загрузка...
загрузка...
На головну

Теми рефератів

  1. V. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
  2. V.1. Теми для рефератів
  3. Вимоги до написання рефератів
  4. Загальні вимоги до оформлення рефератів.
  5. Зразкова тематика рефератів і доповідей
  6. Методичні рекомендації щодо написання рефератів
  7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТІВ

1. Сутність та процес формування методів менеджменту.

2. Роль методів менеджменту в процесі управління організацією.

3. Бюджет як базовий економічний метод менеджменту.

4. Діалектичність зв'язків між методами та функціями менеджменту.

5. Підходи до класифікації методів менеджменту.

6. Проблеми визначення ефективності впливу методів менеджменту на керовану систему.

7. Податкові плани як дієві механізми оптимізації діяльності організації.

8. Проблеми застосування економічних стимулів в організаціях.

9. Сутність, призначення та особлива роль адміністративних методів менеджменту.

10. Механізм застосування технологічних методів менеджменту на виробничих підприємствах.

Управлінські рішення

3.2. Управлінські рішення

Прийняття управлінських рішень - це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму.

Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень

Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему тільки після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення.

Управлінське рішення - результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Сформувавшись у процесі вибору альтернативи, управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обмірковувань дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Методи менеджменту, трансформувавшись в управлінські рішення, каналами прямого зв'язку надходять з керуючої системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, надання послуг, отримання відповідних виробничих, фінансових, економічних та інших результатів (рис. 3.4).

Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі організації. Не менш важливим є врахування чинників, пов'язаних з економією матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, отриманням оптимального прибутку тощо.

Забезпечення результатів управлінської діяльності

ВХІД

(матеріальні, фінансові,

трудові, енергетичні,

інформаційні

та ін. ресурси)

ОРГАНІЗАЦІЯ

КЕРУЮЧА СИСТЕМА

КОНКРЕТНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Планування

Організування

Мотиву-

Контро-лювання

Регулювання

МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ

УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ

КЕРОВАНА СИСТЕМА

ВИХІД

(продукція, послуги,

прибуток, соціальна

відповідальність та ін.)

Рис. 3.4. Місце управлінських рішень у процесі менеджменту

Управлінські рішення

Класифікація управлінських рішень.Управлінські рішення здебільшого класифікують за кількома ознаками.

1. За сферою охоплення:

- загальні рішення - стосуються всієї організації;

- часткові рішення - стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.

2. За тривалістю дії:

- перспективні рішення - реалізуються протягом тривалого терміну (понад 1 рік);

- поточні рішення - реалізуються у короткотерміновому періоді для забезпечення поточної роботи організації.

3. За рівнем прийняття:

- рішення на вищому (інституційному) рівні управління;

- рішення на середньому (управлінському) рівні управління;

- рішення на нижчому (технічному) рівні управління.

4. За особливостями вирішуваних організацією завдань:

- організаційні запрограмовані рішення - характеризуються незначною кількістю альтернатив або одноваріант-ністю; приймаються періодично у стандартних ситуаціях;

- організаційні незапрограмовані рішення - спричинені новими факторами та ситуаціями; такими можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо;

- компромісні рішення - покликані врівноважувати протиріччя, що виникають.

5. За способом обґрунтування:

- інтуїтивні рішення - ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору; їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера;

- рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках); їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація; формуються швидко, але часто не беруть до уваги нових альтернатив;

-- раціональні рішення - мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси; здебільшого бувають найоб'єктивнішими.

6. За способом прийняття:

- одноособові рішення;

- колегіальні рішення - готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів;

- колективні рішення - приймаються загальними зборами, відповідним колективом.

иИя результатів управлінської діяльності

ЛІ

Забез^

/'

рішення;

7. За характером:

- економічні ріше

- ТЄХНОЛОГІЧНІ РІШЄ'/''2ІНЯ-

- соціально-психол^#вДінСЬКИХ рішень. Для прий-

- адміністративні Р*Л?нСЬІСях рішень необхідні такі Умови прийняття У^у^рноваження, обов'язковість,

няття ефективних упра^ >нісТь.

умови: право прийняття*/^ оКреслює сферу діяльності

компетентність, віДп0ВІс/одО прийняття відповідних рі-

Право прийняття рі&^рр прийняття рішень наділе-конкретних менеджерів ^ 3 йих чи відповідні їх групи шень. Певними правами/крЄТНі рішення. Загальні ріні всі менеджери, але к0а^п лише лінійні керівники, можуть приймати тількі^Г язує межу між групами ме-шення мають право при^^^ень. Наприклад, начальни-

Повноваження хараг у ^ рішення, які, згідно з по-неджерів при ярийнятгЬГкЄ приймати тільки директор ки цехів не моЛ«Уть приу

садовими обов'ЯзкамИ' і1 астю об'єктивно усвідомлюва-підприємства. Л. рішення відповідно до ситуа-

Обов'язковість є ЗД^^Є від менеджера неминучого ти необхідність ирішЯяїА дЬОго потребують обставини, ції, що склалася. Вям0^ аКТЄрИзує вміння менеджера прийняття рішення, якЯм, кваліфіковані, обґрунто-

Компетентність хії

приймати адекватні ре^ як покладений на когось або вані рішення. /^дловідати за конкретну ділян-

Відповідальність ко° ^г, доказує, які санкції можна взятий на себе обов'язо^^'едЖЄра в разі прийняття ним ку роботи, справу, вчиїМ

застосовувати стосовно у авДіІїСЬКих рішень. Раціональ-невдалого рішення. А знаЧною мірою залежить від

Процес прийняттЯ. Уу^дідготовки і прийняття. Щодо ність управлінських Р^/^ря існують різні погляди. Так, технологічного процесу К'г^ілг стверджує, що процес ви-його особливостей і РУіЛ'сЄохоплює десять етапів: американський вчений # ганізації. роблення раціональних V 0* прОцесі досягнення визначе-

1. Визначення цілеіу у

2. Виявлення пробл^ ^ з'ясування їх особливостей, них цілей. /рішення проблеми.

3. Дослідження проб^^ атив і вибір найс

4. Пошук варіантів '

5. Оцінювання всіх і

і найоптималь-

нішоі з них.

Управлінські рішення

6. Узгодження ріпіень в організації.

7. Затвердження рішення.

8. Підготовка рішення до реалізації.

9. Управління реалізацією рішення. 10. Перевірка ефективності рішення.

Такий підхід до вироблення управлінських рішень найдоцільніше використовувати щодо загальних рішень, рішень на вищому рівні управління, перспективних рішень тощо. Однак, він має суттєві недоліки. Зокрема, перший його етап є елементом функції планування і реалізується задовго до прийняття управлінського рішення (рис. 3.4, блок «Функції менеджменту»). Крім того, він недостатньо чітко виокремлює ідею оптимізації управлінських рішень.

Найоптимальніший варіант процесу вироблення раціональних управлінських рішень охоплює такі етапи:

1. Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення (поява необхідності формалізації методів менеджменту).

2. Збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту.

3. Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту.

4. Підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативи).

5. Прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи).

6. Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.

Кожний етап реалізується через відповідні ланки. Схема процесу вироблення раціональних управлінських рішень представлена на рис. 3.5. Така технологія вироблення управлінського рішення є логічним продовженням процесу менеджменту, оскільки прийняті управлінські рішення завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану.

На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори:

1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо);

2. Поведінка менеджера (звички, психологія тощо);

3. Середовище прийняття рішення:

- визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень);

- ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації коленої альтернативи);

Забезпечення результатів управлінської діяльності

1 етап: ВИНИКНЕННЯ СИТУАЦІЇ, ЯКА ПОТРЕБУЄ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ (ПОЯВА НЕОБХІДНОСТІ ФОРМАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ) 1.1. Виникнення проблеми 1.2. Діагноз проблеми 1.3. Формування вимог до інформації <------
     
2 етап: ЗБІР І ОБРОБЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ОТРИМАНИХ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ 2.1. Збір інформації 2.2. Оцінювання інформації 2.3. Формування обмежень та критеріїв для прийняття рішень <----,
     
3 етап: ВИЯВЛЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВ, ЗАКЛАДЕНИХ У РОЗРОБЛЕНИХ МЕТОДАХ МЕНЕДЖМЕНТУ 3.1. З'ясування альтернатив 3.2. Оцінювання альтернатив    
     
4 етап: ПІДГОТОВКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ, ЯКЕ ПРИЙМАЄТЬСЯ (ВИБІР АЛЬТЕРНАТИВИ) 4.1. Вибір оптимального варіанта рішення (альтернативи) 4.2. Оформлення оптимального варіанта -
     
5 етап: ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ (УЗАКОНЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВИ) 5.1. Обговорення проекту 5.2. Затвердження рішення 5.3. Оформлення рішення і видача розпорядження про його виконання  
     
6 етап: РЕАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ 6.1. Організація виконання рішень 6.2. Контроль за виконанням рішення та оцінка його ефективності 6.3. Звіт про виконання рішення  

Ю

Рис. 3.5. Процес вироблення раціональних управлінських рішень

Управлінські рішення

- невизначеність (неможливо з'ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень).

4. Інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації).

5. Взаємозалежність рішень.

6. Очікування можливих негативних наслідків.

7. Можливість застосування сучасних технічних засобів.

8. Наявність ефективних комунікацій.

9. Відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.

Згідно із законами вихідних даних Г. Спенсера кожен може прийняти ефективне рішення, володіючи достатньою інформацією. Компетентний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень. Але тільки талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації.

Оптимізація управлінських рішень

Оптимізація є найважливішим етапом технології вироблення раціональних управлінських рішень.

Оптимізація управлінських рішень - вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.

Функцію оптимізації управлінських рішень можна відобразити такою формулою:

у = / ь х2, х3,... хп),

де у - параметр, за яким проводиться оптимізація; хи х2, х3,... хп - варіанти рішень (альтернативи).

Параметр у є показником прибутку, обсягу робіт тощо, а варіанти рішень хп визначаються ресурсами, трудовим потенціалом, виробничою площею тощо.

На Заході оптимізацією управлінських рішень займається спеціальний напрям «наука управління» («наука про прийняття рішень», «системний аналіз», «наука про системи», «дослідження операцій» та ін.), що сформувалася в Англії під час Другої світової війни через необхідність виконання конкретних військових завдань. Активно розвивається він у США, Японії, Німеччині, Україні, Росії та інших країнах. Здебільшого використовують його з метою розв'язання таких завдань:

- регулювання транспортних потоків у містах;

Забезпечення результатів управлінської діяльності

Управлінські рішення

- оптимізація графіка руху літаків в аеропортах;

- управління запасами на підприємствах, в організаціях;

- розроблення нових видів продукції;

- розподіл витрат на рекламу різних видів продукції;

- оптимізація чисельності допоміжного персоналу в структурі управління;

- планування матеріального забезпечення та постачання;

- розподіл обладнання для різних видів виробництва;

- розподіл трудових ресурсів;

- розкрій матеріалу (листового металу, тканини тощо);

- оптимізація обсягів виробництва та послуг;

- оптимізація діяльності на різних сегментах ринку. Наука управління.Наука управління як механізм оп-

тимізації управлінських ріпіень може реалізовуватись з допомогою наукового методу, використання системної орієнтації, застосування моделей.

Науковий метод. Передбачає застосування чітко регламентованих аналітичних процедур, суть та зміст яких подано на рис. 3.6. Наприклад, у процесі оптимізації обсягів реалізації продукції на першому етапі передусім збирають різноманітну й достовірну інформацію про ринок і попит, на другому здійснюють її аналіз, а на третьому - з'ясовують конкретні чинники, що впливають на попит, гіпотетично визначаючи оптимальну величину обсягів реалізації. Після перевірки гіпотези (четвертий етап), подальші дії можуть розвиватись за одним із двох варіантів: 1) реалізація рішення, якщо гіпотеза правильна (п'ятий етап); 2) повернення з допомогою зворотного зв'язку на один з попередніх етапів, продовжуючи пошук оптимального варіанта, якщо гіпотеза виявилася неправильною.

Системна орієнтація. Ґрунтується на усвідомленні того, що організація є відкритою системою, яка складається із взаємопов'язаних елементів. У процесі діяльності (перетворення) організація обробляє входи (ресурси, інформацію тощо), перетворюючи їх на продукцію, послуги, прибуток тощо. Вивчення всіх аспектів цього процесу дає матеріал для прийняття найефективнішого варіанта управлінського рішення.

Застосування моделей. При обґрунтовуванні управлінських рішень забезпечує врахування всіх факторів і альтернатив, що виникають у процесі виробничо-господарсь-

1. Збір інформації (внутрішньої  
та зовнішньої)  
   
2. Аналіз інформації    
     
     
3. Формування гіпотези (механізмів  
впливу, інструментів реалізації)      
   
4. Перевірка гіпотези шляхом  
   
підтвердження достовірності  
1 Гіпотеза правильна
5. Реалізація рішення      

Гіпотеза неправильна

Рис. 3.6. Схема наукового методу оптимізації управлінських рішень

кої діяльності. Тому моделювання вважають найефективнішим способом оптимізації управлінських рішень.

Модель - відображення у схемі, формулі, взірці характерних ознак досліджуваного об'єкта.

Вона є спрощеною конкретною управлінською ситуацією, відображаючи реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування моделей зумовлена такими причинами:

- складністю виробничо-господарської діяльності;

- наявністю багатофакторних залежностей у процесі розв'язання управлінських завдань;

- потребою експериментальної перевірки багатьох альтернативних управлінських рішень;

- необхідністю орієнтувати управління на майбутнє;

- необхідністю врахування динаміки середовища функціонування.

За внутрішньою сутністю та особливостями функціонування виділяють такі моделі:

- фізичні - вони є описом об'єкта в збільшеному або зменшеному масштабах;

- аналогові - функціонують як реальні об'єкти, але зовні не схожі на них;

Забезпечення результатів управлінської діяльності

- математичні (символічні) - їх особливість полягає у використанні символів у процесі опису властивостей і характеристик об'єкта.

На практиці традиційним є такий порядок розроблення моделей:

1. Постановка завдання. Визначаються очікувані результати від розроблення і застосування моделі.

2. Підготовка інформації. Відбувається збір найважливішої інформації щодо об'єкта моделювання та оцінюється економічна інформація щодо доцільності розроблення моделі.

3. Формування моделі. Здійснюється за допомогою різноманітних засобів формування спрощеного відображення модельованого об'єкта чи процесу.

4. Перевірка моделі на достовірність. Відбувається за конкретними критеріями: реалістичність, відповідність завданням, врахування факторів середовища функціонування.

5. Використання моделі.

6. Відновлення моделі. Передбачає її удосконалення. У процесі перевірки, використання та відновлення

моделей слід брати до уваги чинники, що знижують їх ефективність:

- недостовірні вхідні умови (припущення);

- інформаційні обмеження;

- страх користувачів;

- недостатня практична перевірка;

- надмірно висока вартість моделі;

- недостатнє врахування факторів тощо. Способи моделювання.Найпоширенішими є такі способи моделювання:

- Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Сформувалася під впливом потреб військових.

- Теорія черг. Визначає оптимальну кількість каналів обслуговування відповідно до потреби в них (модель «оптимального обслуговування»).

- Моделювання управління запасами. Визначає розміщення замовлень, готової продукції на складі.

- Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб поєднання ресурсів за наявності конкретних потреб. Такі моделі найпопулярніші в менеджменті.

- Імітаційне моделювання. Забезпечує практичне застосування моделі замість реальної системи.

- Економічний аналіз (метод оцінювання витрат та економічних вигод). Ґрунтується на з'ясуванні економіч-

Управлінські рішення

них умов, за яких підприємство стає вигідним. Основною умовою є ситуація, за якої загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

- Балансові методи. Базуються на побудові балансів витрат, прибутків, бюджетів тощо.

- Платіжна матриця. Статистичний метод, за допомогою якого з кількох варіантів рішення вибирають найоптимальніше. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

- Дерево рішень. Схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

- Прогнозування. Реалізується через моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Відіграє дуже важливу роль в економіці.

Прогнозування - різновид планування, за якого використовується накопичений досвід та припущення з метою передбачення майбутнього.

На практиці найчастіше використовують такі прогнози:

- економічні - стосуються рівня цін, курсу валют, рівня податків та ін.;

- соціальні - прогнозують зміну споживчого кошика, мінімальної заробітної плати, рівня безробіття;

- політичні - передбачають розташування політичних сил у державі;

- розвитку конкуренції - пов'язані із передбаченням ринкової ситуації та перерозподілу часток ринку;

- розвитку науково-технічного прогресу - стосуються прогнозування впроваджень інновацій;

- розвитку технології - стосуються передбачень якісних змін у структурі технологій;

- розвитку суспільства - прогнозують кількісні та якісні зміни щодо розвитку певних націй, народів, суспільства;

- розвитку сфер виробництва (промисловості, сільського господарства тощо).

Виділяють кілька груп методів прогнозування. 1. Неформальні методи прогнозування:

- на основі словесної (вербальної) інформації, отриманої каналами радіо, телебачення, розмов, телефонограм тощо;

- на основі письмової інформації, отриманої з газет, журналів, бюлетенів, звітів тощо;

- за результатами промислового шпіонажу.

Забезпечення результатів управлінської діяльності

2. Формальні методи прогнозування. Кількісні методи:

- аналіз минулих рядів - ґрунтується на припущенні, що минуле може повторитися у майбутньому і що існують певні тенденції до цього;

- причинно-наслідкове (кореляційне) моделювання - використовують для прогнозування ситуацій, що залежать більше ніж від однієї змінної величини.

Якісні методи:

- думка журі - полягає в поєднанні та синтезуванні думок експертів - членів журі (ради, комісії тощо);

- думка збутовиків - ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;

- думка споживачів - на основі результатів опитування клієнтів;

- думка експертів - ґрунтується на процедурах, ре-алізуючи які група експертів доходить певної згоди.

Прийняття менеджерами раціональних рішень, що відповідають установленим критеріям та спрямовані на досягнення визначених цілей, не може гарантувати їх успішної реалізації. Виконання управлінських рішень потребує застосування дієвих організаційних, мотиваційних та контрольних механізмів, а також забезпечення колективної націленості на досягнення намічених результатів.

Запитання. Завдання

1. Розкрийте сутність та основне призначення управлінських рішень.

2. Обгрунтуйте класифікацію управлінських рішень за різними ознаками.

3. Охарактеризуйте місце управлінських рішень як категорії менеджменту у процесі управління організацією.

4. Наведіть конкретні приклади організаційних запрограмованих та організаційних незапрограмованих рішень та порівняйте їх.

5. Охарактеризуйте на конкретних прикладах компромісні рішення та обгрунтуйте їх роль в діяльності організації.

6. Співставте колегіальні та колективні управлінські рішення, що між ними є спільного, а що відмінного?

7. Які чинники впливають на процес прийняття управлінських рішень?

8. За яких умов процес прийняття управлінських рішень буде успішним та результативним?

Інформація та комунікації у менеджменті

9. Обгрунтуйте вплив інформаційних обмежень на процес вироблення управлінських рішень.

10. У чому сутність оптимізації управлінських рішень?

11. Охарактеризуйте на конкретних прикладах застосування з оп-тимізаційною метою щодо управлінських рішень наукового підходу.

12. Розкрийте переваги і недоліки методу системної орієнтації до оптимізації управлінських рішень.

13. Охарактеризуйте на конкретних прикладах процес моделювання.

14. Розкрийте сутність моделей, їх призначення та охарактеризуйте види.

15. Наведіть приклади застосування різних способів моделювання з метою вибору найоптимальніших рішень.



КЛАСИФІКАЦІЯ БЮДЖЕТІВ | Теми рефератів
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати