Головна

Теорії держави і права в системі юридичних наук

  1. I. 2. 2. Сучасна психологія і її місце в системі наук
  2. I.2.1) Поняття права.
  3. I.2.2) Класифікація юридичних норм.
  4. I.2.3) Система римського права.
  5. I.3.1) Розвиток римського права в епоху Стародавнього Риму.
  6. I.3.2) Історичне сприйняття римського права.
  7. I.4. Джерела римського права

Соціальні науки, які вивчають суспільні відносини, врегульовані правом, в комплексі утворюють систему юридичних наук - правознавство.

Юриспруденція як щодо самостійне знання виникла в Давньому Римі. Це пов'язано з виділенням в якості відокремленого такого роду діяльності, як юридична. У 253 р. До н.е. е. Тиберій Корпуканій став в присутності учнів розбирати юридичні питання, поклавши тим самим початок публічному навчанню юриспруденції. Однак навчальних закладів в сучасному сенсі слова не було, навчання проходило, як правило, вдома у видного юриста. При цьому римське право не знало такого необхідного для науки компонента, як загальні, абстрактні поняття. На думку Г. Бермана, римські юристи завзято обговорювали ситуації, в яких отримання правового результату тягло звернення до понять. Буквально з народження римське право було просякнуте такими поняттями, як власність, володіння, делікт, шахрайство, крадіжка і десятки інших. Однак ці поняття не сприймалися як ідеї, що пронизують всі норми і визначають їх придатність. Вони не розглядалися з філософської точки зору. Поняття римського права, як і його численні норми, були прив'язані до певних юридичних ситуацій.[4]

Власне науковий статус юриспруденція отримала в епоху Середньовіччя. В кінці XI ст. в Болоньї та інших містах Італії виникають перші університети (університети того часу - це об'єднання студентів, які бажали вивчати юриспруденцію і наймати на рік викладача). Саме в середні віки юридичні знання стають соціально значимими в очах суспільства, починається систематичне викладання юриспруденції. Однак ці знання (на відміну від епохи Римської імперії) були абсолютно непрактичними (викладалося римське право, яке діяло) і недиференційованими.

У Новий час накопичені в період Середньовіччя догматичні[5] і схоластичні[6] знання, а також сприйняті за допомогою рецепції з давньоримського права інститути стали застосовуватися в практичному житті. Одночасно відбувається диференціація юриспруденції: виділяються відносно самостійні її галузі - теорія цивільного і кримінального права і трохи пізніше теорія поліцейського (адміністративного) права. Разом з тим загальної теорії права як самостійної науки не було аж до початку ХХ ст. Питання, пов'язані первинними поняттями, принципами, інститутами та механізмами, що характеризують статику і динаміку права, були предметом філософії права, яка, в свою чергу представляла собою складову частини філософії. Спроба систематизувати і викласти в узагальненому вигляді основні юридичні категорії мала місце в рамках енциклопедії права, по суті, котра визначила виділення в якості самостійної науки теорії держави і права.

В рамках сучасного правознавства юридичні науки об'єднуються в такі, пов'язані між собою, групи наук:

- Історико-теоретичні науки;

- Галузеві науки;

- Спеціальні (міжгалузеві) науки;

- Прикладні (допоміжні) науки;

- Науки, що вивчають зарубіжні державно-правові системи;

- Науки, що вивчають міжнародне право.

Для історико-теоретичних наук характерним є дослідження найбільш загальних закономірностей формування та функціонування різних державно-правових систем, теоретичних уявлень про сутність держави і права, методології пізнання правової реальності. До історико-теоретичних наук відносяться: теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних і правових навчань.

Теорія держави і права вивчає найбільш загальні закономірності виникнення і розвитку держави і права, формулює визначення основних понять і принципів юриспруденції, дає уявлення про методи, які використовуються в процесі пізнання юридичної дійсності. Історія держави і права досліджує державу і право як змінюються в процесі суспільно-історичного розвитку явища. При цьому досліджуються реально існували державно-правові системи, виникнення і еволюція яких зв'язуються з досить чітко визначеними історичними періодами. Історія політичних і правових навчань вивчає процес еволюції політико-правових ідей, концепцій, теорій, доктрин мислителів минулого і сучасності. В рамках даної теоретико-правової юридичної науки аналізуються погляди вчених і політиків, в яких викладаються уявлення про проблеми формування, функціонування та розвитку держави і права, а також пропонуються теоретичні моделі «ідеальних» державно-правових систем.

До галузевих наук ставляться ті юридичні науки, які вивчають відокремлені групи юридично значимих відносин, що склалися в даному суспільстві на сучасному етапі його розвитку і врегульованих діючими джерелами права. Галузевими юридичним науками є: конституційне право, цивільне право, кримінальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, адміністративне право, трудове право, сімейне право, фінансове право, екологічне право, кримінально-виконавче право.

Міжгалузеві науки досліджують однорідні суспільні відносини (правові інститути), що виникають у сфері правового впливу різних галузей права. Вони тісно пов'язані з галузевими науками, але разом з тим мають свій самостійний предмет вивчення. До міжгалузевих юридичних наук відносяться: кримінологія, прокурорський нагляд, правоохоронні органи, комерційне право, муніципальне право і т. Д. Наприклад, предмет науки «прокурорський нагляд» складають відносини в сфері прокурорської діяльності, що виникають у зв'язку з необхідністю забезпечення законності в процесі реалізації кримінальної , адміністративного, конституційного, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального права.

Прикладні (допоміжні) науки досліджують юридичні аспекти суспільних відносин, що виникають у сферах, які не мають безпосередньо юридичного значення (наприклад, предметом судової психіатрії є юридично значимі відносини, що виникають в області загальної психіатрії). У зв'язку з цим дані науки вимагають спеціальних знань в неюридичних областях, які мають значення («прикладаються») для дозволу юридично значимих життєвих ситуацій. До прикладних юридичних наук відносяться: криміналістика, судова психіатрія, судова медицина, юридична психологія, правова статистика і т. Д.

Науки, що вивчають зарубіжні державно-правові системи, розглядають специфіку формування і функціонування державних інститутів, особливості структури та змісту механізмів правового впливу стосовно іноземним державам. До даної групи юридичних наук відносяться: конституційне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство, римське право.

Науки, що вивчають міжнародне право, досліджують питання, пов'язані з правовим регулюванням відносин, що складаються в сфері міжнародного (міждержавного) спілкування. До даної групи юридичних наук слід віднести міжнародне публічне та міжнародне приватне право.

Говорячи про місце і роль теорії держави і права в системі юридичних наук, слід мати на увазі дві обставини. З одного боку, теорія держави і права традиційно включається в групу історико-теоретичних наук, що передбачає тісні зв'язки теорії з історією держави і права та історією політико-правових навчань. З іншого боку, теорія держави і права є фундаментальною юридичною наукою (теоретичною базою правознавства), що, в свою чергу, передбачає її тісний зв'язок з галузевими, спеціальними та іншими юридичними науками.

Обставиною, що дозволяє говорити про найбільш тісному зв'язку теорії держави і права з історико-теоретичними науками, є та обставина, що всі вони вивчають державу і право як цілісні, взаємопов'язані явища. Разом з тим, на відміну від історії держави і права, що вивчає особливості становлення і розвитку політико-правових інститутів в конкретних державах і в конкретні історичні епохи, а також на відміну від історії політичних і правових навчань як науки, що досліджує еволюцію уявлень про державу і право в політико-правової думки, теорія держави і права розглядає державно-правові явища в найбільш загальному (абстрактному) вигляді, безвідносно до конкретної країни, історичної епохи, того чи іншого мислителю.

Зв'язок теорії держави і права з галузевими, спеціальними та іншими юридичними науками носить двосторонній, взаємний характер. З курсу теорії держави і права галузеві, спеціальні науки черпають інформацію про сутність і зміст основних юридичних термінів (норма права, державний орган, система законодавства, юридична відповідальність і т. Д.). У свою чергу, з галузевих, спеціальних, прикладних дисциплін, наук, які вивчають зарубіжні державно-правові системи та міжнародне право, теорія держави і права отримує емпіричний матеріал, за допомогою якого підтверджуються або спростовуються ті чи інші теоретичні моделі.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Методологія і методи теорії держави і права | Функції теорії держави і права | Як науки і навчальної дисципліни | Для професійної підготовки юриста | Соціальне регулювання і управління в архаїчному (первісному) суспільстві | Три основних поділу праці | Виникнення приватної власності | Виділення з товариства апарату публічної влади | теологічна теорія | Теорія суспільного договору |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати