На головну

Характеристика суб'єкт - суб'єктної взаємодії викладача і студента в професійно-навчальній діяльності.

  1. I. Загальна характеристика уроку.
  2. I. Общая характеристика
  3. I. Общая характеристика желез внутренней секреции
  4. II. ГОРНО-ГЕОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА МЕСТОРОЖДЕНИЯ
  5. II. Качественная характеристика преподавателя ОБЖ (БЖ)
  6. II. Максимально возможные баллы за виды контролируемой деятельности студента, учитываемые в рейтинге
  7. II. Характеристика принципов в системе ФВ.

Постановка проблеми. У рамках модернізації української системи освіти, спрямованої на подальшу її гуманізацію, поруч з іншими актуальними завданнями педагогіки вищої школи стоїть питання проблеми побудови стосунків майбутнього вчителя на засадах співробітництва та конструктивної взаємодії, які безпосередньо впливають на якість та продуктивність професійної діяльності майбутнього вчителя, сприяють гармонізації взаємин у педагогічному процесі.

Актуальність дослідження впливу суб'єкт-суб'єктної взаємоємодії як педагогічної умови формування готовності майбутнього вчителя визначається значущістю формування особистісної структури індивіда, що є найважливішим чинником процесу соціалізації особистості. А ефективне навчання й виховання молодого покоління неможливе без переходу від суб'єкт-об'єктних до суб'єкт-суб'єктних відносин у педагогічній діяльності.

Професійно-педагогічна готовність майбутнього вчителя до адекватної взаємодії з учнями можлива у разі розвитку у нього теоретичного та практичного мислення, професійно значущих якостей та уміння оперативно реагувати. Фактор відносин має явні переваги порівняно зі змістом і методами діяльності майбутнього педагога. Високий рівень взаємин, співробітництва і співтворчості педагогів та учнів забезпечує реальні можливості успішного інтелектуального й психічного становлення особистості кожної дитини, а також виявлення всього багатства ресурсів педагогічної майстерності вчителя, арсеналу його педагогічних засобів та особистісних якостей.

Оновлена парадигма освіти містить, принаймні, три науково обґрунтованих позиції, що виступають її ціннісними складовими:

- сприйняття педагогом студента як суб'єкта і мети навчально- виховного процесу, коли перший наділяється вольовою активністю, а інший - постає як пасивний;

- усвідомлення освітнього процесу як соціально-особистісного феномена, коли викладач залучається до соціально опосередкованих відносин зі студентами, кожний з яких дотримується визначених правил гри;

- проектування і розвиток, формування особистості, коли студент стає суб'єктом, що рефлексує, пізнає самого себе. Так, зокрема М. Гаврилов зазначає, що «... взаємодії, котрі можуть відтворювати педагогічний процес, можна звести до трьох систем координат: 1) «суб'єктно-об'єктної»; 2) «суб'єктно-суб'єктної»; 3) «суб'єкт-об'єктно-суб'єктної»

Суб'єкт-суб'єктні взаємини забезпечуються на основі усвідомлення того, що людина є одночасно початком і кінцевою метою будь-якого проекту соціального розвитку або навіть суспільно-економічної формації. Тому в навчальній взаємодії головним є не засвоєння певної суми знань, а їх світоглядний аспект, тобто гуманітаризація освіти як засіб її гуманізації та важлива умова її ціннісного характеру.

Використання суб'єкт-суб'єктних відносин надає навчальному процесу особистісної форми. Розвиток особистості ми розглядаємо як основну мету навчально-виховного процесу, а навчання і виховання - як засоби її досягнення.

Суб'єктно зорієнтований педагогічний процес, насамперед, передбачає орієнтацію на людину, тобто в центрі педагогічного процесу повинні бути учні та вчитель, а все інше є умовами їх перебігу. Такої ж думки дотримувалася і В. Гуменюк, яка підкреслила, що «важливою світоглядною думкою щодо освіти та управління нею на сучасному етапі постає орієнтація на особистість».

У рамках гуманістичної парадигми освітнього процесу проголошується принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії, під яким розуміється рівність позицій викладача і студентів. Ґрунтуючись на вище зазначеному принципі, можемо виділити основні параметри сучасної освіти:

1. Суб'єктність як визнання за особистістю прав на унікальність, внутрішню свободу, активність та духовність, що базується на врахуванні інтересів освітнього процесу, пріоритеті особистісно- орієнтованих технологій.

2. Діалогічність як орієнтація на суб'єкт-суб'єктні відносини, коли діалог виступає ефективною формою побудови відносин між учасниками освітньої діяльності.

3. Розвиваюча спрямованість, яка зміщує акценти із знань, умінь, навичок на особистісний розвиток.

4. Фундаментальність підготовки педагогічних кадрів, яка складається з концептуально-методологічної підготовки як розробки власної концепції викладання предмета; технологічної як оволодіння психолого-педагогічними та технологіями управління; методичної як прояв творчості у професії.

Таким чином, гуманізація педагогічної освіти передбачає, насамперед, суб'єктний розвиток і саморозвиток особистості вчителя, готового на професійному рівні брати участь у навчально-виховному процесі, реалізовувати на практиці сучасні педагогічні технології, здійснювати процеси творчості у всіх сферах своєї діяльності.

Для формування готовності майбутнього вчителя важливу роль відіграють такі види взаємодії суб'єктів навчального процесу:

- міжособистісна взаємодія - взаємозв'язки, взаємовпливи, взаємовідносини у процесі спілкування та спільна діяльність на різних рівнях взаємодії: викладач-студент, студент-студент тощо;

- комунікативна взамодія - взаємний обмін нформацією за допомогою вербальних та невербальних засобів спілкування.

Зауважимо, що результативність організації формування готовності майбутнього вчителя до попередження та вирішення конфліктних ситуацій в учнівському середовищі залежить від рівня досягнення взаєморозуміння учасниками один одного, відповідностей мети, позицій.

Суб'єкт-суб'єктна взаємодія як умова формування готовності майбутнього вчителя характеризується такими ознаками:

- особистісне орієнтування - здатність бачити, розуміти співрозмовника;

- рівність психологічних позицій суб'єктів процессу - домінування майбутнього вчителя у спілкуванні неприпустиме, він повинен визнавати право іншої особистості на власну думку, позицію;

- активність усіх учасників взаємодії, за якої вони здатні виробляти свою стратегію, свідомо удосконалювати себе;

- проникнення у світ почуттів, переживань, готовність прийняти погляд іншої людини, спілкування за законами взаємної довіри, коли партнери вслухаються, розділяють почуття один одного;

- готовність прийняти співрозмовника, взаємодіяти з ним;

- нестандартні прийоми спілкування - відхід від суто рольової позиції викладача.

Вищезазначене дає змогу стверджувати, що суб'єкт-суб'єктні відносини дозволяють враховувати особливості особистості суб'єктів взаємодії, створюючи всі умови для самореалізації обох сторін. При цьому всі розбіжності вирішуються шляхом сумісних зусиль. Надання переваги таким відносинам має ефективний результат .

Таким чином, суб'єкт-суб'єктна взаємодія впливає на формування готовності майбутнього вчителя наступним чином:

- суб'єкт-суб'єктна взаємодія здійснює якісно визначену детермінацію зміни особистості;

- суб'єкт спілкування характеризується певною якістю суб'єктності;

- через систему відносин суб'єкт розкривається за допомогою спрямування, установок, ціннісних орієнтацій;

- перетворювальна активність суб'єкта спілкування спрямована на зміни особистості.

Характеристика педагогічного спілкування як форми педагогічної взаємодії

Жовтень 5th, 20124:14 pm

сновою сучасної парадигми професійної підготовки фахівця з ви­щою освітою є ствердження пріоритету розвитку особистості студента. Він автор свого майбутнього, а викладач має честь допомагати йому. Саме тому безпосередніми учасниками педагогічної взаємодії є викла­дач і студент, між якими встановлюються як ділові, так і міжособистісні взаємини. їхнє співробітництво в реальних міжособистісних контактах є тим соціальним середовищем, в якому відбувається становлення осо­бистості майбутнього фахівця і подальший розвиток особистості викла­дача, адже кожен із них знаходить умови для власного особистісного зростання.

Формою педагогічної взаємодії і у процесі навчання, і у ьлхованні є спілкування - вербальний або невербальний контакт. Спілкування - про­цес обміну між людьми певними результатами їхньої психічної та духо­вної діяльності: засвоєною інформацією, думками, судженнями, оцінка­ми, почуттями й настановами.

Професійно-педагогічне спілкування є основою науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи та одним із найголовніших аспектів його професіоналізму і педагогічної майстерності. Педагогічна діяльність пов'язана з досить інтенсивним і майже безперервним професійним спіл­куванням. Усі основні форми організації навчального процесу (лекція, семінарське заняття, іспит та ін.), виховна робота та науково-методична діяльність у вищій школі пройняті цим складним і багатофункціональним соціально-психологічним явищем - «розкішшю людського спілкування» (Антуан де Сент-Екзюпері).

Професійно-педагогічне спілкування має соціальний і психологічний зміст. Соціальний зміст педагогічного спілкування визначається тим, що це спосіб передавання форм і змісту соціального досвіду, культури; за­сіб задоволення потреби людини в іншій людині; передумова психічного розвитку індивіда; чинник формування особистості. Психологічна сут­ність педагогічного спілкування полягає в тому, що воно розкриває пси­хологічний зміст однієї людини для іншої, завдяки чому взаємозбагачу­ється духовний світ і викладача, і студента.

Спілкування охоплює такі функції та аспекти:

1) Сприйняття, пізнання і розуміння партнера (соціально-перцептив-на функція).

2) Передача інформації та обмін індивідуальним досвідом (комуніка­тивна функція).

3) Вироблення спільної стратегії взаємодії, реалізація соціальних ро­лей та організація сумісної діяльності (інтерактивний аспект).

4) Прояв взаємних оцінних ставлень один до одного, експресивні ре­акції кожного суб'єкта спілкування, а також індивідуальні переживання ситуації спілкування та реагування на емоційну напругу (емоційно-цін­нісний аспект).

5) Соціальна самопрезентація (особистісний аспект).

Результатом спілкування є те, що за допомогою різних засобів кому­нікації встановлюються взаємини, сприятливі для спільної діяльності. Тому всі проблеми управління педагогічним процесом у системі освіти пов'язані зі спілкуванням педагога з учнями, викладача зі студентами.

Професійно-педагогічне спілкування викладача зі студентами має та­кі цілі:

- інформаційна - взаємний обмін науковою і навчальною інформа­цією;

- ціннісно-орієнтаційна - передавання суспільно-значущих і профе­сійно-важливих норм і цінностей;

- регулятивна - переконання, навіювання та інші засоби впливу для регуляції спільної діяльності;

- соціальна - узгодження спільних дій, отримання зворотного зв'яз­ку про характер стосунків між суб'єктами педагогічної взаємодії;

- спонукальна- мотивація діяльності студента, його психологічна підтримка.

Значення професійно-педагогічного спілкування викладача зі сту­дентами:

1) Педагогічне спілкування є засобом реалізації мети, змісту і при­йомів педагогічних впливів, які спрямовані на розвиток особистості сту­дента як майбутнього фахівця.

2) Завдяки педагогічному спілкуванню викладач постає персоніфіко­ваним посередником між драмою наукових ідей і студентом.

3) Через експресивний бік педагогічного спілкування викладач «зара­жає» студентів своїм ставленням до науки, викликає у них живий інтерес до неї. Ось чому майстерність педагогічного спілкування є одним з най­головніших аспектів професіоналізму викладача.

4) Викладач своїм прикладом пропонує студентам культурну норму взаємин і спілкування і тим самим формує в майбутнього фахівця кому­нікативну компетентність, необхідну для вирішення завдань професій­но-педагогічної діяльності: вміння чути і розуміти іншу людину, вислов­лювати свої думки і почуття, регулювати емоційну напругу у взаємодії з іншою людиною, діяти відповідно до розуміння події та ін. У цьому виховне значення педагогічного спілкування.

5) Професійно-педагогічне спілкування сприяє передачі громадян­ських, національних, професійних і моральних цінностей. Воно формує духовний світ студента і презентує модель його майбутньої професійної поведінки, є сферою реалізації викладачем своїх сутнісних сил через процес персоналізації, «транслювання» свого «Я» на особистість студен­та. Спілкування з викладачем допомагає студентові самоствердитися в нових соціальних ролях «студента» і «майбутнього фахівця». Воно спри­яє формуванню соціально-професійного аспекту «Я-концепції», коригує самооцінку та визначає перспективи особистісного зростання студента в навчально-професійній сфері. Завдяки педагогічному спілкуванню у сту­дентів з'являються мотиви професійної самоосвіти й самовиховання.

Щоб професійно-педагогічне спілкування було ефективним, виклада­чеві треба оволодіти психолого-педагогічною культурою спілкування,що відповідає принципу гуманізму:

- знати психологію студентського віку та психологічні особливості конкретної студентської аудиторії;

- об'єктивно оцінювати поведінкові реакції, комунікативну актив­ність окремих студентів, адекватно емоційно відгукуватися на них;

- уміти швидко організувати аудиторію і привернути її увагу до зміс­ту заняття (прийоми самопрезентації і динамічного впливу), залучати до активної навчальної роботи всіх студентів;

- вибирати такий спосіб своєї професійної поведінки, який найкра­ще відповідав би психологічним особливостям і психічному стану сту­дентів;

- володіти прийомами стимулювання інтелектуальної ініціативи й пізнавальної активності студентів, умінням організовувати діалогічну взаємодію;

- своєчасно коригувати свій комунікативний задум відповідно до ре­альних умов педагогічної взаємодії;

- аналізувати процес педагогічного спілкування, встановлювати спів­відношення мети, засобів і результатів комунікативної взаємодії.

Таким чином, психолого-педагогічна культура спілкування - це такі його ознаки і властивості, сукупність яких свідчить про його психолого-педагогічну довершеність (умотивованість, спрямованість, комунікатив-ність, урегульованість тощо), які забезпечують комунікативно-творчу і психологічно-комфортну педагогічну взаємодію, взаємообмін інформа­цією, взаємовплив і взаєморозуміння викладача і студентів.

Теги: cпілкування, викла­дач, значення професійно-педагогічного спілкування, розвиток особистості викла­дача, студент

http://uastudent.com/harakterystyka-pedagogichnogo-spilkuvannja-jak-formy-pedagogichnoi-vzajemodii/

 



Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів | ПОВЫШЕНИЕ КВАЛИФИКАЦИИ АУДИТОРОВ, ЧЛЕНОВ СРО НП АПР
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати