Головна

Еволюція напрямків глобалізації

  1. Взаємозв'язок та відмінності регіоналізації та глобалізації
  2. Визначення напрямків підвищення ефективності системи управляння якістю обслуговування клієнтів готельного господарства
  3. Г) революція у сфері солідарності та ідентичності.
  4. Еволюція взаємин людина і природа
  5. Еволюція економічної психології від психології праці до психології менеджменту
  6. Еволюція концепцій глобалізації

Дискусії про те, що таке глобалізація, яка її природа і кінцеві цілі, що почалися коли дослідники ще тільки почали осмислювати новий феномен, не тільки не припинилися, але й придбали глибину і масштаб. Їхня гострота народжується непримиренністю точок зору на природу глобалізації, що висловлюються різними авторами. Багато хто з них втрачають здатність до зважених, об'єктивних оцінок, коли починають говорити про соціальні наслідки глобалізації, про те, які зміни відбуваються в системі суспільних зв'язків і відносин, як міняється соціальний тип особистості та тип культури. Існує також великий розкид думок і з таких питань: як глобалізація співвідноситься з іншими процесами в суспільному житті, які її найближчі й віддалені перспективи, що вона несе країнам і народам.

Дослідники в галузі економіки, соціології й політології пов'язують з глобалізацією принципово новий етап у розвитку людства, що якісно відрізняється від попередніх історичних формацій. Зокрема, в економічному вимірі процес глобалізації узгоджується з переходом від індустріального суспільства до постіндустріального. Якщо так, то стратегії економічного розвитку країн, що знаходяться ще на аграрній або індустріальній стадіях, повинні бути націлені саме на постіндустріальні перспективи. З глобалізацією одні фахівці пов'язують надії на поширення соціального прогресу в масштабах усього людства, а інші виступають з песимістичними прогнозами щодо майбутнього розвитку світового суспільства. Така суперечливість у поглядах на глобалізацію має як об'єктивні, так і суб'єктивні причини.

І головною з них є те, що глобалізація як процес суперечлива в своїй основі, має неоднозначні прояви й наслідки. Що ж до суб'єктивних підходів до оцінки глобалізації, то розбіжності ґрунтуються на відсутності усталеного й чіткого визначення самого поняття цього процесу. Існують вузькі й широкі трактування глобалізації: від обмеження її тільки сферою економіки до поширення на всі прояви людської життєдіяльності. Часом будь-яке нове явище в розвитку світового суспільства оголошується формою вираження або наслідком глобалізації.

Уперше термін «глобалізація» з'явився в науковому обігу два десятиліття тому, в 1983 р., в статті Т. Левіта, опублікованій у журналі «Гарвард бізнес рев'ю». Ним він так назвав феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляли багатонаціона­льні корпорації. З того часу поняття глобалізації значно розши­рилося й збагатилося дефініціями. Одне з найбільш розширених, але точних за основною ідеєю тлумачень глобалізації належить У. Т. Андерсону. В книзі «Все тепер пов'язано. Життя в першій глобальній цивілізації» він розглядає глобалізацію як «систему систем»,що прискорено змінюється. Ця система охоплює не тільки економіку, але й політику, культуру і навіть біосферу.

Аналогічне тлумачення глобалізації надає американський до­слідник Р. Кеохане, який розглядає її як «стан світу, для якого характерні мережі взаємозалежності, що простягаються на транс­континентальні відстані. Складовими частинами цих мереж мо­жуть бути рух і вплив потоків капіталу й товарів, інформацій та ідей, людей і насильства, а також пов'язані з екологією біологіч­но ефективні субстанції» . Відповідно до цього відокремлюються чотири виміри глобалізації: економічна, військова, екологічна і соціально-культурна.

Отже, глобалізація - це метасистема,що характеризується прискоренням темпів розвитку усіх сфер суспільного життя, - економічної, соціальної, політичної, духовної. В основі глобалі­зації лежить інтернаціоналізація людської діяльності. Глобаліза­цію часто розглядають як ускладнену стадію або форму прояву інтернаціоналізації. При цьому слід зауважити, що глобалізація означає не тільки прискорення розвитку соціально-економічних процесів, а й виводить їх на новий якісний рівень. Взаємозалеж­ність між країнами, соціальними спільнотами, ринками, суб'єк­тами економіки набуває планетарного плану й становить суціль­ну систему.

Найвиразніше глобалізація проявляється у сфері економіки, тут її вплив найбільш очевидний. Вона охоплює насамперед фі­нансову сферу, переважно в галузі короткострокових інвестицій та «гарячих грошей». На відміну від національних економік, становлення яких ґрунтується на торговельно-промисловому капіта­лі, глобалізація формується переважно на фінансовому капіталі. Глобалізація супроводжується легкістю переміщення капіталу, лі­бералізацією руху товарів і послуг, безпрецедентно швидкому впровадженню електронних засобів у валютно-кредитну і фінан­сову діяльність, внаслідок чого здійснення міжнародних операцій із капіталом і валютою набуло нечуваного прискорення наприкінці XX ст. Глобалізація створює сприятливе середовище для поширення діяльності ТНК та банків.

Американський професор Пітер Ратленд виокремлює шість ключових, на його думку, ознак глобалізації, чотири з яких безпосередньо стосуються економічної сфери.

1. Революція в інформаційних технологіях.Глобальна ера пов'язана з комунікаційними системами- телебаченням, реак­тивними літаками, супутниками, комп'ютерами, мікросхемами, мобільними телефонами, Інтернетом, контейнерними перевезеннями тощо.

2. Економічна революція.Під нею П. Ратленд розуміє полі­тику економічного зростання, що укладається в парадигму «Ва­шингтонського консенсусу». Вона включає такі елементи:

♦ плаваючі обмінні курси;

♦ пом'якшення торговельних перешкод;

♦ «зелена революція в сільському господарстві»;

♦ дешева енергія ( зокрема, завдяки атомній енергетиці);

♦ прискорений розвиток сфери послуг;

♦ зростання значення транснаціональних корпорацій і заохо­чення їх випереджаючого розвитку;

♦ зменшення регулюючої ролі уряду в національній економіці.

3. Регіоналізація світової економіки.Поряд з глобалізацією міжнародних економічних відносин поширюється утворення ре­гіональних інтеграційних угруповань (ЄС, НАФТА, СНД та ін.), значення яких у світовій економіці зростає.

4. Поляризація.Глобалізація, на думку П. Ратленда, поглиблює прірву в економічних рівнях високорозвинутих країн та країн менш розвинутих.

Така оцінка основних рис глобалізації дещо суб'єктивна, і не всі дослідники сприймають її однозначно. Проте ця схема вказує на найбільш істотні напрями розвитку процесу, що зветься глобалізацією.

Найхарактернішою ознакою глобалізації є посилення взаємодії і взаємозалежності в сучасному суспільстві,завдяки чому формується, за думкою відомого соціолога М. Кастельса, «світо­ве суспільство». Ядром цього суспільства є глобальна економіка, яка працює як єдина система в режимі реального часу і в масшта­бі усієї планети.

Економіку як основу глобалізації визначає один з відомих російських дослідників глобалізації В. Медвєдєв. Він вважає, що глобалізація є ніщо інше, як прояв сучасної постіндустріальної стадії розвитку економіки й суспільства у відносинах між країна­ми світу. Це - новий ступінь інтернаціоналізації суспільного життя - економічних, політичних, соціокультурних, екологічних, демографічних зв'язків між народами. У його розумінні, основні імпульси глобалізації йдуть від економіки. Без врахування економічної складової втрачається основний аргумент, що підтверджує об'єктивність глобалізації як процесу неминучого й прогресивного у своїй основі, хоч і суперечливого.

Як основні ланки глобалізації МВФ визначає світову торгівлю, транснаціональні фінансові потоки, перетоки технологій, ін­формаційні мережі й взаємодії культур. ЮНКТАД наголошує увагу на глобалізації виробничих процесів через міжнародну ви­робничу кооперацію.

Крім суто економічних проявів глобалізації дослідники визна­чають також такі їх форми, як зміцнення взаємодії різних куль­тур, формування системи глобальних соціальних взаємодій як основи становлення планетарного соціуму, зростання чисельнос­ті державних і недержавних міжнародних організацій, руйнуван­ня адміністративних перепон між країнами.

Підсумовуючи наведені ознаки глобалі­зації, можна висловити таке узагальнення щодо її змісту.

Глобалізація - це процес прискорення розвитку взаємо­зв'язків в усіх сферах людської діяльності і перетворення їх у суцільну планетарну метасистему.Глобалізація має в своїй основі інтернаціоналізацію суспільної діяльності, насамперед економічної, але суттєво від неї відрізняється. Принципова рі­зниця полягає в такому: якщо інтернаціоналізація - це посилення зв'язків між країнами світу при збереженні повної наці­ональної суверенності (міжнаціональний рівень), то глобалізація означає перехід через національні кордони ( наднаціональ­ний рівень).

Найважливіші прояви глобалізації:

♦ бурхливий розвиток системи засобів інформації, формуван­ня єдиної світової інформаційної мережі і системи комунікацій;

♦ прискорене зростання значення фінансової сфери в міжна­родній економічній діяльності;

♦ поширення діяльності ТНК, посилення транснаціоналізації світової економіки;

♦ формування системи міжнародних організацій, які разом з ТНК утворюють наднаціональний механізм управління світовою економікою, збільшення числа недержавних суб'єктів міжнарод­ного життя;

♦ посилення «відкритості» національних економік;

♦ у процесі трансформації співвідношення « національне - наднаціональне» змінюється роль держави в управлінні націона­льною економікою;

♦ виявляється тенденція нерівномірності розвитку найбільш розвинутих і менш розвинутих країн;

♦ регіоналізація світової економіки;

♦ соціальна трансформація в планетарному вимірі, яка вира­жається в інтеграції окремих елементів суспільства в глобальні структури, ослабленні традиційних зв'язків та орієнтації на уніфіковані цінності;

♦ прискорення взаємодії культур.

Численні погляди на глобалізацію можна систематизувати, умовно виділивши два базових напрямки, які схематично представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Еволюція напрямків глобалізації в економічній літературі

глобалісти антіглобалісти
Р. Робертсон:глобалізація - серія емпірично фіксованих змін, поєднуваних логікою перетворення світу в єдине ціле. Х. Зіберт, Х. Клодт:глобалізація - процес трансформації розрізнених національних господарств в інтегровану глобальну економіку Д. Стігліц:глобалізація - усунення бар'єрів на шляху вільної торгівлі й більш тісна інтеграція національних економік. Ф. Ганн:відзначає нерівне положення країн у глобалізації, тобто розвинені країни одержують більше благ від глобалізації, чим ти, що розвиваються, які самі повинні шукати шляхи подолання такої нерівності. Експерти МВФ:глобалізація - зростаючий економічний взаємозв'язок країн усього світу в результаті зростаючого обсягу й розмаїтості міжнародного обміну товарами, послугами, потоками капіталу, а також завдяки усе більше швидкої й широкої дифузії технологій. М. Делягин:глобалізація - процес формування єдиного загальносвітового фінансово-інформаційного простору на базі нових, переважно комп'ютерних технологій І. Лукашук:глобалізація - всесвітній процес, що взаємопов'язує національні соціально-економічні утворення в єдину світову економічну й суспільну систему. М. Капур:глобалізація - відбиває ідеологію ринку, правила якого диктуються МВФ, всесвітнім банком, лідерами "великої вісімки", причому більша частина миру не одержує благ від глобалізації   Е. Цзян:найбільший вплив глобалізації полягає в зниженні можливостей держав здійснювати свій суверенітет у відносинах з іншими державами

Перший напрямок представлений глобалістами, які вважають, що глобалізація - феномен світової економіки, її принципово нова стадія розвитку. Динамічний розвиток інформатизації на цій стадії розвитку людства деякі вчені розглядають як третю цивілізаційну революцію після неоліктичної, сільськогосподарської й індустріальної (А. Д. Урсул, В. О. Уледов). Рушійна сила глобалізації, відповідно до цього напрямку, - ринкова економіка й нові технології, а перспективи розвитку планетарної економіки - глобальна цивілізація. Представники цього напрямку (Б. Р. Скотт, К. Оме, В. Коллонтай, Т. Левітт й ін.), як правило, перебувають на теоретичних позиціях неокласичної економічної школи, принципах вільного ринку. На їхню думку, воля переміщення факторів виробництва повинна привести до переливу капіталу із країн з високим рівнем доходу в бідні країни з низькою ціною праці, що викличе в останніх інтенсивний економічний ріст, а в остаточному підсумку відбудеться конвергенція регіонів з низьким і високим рівнями доходу.

У дійсності глобалізація веде до посилення нерівномірності розвитку окремих країн. Б. Р. Скотт затверджує, що глобальні ринки надають можливості всім, але можливості не рівносильні результату. Тому що головними фігурами в глобальній економіці виступають "глобальні корпорації", політика національних держав стає безглуздої й потрібне створення "наднаціональних інститутів" (К. Оме), що викликає протести антіглобалістів.

Другий напрямок представлений протилежними поглядами на глобалізацію. Тут не визнається феномен глобалізації. Сутність глобалізації вбачається в надмірно високому рівні взаємозалежності національних економік, еволюційному розвитку міжнародного поділу праці, що виступає рушійною силою. Звідси глобалізація - результат історичного еволюційного розвитку світової економіки. Перспективи такої глобалізації - інтеграція при одночасній регіоналізації.

У документах ООН приводиться наступне визначення глобалізації: "Глобалізація - це загальний термін, що позначає усе більше складний комплекс трансграничних взаємодій між фізичними особами, підприємствами, інструментами й ринками ... Глобалізація проявляється в розширенні потоків товарів, технологій і фінансових засобів, у неухильному росту й посиленні впливу міжнародних інститутів цивільного суспільства, у розширенні масштабів трансграничних комунікаційних і інформаційних обмінів, приході всього через Інтернет, у трансграничному переносі захворювань і екологічних наслідків, і в усі більшій інтернаціоналізації певних типів злочинної діяльності".

Не можна не погодитися з тім, що вивчати глобалізацію необхідно в якості особливого самостійного явища і як прояв інтернаціоналізації господарського життя. На наш погляд, необхідний синтез двох теоретичних напрямків, описаних вище.



Сутність і природа глобалізації | Форми прояву глобалізації

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ГЛОБАЛІСТИКИ | Етапи розвитку глобалізації | Еволюція концепцій глобалізації | Передумови глобалізації | Позитивні та негативні наслідки сучасної глобалізації | Характеристика основних проблем глобалізації | Сучасні ідеологічні концепції формування глобальних стратегій | Сутність та особливості глобальної економіки | Джерела конкурентоспроможності в глобальній економіці | Концепції розвитку глобальної економіки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати