Головна |
Загальна характеристика філософії Ю. ГабермасаНімецький філософ,соціолог і культуролог, представник «другого покоління» Франкфуртської школи. Найбільший вплив на теоретичні погляди справили Маркс, Вебер і Гегель. Однак в своїх роботох Х спирається на щонайрізноманітніші філософські традиції: марксизм, «критичну теорію суспільства», герменевтику, позитивізм, філософію мови, психоаналіз Фрейда. Одна з головних ідей Хабермаса - створення всеохоплюючої теорії суспільства, спрямованої на самозвільнення людей від відношень домінування. Виступаючи проти глобальної критики об'єктивності, що здійснюється в руслі сучасної філософської герменевтики, Хабермас поєднує методологіяну герменевтику з філософією мови. При цьому вихідним пунктом стає «критика ідеології», початок якої був закладений Марксом, який стверджував, що погляди й ідеї відображають суспільні інтереси і їх носіїв. Ідеологія, що є згідно з Хабермасом, системою ірраціональних або спотворених поглядів, має підлягати критиці, раціональному аналізу, що не зводиться до аналізу мови і мовлення. Розглядаючи мову як медіум, в якому експліцирується і обґрунтовується всяка дія людини, універсальна прагматика стає основою загальної теорії соціальної дії. На думку Хабермаса, інтерсуб'єктивна комунікація можлива, не зважає чи на відмінності в перед розуміннях учасників, якщо учасники прагнуть од «ідеальної мовної ситуації» (кожен має рівні можливості участі в діалозі. Може відкрито виражати свої ідеї і критикувати чужі, виключається обмеження пов'язані зі статусом учасника; єдина мотивація учасників- досягнення конценсуса з привду правдивості висловлювань і валідності норм). В мовленні зменшуються соціальні відмінності між співрозмовниками. Ідеальна мовна ситуація може бути недосяжною, однак, щоб наблизитися до неї учасники повинні подолати «систематично спотворювану комунікацію», в якій придушуються і приховуються інтереси інтереси розмовляючих Згідно з Хабермасом, ці спотворення зумовлені розподілом праці і відповідною йому структурою домінування. Спосіб усунення патологіяних наслідків систематично спотворюваних комунікацій Хабермас вбачає в фрейдистській психотерапевтичній моделію. Скорочення викривлень можливе на основі аналізу і узагальнення емпіричного знання про суспільство, каузального пояснення й історичнї критики суспільних явищ. Побудова всеохоплюючої соціальної теорії передбачає розробку концепцій пізнання, що ґрунтується на загальній теорії комунікативної дії. Хабермас виділяє три типи комунікацій і відповідних до них дій. Когнітивній комунікації відповідають інструментальна і стратегічна дія, інтерактивній комунікації - нормативно регульовані дії і експресивній комунікації - драматургічну дію. В останнє десятиріччя Ю. Хабермас цікавиться такими проблемами, як «модерн» і «постмодерн», лібералізм і комунітаризм, проблема демократії і правової держави, адміністративної влади і конституції, теорією мови та мовних комунікацій. По кожному з цих питань Ю. Хабермас висловлює власну точку зору, виважену й обґрунтовану в контексті всієї повноти сучасної філософської культури.
Аналіз основних "порогів" знання в праці М. Фуко "Археологія знання". | Поняття "процедурної" і інтерсуб'єктивної раціональності в філософії Ю. Габермаса. Сутність донаукового і наукового знання в філософії М. Фуко. | Загальна характеристика філософії Е. Дюркгейма | Загальна характеристика "негативної діалектики" Т. Адорно | Герменевтична філософія та її значення для сучасної лінгвістики та теорії перкладу. | Сутність герменевтичного методу Г. Гадамера. | |