Головна

Ну що вам треба?.

Так і пообідали, під звичне, незадоволене буркотіння діда Петра. Всі окрім Івана. Той трохи постоявши на балконі, кулею залетів назад до кімнати, зняв штани і ліг на ліжко, притуливши тримтячи долоні до очей.

Я не одразу зрозумів, що з ним коїться, але мозок поступово відокремив від кількох варіантів можливого, один -- прокрутив в голові падіння, уявлення позначилось на нервовій системі. Усвідомлення того, що мені доведеться бути свідком страшної драми, перший раз виникло в мені саме в ту хвилину.

По обіді прийшла лікар психіатор з двома мед.сестрами. Молода приваблива жінка, на вигляд років тридцять. Вродливе, засмажене, лискуче обличчя, виказувало незадоволення й подразнення, здавалося її одірвали від важливої справи і їй це дуже кортить. Томні, з поволокою очі, здавалось дивились крізь предмети, пряме волосся лягало на білий халат, з під якого окреслювалась нижня білизна, два гудзики вгорі розійшлись, відкривая високі, пружні груди. Пофарбовані ніжно-рожевим лаком нігті, на пальцях рук і ніг, довершали цю необлишену смака зовнішність, неприхованої байдужісті і відстороненості.

Купава!, несоромлюючись оцінив солодкуватим поглядом зненацьке Об'явлення прийшовший в черговий раз до тями дід Петро і проковтнувши слину сховався під простирадло.

Як ваше прізвищє, та ім'я по батькові!, голосно запитала Зовнішність, майже з середини кімнати, напуская на обличчя суворість. Іван кволо поворушився і не відкривая очей махнув рукою, мовляв -- облиште мене!

--Що ви собі дозволяєте!, так поводитись з лікарем неприпустимо!, Підведіться і відповідайте на запитання! Раздратована Зовнішність ледь стримувала раптово з'явившийся гнів.

Ііван неохоче підвівся і вже сидячи на ліжку розплющив очі. Чорні сатинові труси і білий тоненький халат, посохлі, товсті, покрученні нігті на схудлих блідих ногах та розовеньнькі ногіточки на засмаженних, шовковистих, вміру налитих ніжках, створювали натуралістичну композицію невід'ємності існування протилежностей.

Ну що вам треба?.



Ідеї християнських теологів | Легені дошкуляють, нема сили виносить!

Мені вже ставало зле, від тієї абсурдної реальності, в якій я раптово опинився, за | Наче зачарований, дививися на ту чудосію Лікар, схвильовано блимаючи помутнілими від страсті очима й знервовано мацаючи навколо себе руками, пробуючи знайти тверду опору. | Сон Івана. | Поспішай!, а то небо сина прийме! | Зараз би сто грамів доброго перваку!, ото б діло було!, радісно одізвався з свого закутку дід Петро, бажаючи завести будь з ким й про що завгодно розмову. | Може у такому стані поїсть, забудеться, рефлекс й спрацює; зраділа своїй здогадливості Сестричка й нечекаючи поки привезуть вечерю, побігла з мискою до їдальні. | У чужих снах заплітались ружа з лілеєю, широко разплющив очі посміхався кумедний ведмедик й жалібно лунав голос немовляти... | Ну що Світлано Миколаївно кажуть представники самої гуманної професіі у світі?; без усякої надії запитав я. | величнічністю. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати