Головна

Захворювання інфекційної природи. | Поняття про імунітет | Неспецифічні фактори захисту | Специфічні чинники захисту | Антітепа і антітепоозразованіе | реакції імунітету | Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб людини | Алергія. анафілаксія | Практична частина | Глава 6 Кишкова мікрофлора здорової людини |

дисбактеріоз

Дисбактеріоз - порушення якісного і кількісного складу нормальної мікрофлори.

Причини розвитку дисбактеріозу

1) захворювання, що протікають з ураженням кишечника: гостра і хронічна дизентерія, сальмонельоз, кишкові гельмінтози, хронічні коліти та ентероколіти, неспецифічний виразковий коліт та ін .;

2) масивне надходження в організм антибіотиків;

3) застосування хіміотерапевтичних засобів і променеві впливу;

4) недоношеність новонароджених, раннє переведення на штучне вигодовування, токсикози вагітності;

5) гнійно-інфекційні захворювання у дітей (сепсис, пневмонія, піодермія, омфаліта, отити та ін.). Дисбактеріоз I ступеня (латентна, компенсована форма) характеризується незначними змінами в аеробного частини мікробіоненоса (збільшення або зменшення кількості кишкової палички). Біфідофлора і лакто-флора не змінені. Як правило, кишкові дисфункції не реєструються. Такий ступінь дисбактеріозу, відміряна після застосування бактерійних біологічних препаратів, свідчить про їх нормализующем ефекті.

Дисбактеріоз II ступеня (субкомпенсована форма дисбактеріозу) - на тлі незначного зниження кількісного вмісту біфідобактерій виявляються кількісні та якісні зміни кишкової палички або інших умовно-патогенних мікроорганізмів.

Дисбактеріоз II ступеня є прикордонним станом і свідчить про те, що обстежуваний може бути віднесений до групи «ризику». Якщо ж ця форма дисбактеріозу виявлена ??при лікуванні бактерійними препаратами, то можна говорити про початок нормалізації мікробіоценозу кишечника.

Доцільно призначення бактерійних препаратів до відновлення нормальної мікрофлори навіть у випадках відсутності явних клінічних проявів і дисфункцій кишечника.

Дисбактеріоз Ш ступеня - значно знижений рівень біфідофлори (105-107) в поєднанні зі зниженням лак-тофлори і різкою зміною рівня кишкових паличок. Слідом за зниженням біфідофлори порушуються співвідношення в складі кишкової мікрофлори, створюються умови для прояву патогенних властивостей умовно-патогенних мікроорганізмів. Як правило, при дисбактеріозі III ступеня виникають кишкові дисфункції. Необхідним є негайне призначення біфідумбактерину, лактобакте-рина або біфікол.

Дисбактеріоз IV ступеня - відсутність біфідофлори, значне зменшення лактофлори і зміна кількості кишкової палички (зниження або збільшення), зростання як облігатних, так і факультативних і не характерних для здорової людини видів умовно-патогенних мікроорганізмів в асоціаціях. Порушуються нормальні співвідношення в складі кишкового мікробіоценозу, в результаті чого знижується його захисна і вітаміносінтезірую-щая функція, змінюються ферментівние процеси, зростають небажані продукти метоболізм умовно-патогенних мікроорганізмів. Все це призводить до дисфункції шлунково-кишкового тракту і деструктивних змін кишкової стінки, бактеріємії і сепсису, оскільки знижується загальна і місцева опірність організму і реалізується патогенну дію умовно-патогенних мікроорганізмів. Виявлено, що такий ступінь дисбактеріозу, особливо у новонароджених дітей з сепсисом, може призводити до розвитку перфоративного виразково-некротичного ентероколіту. У таких випадках обов'язковим є призначення біфідумбактерину.



Коротка характеристика кишкової мікрофлори здорових людей | рід Escherichia
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати