Головна

Професійне визначення та умови використання бакалавра - учителя географії | Вимоги до знань та умінь за циклом спеціальних (географічних) дисциплін | Об'єкт і предмет вивчення сучасної географії. Суть географічного мислення | Місце географічної картини світу в загальнонауковій картині світу | Структура системи географічних наук | Тема 2. КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГЕОГРАФІЇ | Та ранні натурфілософські вчення | Натурфілософські вчення античності | Для ознайомлення. Як Ератосфен виміряв Землю | Формування наукових географічних шкіл в Російській імперії. Географія в Україні |

Радянська й пострадянська географія

  1. Географія
  2. Електоральна географія в Україні
  3. ІНШЕ. ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ
  4. ІНШЕ. ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ
  5. Історична географія в ХІХ - на поч. ХХ ст.
  6. Історична географія в ХХ - на поч. ХХІ ст.
  7. Радянська влада ліквідувала університети, вважаючи їх розсадником буржуазної ідеології.

Після 1917 року в Росії продовжили свою діяльність московська і петербурзька школи, дещо зменшилась реальна роль Географічного товариства (організація стала громадським координатором досліджень), значну організа-торську роботу виконував Інститут географії АН СРСР. Виникали нові наукові школи.

Слід виділити економіко-географічну школу М. М. Баранського (1881-1963), М. М. Коло-совського (1891-1954), та їх послідовників (Ю. Г. Саушкіна, В. М. Четиркіна та інших).

Серед фізико-географічних шкіл перелічимо: докучаєвську комплексну ландшафтознавчо-землезнавчу школу (Л. С. Берг, А. А. Борзов, С. В. Калесник, А. Г.Ісаченко), геохімічну й ґрунтознавчу школу (В.І. Вернадський, Б. Б. Полинов, А.І. Перельман, М. А. Глазовська), біогеоценологічну (Г. Ф. Морозов, В. М. Сукачов, А. Г. Воронов), океанологічну (Ю. М. Шокальський та інші), геоморфологічну й палеографічну (К. К. Марков, І. П. Герасимов, Ю. О. Мещеряков), геофізичних методів у географії (А. О. Григор'єв), антропогенного ландшафто-знавства (Ф. М. Мільков), історичної географії (В. К. Яцунський, Л. М. Гумільов, В. С. Жекулін).

Практично кожна школа мала своїх послідовників в Україні. Між різними школами були безперечні зв'язки та взаємозапозичення.

У радянський період (1917-1991 рр.) відбулась дегуманізація географічного знання, відчутний "розкол" географії на природничий та суспільний напрямки. Тільки з 1990-х років почалося відновлення антропогеографії, її гуманістичних традицій. Спостерігаються активні інтеграційні тенденції в географії та на її межі з іншими науками.

Коротко зупинимося на ученнях, що формували переважно радянські вчені-географи:

· Вчення про географічну оболонку, як головний об'єкт вивчення географії, основи якого розробив А. О. Григор'єв (1883-1968) і розвивали С. В. Калесник, М.І. Будико, А. Г.Ісаченко та інші. А. О. Григор'єв у праці "Досвід аналітичної характеристики складу і будови фізико-географічної оболонки земної кулі" (1937) вказує на якісну своєрідність цієї оболонки в усепроникненні літосфери, ат­мосфери, гідросфери, органічного життя. Основні фактори, що визначають фізико-географічні процеси і структуру географічної оболонки - сонячна радіація і циркуля­ція атмосфери. Заслугою А. О. Григор'єва було введення кількісних методів для її дослідження.


Для довідки. На ідеї цілісності географічної оболонки ґрунтуються всі сучасні уявлення фізичної географії. Це означає, що зміни в будь-якій частині оболонки (територіальній чи структурній) неодмінно позначаються на всіх інших. До важливих особливостей географічної оболонки слід віднести також наявність кругообігу, ритміку (повторюваність) явищ, безперервність розвитку. Наслідком безперервності розвитку оболонки є: територіальна диференціація природного середовища, полярна асиметрія, неоднакова швидкість різних процесів.

Закономірності розвитку географічної оболонки об'єктивні і незмінні, але сама вона дедалі більше трансформується, перетворюючись на змінене людьми географічне середовище. Тому більшої актуальності набувають дослідження проблем впливу природи на життя суспільства. Серед них і проблема використання природних ресурсів, і проблема пристосування до природних умов, і проблема зміни основних властивостей навколишнього середовища під впливом людини.


· Учення про географічну зональність (Л. С. Берг, А. О. Григор'єв, А. М. Рябчиков та інші).

· Учення про ландшафт, сформоване на початку ХХ століття у працях Г. М. Висоцького, Г. Ф. Морозова, Л. С. Берга, А. А. Борзова, Р.І. Аболіна, М. А. Солнцева. Природ­ний ландшафт, за словами Л. С. Берга, - це область, в якій характер рельєфу, клімату, рослинного і ґрунтового покриву становить єдине ціле, яке повторюється на території певної зони Землі.

· Учення про географічний поділ праці

(М. М. Баранський, Ю. Г. Саушкін та інші).

· Учення про територіально-виробничий комплекс, територіальну організацію суспільства (М. М. Колосовський, Б. С. Хорєв, Е. Б. Алаєв).


 



Стан зарубіжної географії з кінця ХІХ століття | Міжнародне співробітництво в організації географічних досліджень
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати