Головна

Структурно-петрографічні фактори і морфоструктурні диференціація

  1. Соціальні зміни (теорії, моделі, фактори).
  2. III.3. Диференціація та інтеграція змісту освіти
  3. VIII. біологічні чинники
  4. А. Фактори, що визначають чіткість
  5. абіотичні чинники
  6. Абіотичні чинники ґрунтового покриву
  7. Абіотичні фактори.

Попри всю різноманітність розглянутих факторів механізм їх
 впливу на формування і диференціацію геосистем схожий:
 і зональність, і секторность, і ярусность, і бар'єрність непосред-
 ного проявляються в теплообеспеченности і зволоженні, а вже
 через них - в інших природних компонентах ландшафтної сфери.
 Існує, однак, ще одна категорія факторів, від яких
 у великій мірі залежить строкатість і контрастність регіональної
 структури ландшафтної сфери: будова і речовий склад
 верхніх товщ літосфери. Часто саме ці фактори називають
 власне азональними.

Фізико-географічні слідства різноманітності петрографіче-
 ського складу порід2, Що складають земну поверхню, надзвичайно
 різноманітні. Гірські породи утворюють субстрат ландшафту, вони
 визначають склад мінеральної маси грунту і її найважливіші
 фізико-хімічні та трофічні властивості, склад елементів, учас-
 діють у геохимическом круговороті, едафіческіе умови про-

1 Додатковою причиною підвищення опадів на височинах служить
 посилення розчленування поверхні і, отже, її шорсткості. цей фактор
 починає діяти ще на низовинах: поверхню суші, навіть низинна, більш
 шорстка, ніж водна поверхня, і сприяє посиленню турбулентності в дви-
 жущіхся повітряних масах. Тому на узбережжях морів, а також великих озер
 (Наприклад Ладозького) випадає менше опадів, ніж на деякій відстані від них
 в глиб суші.

2 У ландшафтознавчої літературі стосовно речовому складу
 твердого фундаменту ландшафту традиційно застосовуються терміни «литологический
 склад »,« літогенні основа »і т.п. Ця термінологія страждає неточністю, бо
 поняття «літологія» відноситься тільки до осадових порід. Оскільки в формирова-
 ванні ландшафтів беруть участь і магматичні породи, правильніше говорити про петрогра-
 фического складі, петрографічної фундаменті ландшафту, петрографічної
 субстраті і т.п.


ізрастанія рослинного покриву, не кажучи вже про багатьох рисах
 рельєфу, а також гідрографічної мережі.

Відомо, наприклад, що карбонатні породи представляють бла
 ливих субстрат для грунтоутворення, особливо на тлі киць-
 лих грунтів гумідних лісових ландшафтів. Багатство порід кальцієм
 обумовлює нейтральну або навіть лужну реакцію грунтів,
 насиченість поглинаючогокомплексу підставами, підвищене
 накопичення гумусу. Країни, що розвиваються на карбонатних породах дернові
 по-карбонатні грунти мають значно більш високим естес-
 ничих родючістю, ніж грунти, що формуються на різних
 бескарбонатних материнських породах. Внаслідок цього і рослинність
 ний покрив тут багатшими. Так, Ижорскую плато під Ленінградом,
 складене вапняками ордовикской системи, виділяється як під-
 тайговий «острів» в підзоні південної тайги, а також як найбільш
 освоєний в сільськогосподарському відношенні ландшафт в Північно
 Західній тайговій провінції. До цього треба додати, що для
 подібних ландшафтів типові карстові форми рельєфу, бідність
 поверхневих вод (аж до повної відсутності гідрографічної
 мережі), жорсткість і підвищена мінералізація грунтових вод.

Прикладом іншого роду можуть служити ландшафти, формірующіе-
 ся на піщаних алювіальних або водно-льодовикових рівнинах.
 Піски відрізняються хорошою водопроникністю, вони краще аеріру-
 ються, ніж глини і суглинки, навесні швидше підсихають і прогрева-
 ються, так що в умовах надлишкового атмосферного зволоження
 повинні характеризуватися більш сприятливим гідротермічним
 режимом, ніж важкі грунти. Однак вони біднішими елементами
 мінерального живлення рослин. Притому, піщані відкладення звичайні
 але приурочені до великих зниженнях рельєфу і часто на невеликих
 шої глибині подстилаются водотривкими породами (мореною, льон-
 точними глинами, дочетвертинного відкладеннями), грунтові води
 лежать тут неглибоко, відтік вологи утруднений. Тому на піщаних
 рівнинах тайги і подтайге створюються сприятливі умови для
 заболочування, а на дренованих ділянках панують ліси з
 сосни звичайної, менш вибагливою до мінерального богатст-
 ву субстрату, ніж темнохвойниє породи. Піски служать проводніка-
 ми на південь, до меж лісостепу, ландшафтів тайгового вигляду - по
 піщаним терасах річок Сури, Цни, Воронежа.

У зоні пустель на тлі крайнього дефіциту вологи масиви еоло-
 вих пісків, якщо вони не порушені інтенсивним випасом худоби,
 виділяються найбільш розвиненим рослинним покривом (в приватно-
 сти, для середньоазіатських пустель типові зарості саксаулу). це
 пояснюється тим, що в пісках на глибині 2-5 м утворюється влаж-
 ний конденсаційний горизонт прісної води (в результаті випаровування
 ня глибоких грунтових вод).

Строкатість ландшафтів гір в великій мірі обумовлена ??різно
 Образ гірських порід в зв'язку з геологічними структурами,
 до яких вони приурочені. Важливе значення мають умови залега-


ня порід, їх мінералогічний склад, стійкість до виветріва-
 ню, тріщинуватість, розчинність і інші властивості. Головна
 гряда Кримських гір в нижній частині складена глинистими сланцями
 і пісковиками таврійської свити (нижня юра - верхній тріас),
 а у верхній - кораловими вапняками верхньої юри. першим
 відповідає низькогірний ярус, а другим - среднегорний. извест-
 някі складають вирівняну поверхню гряди (яйлу), круто обри-
 вающий в бік узбережжя Чорного моря. внаслідок трещіно-
 ватості і легкої розчинності вапняків атмосферні опади
 йдуть углиб, утворюючи карстові форми. Поверхня яйли безво-
 дна і безлесна. Глинисті сланці в природних умовах облесе-
 ни. Вони легко руйнуються і утворюють м'які схили, для яких
 дуже характерні зсуви. Багодаря водотривкості сланців на
 лінії їх контакту з вапняками виклініваются підземні води,
 дають початок численним джерелам. Таким чином, лінія,
 розділяє виходи таврійської свити і верхнеюрских известня-
 ков, служить важливою фізико-географічної кордоном, по обидві сторо-
 ни якої формуються різні ландшафти.

У своєму впливі на ландшафтну диференціацію структур-
 но-петрографічні фактори невіддільні від ролі гіпсометріческо-
 го положення, орієнтування великих форм рельєфу та інших орогра-
 фических особливостей. Всі ці елементи будови і форм твердої
 поверхні тісно взаємообумовлені, вони мають безперечно азо-
 нальную природу і є лише приватними ознаками єдиного
 цілого - морфоструктури.

Під морфоструктурами розуміють великі нерівності земної
 поверхні, створені ендогенними (тобто азональними) процесу-
 ми, а отже, безпосередньо пов'язані з будовою зем-
 ної кори. Розрізняються морфоструктури різних порядків. самі
 великі, звані геотектура, відповідають найбільшим
 структурних елементів земної кори (материки, океанічні впа-
 дині, серединно-океанічні хребти і т.п.). До морфоструктурам
 нижчого порядку відносяться платформні рівнини і плоско
 горья, гірські споруди орогеніческіх зон. Наступний рівень
 представлений окремими височинами і низовинами в пре-
 справах платформних рівнин, глибовими масивами або складча-
 тими хребтами, міжгірними западинами і т.д.

Азональні диференціація в широкому сенсі слова по сущест
 ву обумовлена ??морфоструктурно планом земної поверхні.
 На відміну від зональності в ній не спостерігається строго послідовно
 ного зміни ознак у якомусь одному напрямку,
 хоча в розміщенні найбільших морфоструктур є свої зако-
 Номерний (їх з'ясування не входить в завдання ландшафтознавства).
 Азональні відмінності в природі земної поверхні більш контраст-
 ни, ніж зональні, вони створюють більш чіткі рубежі між геосі-
 СТЕМ, і їх роль у регіональній диференціації виключно
 велика.





Висотна ландшафтна диференціація рівнин. Ярусність і бар'єрність на рівнинах і в горах | Співвідношення зональних і азональні закономірностей і їх значення як теоретичної основи фізико-географічного районування

Вступ | Витоки і передісторія вчення про ландшафт | | | Ландшафтознавство в 20-30-ті роки XX ст. | | | широтна зональність | | Висотна поясність і орографические фактори ландшафтної диференціації |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати