Головна

Державне управління. Суб'єкти адміністративного права

  1. I. Александр II. Отмена крепостного права в России.
  2. III. Права.
  3. IV Права и обязанности сторон - участников учебного процесса
  4. IV. Права и обязанности исполнителя
  5. Lt;3> См. подробнее: Ломакин Д. В. Очерки теории акционерного права и практики применения акционерного законодательства. М.: Статут, 2005.
  6. VI. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
  7. VI. Система российского права. Отрасли права.

Управління - це організуюча, ціленаправлена діяльність людей для досягнення поставлених цілей та завдань.

Управління носить соціальний характер і є однією з умов розвитку людського суспільства. Суб'єктами управління виступають люди, їх об'єднання та суспільство в цілому. Соціальне управління ділиться на державне і громадське.

Державне управління - це виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління , що охоплює всі сторони життя суспільства. В якості безпосередніх об'єктів виступають всі галузі господарського, соціально-культурного, адміністративного будівництва.

Державному управлінню властиві такі риси:

- діяльність з реалізації завдань і функцій держави;

- воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й посадовими особами;

- останні діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження;

- форми та методи роботи управлінських органів регламентуються правом.

Діяльність виконавчо-розпорядчих органів являється ціленаправленою і активною, здійснюється безперервно і оперативно, наповнена організаційним змістом, постійно вдосконалюється. Виконавчо-розпорядчі органи виробляють програми управління (управлінські рішення), реалізують їх, направляють, організують і контролюють діяльність підпорядкованих об'єктів, забезпечують їх взаємодію.

Виконавчо-розпорядча діяльність характеризується юридично-владними, розпорядчими аспектами. Це адміністративна діяльність, що виражається в повному підпорядкуванні об'єкта управління його суб'єкту.

Держава наділяє суб'єктів управління певним об'ємом повноважень, можливістю прийняття і реалізації нормативних та індивідуальних актів, які містять в собі обов'язкові приписи; здійснення контролю і перевірки виконання; надає цим суб'єктам право застосовувати адміністративний примус. В зв'язку з цим управлінські відносини є владно-організаційними, субординацій ними, розпорядчими.

Одна з важливих особливостей виконавчо-розпорядчої діяльності полягає в тому, що вона завжди підзаконна. Закони визначають її направленість, засоби досягнення поставлених цілей, компетенцію органів управління, форми та методи їх роботи. Суб'єкти управління застосовують норми законодавчих актів до конкретних обставин, що виникають в управлінні. Їх реалізація здійснюється через правотворчу діяльність, тобто видання обов'язкових правил поведінки, що деталізують, конкретизують вимоги відповідного закону.

Принципами державного управління є:

- Законність.

- Участь громадян в управлінні.

- Творчий, науковий підхід до прийняття управлінських рішень.

- Гласність, врахування громадської думки.

- Колегіальність та одноособовість.

Таким чином, державне управління (у вузькому розумінні) - це підзаконна виконавчо-розпорядча діяльність органів державної виконавчої влади, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного й безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Суб'єктами адміністративного права є:

- Органи державного управління.

- Державні службовці.

- Громадські організації.

- Трудові колективи.

- Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Усі вони наділені конкретним об'ємом прав і обов'язків у сфері державного управління.

Орган державного управління -це частина державного апарату, що має певну структуру, компетенцію (включаючи адміністративно-владні повноваження), штат службовців, яка створена державою для безперервного та безпосереднього здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності.

В залежності від територіальних меж діяльності органи управління діляться на:

1. Вищі органи державного управління, виконавчо-розпорядча діяльність яких поширюється на всю територію України (Кабінет Міністрів України).

2. Центральні органидержавного управління, які здійснюють управління підпорядкованими галузями (міністерства, державні комітети, відомства).

3. Місцеві органи державного управління, виконавчо-розпорядча діяльність яких поширюється в межах адміністративно-територіальних одиниць (державні адміністрації).

4. Органи управління державними підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями, які керують безпосередньо даним виробничим або соціально-культурним об'єктом (адміністрація заводу, навчального закладу, лікувальної установи).

Фізичні особи, як суб'єкти адміністративного права повинні мати адміністративну правоздатність та адміністративну дієздатність.

Адміністративна правоздатність - це здатність особи бути носієм суб'єктивних прав та обов'язків у сфері державного управління. Вона виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

Адміністративна дієздатність - це визнана державою спроможність своїми власними діями реалізувати права та набувати нових особистих прав, виконувати обов'язки у сфері державного управління. В повному обсязі вона виникає з 18 років, в окремих випадках з 16. Конкретний обсяг прав і обов'язків залежить від віку, освіти, стану здоров'я, статі тощо.

 



Поняття адміністративного права. Адміністративно-правові норми. Адміністративні правовідносини | Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи

ЛЕКЦІЯ 8. Сімейне право України...137 | Загальна характеристика держави. Державний суверенітет. Поняття і риси правової держави | Суверенітет - це верховенство державної влади над усіма іншими владами, що існують у суспільстві, а також незалежність державної влади як всередині держави, так і за її межами. | Форма державного правління відображає, як побудовані та утворюються органи державної влади. | Державний (політичний) режим - система способів та методів здійснення державної влади. | Джерела права - це офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, які виходять від держави і яким держава надає загальнообов'язкового юридичного значення. | Державне право України. Апарат держави як система державних органів | Верховна Рада України - орган законодавчої влади в Україні. Статус народного депутата України | Правове положення Президента України та Кабінету Міністрів України | Органи місцевого самоврядування в Україні |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати