Головна

Математичне очикування часу на рішення вогневої задачі залежить від середньої витрати боєприпасів та часу підготовки стрільби.

  1. III-IV рівні. Курація хворих. Аналіз результатів обстеження і лікування. Форма перевірки: протокол обстеження, усне чи письмове опитування, вирішення ситуаційних задач.
  2. IV. Розробити алгоритм розв'язку та програму до задач з даної теми. Задачі вибираються за варіантом в додатку.
  3. VI. Рішення атестаційних комісій та порядок їх оскарження
  4. Академічна лекція в системі професійної підготовки студентів
  5. Алгоритм вирішення конфлікту.
  6. Алгоритм двоїстого симплекс-методу рішення задачі та опис програми.
  7. АЛГОРИТМ ДІЙ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Якщо стрільба ведеться одиночними пострілами, то математичне очикування часу на рішення вогневої задачі М(t) визначається за формулою:

М(t) = t1+ t0*(N - 1), (1.16)

де t1 - математичне очикування часу підготовки стрільби

(середній час на підготовку першого пострілу);

t0 - середній час між пострілами, які залежать від темпу вогню;

N - математичне очикування витрати боєприпасів на ураження цілі.

При стрільбі чергами середній очикуємий час на виконання вогневої задачі визначається за формулою:

М(t) = t1+ t0*(n - 1), (1.17)

де t1 - середній час на підготовку до стрільби;

t0 - середній час на підготовку та виконання кожної черги;

n- середнє число черги для ураження цілі в даних умовах.

Математичне очикування часу на вирішення вогневої задачі у якості показника ефективності стрільби застосовується практично в любих умовах, але особливе значення воно має при визначенні вогневих можливостей танка (БМП) у боротьбі з танками та протитанковими засобами противника. Крім того, в умовах бойової підготовки воно дає можливість визначити нормативи часу на виконання вправ стрільб.

Коєфіциент вогневої ефективності вогневого засобу у боротьбі з ціллю визначається за формулою:

Квз = М(t)ц / М(t)вз = Wц *Свз / WВЗц , (1.18)

е М(t)ц - середній час вирішення вогневої задачі ціллю;

М(t)вз - середній час вирішення вогневої задачі вогневим засобом;

Свз- швидкострільність вогневого засобу;

Сц - швидкострільність цілі.

Коєфіциент вогневої ефективності можливо використовувати у якості одного з показників вогневих можливостей танків та БМП у боротьбі з танками, БМП(БТР) та протитанковими засобами противника.

Фактори, які визначають ефективність вогню танків, та їхня кваліфікація:

Ефективність вогню залежить від способу ведення вогню, дальності стрільби, могутності та характеру дії окремого снаряду, крутизни траєкторії, умов спостереження, характеру цілі та ступеню підготовленості навідника та злагодженості екіпажу.

Спосіб ведення вогню:

При різноманітних способах ведення вогню буде спостерігається різне за величиною розсіювання. Найменьше розсіювання буде при стрільбі з місця. Тому при стрільбі з місця ефективність вогню буде найбільшою, і для отримання однакового числа уражень при стрільбі з місця знадобиться меньше снарядів, ніж при інших способах ведення вогню. При малому розсіюванні вірогідність влучення буде більшою, тому і ефективність стрільби зросте.

Однак це не означає, що стрільба з місця повинна бути головним способом ведення вогню. Спосіб ведення вогню повинен визначатися виходячи з загальної бойової обстановки, характеру бойової задачі танка та характеру цілей.

Дальність стрільби:

При усіх інших рівних умовах з збільшенням дальності стрільби зменьшується ефективність вогню. Це пояснюється тим, що при збільшенні умови спостереження за показниками стрільби, знижується ударна дія снарядів, збільшується розсіювання снарядів, а відповідно зменьшується вірогідність влучення, внаслідок чого зменьшується число влучень, збільшується витрата снарядів для отримання заданого числа влучень, і знижується ефективність стрільби.

При збільшенні дальності стрільби погіршуються умови спостереження та затруднюється коректура вогню.

Могутність та характер дії снаряду:

Для знищення або придушення цілі недостатньо отримати одно або декілька влучень у ціль. Необхідно щоби снаряд був достатньо міцним, а дія його ефективна.

Для знищення танків противника необхідно застосовувати бронебійні або кумулятивні снаряди. При стрільбі осколочно-фугасним снарядом танки можливо вивести з ладу тільки при влученні в їхню ходову частину.

При стрільбі по відкрито розміщених вогневих точках та по живій силі повинні застосовуватись снаряди, які мають добру осколкову дію. Стрільба по таких цілях бронебійними снарядами практично не нанесе цілі достатнього ураження.

Дія снаряду та його могутність повинні відповідати характеру цілі. Тільки при виконанні цих умов вогонь буде достатньо ефективним.

Крутизна траєкторії:

Для ураження вертикальних цілей вигідніше застосовувати гармати, що мають пологу траєкторію, так як досягається більша віогідність влучення по вертикальних цілях, ніж при стрільбі по них з гармат, які мають круті траєкторії. Кут зустрічі буде наближатися до 900, тому рикошетів буде отримуватись меньше, а ударна дія снаряду буде більшою.

Пологі траєкторії отримуються у боєприпасів з великими початковими швидкостями, відповідно час польоту буде незначним, що має велике значення при стрільбі по цілях, які рухаються. Боєприпасами з крутими траєкторіями вигідніше стріляти по цілях, що розташовані на землі (окопам, різноманітним спорудам і т. ін.), так як розсіювання по дальності буде значно меньшим ніж у боєприпасів з пологими траєкторіями.

Відповідність крутизни траєкторії характеру цілі підвищує можливість ураження цілі.

Умови спостереження:

Умови спостереження за результатами стрільби впливають на ефективність вогню, так як навідник, спостерігаючи за результатами кожного пострілу, самостійно або за командою командира танку, змінює установку прицілу або положення точки прицілювання для того, щоб співмістити середню траєкторію з центром цілі. Чим краще умови спостереження, тим швидче та надійніше це може бути виконано.

Характер цілі:

Ефективність вогню залежить від розмірів та вразливості цілі, а також від характеру дій цілі.

Чим більше розміри цілі, тим більше при усіх рівних умовах вірогідність, а відповідно, більше число влучень при заданій витраті снарядів і меньше витрата снарядів для отримання одного влучення.

По відкрито розташованих цілях ефективність вогню буде більше, так як потрібне ураження цілі буде отримане за меньшої кількості влучень та при меньшій витраті снарядів.

Вразливість однієї й тієї ж цілі може змінюватись. Наприклад танки мають лобову броню значно міцнішу ніж бортову, тому необхідно вибирати такі вогневі позиції, з яких танки противника можуть уражатись у борт.

Характер дії цілі також впливає на ефективність вогню. Якщо ціль веде вогонь по танку, що стріляє, буде меньше часу для ведення вогню по такій цілі, ніж по цілі, яка не веде вогонь по танку, що стріляє. Відповідно можлива витрата снарядів та можлива кількість уражень залежить залежить від активності цілі.

Підготовка навідника:

Ефективність вогню значно залежить від підготовки та тренованості навідника, а також злагодженості екіпажу.

Краще підготовлений навідник точніше та одноманітніше проводить наведення, з меньшими помилками визначає установку прицілу, правильно оцінює положення розривів снарядів (трас) відносно цілі, та краще коректує свій вогонь, тому стрільба такого навідника буде більш влучною.

Злагодженість роботи екіпажу танка:

Злагодженість роботи екіпажу танка особливо навідника та механіка-водія має найбільш суттєве значення при стрільбі з коротких зупинок та з ходу. Добре водіння танка забезпечує кращі умови для здійснення пострілу та ведення більш влучної стрільби.

Вмілим водінням танка можливо зменьшити вплив коливань корпусу танка та розсіювання снарядів (куль) при стрільбі з ходу.

Помилки стрільби, їх загальна характеристика:

При стрільбі з однієї і тієї ж зброї при однаковому наведенні зброї кожен снаряд внаслідок ряду випадкових причин описує свою траєкторію і має свою точку падіння (точку зустрічі), що не збігає з іншими, унаслідок чого відбувається розкидання снарядів (куль).

Явище розкидання снарядів при стрільбі з тої самої зброї в однакових умовах називаєтьсяприродним розсіюванням снарядів чирозсіюванням траєкторій.

Причини розсіювання:

Усі причини, що викликають розсіювання, можна розділити на три групи:

- причини, що викликають розмаїтість початкових швидкостей;

- причини, що викликають розмаїтість кутів кидання і напрямки стрільби;

- причини, що викликають розмаїтість умов польоту снарядів.

Розмаїтістьпочаткових швидкостей викликає відхилення снарядів по дальності (висоті) : при більшій початковій швидкості снаряд летить далі, а при меншої - ближче. Причинами розмаїтості початкових швидкостей є:

- неоднакова маса бойових зарядів, яка викликає зміну тиску порохових газів у каналі ствола. Припустиме відхилення маси бойового заряду для танкових гармат від нормального ±0,15%. Це дає зміну початкової швидкості снаряда до 0,1% її табличного значення;

- різниця в температурі зарядів для окремих пострілів створює різні умови запалення і горіння пороху, а отже, змінює максимальний тиск пороховихгазів у каналі ствола і початкову швидкість снаряда; .

- у поросі бойового заряду неминучі деякі відхилення в розмірах і формі порохових зерен і деяка різниця хімічного складу, що впливає на процес горіння бойового заряду і викликає розмаїтість максимальних тисків у каналі ствола, а отже, і початкових швидкостей для кожного пострілу;

- неоднакова маса снарядів через заводські допуски при виготовленні також приводить до розмаїтості початкових швидкостей, тому що більш важкий снаряд одержує меншу початкову швидкість, а більш легкий - велику;

- розмаїтість досилання снарядів при роздільному заряджанні змінює об'їм, у якому відбувається горіння порохового заряду. Унаслідок цього змінюються величина максимального тиску в каналі ствола і початкова швидкість;

- у результаті зносу каналу ствола може відбуватися прорив газів між ведучим паском снаряда і поверхнею каналу ствола, унаслідок чого величина тиску порохових газів на дно снаряда і початкова швидкість снаряда зменшуються.

Розмаїтість кутів кидання викликає відхилення снарядів по дальності, арозмаїтість напрямку стрільби - відхилення снарядів по напрямку. Ці причини впливають на розміри площі розсіювання й в основному залежать від виучки стріляючого.

Причинами розмаїтості кутів кидання і напрямки стрільби є:

- розмаїтість наведення як повисоті, так і по напрямку;

- розмаїтість кутів вильоту при кожнім пострілі;

- коливання зброї при стрільбі з ходу;

- недосконалість прицільних пристосувань.

Розмаїтість умов польоту снарядів(розмаїтість величин сили опіру повітря) викликає відхилення снарядів по напрямку і по дальності. Виникає це внаслідок того, що за проміжок між двома пострілами відбувається зміна стану атмосфери (змінюються тиск, температура, швидкість і напрямок вітру).

При кожнім пострілі діють усі три групи причин у різному сполученні. Це приводить до того, що поле кожного снаряда відбувається по траєкторії, що відрізняється від траєкторій інших снарядів.

Усунути цілком причини, що викликають розсіювання, а отже, усунути і саме розсіювання неможливо. Однак, знаючи причини появи розсіювання, можна зменшити вплив кожної з них і тим самим зменшити розсіювання, або, як прийнято говорити, підвищити купчастість стрільби. Зменшення розсіювання снарядів досягається:

- правильною підготовкою зброї і боєприпасів до стрільби;

- максимально точною вивіркою приладів прицілювання і приведенням зброї до нормального бою;

- підбором пострілів по партіях виготовлення пороху, зборки пострілів і знакам відхилення маси снарядів при завантаженні боєприпасів у боєукладку танка;

- відмінною підготовкою навідника й інших членів танкового екіпажа до дій при танковій зброї;

- умілим застосуванням правил стрільби, виконанням прийомів наведення і правил виробництва пострілів,що зменшує величини помилок наведення.

. Характеристика розсіювання.

Мал. 20. Сніп траєкторій і площа розсіювання:

а -на вертикальній площині;б - на горизонтальній площині

Явище розкидання снарядів при стрільбі з тої самої зброї в однакових умовах називаєтьсяприродним розсіюванням снарядів чирозсіюванням траєкторій.

При малому числі пробоїн (до п'яти) положення середньої точки влучення визначають способом послідовного розподілу відрізків, а при великому числі -проведенням осей розсіювання чи розрахунком.

Порядок визначення середньої точки влучення послідовним розподілом відрізків показаний на мал. 22:

Сукупність траєкторій снарядів, отриманих унаслідок розсіювання, називаєтьсяснопом траєкторій (мал. 20).

Траєкторія, що проходить у середині снопа, називаєтьсясередньою траєкторією. Табличні і розрахункові дані відносяться до середньої траєкторії.

Точка перетинання середньої траєкторії з поверхнею цілі (перешкоди) називаєтьсясередньою точкой влучення чицентром розсіювання.

Площа, на якій розташовуються точки зустрічі (пробоїни) снарядів, отримані при перетинанні снопа траєкторій з якою-небудь площиною, називаєтьсяплощею розсіювання.Площа розсіювання звичайно маєформу еліпса (в окремому випадку може бути коло).

Горизонтальна і вертикальна лінії, що проходять через центр розсіювання при розташуванні площі розсіювання на вертикальному щиті, називаються осями розсіювання, при цьому горизонтальна - віссю розсіювання по висоті, а вертикальна - віссю розсіювання по бічному напрямку (мал. 21).

При розташуванні площі розсіювання на горизонтальній площині (на землі) віссю розсіювання по бічному напрямку буде лінія, що проходить через центр розсіювання і рівнобіжна напрямку стрільби, а лінія, що проходить через центр розсіювання і перпендикулярна до напрямку стрільби - віссю розсіювання по дальності. Найкоротші відстані від точок зустрічі (пробоїн) до вісей розсіювання називаютьсявідхиленнями.

Мал.21. Осі розсіювання:

а - на вертикальній площині; б- на горизонтальній площині; ВВ1 - вісь розсіювання по висоті; ББ1 - вісь розсіювання по бічному напрямку; ДД1 - вісь розсівання по дальності

Закон розсіювання:

При великому числі пострілів (більш 20) у розташуванні точок зустрічі на площі розсіювання спостерігається визначена закономірність. Розсіювання снарядів підкоряється нормальному закону випадкових помилок, що у застосуванні до розсіювання називаєтьсязаконом розсіювання. Цей закон характеризується наступними трьома положеннями:

- точки зустрічі (пробоїни) на площі розсіювання розташовуютьсянерівномірно -густіше до центра розсіювання і рідше до країв площі розсіювання;

- точки зустрічі (пробоїни) щодо осей розсіювання розташовуютьсясиметрично: число точок зустрічі по обидві сторони від осей розсіювання, що полягають у рівних по абсолютній величині межах (смугах), однаково і кожному відхиленню снаряда в одну сторону від осі розсіювання відповідає таке ж по величині відхилення в протилежну сторону;

- точки зустрічі (пробоїни) у кожному окремому випадку займаютьне безмежну, а обмежену площу.

Таким чином, закон розсіювання можна сформулювати так:при досить великому числі пострілів, зроблених практично в однакових умовах, розсіювання снарядів нерівномірно, симетрично і не безмежно.

Визначення середньої точки влучення (СТВ):

Положення середньої точки влучення може бути визначено графічним і аналітичним (розрахунковим) способом.

Мал. 22. Визначення середньої точки влучення (СТВ)



Мал. 1 Приведена площа вражаємого простору цілі | Проведенням осей розсіювання.
© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати