Головна

Багаторядна система таксономічних одиниць фізико-географічного районування

  1. B) Трудових одиницях виміру
  2. Google_protectAndRun ( "render_ads.js :: google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); Житлові будинки з каркасними безрігельной системами
  3. HLA - система; класи антигенів, біологічні функції, практичне значення HLA-типування.
  4. II. Проблеми формування та управління відносинами власності в економічних системах.
  5. II. Система органів виконавчої влади
  6. II.2. Локальні геосистеми - морфологічні одиниці ландшафту
  7. III БЮДЖЕТНА СИСТЕМА РФ

Об'єктивне наявність двох головних категорій регіональних фі
 зико-географічних одиниць служить підставою для так званої
 дворядної системи фізико-географічного районування. ідея
 її сходить до висловлювань Р. І. Аболина, який ще
 в 1914 р вказував на два ряди диференціації поверхневої
 оболонки Землі. У 1919 р П. Н. Крилов вперше здійснив дво-
 рядний принцип при ботаніко-географічному районуванні Сібі-
 ри. В один ряд у нього увійшли широтно-зональні підрозділи,
 в інший - «провінційні», близькі до країн і областям. обидва
 ряду закінчуються округом, який перебуває ніби у фокусі
 обох рядів і є одночасно частиною ботаніко- географіче-
 ської зони і провінції.

По суті майже всі відомі схеми фізико-географічного
 районування побудовані за дворядного принципу, бо зональні
 і азональні одиниці виділяються незалежно. На будь-якій карті



видно, що зони або підзони простягаються суцільними смугами,
 перетинаючи кордону різних країн; останні ж накладаються на
 систему зон, зовсім не зважаючи на їх межами (див. рис. 53). Усе
 карти фізико-географічного районування окремих материків
 і території СРСР в «Фізико-географічному атласі світу»
 (1964 г.) «дворядні»: на кожній з них показані дві не зв'язані
 між собою, накладені одна на іншу системи територіальних
 одиниць: з одного боку, барвистим фоном виділені поясні,
 зональні і подзональние підрозділу, а з іншого - за допомогою
 оконтуривания лініями різного кольору і товщини - фізико-геогра-
 фические країни і області.

Визнання самостійності зонального і азонального рядів
 само по собі ще не створює системи районування, точніше кажучи,
 ми отримуємо дві різні, не пов'язані між собою системи, а суть
 справи полягає в тому, що кожна ділянка земної поверхні повинен
 знайти своє місце як в зональному ряду, так і в Азональні.
Можна, можливо
 сказати, що «фізико-географічне особа» будь-якої території, точність
 неї її регіональні природні риси, визначаються як би двома
 координатами - зональні і азональні, подібно до того, як поло
 ються точки на поверхні земної кулі може бути точно визна
 лено лише двома координатами - широтою і довготою. Якщо ми
 скажімо, що такий-то пункт розташований на паралелі 60 ° с. ш., це
 буде правильно, але недостатньо виразно, бо на тій же па-
 раллелі може перебувати безліч інших пунктів.
 Але якщо поставити ще й довготу, то тоді будь-яка невизначеність
 зникне, і в системі координат виключається можливість на-
 ходіння будь-якого іншого пункту.

Ця аналогія приводить до висновку, що система фізико-географічних
 чеського районування також повинна мати вигляд координатної
 сітки. Тоді для будь-якої території ми можемо поставити по крайней
 міру дві регіональні координати, які точно вкажуть її поло-
 ються в системі. Якщо, наприклад, сказати, що територія располо-
 дружина в зоні тайги, в южнотаежной підзоні, цього буде недостаточ-
 але, щоб змалювати її регіональну фізико-географічну спе-
 ціфіку. Але якщо додати - «в такий-то фізико-географічної
 країні і області », наприклад, в Північно-Західній області Російської
 рівнини, то ми отримуємо необхідну визначеність.

Вище було обумовлено: «принаймні дві регіональні
 координати ». Справа в тому, що принципово число «координат»,
 т. е. вихідних регіональних рядів, може не обмежуватися двома.
 Їх має бути стільки, скільки в самій природі об'єктивно
 існує систем регіональних зв'язків, або систем регіональної
 диференціації та інтеграції. Так, В. І. Прокаєв побудував більш
 складну, «багаторядну» систему, куди ввів додатково до двох
 основним рядах ще секторний і бар'єрний ряди '. Ми приймемо для

1 Див .: Прокаєв В. І. Фізико-географічне районування. М., 1983. С. 176.


подальших побудов простішу схему, в якій за вихідне
 взяті зональні і власне азональні категорії. Фізико-гео-
 графічні сектори коштують дещо окремо і «ряду» як
 такого не утворюють, так як далі по суті не поділяються.
 Бар'єрні освіти, як правило, без праці прив'язуються
 до Азональні ряду в якості самостійних областей або до-
 додаткових регіональних підрозділів усередині останніх (під-
 областей).

Умова суміщення двох незалежних рядів районування на
 основі координатного принципу побудови єдиної системи реалізуються
 ється насамперед в результаті виділення ландшафту як естествен-
 ного завершення, «фокуса», в якому сходяться обидва ряди (рис.
 55). Однак фізико-географічне районування далеко не завжди


доводиться до ландшафтів і може закінчуватися (в залежності від
 цільового призначення або забезпеченості фактичним матеріалом)
 на більш високих щаблях, наприклад на рівні фізико-географіче-
 ських країн і зон (як на рис. 53). Тому важливо мати можливість
 ність зв'язати зональне розподіл з азональним на будь-якому рівні
 районування так, щоб завжди можна було визначити положення
 кожної території в обох «координатах».

Принципові основи для цього полягають у наступному. як
 відомо, будь-яка зона, зберігаючи свою територіальну цілісність,
 набуває специфічних рис, як би трансформуючись, у пре-
 справах кожного сектора, кожної країни або області. Це дозволяє
 виділити похідні, або сполучні, зонально-азональні регио-
 ни (наприклад Тайгова зона Східної Європи, Тайгова зона
 Російської рівнини, Тайгова зона Тимана). Число можливих про-
 похідних одиниць визначається числом комбінацій з основних
 зональних та азональні ступенів. Якщо прийняти поки в кожному
 вихідному ряду по два ступені, то ми отримаємо чотири похідні
 категорії (рис. 55):

1) зона у вузькому смиале слова - Частина ( «відрізок») суцільний
 зони (зони в широкому сенсі слова) в межах однієї країни;

2) підзона в вузькому сенсі слова - Частина ( «відрізок») підзони
 в широкому сенсі слова в межах однієї країни;

3) провінція - Частина зони в межах однієї області1 ;

4) подпровинции - Частина підзони в межах однієї області.

Кожна з перерахованих похідних одиниць є зональ-
 но-Азональні категорією, вона належить одночасно до обох
 вихідним рядах районування і має подвійне підпорядкування, що
 підкреслюється подвійною назвою, що містить вказівку як на
 зональну, так і на Азональні «координати». Наприклад, на рис.
 54 назви і індекси ландшафтних провінцій складаються з
 назв і індексів зон і областей, а подпровинции - з подзон
 і областей (2Б - Двінська-Мезенская таежная провінція, 1 - її
 северотаежной подпровинции, 2 - Среднетаежние і т. Д.). рай-
 онирования конкретної території можна представити у вигляді табли-
 ци-матриці, в якій горизонтальні ряди відповідають зональ-
 вим підрозділам, а вертикальні колонки - азональним.
 У клітинах матриці вписуються подвійні індекси похідних
 одиниць. Фізико-географічне районування завжди має за-
 вершать виділенням сполучних (похідних) одиниць того або
 іншого порядку.

Можна розрізняти три основних рівня районування в залежність
 мости від його детальності, т. е. від завершальній (нижньої) ступені:

перший рівень включає країни, зони і замикається на про-
 похідних зонах у вузькому сенсі слова (див. рис. 53);

другий рівень включає крім перерахованих ступенів області,

1 Якщо ландшафтна область розташована повністю в одній зоні (як, наприклад
 заходів, Донецька), їй буде відповідати тільки одна провінція, т. е. провінція
 і область територіально збігаються.


підзони і похідні від них одиниці, завершуючи подпровинции
 (Див. Рис. 54);

третій рівень охоплює всю систему підрозділів до ланд-
 шафта включно (рис. 56).

Розглянута система дозволяє при необхідності вводити
 додаткові (факультативні) таксономические ступені рай-
 онирования. Так, деякі складні по своїй ландшафтної структур
 турі області можна розділити на 2-3 подобласти. наприклад,
 Північно-Західна область Російської рівнини ділиться на підобласті
 Прибалтійську, приильменских і Валдайскую. У разі виділення
 подобластей утворюються ще дві похідні одиниці: ландшафт-
 ний округ
- Частина подобласти в межах однієї зони (наприклад,
 Валдайський тайговий округ) та ландшафтний підокруги - Частина по-
 добласті в межах однієї підзони (Валдайській южнотаежнимі
 підокруги).

Теоретично можна побудувати ще один ряд одиниць, виробничих
 них від фізико-географічного сектора. Реальне значення мають
 відрізки зон і підзон в межах секторів, яким не присвоєно
 будь-якого спеціального таксономічного найменування; з кон-


тексту та власної назви завжди ясно, про яку «зоні» або
 «Підзоні» йдеться (приклади наводилися вище). перекриття
 секторів з країнами і областями притаманне тільки гірським террито-
 ріям, і це є однією з причин більш складної регіональної
 структури гір, до чого ми ще повернемося спеціально.

Відображення многорядной системи районування на карті не
 представляє ніяких труднощів. Карта - найкраща модель тер
 риториальному відносин, тому вона дає можливість наочно
 відобразити незалежність, співіснування і перекриття различ-
 них рядів регіональної диференціації. Сутність похідних,
 або сполучних, регіональних одиниць найбільш ясно розкривається
 саме на мапі, бо на мапі вони виходять як би самі
 собою - у вигляді осередків, що утворюються при перетині зональних
 і азональні кордонів (див. рис. 53, 54).

У тексті ж будь-яку багаторядну просторову систему
 доводиться «розгортати» в один ланцюжок, подібно до того, як
 події, що відбуваються одночасно, в оповіданні доводиться
 викладати одне за іншим. Звідси випливає суто прагматична
 потреба прийняття будь-якої умовної «однорядной» последо-
 вательности опису регіонів різних порядків. Тут, в завісімо-
 сті від розмірів і особливостей регіональної структури території,
 можливі різні варіанти. Наприклад, при регіональної физи-
 ко-географічної характеристиці території СРСР доцільно
 спочатку дати короткий огляд всіх ландшафтних зон, потім слід
 перейти до країн і після їх загальної характеристики розглянути по
 кожній країні зони і підзони у вузькому сенсі слова. далі потрібно
 дати уявлення про Азональні диференціації країни - на
 рівні областей, а в межах областей описати відповідні
 провінції, подпровинции і ландшафти. Важливо, щоб в цьому
 описі не було прогалин, т. е. щоб усі регіони знайшли в ньому
 місце.



Зональні і азональні регіони | Фізико-географічне районування гірських територій

розвиток ландшафту | Принципи класифікації ландшафтів | Полярні і приполярні ландшафти | Бореальні і бореальної-суббореальний ландшафти | суббореальний ландшафти | субтропічні ландшафти | Тропічні і субекваторіальні ландшафти | екваторіальні ландшафти | Фізико-географічне районування | Теоретичні основи фізико-географічного районування |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати