змін;

2) вплив викликає навантаження у межах пристосувальних можливостей біоценозу;

3) вплив викликає незворотні зміни - хвороби;;

4) вплив призводить до загибелі екосистем.

Подібна оціночна шкала розроблена для дослідження вилучення з природного середовища відновлювальних ресурсів.

Наукове обґрунтування і визначення екологічних стандартів і норм є дуже складною справою, яка вимагає великих вартісних, матеріальних і трудових затрат. Більшість українських стандартів залишилась ще з радянських часів. Значна частка стандартів поступово старіє і вимагає оновлення, також необхідне розробляти принципово нові нормативи. Зараз в нашої країні не вистачає коштів для подібних досліджень і тому існує загроза впровадження недостатньо науково обґрунтованих екологічних норм.

Значним недоліком вітчизняної системи екологічних стандартів є відносне мале різноманіття прийнятих норм в порівнянні з більш розвиненими країнами світу. Тобто необхідне подальше поглиблення і деталізація усієї нормативної системи природозахисної діяльності. Крім того найголовнішим гальмуючим чинником вирішення екологічних проблем в Україні є не недоліки самої стандартизації, а слабкий контроль і відповідальність за їх виконанням.



Організація служби охорони природи в Україні | Екологічне ліцензування
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати