Головна

Укладачі М. С. Міхалєва, к.т.н., с.н.с. каф. МСС. | Відповідальний за випуск М. С. Міхалєва, к.т.н., с.н.с. каф. МСС. | Міжнародні стандарти ISО серії 14000 | Етап 2. Підготовча робота | Рівень 1: Посібник із системи управління навколишнім середовищем | Загальні відомості про сертифікацію системи управління навколишнім середовищем | Проведення сертифікації СУНС | Стандарти з якості атмосферного повітря | Стандарти з методів і методик визначання забруднюючих речовин у повітрі | Стандартизація захисту населення і довкілля від викидів двигунів транспортних засобів |

ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД ДО ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ

  1. I. ЕТИКА І СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ
  2. V. ЛАНДШАФТОЗНАВЧИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ПОЛІГЕОКОМПОНЕНТНИХ ПРИРОДНИХ СИСТЕМ.
  3. VI. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
  4. VI. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ПОЛІГЕОКОМПОНЕНТНИХ СИСТЕМ.
  5. VII. ДЕРЖАВНЕ Й САМОВРЯДНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ СЕЛА І СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
  6. Автоматизована система управління
  7. Автоматизована система управління

Тільки після ознайомлення керівництва й фахівців підприємства з вимогами ISО 14001 [1] і попередньої оцінки екологічного стану підприємства можна приступати до розробки системи менеджменту охорони навколишнього середовища.

Модель цієї системи представлена й описана в ISО 14001 [1]. Модель має форму спіралі, що символізує вимогу до поліпшення стану навколишнього середовища й постійний підйом на більше високу ступінь (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Модель системи екологічного менеджменту охорони навколишнього середовища

Вимоги, що втримуються в ISО 14001 [1], призначені для застосування у всіх організаціях незалежно від їхньої галузевої специфіки, розміру, географічних, соціальних і культурних умов, а також форм власності.

Стандарт не встановлює твердих вимог до екологічної ефективності, крім зобов'язань відповідати застосовуваним законодавчим актам і регламентам і постійно поліпшувати систему. Швидкість і розмах цього процесу визначає сама організація з обліком технічних, економічних і інших можливостей [23].

Перший «блок» моделі - Екологічна політика (тобто підприємство повинне усвідомлювати - до чого воно прагне, які його стратегічні цілі й пріоритети).

Відповідальність за визначення й реалізацію Екологічної політики лягає на вище керівництво.

Відповідно до ISО 14001 [1] Екологічна політика повинна:

- відповідати характеру, масштабу й впливам на навколишнє середовище діяльності організації, її продукції або послуг;

- включати зобов'язання відносно постійного поліпшення навколишнього середовища й запобігання її забруднення;

- включати зобов'язання відносно відповідності належному природоохоронному законодавству й регламентам, а також іншим вимогам, які поширюються па організацію;

- створювати основи для встановлення цільових і планових екологічних показників і їхнього аналізу;

- бути документально оформленої, доведеної до відомості персоналу організації й зрозумілої йому;

- періодично аналізуватися на придатність;

- бути доступної громадськості.

В Екологічній політиці вище керівництво повинне підтвердити свою прихильність справі охорони навколишнього середовища й обов'язково забезпечувати адекватними ресурсами досягнення поставлених цілей.

У тексті Екологічної політики варто уникати декларацій і нездійсненних цілей.

Другий «блок» моделі - Планування (тобто визначення, «як домогтися результатів»).

Ціль планування - створення умов для реалізації Екологічної політики.

Для розробки плану варто почати наступні дії:

- ідентифікувати екологічні аспекти й оцінити їхній вплив на навколишнє середовище;

- ідентифікувати вимоги законодавчих актів і інші вимоги, що поширюються на підприємство;

- розробити цільові й планові екологічні показники;

- розробити програму (програми) менеджменту охорони навколишнього середовища.

При плануванні необхідно встановити (згідно із Екологічною політикою) систему пріоритетів і черговість виконання завдань відповідно до гостроти проблем. Плани повинні бути конкретними, а результати - вимірними.

Ідентифікація екологічних аспектів є постійним процесом, що визначає минуле, дійсне й потенційно можливе (позитивний або негативне) вплив діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес може охоплювати також ідентифікацію впливу на здоров'я, безпеку й оцінку екологічного ризику.

Доцільно оцінювати розміри впливу кількісно, наприклад:

- масштаб впливу,

- тривалість впливу,

- інтенсивність (твердість) впливу,

- імовірність події та ін.

Визначення аспектів взаємодії з навколишнім середовищем повинне здійснюватися з урахуванням результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок і «попередньої історії» організації. При цьому необхідно враховувати:

- нормальний стан виробництва;

- ненормальний стан виробництва;

- екстрені ситуації, аварії.

Приклади впливу на навколишнє середовище:

- контрольовані й неконтрольовані викиди в атмосферу;

- контрольоване й неконтрольоване скидання забруднених вод;

- відходи;

- забруднені землі;

- шум, запахи, пил;

- використання сировини й природних ресурсів;

- територіальні особливості впливу;

- зміна ландшафтів;

- рекультивація земель і ін.

Організація повинна встановити й скласти перелік обов'язкова законодавчих актів і вимог, які на неї поширюються, і визначити потенційні можливості для поліпшення своєї діяльності й розвитку, оцінювати стан і відповідні досягнення конкурентів.

Організації повинні відслідковувати вимоги законодавчих актів і інші, стосовні до них вимоги, а також зміни в зазначених документах. Ці відомості необхідно вчасно повідомляти відповідним службам і окремим працівникам.

У випадках, коли зовнішні нормативи не відповідають потребам організації або їх не існує, варто розробити внутрішні критерії результативності (ефективності), наприклад в областях:

- передача інформації про навколишнє середовище;

- готовність до аварійних ситуацій у навколишнім середовищі й реагування на них;

- поінформованість і навчання в області охорони навколишнього середовища;

- вимір і поліпшення стану навколишнього середовища;

- зменшення ступеня ризику при здійсненні процесів;

- запобігання забруднення й ресурсозбереження;

- зміна в процесах;

- управління небезпечними матеріалами;

- організація збору й утилізація відходів;

- водокористування (наприклад стічні води, зливові, ґрунтові);

- управління якістю повітря;

- раціональне використання енергії;

- транспортування та ін.

Цільові й планові екологічні показники розробляються керівництвом вищої ланки при участі відповідних служб, але вони повинні бути доведені до персоналу всіх підрозділів.

Вони формуються відповідно до Екологічної політики й зобов'язаннями по запобіганню завдання збитків навколишньому середовищу.

При визначенні цільових і планових показників необхідно враховувати законодавчі й інші вимоги, можливі впливи на навколишнє середовище, технології, виробничі умови, фінансові можливості організації, наміру зацікавлених партнерів.

Програма менеджменту охорони навколишнього середовища повинні передбачати ресурси для їхнього виконання й періодично переглядатися (бажано щорічно). Після досягнення чергового результату й планування нового необхідно оцінювати, наскільки змінилися вимоги, економічні можливості підприємства, ресурси й ін.

Третій «блок» - Впровадження й функціонування системи менеджменту охорони навколишнього середовища- передбачає гармонізацію різних видів діяльності (див. рис. 2.1 і2.2).

При цьому передбачається:

- розподіл обов'язків;

- забезпечення необхідними ресурсами;

- забезпечення погодженої участі всіх працівників організації;

- підвищення рівня компетентності персоналу;

- підтримка в робочому стані внутрішніх і зовнішніх зв'язків;

- документування системи й управління документацією;

- забезпечення управління операціями (процесами);

- забезпечення готовності до аварійних ситуацій.

Успішне впровадження й функціонування системи можливо тільки при участі всіх співробітників організації.

Помилково вважати, що вся відповідальність за охорону навколишнього середовища лягає тільки на екологічну службу

Четвертий «блок» - Проведення перевірок і коригувальної дії.

Необхідно підтверджувати результативність системи, для чого проводяться моніторинг і відповідні виміри.

Місця проведення перевірок і строки включаються в плани перевірок.

Використовувані вимірювальні кошти піддаються спеціальному контролю й перевіркам.

У системі передбачені коригувальні й попереджуючі дії, пропорційні важливості проблем і розмірні виявленим впливам на навколишнє середовище.

Всі невідповідності повинні бути ідентифіковані й зареєстровані. Необхідно мати коло осіб, що володіють повноваженнями й несуть відповідальністю за роботу з невідповідностями. При цьому можуть бути ухвалені рішення:

- зупинити виробничий процес;

- почати дії по усуненню невідповідностей;

- одержати особливі дозволи у відповідних регіональних служб;

- сповістити місцеві влади (при аварійних випадках);

- увести в дію аварійний план;

- увести в дію коригувальні заходи щодо конкретних невідповідностей.

Кожне ухвалене рішення реєструється.


Рисунок 2.2 - Модель системи екологічного менеджменту, побудована на базі моделі ISO 9001:2001

Організація повинна вести реєстрацію даних, дотичних:

- виконання законодавчих вимог;

- ліцензій і дозволів;

- екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів;

- підготовки кадрів;

- експлуатації, контролю й перевірок вимірювального встаткування;

- експлуатації, контролю роботи виробничого встаткування;

- аварій, особливо з наслідками для навколишнього середовища, і мер, початих для їхньої ліквідації;

- скарг громадськості й прийнятих по них мер;

- результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок;

- даних моніторингу.

Всі види реєстрації повинні заноситися до реєстру «Реєстрація даних з питань охорони навколишнього середовища» з конкретними відомостями по кожному внесеному до реєстру документу.

Необхідно періодично проводити внутрішні аудити системи управління навколишнім середовищем.

П'ятий «блок» - Аналіз із боку керівництва.

Періодично вище керівництво повинне аналізувати систему менеджменту охорони навколишнього середовища для визначення:

- результативності системи;

- можливих потреб у зміні політики, цілей і інших елементів системи у зв'язку зі змінами економічних, соціальних, екологічних і інших факторів.

До цієї роботи не можна ставитися формально або, що ще гірше, - приховувати фактичний стан справ. Адже екологічні злочини вже завдали страшної шкоди багатьом регіонам [24].



Стандарти України в галузі екологічного менеджменту | Етап 1. Організаційна робота
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати