Головна

Види серцево-судинних захворювань | Міокардит, ендокардит та перикардит | Недостатність кровообігу ІІ ступеня | Стенокардія | Ревматизм | Дистрофія міокарда | Гіпертонічна хвороба | Фізична реабілітація хворих з І стадією гіпертонічної хвороби | Хворих з ІІ та ІІІ стадіями гіпертонічною хворобою | У разі появи аритмії, негативної динаміки електрокардіограми, ознак неадекватності фізичного навантаження слід припинити заняття. |

Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи

  1. Аграрна реформа Столипіна та особливості її проведення на Україні.
  2. Адаптивні та екстримальні системи регулювання
  3. Аксіоматичні формальні системи ЧВ. Система природного виведення. Теорема дедукції
  4. Аналіз системи організацій праці діючого робочого місця за розділами типового проекту
  5. Аналіз та характеристика елементів системи вентиляцій
  6. Аналітичне дослідження помилок системи.
  7. Анатомічна будова травної системи

ЛЕКЦІЯ 14. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

(ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3)

1. Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи

2. Основні фактори ризику

3. Види серцево-судинних захворювань

4. Міокардит, ендокардит, та перикардит

5. Недостатність кровообігу (ІХС - ішемічна хвороба серця)

5.1 Фізична реабілітація при недостатності кровообігу І ступеня

5.2 Недостатність кровообігу ІІ ступеня

5.3 Недостатність кровообігу ІІІ ступеня

6. Стенокардія

7. Ревматизм

8. Дистрофія міокарду

9. Гіпертонічна хвороба

9.1 Фізична реабілітація хворих з І стадією гіпертонічної хвороби

9.2 Фізична реабілітація хворих з ІІ та ІІІ стадіями гіпертонічною хворобою

10. Гіпотонічна хвороба

11. Вегето-судинна дистонія

12. Облітеруючий ендартеріїт (атеросклероз)

Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи

До серцево-судинної системи відносяться серце та кровоносні судини. Серцево-судинна система виконує функції транспорту крові, а разом з нею поживних і активізуючи речовин до органів і тканин (кисень, глюкозу, білки, гормони, вітаміни та інше), а від органів і тканин по кровоносних судинах (венах) переносяться продукти обміну речовин. Кровоносні судини відсутні лише в епітеліальному покриві шкіри й слизових оболонок, у волоссі, нігтях, рогівці очного яблука та у суглобних хрящах.

У кровоносній системі виділяють серце - головний орган кровообігу, ритмічні скорочення якого обумовлюють рух крові судини, по яких кров виноситься із серця і надходить до органів, називаються артеріями, а судини, що приносять кров до серця, - венами.

Серце- чотирикамерний м'язовий орган, що розташовується в грудній порожнині. Права половина серця (праве передсердя та правий шлуночок) повністю відділена від лівої його половини (ліве передсердя та лівий шлуночок). У праве передсердя по верхній і нижній порожнистих венах, а також по власних венах серця надходить венозна кров. Пройшовши через правий передсердно-шлуночковий отвір, по краях якого укріплений правий передсердно-шлуночковий (тристулковий) клапан, кров попадає в правий шлуночок, а з нього - у легеневий стовбур, потім по легеневих артеріях - у легені. У капілярах легенів, які тісно прилягають до стінок альвеол, відбувається газообмін між поступаючим у легені повітрям і кров'ю. Збагачена киснем артеріальна кров по легеневих венах надходить у ліве передсердя. Пройшовши потім лівий передсердно-шлуночковий отвір, по краях якого прикріплюється лівий передсердно-шлуночковий мітральний (двостулковий) клапан, вона попадає в лівий шлуночок, а з нього - у най більшу артерію - аорту (мал. 1). З огляду на особливості будови та функції серця й кровоносних судин, у тілі людини виділяють два кола кровообігу - велике і мале.

Велике коло кровообігупочинається в лівому шлуночку звідки виходить аорта, по аорті і її гілках артеріальна кров, що містить кисень і інші речовини, направляється до всіх частин тіла. До кожного органа підходить одна або кілька артерій. З органів виходять вени, які, зливаючись один з одним, в остаточному підсумку утворять найбільши великі венозні судини тіла людини - верхню й нижню порожнисті вени, що впадають у праве передсердя.

Між артеріями й венами перебуває дистальна частина серцево-судинної системи - мікроциркуляторне русло, що є шляхами місцевого кровотоку, де забезпечується взаємодія крові та тканин. Мікроциркуляторне русло починається найдрібнішою артеріальною судиною - артеріолою. У нього входить капілярна ланка (прекапіляри, капіляри та посткапілляри), з якого формуються венули. У межах мікроциркуляторного русла зустрічаються судини прямого переходу крові з артеріоли у венулу - артеріоловенулярні анастомози.

Звичайно до капілярної мережі підходить судина артеріального типу (артеріола), а виходить із неї венула. Відносно деяких органів (нирка, печінка) є відступ від цього правила. Так, до клубочка ниркового тельця підходить артерія - судина, що приносить, vds afferens. Виходить із клубочка також артерія - судина, що виносить, vas efferens. Капілярну мережу, вставлену між двома однотипними судинами (артеріями), називають артеріальною чудесною мережею, rete mirabile arteriosum. По типу чудесної мережі побудована капілярна мережа, що перебуває між міждольковою і центральної венами в часточці печінки, - венозна чудесна мережа, rete mirdbile venosum.


Мал. 1. Рух крові в серце (напрямок показаний стрілками) (схема).

Мал. 2. Мікроцирку-ляторне русло очеревини.

1 - артерія; 2 - вена; 3 - артеріола; 4 - венула; 5 - мережа кровоносних капілярів; 6 - лімфатичні капіляри та судини.


Мале коло кровообігупочинається в правому шлуночку, з якого виходить легеневий стовбур, і закінчується в лівому передсерді, куди впадають легеневі вени. Від серця до легенів (легеневий стовбур) надходить венозна кров, а до серця (легеневі вени) притікає артеріальна кров. Тому мале колокровообігу називають також легеневим.

Від аорти (або від її розгалужень) починаються всі артерії великого кола кровообігу. Залежно від товщини (діаметра) артерії умовно підрозділяються на великі, середні та дрібні. У кожної артерії виділяють основний стовбур і його розгалуження.

Артерії,кровозабезпечуючі стінки тіла, називаються париетальними (пристіночними), артерії внутрішніх органів - вісцеральними. Серед артерій виділяють також внеорганні, що несуть кров до органа, і внутріорганні, що розгалужуються в межах органа й постачають його окремі частини (частки, сегменти, часточки). Багато артерій одержують свою назву за назвою органа, що вони кровозабезпечують (ниркова артерія, селезінкова артерія). Деякі артерії одержали свою назву у зв'язку з рівнем їхній від ходження (початку) від більшої судини (верхня брижеєчна артерія, нижня брижеєчна артерія), за назвою кістки, до якої прилягає судина (променева артерія), по напрямку судини (медіальна артерія, що оточує стегно), а також по глибині розташування: поверхнева або глибока артерія. Дрібні судини, що не мають спеціальних назв, позначаються як гілки, rami.

На шляху до органу або в самому органі артерії гілкуються на більш дрібні судини. Розрізняють магістральний тип розгалуження артерій і розсипний. При магістральному типі є основний стовбур - магістральна артерія та бічні гілки, що поступово відходять від неї. У міру відходження бічних гілок від магістральної артерії її діаметр поступово зменшується. Розсипний тип розгалуження артерії характеризується тим, що основний стовбур (артерія) відразу розділяється на дві або більше кінцевих гілок, загальний план розгалуження яких нагадує крону листяного дерева.

Виділяють також артерії, що забезпечують обхідний струм крові, в обхід основного шляху, - колатеральні судини. При утрудненні руху по основній (магістральній) артерії кров може текти по колатеральним обхідним судинам, які (одна або декілька) починаються або від спільного з магістральною судиною джерела, або від різних джерел і закінчуються в загальній для них судинній мережі.

Колатеральні судини, що з'єднуються (анастомозуються) з гілками інших артерій, виконують роль артеріальних анастомозів. Розрізняють міжсистемні артеріальні анастомози - з'єднання між різними гілками різних артерій і внутрі системні анастомози - з'єднання між гілками однієї артерії.

Стінка кожної артерії складається із трьох оболонок. Внутрішня оболонка,tunica intima, утворена ендотелієм, базальною мембраною і підендотеліальним шаром. Вона відділяється від середньої оболонки внутрішньої еластичною мембраною. Середня оболонка,tunica media, утворена здебільшого гладком'язовими клітками кругового (спірального) напрямку, а також еластичними й колагеновими волокнами. Від зовнішньої оболонки її відокремлює зовнішня еластична мембрана. Зовнішня оболонка(адвентиція),tunica externa (adventitia), утворена пухкою сполучною тканиною. Вона містить судини, що живлять стінку артерії, - судини судин, vasa vasdrum, і нерви, пп. vasdrum.

Великі артерії, у середній оболонці яких еластичні волокна переважають над м'язовими клітинами, називають артеріями еластичного типу (аорта, легеневий стовбур). Наявність великої кількості еластичних волокон протидіє надмірному розтяганню судини кров'ю під час скорочення (систоли) шлуночків серця. Еластичні сили стінок артерій, наповнених кров'ю під тиском, також сприяють просуванню крові по судинах під час розслаблення (діастоли) шлуночків, тобто забезпечують безперервний рух - циркуляцію крові по судинах великого й малого (легеневого) кола кровообігу. Частина артерій середня й всі артерії дрібного калібру є артеріями м'язового типу. У їхній середнього оболонці м'язові клітини переважають над еластичними волокнами. Третій тип артерій - артерії змішаного типу (м'язовоеластичного), до яких належать більшість середніх артерій (сонна, підключична, стегнова й інші).

Топографія артерій не безладна, а закономірна (П. Ф. Лесгафт). Артерії направляються до органів по найкоротшому шляху. Так, на кінцівках вони йдуть по короткій згинаючій поверхні, а не по довшій розгинаючій; першими гілками аорти є вінцеві артерії, які кровозабезпечують серце, що знаходиться поруч. Основне значення має не остаточне положення органа, а місце його закладки в зародка. Так, наприклад, до яєчка, що зароджується у поперековій області, по найкоротшому шляху направляється гілка черевної частини аорти - яєчкова артерія. У міру опускання яєчка в мошонку разом з ним опускається й живильна артерія, початок якої у дорослої людини перебуває на великій відстані від яєчка. Разом з тим мошонка, що зароджується та розвивається в каудальних відділах тіла зародка, кровозабезпечується від гілок артерій, що проходять тут.

До органів артерії підходять із внутрішньої їхньої сторони, зверненої до джерела кровопостачання - аорти або іншої великої судини, а в орган артерія або її гілка в більшості випадків входять через його ворота, hilum.

Між планом будови скелета та числом магістральних артерій є певні відповідності. Хребетний стовп супроводжує аорта, ключицю - одна підключична артерія. На плечі (одна кістка) є одна плечова артерія, на передпліччі (дві кістки - променева та ліктьова) дві однойменні артерії.

На шляху до суглобів від магістральних артерій відходять колатеральні артерії, а їм назустріч - від нижче лежачих відділів магістральних артерій - поворотні артерії. Анастомозіуючи між собою по окружності суглобів, вони утворюють суглобні артеріальні мережі, що забезпечують безперервне кровопостачання суглоба при рухах.

Кількість артерій, що входять в орган, і їхній діаметр залежать не тільки від величини органа, але й від його функціональної активності.

Закономірності розгалуження артерій в органах визначаються планом будови органа, розподілом і орієнтацією в ньому пучків сполучної тканини. В органах, що мають часточкову будову (легеня, печінка, брунька), артерія вступає у ворота та далі гілкується відповідно часткам, сегментам і часточкам. До органів, які заставляються, наприклад, у вигляді трубки (кишечник, матка, маткові труби), що живлять артерії підходять із однієї сторони трубки, а їхні гілки мають кільцеподібний або поздовжній напрямок. Увійшовши в орган, артерії багаторазово гілкуються до артеріол.

Венули, що є останньою ланкою мікроциркуляторного русла, зливаючись між собою та укрупнюючись, утворюють вени.Серед вен розрізняють дрібні, середні і великі. Стінка вен більш тонка, ніж стінка артерій. У ній, так само як і у артерій, є три оболонки: внутрішня, середня й зовнішня. М'язових клітин і еластичних волокон у середній оболонці вени мало, тому стінки вен податливі й на розрізі просвіт вени не зяє. Дрібні, середні і деякі великі вени мають венозні клапани (заслінки), vdlvulae venosae, - напівмісячні складки на внутрішній оболонці, які звичайно розташовуються попарно. Найбільша кількість клапанів мають вени нижніх кінцівок. Клапани пропускають кров у напрямку до серця й перешкоджають її зворотній течії.

Обидві порожнисті вени, вени голови та шиї, ниркові вени, воротна, легеневі вени клапанів не мають. Венозні синуси, у які відтікає кров від головного мозку, розташовуються в товщі (розщепленнях) твердої оболонки головного мозку й мають стінки, що не спадають, які забезпечують безперешкодний струм крові з порожнини черепа у внечерепні вени (внутрішні яремні).

Залежно від топографії та положення вен у тілі й органах їх поділяють на поверхневі й глибокі. Поверхневі (підшкірні) вени, venae superficiales, як правило, випливають самостійно. Глибокі вени, venae profundae, у подвійній кількості (попарно) прилягають до однойменних артерій кінцівок, тому їх називають супровідними венами (вени-супутниці). Назви глибоких вен аналогічні назвам артерій, до яких вени прилягають (ліктьова артерія - ліктьова вена, плечова артерія - плечова вена). Непарними глибокими венами є внутрішня яремна, підключична, пахвова, подвздошні (загальна, зовнішня, внутрішня), стегнова та деякі інші вени. Поверхневі вени з'єднуються із глибокими венами за допомогою вен, які виконують роль усть - анастомозів. Сусідні вени нерідко з'єднуються між собою численними анастомозами, що утворять у сукупності венозні сплетення, plexus venosus, які добре виражені на поверхні або в стінках деяких внутрішніх органів (сечовий міхур, пряма кишка). У цілому кількість вен перевищує кількість артерій.

Найбільшими венами великого кола кровообігу є верхня порожниста вена і нижня порожниста вена. В останню впадають печіночні вени з їхніми припливами. Обхідний струм крові здійснюється по венах (коллатеральним), по яких венозна кров відтікає в обхід основного шляху. Припливи однієї великої (магістральної) вени з'єднуються між собою внутрісистемними венозними анастомозами. Між припливами різних великих вен (верхня й нижня порожнисті вени, воротна вена) є міжсистемні венозні анастомози (каво-кавальні, каво-портальні, каво-кавопортальні), що є коллатеральными шляхами (судинами) струму венозної крові в обхід основних вен.

Стінки кровоносних судин мають рясну чутливу (афферентну) і рухову (ефферентну) іннервацію. У стінках деяких великих судин (висхідна частина аорти, дуга аорти, місце розгалуження - біфуркація загальної сонної артерії на зовнішню й внутрішню, верхню порожнисті і яремну вени й інші) дуже багато чутливих закінчень, у зв'язку із чим ці області називають рефлексогенними зонами. Фактично всі кровоносні судини мають рясну іннервацію, що відіграє важливу роль у регуляції судинного тонусу і кровотоку.

 



ГДК ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН У ҐРУНТАХ | Основні фактори ризику
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати