На головну

НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ҐРУНТИ

  1. V.5. Историко-культурологическое изучение антропогенного ландшафта
  2. А) Нормування оборотних коштів у виробничих запасах
  3. Вплив антропогенного фактора на колообіг.
  4. Вплив забруднення ґрунтів на здоров'я людей та його нормування
  5. Ґрунти господарства
  6. Ґрунти та їх основні типи
  7. ДЕМОГРАФІЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

ЛЕКЦІЯ № 11

Система стандартизації й нормування в галузі охорони й раціо­нального використання ґрунтів на сьогодні є недостатньо розробле­ною. Встановлені в цій галузі стандарти й нормативи були розроблені в нашій країні вперше тільки у 80-х роках минулого століття. Багато важли­вих санітарно-нормативних документів, що стосуються стану ґрунтів, є відомчими. Тому потрібне подальше вдосконалення законодавства шляхом розробки та затвердження державних стандартів на різні показники та норми в галузі охорони ґрунтів.

Законодавчою основою нормування в галузі охорони й раціонального використання ґрунтів є:

1) Земельний Кодекс України, прийнятий у 2001 р. (25.10.2001), разом зі змінами 2002, 2003, 2004 pp. (які стосувалися, в основному, питань власності на землю);

2) Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 р.;

3) Закон України «Про державний контроль за використанням й охороною земель» від 19.06.2003р.

Нормування й стандартизація в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо.

У розділі 1 Земельного Кодексу викладені основні положення землекористування, повноваження Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади в галузі земель­них відносин.

У розділі 2 розглянуті склад земель України, їхнє віднесення до категорій: землі сільськогосподарського призначення, землі населе­них пунктів, землі природно-заповідного фонду, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі водного фон­ду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення.

Розділи 3, 4 й 5 регулюють відносини права власності на землю.

Розділ 6 - охорона земель. Розділ 7 - управління в галузі викорис­тання земель (планування; земельний кадастр - єдина державна си­стема, що включає опис відомостей про земельні ділянки, їхні місця розташування, правовий режим, оцінку, класифікації, характерис­тики, розподіл між власниками й користувачами й ін.; відшкоду­вання збитків й ін.). Розділ 8 - відповідальність за порушення земе­льного законодавства й ін. (усього 10 розділів).

У Законі України «Про охорону земель» в розділі 5 «Державні стандарти й нормативи в галузі охорони земель» наведені наступні нормативи:

- нормативи граничнодопустимого забруднення ґрунтів визначаються з метою встановлення критеріїв придатності земель для
використання їх за цільовим призначенням. До них відносяться: ГДК хімічних речовин у ґрунтах, залишкових кількостей пестици­дів, важких металів, максимально допустимі рівні забруднен­ня ґрунтів радіоактивними речовинами);

- нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються з метою
запобігання їх виснаженню і використовуються для здійснення
контролю за якісним станом ґрунтів. Дані нормативи визначають рівень забруд­нення, оптимальний вміст живильних речовин, фізико-хімічні властивості й ін.;

- нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на
них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських
угідь. До них відносяться: 1) оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного й іншого призначення; 2) оптимальне спів­відношення ріллі, пасовиськ, багаторічних насаджень й ін.;

- нормативи показників деградації земель і ґрунтів установлюються для
кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і
використовуються для здійснення контролю за використанням та
охороною земель. До них належать: показники граничнодопустимого погіршення стану та властивостей зе­мельних ресурсів унаслідок антропогенного впливу й негати­вних природних явищ, нормативи інтенсивного використання земель сільськогосподарського призначення (показники інтенсивності використання земель
сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням
даних агрохімічної паспортизації земель).

Ці види нормативів установлюються Кабінетом Міністрів України.

Стандартизації підлягають терміни та визначення, які викорис­товуються при гігієнічному нормуванні хімічних речовин у ґрунті (стабільність, норма чистоти ґрунту, якість ґрунту, показники якос­ті, забруднювачі, забруднення ґрунту, проба ґрунту, транслокація забруднювачів, міграція сполук й ін.). Такими стандартами є: ГОСТ 17.4.2.01-81 «Охорона природи. Ґрунти. Номенклатура показників санітарного стану»; ДСТУ 3980-2000 «Ґрунти. Фізико-хімія ґрунтів. Терміни та визначення»; ГОСТ 17.4.2.03-86 «Охорона природи. Ґрунти. Паспорт ґрунтів» та інші.

Паспорт повинен включати дані про тип (підтипи) ґрунтів, про їх агрофізичну й агрохімічну властивості, забруднення, еродованість, засоленість й інші показники, що характеризують особливос­ті й стан даних ґрунтів. У перспективі дані паспортизації повинні вноситися в ЕОМ, що дозволить створити банк даних про стан ґру­нтів країни.

Важливим об'єктом нормування й стандартизації є класифікація:

- самих ґру­нтів за впливами на них забруднюючих речовин,

- речовин, що забруднюють ґрунти,

- природних і господарських факторів, котрі призводять до втрати ґрунтів (забруднення, засолення, ерозії).

Стандартами з цих класифікацій є:

- ГОСТ 17.4.1.02-83 «Охорона природи. Ґрунти. Класифікація хімічних речовин для контролю за­бруднень»;

- ГОСТ 17.4.3.06-86 «Охорона природи. Ґрунти. Загальні вимоги й класифікація ґрунтів за впливом на них хімічних забруд­нюючих речовин»;

- ДСТУ 3866-99 «Ґрунти. Класифікація ґрунтів за ступенем вторинної солонцюватості».

За ступенем забруднення ґрунти підрозділяють на: сильнозабруднені, середньозабруднені, слабкозабруднені.

За ступенем стій­кості до хімічних забруднюючих речовин виділяють три ранги стійкості ґрунтів: дуже стійкі, середньостійкі, малостійкі.

Класифікація земель здійснюється з урахуванням видів їхнього використання й характеристики. При розробці класифікацій земле­користування перевагу віддають специфічним для галузей народно­го господарства видам впливу на землі.

Також повинні бути класи­фіковані заходи щодо охорони ґрунтів від несприятливих впливів. Ця класифікація повинна враховувати ґрунтово-кліматичні й інші умови, специфічні для даної місцевості, характер використання ґрунтів (орні, лісові, цілинні й т. д.), здатність ґрунтів до самоочи­щення та цілий ряд інших факторів, що впливають на стан ґрунтів. Несприятливі впливи на землю можна розділити залежно від харак­теру впливу та від характеру зміни земель (задіяння земель у безстро­кове або тимчасове користування, інженерно-будівельний вплив, технологічний вплив, електромеханічний вплив, забруднення зе­мель промисловими та міськими твердими або рідкими відходами, забруднення земель атмосферними промисловими й транспортними викидами, радіаційний вплив).

Важливим об'єктом нормування й стандартизації є правила: конт­ролю за станом ґрунтів, охорони ґрунтів від забруднення, ерозії (на даний час вони розробляються).

Правила охорони ґрунтів від забруднення розробляються з ура­хуванням характеристики забруднюючої речовини за класом небез­пеки, вмісту забруднюючих речовин, технології застосування засо­бів хімізації сільського й лісового господарства та санітарно-гігієнічних нормативів вмісту в грунті патогенних організмів.

Правила охорони ґрунтів від ерозії розробляються з урахуван­ням господарського напрямку використання ґрунтів і таких регіо­нальних особливостей, як рельєф місцевості, характер рослинності, клімат і т. д.

Правила контролю за станом ґрунтів розробляються для органі­зації системи спостережень за станом ґрунтів і включають, крім номенклатури контрольованих показників, об'єкти, що підлягають контролю: ґрунти санітарно-захисних зон водопостачання, місць масового відпочинку населення, промислових підприємств. Прави­ла контролю за станом ґрунтів передбачають періодичність спосте­режень і їхню кількість, методи аналізу, систему обробки отрима­них результатів.

Крім того, повинні бути розроблені правила пере­ведення ґрунтів з категорії ріллі в інші категорії сільськогосподар­ського користування (вигін, косовиця й т. д.) до повного відновлен­ня втраченої родючості.

Здійснення контролю за використанням й охороною земель (відповідно до Закону України «Про державний контроль за вико­ристанням й охороною земель») покладено на спеціально вповно­важені органи, якими є:

- в області використання земель - орган виконавчої влади з пи­тань земельних ресурсів - Державна інспекція з контролю за використанням й охороною земель:

- в області дотримання законодавства про охорону земель - орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища - Державна екологічна інспекція;

- в області моніторингу земель - орган виконавчої влади з питань аграрної політики - Державна служба охорони родю­чості ґрунтів.

Основними об'єктами, що підлягають контролю органів саніта­рного нагляду та потребують проведення ряду заходів для запобі­гання забруднення ґрунту хімічними речовинами, є території зон санітарної охорони промислових підприємств, ґрунти сільськогос­подарських полів, садів і виноградників, особливо ті, що оброблю­ються пестицидами та зрошуються стічними водами, території скла дів отрутохімікатів, аеродромів, служби захисту рослин, заправних майданчиків, ґрунт у зоні смітників, відвалів і шламонакопичувачів.

З метою охорони ґрунтів, окрім правил, повинні бути розроб­лені й вимоги до екологічної безпеки технологічних про­цесів, до технології обробки ґрунтів, до відбору проб і до методів аналізу. Вимоги до екологічної безпеки технологічних процесів по­винні враховувати специфіку промислового виробництва однотип­ної продукції та передбачати заходи щодо попередження забруд­нення ґрунтів. Вимоги до технології обробки ґрунтів розробляються з метою охорони ґрунтів від процесів, що погіршують їхній стан, і повинні забезпечити раціональне використання ґрунтів. Вимоги до методів аналізу ґрунтів повинні забезпечити вірогідність, єдність, точність, відтворюваність і вибірковість стосовно фонових речовин. Контроль вірогідності методів аналізу повинен здійснюватися за стандартними зразками ґрунтів.

Вимоги до охорони та раціонального використання земель пред'являються залежно від категорій землекористування й перед­бачають заходи щодо раціонального відводу земель під об'єкти ви­користання їх у галузях народного господарства, а також рекульти­вації порушених земель. Норми відводу земель під об'єкти викорис­тання в народному господарстві - найважливіший об'єкт стандарти­зації. Вони повинні бути встановлені для всіх галузей з урахуван­ням пріоритетності сільського господарства та лісогосподарського використання. Так, норми допустимих навантажень на землі пови­нні розроблятися з урахуванням категорій користування землями й економічних можливостей території.

До комплексу стандартів з охорони ґрунтів від забруднення хі­мічними речовинами відносяться стандарти, що вміщують вимоги до методів контролю за станом ґрунтів, а саме визначення зон контролю, методів відбору, зберігання та підготовки проб ґрунту й рослин для аналізу, методи визначення забруднювачів у цих об'єк­тах.

Методи відбору, зберігання й підготовки проб ґрунту й рослин досить розроблені, а деякі з них навіть гармонізовані із міжнарод­ними стандартами, наприклад:

- ДСТУ ISO 10381-6-2001 «Якість грунту. Відбір проб. Настанови щодо відбору, оброблення та збері­гання грунту для дослідження аеробних мікробіологічних процесів у лабораторії»,

- ДСТУ ISO 11266-2001. «Якість ґрунту. Настанови щодо лабораторного випробування біодеградації органічних речо­вин у ґрунтів в аеробних умовах». Методи визначення забруднюва­чів ґрунту в цей час здебільшого дуже прцемісткі й потрібне подальше їхнє вдосконалення. Необхідна розробка уніфікованих екс-прес-методів, що відповідають наступним вимогам: висока продук­тивність, стандартність апаратури, висока чутливість визначення, специфічність і вибірковість, гарна відтворюваність результатів ана­лізу, точність аналізу не менше 80 % (відносна погрішність +-25 %).

Для контролю правильності вимірів вмісту різних хімічних елементів і речовин у ґрунтах фізико-хімічними й хімічними мето­дами існують стандартні зразки ґрунтів. У стандартних зразках ате­стований вміст наступних компонентів: Si02, ТіО2, А12Оз, Fe203, Мп02, MgO, CaO, К20, Na20, Р205, Sb, Ва, Be, Co, Cr, Cu, Cs, F, Ga, La, Li, Mo, Nb, Ni, Pb, Rb, Se, Sn, Sr, Y, Yb, V, Zn, Zr (в % на матері­ал, висушений при 105 °С).

Державне нормування в галузі охорони земель має два основ­них напрямки:

- раціональне користування земельним фондом шляхом регла­ментування відводу земель під промислове, цивільне, житлове будівництво, під лінійні спорудження, для видобут­ку й переробки корисних копалин і на інші потреби народно­го господарства;

- поліпшення стану земель шляхом рекультивації територій, порушених у результаті виробничої діяльності людини.

Система нормування й стандартизації в галузі охорони ґрунтів і їхнього раціонального використання вимагає подальшого розвитку.



До базових критеріїв експертної оцінки належать: наявність, повнота, достовірність і якість поданої інформації. | ГДК ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН У ҐРУНТАХ
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати