Головна

Антистрофа 2

  1. Антистрофа
  2. Антистрофа 2
  3. Антистрофа III

ХОР

690] Не раз клявсь я тобі, владарю мій,-

Був би справді вже божевільний я,

Якби смів тебе відцуратися.

Любий наш край з біди вивів ти,-

695] То будь же і в тяжкій годині цій

Між хвиль злих непомильним стерником.

ЙОКАСТА

В ім'я богів, державне, розкажи мені,

З якої ти причини так розгнівався.

ЕДІП

700] Тебе, дружино, більше всіх шануючи,

Скажу тобі яро підступи Креонтові.

ЙОКАСТА

Але ж причину сварки поясни мені.

ЕДІП

Мене він називає Лая вбивцею;

ЙОКАСТА

Це він від себе каже чи з чиїхось слів?

ЕДІП

705] Він ворожбита підіслав лукавого,

А сам нічого нібито й не відав.

ЙОКАСТА

Не треба цим, мій муже, хвилюватися.

Мене послухай: тож ніхто між смертними

Науки віщування не збагнув іще.

710] Короткий довід зараз наведу тобі.

Було колись то Лаеві провіщено

Від Феба - не скажу, але від слуг його,

Що повелінням долі вмре від сина він,

Який від нього в мене мав родитися.

715] Але ж те чули, як загинув Лай

Від рук чужинців на розпутті трьох доріг.

Дитятко ж через три дні по народженні,

Суглоби ніжок ізв'язавши, кинули 4

Сторонні руки в нетрі непрохідних гір.

720] Так не збулось віщання А Аполлонове -

Син батьковбивцею не став, і Лай також [89]

Впав не від сина: хоч весь вік боявсь того. »

А саме ж так було йому провіщено -

Та цим ти не турбуйся. Якщо схоче бог

725] Відкрити щось, то й сам це легко виявить.

ЕДІП

От слухаю, дружино, а слова твої

Бентежать душу й серце розтривожили.

ЙОКАСТА

Та що ж тебе в них може непокоїти?

ЕДІП

Була, здається, чутка, говорила ти,

730] Що Лая вбито на розпутті трьох доріг?

ЙОКАСТА .

Тоді так говорили й зараз мовлять так.

ЕДІП

А де ж це, у якій країні сталося?

ЙОКАСТА

Той край - Фокіда зветься, а місцевість та,

Де сходяться дороги в Дельфи й Давлію.

ЕДІП

735] А скільки вже часу минуло з того дня?

ЙОКАСТА

Та незадовго перед тим, як владу ти

Обняв у місті, це було сповіщено.

ЕДІП

О Зевсе, що зробить зі мною хочеш тиі

ЙОКАСТА

Едіпе, що з тобою, що смутить тебе?

ЕДІП

740] О, не питай... А Лай - який собою був,

Скажи, будь ласка... й скільки років мав тоді?

ЙОКАСТА

Високий був, і скроні вже сріблилися,

Був з вигляду на тебе дуже схожий він.

ЕДІП

О горе! На страшні себе прокльони я

745] Прирік, нещасний, сам того не знаючи! [90]

ЙОКАСТА

Що мовиш ти? На тебе страшно глянути!

ЕДІП

Боюсь, сліпий той ворожбит видючий "був.

Ти ще скажи, і буде все ясніш тоді...

ЙОКАСТА

Скажу, що знаю, хоч проймає страх мене.

ЕДІП

750] 3 ним небагато їхало супутників

Чи цілий почет, як при можновладцеві?

ЙОКАСТА

Було їх п'ять, між ними і окличник був,

Лай в путь надався на одному повозі.

ЕДІП

О жах! Тепер уже все ясно. Хто ж тоді

755] Вам розповів, дружино, все, що сталося?

ЙОКАСТА

Слуга, що врятувався і прибіг до нас.

ЕДІП

Чи й досі ще живе він в домі нашому?

ЙОКАСТА

Ні, він сюди вернувся, та дізнавшися,

Що владу після смерті Лая ти обняв,

760] До рук моїх припавши, ублагав мене

Стада на луках пасти відіслать його,

Щоб тільки жити від столиці осторонь.

Його я відпустила. Ласки й більшої,

Дарма що раб, цілком він заслуговував.

ЕДІП

765] Сюди б мерщій не можна повернуть його?

ЙОКАСТА

Звичайно, можна. Та навіщо він тобі?

ЕДІП

Боюсь, дружино, мовив забагато я,

Отож його і треба нам побачити. [91]

ЙОКАСТА

Він прийде. Та, здається, гідна й я почуть,

770] Що так тебе турбує, володарю мій.

ЕДІП

Ні, це втаю, з якою я тривогою

Жду тої звістки. З ким, як не з тобою, я

Своїми б мав ділитися турботами?

Поліб, корінфський володар, мій батько був.

775] Меропа ж із Доріди - мати. Першим я

Вважався у Корінфі громадянином.

Та трапилась пригода, гідна подиву,

Хоч і не гідна хвилювання зайвого.

На учті якось надто захмелілий гість -

780] Сказав, що я не справжній свого батька син.

Весь день своє тоді я ледве стримував

Обурення, але до батька й матері.

Пішов нарешті розпитать. Були вони

Страшенно на зухвалість ту розгнівані.

785] Зрадів я, та не втихли в серці сумніви -

Зневага та запала надто глибоко.

І потай од своїх я батька й матері

Пішов до Дельф. Не удостоїв Феб мене

Ясної відповіді, та звістив мені

790] Страшні нещастя й лиха ще не чувані,-

Що з матір'ю своєю одружуся я,

Дітей, огидних людям, з нею матиму

І стану батька рідного убивцею.

Це вчувши, втік я із землі корінфської,-

795] До неї віддаль лиш по зорях міряв я,-

Тікав все далі, де вже не могла б ніяк

Ганьба, мені провіщена, справдитися.

І от дійшов туди я, де, як кажеш ти,

Ваш цар загинув. Всю я розкажу тобі,

800] Дружино, правду. На розпутті трьох доріг

Мені якісь мандрівники зустрілися -

Попереду окличник, і на повозі,

Запряженім у двокінь, як казала ти,

Поважний муж. Візник тоді та й сам старий

805] 3 дороги грубо почали зганять мене.

Скипівши гнівом, візника ударив я.

Старий те бачив, і як тільки з повозом

Я порівнявсь, роздвоєним стрекалом дав

Мені по тім'ю. Тут я відплатив йому. [92]

810] Так з рук моїх дістав він патерицею,

Що навзнаки відразу перекинувся

І з повозу на землю покотився геть,

Так всіх я повбивав їх. Якщо спільне в

Між Лаєм і убитим подорожнім тим,

815] То хто від мене між людьми нещасніший,

Хто для богів у світі ненависніший?

«Ні з городян нікому, ні чужинцеві

Ні в дім приймать не вільно, ні вітатися,

Лише від дому гнати». І не інший хто,

820] На себе сам накликав я прокльони ці!

А тими ж доторкнувшись ложа вбитого

Кривавими руками, не злочинець я?

Не нечестивець? Та куди тікать мені?..

Ні в рідний край не смію я вернутися,

825] Ні бачить рідних, бо повинен з матір'ю

Я одружитись і убить отця свого

Поліба, що родив мене і виховав.

Хіба не правда, лиш якийсь жорстокий бог

На мене ці нещастя міг накинути?

830] Ніколи, хай ніколи, о боги святі,

Дня того не побачу, хай безслідно я

Загину з світу, аніж маю бачити,

Як та ганьба огидна осквернить мене.

ПРОВІДНИК ХОРУ

І нам, владарю, страшно. Але поки той

835] Пастух свого не мовив, не втрачай надій.

ЕДІП

Ніяких більше в мене вже нема надій,

Одна лиш - пастуха того діждатися.

ЙОКАСТА

А чим тебе він міг би заспокоїти?

ЕДІП

Скажу: якщо те саме говоритиме,

840] Що й ти, то від нещастя я врятований.

ЙОКАСТА

А що ж від мене ти почув важливого?

ЕДІП

Ти з слів його казала, що розбійники [93]

Убили Лая. Якщо й нині скаже він!

Що їх було багато, то не я убив.

845] Бо зграя їх - не все одно, що я лиш сам.

А скаже, що убивця був один лише,

То ясно буде - злочин на мені тяжить.

ЙОКАСТА

Та ні, він про одне лиш говорив тоді

І нині свого слова не відкинеться.

850] це ЧуЛ0] ціле місто, а не я одна.

Якщо ж від слова навіть би й відмовився,

Не доведе, що віщування в Лаєвій

Справдилось смерті, Локсіем провіщено -

Від мого сина має Лай загинути.

855] А вбило ж не нещасне немовлятко те,

Яке саме давно уже загинуло.

Отож-бо я й не вірю віщуванням тим -

Для них ні в цей, ні в той бік не погляну я,

ЕДІП

Ти правду кажеш. Але все ж пошли когось

860] В поля по того пастуха - прошу тебе.

ЙОКАСТА

Пошлю негайно. Та ходім додому вже...

Лише б тобі приємно, я усе зроблю.

 



Строфа 1 | Стасим другий

Строфа 1 | Епісодій перший | Епісодій другий | Епісодій третій | Епісодій четвертий | Стасим четвертий | Антистрофа 2 |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати