На головну

Сутність і природа глобалізації

  1. III. Профессия типа «человек-природа».
  2. Адитивна природа забарвлення
  3. Акцентологические нормы. Природа и особенности русского ударения.
  4. Антропосоціоігенез та його сутність.
  5. Аргументовано розкрийте суперечливу сутність перших «експериментів» більшовицького режиму в Україні.
  6. Білок осеїн забезпечує еластичність тканин дітей, відсутність якого може призвести до важких проблем опорно-рухового апарату. Де локалізований білок?
  7. Бог и природа у Кампанеллы

Глобалізація (від фр. global - планетарний, всеосяжний) - всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків і взаємозалежностей.

Поняття "глобалізація" увійшло в науковий оборот в 80-ті роки XX ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, обумовлених посиленням дії загально-цивілізаційних законів і закономірностей, що охоплюють всі сфери громадського життя й формуючу постіндустріальну світову цивілізацію.

Глобалізація:

пов'язана із переходом від індустріальної до післяіндустріальної стадії економічного розвитку;

являє собою якісно новий етап поглиблення взаємозв'язків в економічній, політичній, культурній сферах на базі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації в масштабі світу;

втілюється в зростаючій взаємозалежності країн світу у результаті зростаючої інтенсифікації міжнародного руху економічних благ, капіталів, дифузії технологій та т.і.;

потребує сумісних зусиль урядів держав і міжнародних організацій та сумісного регулювання на міжнародному рівні.

Поняття "глобалізація" багатогранно. У широкому розумінні виділяють 4 визначення глобалізації:

Ø процес виходу інтересів національних господарюючих суб'єктів за межі територіальних кордонів окремих держав поряд з формуванням та розширенням сфери діяльності транснаціональних економічних та фінансових структур;

Ø процес підняття приватних національних економічних проблем на глобальній світовий рівень бачення, який вимагає їх вирішення, врахування світових господарських інтересів і мобілізації світових ресурсів;

Ø це безпосередній вплив того що відбувається в одній частині світової економіки на інші її частини, які можуть бути не пов'язаними;

Ø це необхідність координації в загальносвітових масштабах національних економік та фінансових політик з метою створення єдиного світового порядку.

У більш конкретному розумінні, "глобалізація" - це термін, якому можна додати різні значення якщо мова йде про окрему компанію, галузь, країну або про світове виробництво в цілому.

Для окремої компанії глобалізація визначається тим, наскільки компанія розширила географію надходження своїх доходів і в яких масштабах і пропорціях розподілила свої активи в різних країнах, а також тим, наскільки вона залучена до експорту капіталу, товарів та ноу-хау через структури, що залежать від неї.

Головними показниками глобалізації компанії є:

Ø міжнародне розосередження надходжень від продажів та основних активів;

Ø внутрішньофірмова торгівля напівфабрикатами, заготовками та готовою продукцією;

Ø внутрішньофірмові потоки технологій.

Глобалізація на рівні окремої галузі визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємопов'язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь, тим більше переваг одержує компанія від технологій, виробничого процесу, фабричної марки.

Глобалізовані галузі мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують свої стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.

Головними показниками глобалізації галузі є:

Ø співвідношення обсягів зустрічної торгівлі усередині галузі з обсягом світового виробництва;

Ø співвідношення зустрічних інвестицій з усім інвестованим у цю галузь капіталом;

Ø пропорції прибутків, що отримали конкуруючі компанії галузі у всіх головних регіонах світу;

Ø концентрація капіталу, що зростає через активізацію й злиття компаній.

Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв'язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї.

Існує декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких:

Ø співвідношення зовнішньоторгового обороту і ВВП;

Ø прямі іноземні інвестиції, які спрямовуються в країну і з країни, та портфельні інвестиції;

Ø потік платежів роялті в країну та з країни, що пов'язані з переданням технологій.

Глобалізація на світовому рівні визначається економічним взаємозв'язком між країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та технологій, що постійно збільшуються.

Таким чином, глобалізація є багаторівневим, багатомірним, нерівномірним, складним і суперечливим процесом, що відіграє системо-утворюючу роль у формуванні загальнопланетарного господарства.

Важливою стороною сутності глобалізації є утворення і швидкий зріст наднаціональних структур у світовій економіці. Жодна країна сьогодні не може планувати свою економіку без огляду на світову економічну ситуацію і не може не зважати на стратегічну корпорацію.

Глобалізацію характеризують такі основні риси:

посилення взаємозв'язку всіх дій країн у соціально-економічній сфері, політиці, культурі;

територіальне поширення інтернаціоналізаційних процесів, які охоплюють увесь світ;

універсалізація міжнародних економічних процесів;

зростання розмірів виробництва, концентрація і централізація капіталу;

поглиблення науково-технічного прогресу, що супроводиться інформаційною революцією;

посилення міжнародної економічної інтеграції і регіоналізації міжнародних відносин.

Глобалізація є об'єктивним і неухильним процесом. У цілому її слід оцінювати позитивно, оскільки вона об'єднує національні економіки в єдине організаційне ціле і тим самим підвищує ефективність світового господарства. Глобалізація сприяє зближенню не тільки економік, а й культур різних народів, полегшує порозуміння між ними. Проте цей процес супроводиться накопиченням серйозних проблем, які постають не тільки перед окремими країнами, а й перед усім людством.

Однією з найгостріших проблем, що несе глобалізація, є поступова втрата країнами частки національного суверенітету над економікою внаслідок її дерегуляції відповідно з вимогами ТНК, ТНБ і міжнародних фінансових організацій. Особливо вразливо наслідки дерегуляції виявляються на світових фінансових ринках. Небаченого розмаху набули глобальні валютні спекуляції, які завдають величезної шкоди валютам бідних країн. Глобальні фінансові системи все більше відриваються від реальної економіки. У таких умовах який-небудь потужний фінансовий центр може спровокувати глобальну фінансову кризу, що вже неодноразово мало місце.

Іншою проблемою є зростання нерівномірності між розвинутими й найменш розвинутими країнами, між найбагатшими й найбіднішими людьми у світі. Так, 225 найзаможніших людей світу володіють багатством у 1 трлн дол., що дорівнює річному доходу 47 % людства. Актуальною стає проблема створення глобального механізму перерозподілу виробничих цінностей з метою вирівнювання доходів країн і населення.

Ці та інші проблеми глобалізації чекають свого вирішення, проте сам процес глобалізації об'єктивний і неминучий. Розробляючи стратегію розвитку країни, її уряд, науковці й політичні діячі повинні зважувати на особливості цього процесу, щоб скористатися перевагами глобалізації й уникнути її вад.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності техніко-технологічних, соціально-економічних, політичних, морально-етичних і культурних чинників:

Технічні, технологічні чинники:

- науково-технічний прогрес, розвиток нових поколінь транспорту та зв'язку;

- революція в галузі інформаційних та телекомунікаційних технологій;

- виникнення єдиного інформаційного простору та створення можливостей для здійснення операцій в режимі реального часу.

Соціально-економічні чинники:

- поглиблення інтернаціоналізації економіки на базі транснаціоналізації та регіоналізації;

- лібералізація сфери руху товарів та капіталу, розвиток нових фінансових технологій;

- становлення нового геоекономічного простору, що базується на міжанклавному (міжкорпоративному) поділі праці;

- індивідуалізація, деконцентрація та диверсифікація виробництва, що базується на новітніх технологічних укладах;

- геоекономічні трансформації, що пов'язані із розпадом командно-адміністративної системи господарювання та посиленням ринкової уніфікації сучасного світу.

Політичні чинники:

- взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центральних банків;

- зростаюча орієнтація держав на зовнішні зв'язки;

- геополітичні трансформації, пов'язані із розпадом світової соціалістичної системи.

Культурні, морально-етичні чинники:

- послаблення ролі традицій, соціальних зв'язків та звичаїв;

- зростання мобільності духовно-емоційного спілкування;

- інтернаціоналізація освіти, духовно-культурного простору тощо.

Революція в галузі інформаційних технологій, формування трансконтинентальних оптико-волоконних ліній, інтерактивних інформаційних мереж, використання новітніх комунікаційних засобів (супутникового телебачення, комп'ютерів, факс-зв'язку, інтернету, реактивної авіації, контейнерних перевезень), дігіталізація (використання цифрових методів обробки, зберігання й відтворення інформації) уможливили:

ü формування глобальної інформаційної інфраструктури, інтеграцію інформаційних ресурсів всіх рівнів, обсягів і масштабів;

ü безпрецедентне збільшення мобільності фінансових, матеріальних, людських і інформаційних ресурсів, об'єднання географічно роздробленого миру в систему, що функціонує в режимі реального часу;

ü уніфікацію й упорядкування міжнародних потоків інформації, створення програмних засобів підтримки глобальних баз даних і забезпечення їхньої доступності;

ü формування мережної логіки взаємин і розвиток "мережної культури", що базується на пріоритетності горизонтальних зв'язків, як базової структури глобального господарства;

ü комплексну автоматизацію управлінської діяльності й різке зниження трансакційних витрат на рівні національних економік і світового господарства в цілому.

Одним із важливіших показників, що характеризує стан розповсюдження процесів економічної глобалізації, вплив її на країни та ступень участі країн у процесах глобалізації є рейтинг глобалізації.

При складанні рейтингу глобалізації ураховуються чотири основних параметра.

1. Економічна інтеграція - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій і різного роду виплат (у тому числі й зарплат), що відбуваються з перетинанням державних кордонів.

2. Персональні контакти - міжнародні поїздки та туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень і переказів і т.ін.

3. Технологія - число користувачів Інтернет, число Інтернет-серверів і т.ін.

4. Участь у міжнародній політиці - членство держав у міжнародних організаціях, кількість посольств і т.ін.

За даними 2010 року найбільше глобалізованими країнами є Гонконг, Ірландія та Сінгапур, вони ж були лідерами цього рейтингу і в 1995 році. (див. Таблицю 1):

Таблиця 1

Рейтинг країн за індексом глобалізації 2010 р. 1995 р.
Гонконг 7,48 5,45
Ірландія 7, 43 4, 93
Сінгапур 6, 78 5, 91
Данія 5, 93 4, 20
Швейцарія 5, 86 3, 99
Бельгія 5, 82 4, 50
Швеція 5, 90 4, 04
Нідерланди 5, 59 4, 57
Угорщина 5, 35 4, 39
Фінляндія 5, 29 3, 85
Словаччина 5, 16 3, 25
Тайвань 5, 15 3, 90
Ізраїль 5, 11 4, 71
Австрія 5, 10 4, 38
Великобританія 5, 00 4, 14
Німеччина 4, 89 3, 78
Канада 4, 89 4, 07
Франція 4, 71 3, 80
Норвегія 4, 67 3, 50
Чеська Республіка 4, 67 3, 47
Іспанія 4, 61 3, 65
Португалія 4, 49 4, 15
Болгарія 4, 48 3, 56
Нова Зеландія 4,48 3,67
Польща 4,48 3,01
Австралія 4,43 3,66
Малайзія 4,43 3,88
США 4,41 3,57
Чилі 4,32 3,51
Румунія 4,32 2,65
Італія 4,32 3,40
Саудівська Аравія 4,21 3,30
Південна Корея 4,17 2,81
В'єтнам 4,15 2,73
Греція 4,08 3,79
Мексика 3,81 3,03
Таїланд 3,77 2,99
Філіппіни 3,74 2,90
Китай 3,63 2,69
Колумбія 3,61 2,94
Перу 3,58 2,93
Японія 3,57 2,73
Україна 3,49 2,42
Туреччина 3,43 2,98
Єгипет 3,39 3,16
Бразилія 3,37 2,77
Шрі-Ланка 3, 36 3, 27
Еквадор 3,28 2,60
Аргентина 3,18 3,15
Пакистан 3,14 2,69
Росія 3,13 2,55
Азербайджан 3,11 3,07
Казахстан 3,09 2,49
Південна Африка 3,04 2,69
Нігерія 3, 03 2, 57
Індонезія 3,00 2,70
Індія 2,96 2,60
Венесуела 2,85 2,62
Алжир 2,62 2,51
Іран 2,27 1,87

Як бачимо, за останні 15 років рівень глобалізованості країн світу помітно зріс. Крім того укладачі рейтингу зробили ряд висновків. Вони вважають невірною гіпотезу про те, що чим більше глобалізована країна, тим більше вона уразлива перед діями терористів. Вважається, що в глобалізованих країнах терористам легше перетинати границі, підтримувати зв'язок, збирати кошти та ін. Однак зіставлення міжнародної статистики тероризму та даного рейтингу показує, що подібний зв'язок, навіть якщо він й існує, досить незначний. Другий висновок говорить, що чим більше глобалізована країна, тим менше в ній корупції. Рівень корупції в державах оцінювався по доповідях провідної антикорупційної організації Transparency Іnternatіonal. Третій висновок говорить, що чим вище рівень глобалізації в країні, тим у ній більше волі (економічної та політичної). Це пояснюється більшою відкритістю суспільств і державних систем, їх більшої транспарентністью та більшим впливом, що здобувають у них громадські організації та засоби масової інформації.



ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ГЛОБАЛІСТИКИ | Еволюція напрямків глобалізації

Форми прояву глобалізації | Етапи розвитку глобалізації | Еволюція концепцій глобалізації | Передумови глобалізації | Позитивні та негативні наслідки сучасної глобалізації | Характеристика основних проблем глобалізації | Сучасні ідеологічні концепції формування глобальних стратегій | Сутність та особливості глобальної економіки | Джерела конкурентоспроможності в глобальній економіці | Концепції розвитку глобальної економіки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати