Головна

екваторіальні ландшафти

  1. Бореальні і бореальної-суббореальний ландшафти
  2. Деякі дискусійні підходи до аналізу людського впливу на ландшафти
  3. Полярні і приполярні ландшафти
  4. З-4. Зберігаються природні ландшафти
  5. суббореальний ландшафти
  6. субтропічні ландшафти
  7. ТЕМА: ЛАНДШАФТИ

Ландшафти екваторіальній зони відрізняються найбільш високим
 для суші радіаційним балансом (R - близько 3500 МДж / м2, міс-
 тами більш 3750 МДж / м2) І постійним надмірним зволоженням
 (R - близько 2000 мм, в бар'єрних умовах-до 4000-5000 мм;
Е - Близько 1000 мм; Ку > 2). Круглий рік тут панують
 вологі екваторіальні повітряні маси; посушливого періоду
 немає. Основна частина радіаційного балансу (близько
 2500 МДж / м2) Витрачається на випаровування і запаси тепла неяк-
 до нижче, ніж в сухих субекваторіальних ландшафтах (Et10 =
 = 9500 - 10 000 ° С). Середні місячні температури коливаються
 в межах 26-28 ° С; добова амплітуда температур (до 10


15 ° С) вище, ніж річна; Kк = 5 - 6. Не менше половини опадів
 витрачається на стік (річний шар - понад 1000 мм), розвинена густа
 і повноводна річкова мережа. Однак зімкнутий екваторіальний ліс
 стримує поверхневий стік і денудацію. енергійне хімічний
 ське вивітрювання при довгоіснуючих сприятливих
 гідротермічних умовах створило потужну (десятки метрів) кору
 вивітрювання.

Найбільш велику площу займають екваторіальні ланд-
 шафти амазонского типу. Інші типи - центральноафриканський
 (Гвінейської-конголезький), малайський і меланезійський (велика
 частина Нової Гвінеї і північні острови Меланезії). їм притаманні
 густі багатоярусні (до п'яти деревних ярусів) багатющі по
 флористичному складу вічнозелені ліси (Гілея). На площі
 1 га можна нарахувати до 250-300 видів деревних порід. верхній
 ярус має висоту до 60 м, окремі дерева - до 80-90 м. Ха
 Характерною ліани, епіфітні орхідеї і папороті, рослини-пара-
 зити. Найбільшим видовим багатством виділяються ліси Амазонії
 (40 000 видів рослин, з них 3000 деревних). запаси фітомаси
 в амазонської ГІЛЕЮ - до 1000 т / га і більше, щорічна продукція -
 30-50 т / га, в опад йде 10-25 т / га. Екваторіальний ліс потребля-
 ет близько 2000 кг / га хімічних елементів за рік. значна
 частина цієї кількості повертається з спадом і знову втягується
 в круговорот. Гілея - майже замкнута система: мінеральне піта-
 ня рослин здійснюється в основному за рахунок інтенсивного
 біологічного кругообігу.

При розкладанні органічних залишків утворюється велика
 кількість вуглекислоти і фульвокислот, що сприяють інтенсивності
 ному вилуговування легкорозчинних солей і карбонатів. по-
 чви (червоноколірні або червоно-жовті фералітні) обогаща-
 ються гідроксиди заліза, алюмінію і залишковим кварцом, але
 сильно збіднена обмінними підставами і гумусом (1,5-2,5%).
 Реакція ґрунтового розчину кисла (рН 3,0-5,5).

Тваринний світ екваторіальних лісів різноманітний, особливо
 багато рослиноїдних, а також споживачів мертвої деревини
 (Терміти, таргани). Основна маса тварин зосереджена
 в кронах (серед них людиноподібні мавпи - орангутанг і гнучкістю
 бон в малайської ГІЛЕЮ, горила і шимпанзе - в центральноафрі-
 канської). Дуже багато птахів - комахоїдних, лістоядних, плодо-
 ядних, хижих. Наземних хребетних порівняно мало (в ма
 лайскіх лісах зустрічаються індійський слон, дворогий носоріг, чеп-
 рачние тапір, тигр, леопард, малайський ведмідь і ін., в афрікан-
 ських - лісовий слон, карликовий буйвол, дрібні антилопи, лісова
 свиня, леопард, в амазонських - лісові олені, дрібні антилопи,
 комахоїди, тапір, броненосець, ягуар, пума).

Сезонна ритміка в функціонуванні екваторіальних лан-
 дшафтов практично не виражена (рис. 52).

Структура висотної поясності в різних типах екваторіаЛь-


них ландшафтів в основних рисах схожа. Низькогірний ярус мало
 відрізняється від рівнинних ландшафтів. Зазвичай розрізняються два
 под'яруса: 1) нижній (до 800-1000 м), зайнятий типовими еква-
 торіальнимі спільнотами, нерідко навіть багатшими, ніж
 рівнинні, і 2) верхній (до 1400-1500 м), в якому лісу неяк-
 до обідні, структура їх простіше, деревостани нижче, але посилюється
 роль деревовидних папоротей, епіфітів, тобто густий підлісок.
 У середньогір'ї також можна виділити два под'яруса. У нижньому (до
 2000-2800 м) зазвичай спостерігається максимум опадів, але температури
 туру помітно знижується, зрідка можливі заморозки; преоблада-
 ють вічнозелені ліси субтропічного характеру (з лавровими,
 миртовим і ін.). У верхньому под'яруси - «пояс туманів», де
 розвивається хмарність (до 3000-3600 м, в екваторіальних Андах
 місцями до 3800 м), опади дещо зменшуються, але тримається
 постійно вологий і дуже рівний клімат; панують нізкорос-
 круглі лісу і криволісся з субтропічних вічнозелених дерев,
 часто з подокарпуса і іншими хвойними, з рясними епіфіта-
 ми, мохами і лишайниками.

У високогірному ярусі кількість опадів значно сокраща-
 ється, але вологість повітря висока, температурний режим рівний.
 Зазвичай високогір'ї починається поясом вічнозелених чагарників
(Rhоdоdепdrоп, Vасciniіт), верещатников, лугів, місцями з зарос-
 лями бамбука і ін. (до 3500-4000 м). В екваторіальних Андах над
 цим поясом поширений пояс «парамос» (до 4500-4700 м)
 з покривом з дерновинних злаків (ковила, бородань, вейник, овся-
 ка), різнотрав'я і високого (до 5 м) трав'янистої рослини
 Еспелетт. У Східній Африці аналогом «парамос» служать зарості
 гігантських (до 10 м) Крестовников і лобелія (до 4500-4800 м). на
 найвищих вершинах з'являються субнівального і нівальний
 пояса. Снігова межа лежить на висоті 4500-4800 м.




Тропічні і субекваторіальні ландшафти | Фізико-географічне районування

Абиотическая міграція речовини літосфери | Енергетика ландшафту і інтенсивність функціонування | Річний цикл функціонування ландшафту | Мінливість, стійкість і динаміка ландшафту | розвиток ландшафту | Принципи класифікації ландшафтів | Полярні і приполярні ландшафти | Бореальні і бореальної-суббореальний ландшафти | суббореальний ландшафти | субтропічні ландшафти |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати