загрузка...
загрузка...
На головну

Головна частина мови, її завдання, методи викладу матеріалу, основні недоліки

  1. Amp; 10. Основні напрямки сучасної філософія історії
  2. I Основні інформаційні процеси і їх реалізація за допомогою комп'ютерів
  3. I. 2.4. Принципи та методи дослідження сучасної психології
  4. I. Вступна частина ЗАНЯТТЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 хвилин.
  5. I. Методи перехоплення.
  6. I. Основні і допоміжні процеси
  7. I. Суб'єктивні методи дослідження ендокринної системи.

Добре продумане вступ і незвичайне висновок ще не забезпечують успіху виступу. Буває, оратор оригінально розпочав свій виступ, зацікавив слухачів, але поступово їх увагу слабшає, а потім і пропадає. Перед виступаючим стоїть дуже важливе завдання- Не тільки привернути увагу слухачів, а й зберегти його до кінця промови. Тому найбільш відповідальною є головна частина ораторського виступу.

У ній викладається основний матеріал, послідовно роз'яснюються висловлені положення, доводиться їх правильність, слухачі підводяться до необхідних висновків.

У головній частині виступу необхідно строго дотримуватися основне правило композиції -логічну послідовність і стрункість викладу матеріалу. М. М. Сперанський в «Правилах вищого красномовства» стверджував: «Всі думки в слові повинні бути пов'язані між собою так, щоб одна думка містила в собі, так би мовити, насіння інший».

Продумуючи структуру головної частини мови, виступаючий повинен визначити, яким методом він буде викладати матеріал, які доводи візьме для доказу висунутого положення, які ораторські прийоми використовує з метою залучення уваги слухачів. Оратору необхідно вміло розташувати всі ці компоненти, щоб своїм виступом надати бажаний вплив на аудиторію.

Структура виступу залежить насамперед від методу піднесення матеріалу,обраного оратором, ці методи сформувалися на базі багатовікової ораторської практики, описані в різних риторичних посібниках, активно використовуються сучасними ораторами. Коротко охарактеризуємо основні з них.

Індуктивний метод - виклад матеріалу від часткового до загального. Виступаючий починає промову з конкретного випадку, а потім підводить слухачів до узагальнень і висновків. Цей метод нерідко використовується в агітаційних виступах.

Дедуктивний метод - виклад матеріалу від загального до конкретного. Оратор на початку промови висуває якісь положення, а потім роз'яснює їх зміст на конкретних прикладах, фактах. Широке поширення цей метод отримав у виступах пропагандистського характеру.

Метод аналогії - зіставлення різних явищ, подій, фактів. Зазвичай паралель проводиться з тим, що добре відомо слухачам. Це сприяє кращому розумінню викладеного матеріалу, допомагає сприйняттю основних ідей, підсилює емоційний вплив на аудиторію.

Концентричний метод - розташування матеріалу навколо головної проблеми, що піднімається оратором. Виступаючий переходить від загального розгляду центрального питання до більш конкретного і поглибленого його аналізу.

Ступінчастий метод - послідовний виклад одного питання за іншим. Розглянувши будь-яку проблему, оратор вже більше не повертається до неї.

Історичний метод - виклад матеріалу в хронологічній послідовності, опис та аналіз змін, які відбулися в тому чи іншому особі, предметі з плином часу.

Використання різних методів викладу матеріалу в одному і тому ж виступі дозволяє зробити структуру головної частини мови більш оригінальною, нестандартною.

Яким би методом не користувався оратор в виступі, його мова повинна бути доказовою, судження і положення переконливими.

Оратору необхідно не тільки переконати в чомусь аудиторію, а й відповідним чином вплинути на неї, викликати відповідну реакцію, бажання діяти в певному напрямку. Тому при роботі над головною частиною слід продумати систему логічних і психологічних доводів, які використовуються для затвердження висунутих положень і впливу на аудиторію.

Логічні доводи звернені до розуму слухачів, психологічні - до почуттів. Вони бувають сильними, проти яких важко щось заперечити, і слабкими, легко спростовується. Маючи в своєму розпорядженні докази в своїй промові певним чином, оратор повинен мати на увазі, що найсильніші доводи, як правило, використовуються в кінці міркування.

Як би не було цікаво виступ, увагу згодом притупляється і людина перестає слухати. Тому виступає важливо не тільки знати ораторські прийоми підтримки уваги у слухачів, а й заздалегідь планувати їх при роботі над структурою головної частини мови, правильно визначити, який прийом використовувати в тому чи іншому місці.

Кожному оратору слід мати уявлення і про можливі недоліки в композиціїпублічного виступу, щоб уникнути їх при підготовці. Основна з них - порушення логічної послідовності у викладі матеріалу. До недоліків композиції відноситься також перевантаження тексту теоретичними міркуваннями, відсутність доказовості основних положень, велика кількість порушених питань і проблем.

Оратору не слід висвітлювати багато питань в своєму виступі. Це стомлює слухачів, позбавляє оратора можливості глибоко і повно розглянути всі порушені ним проблеми. Рекомендується пропонувати увазі аудиторії не більше 3-4 питань.

Публічний виступ не повинно містити фактів, прикладів тощо, що не відносяться до обговорюваного предмету. Необхідно, щоб мова оратора була економною і короткою. Але стислість мови, на думку фахівців, полягає не в стислості часу, протягом якого вона вимовляється, а у відсутності в ній всього зайвого. Виступ може тривати годинами і бути коротким, інформативним, іноді ж мова звучить лише кілька хвилин, а слухачам здається довгою і стомлюючої.

До недоліків композиції відноситься і шаблонне, трафаретне побудова мови. Сатирики І. Ільф і Є. Петров у-романі «Дванадцять стільців» чудово висміяли трафарет мітингової промови середини двадцятих років.

Такі основні вимоги, що пред'являються до побудови головної частини мови. Однак ораторське мистецтво - справа творча, тому універсальних правил тут не існує. Все залежить від самого оратора.



Попередня   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65   Наступна

Особливості публічного мовлення | Ораторське мистецтво як соціальне явище | Характеристика особистості оратора. Знання, навички та вміння оратора | Основні характеристики аудиторії як соціально-психологічної спільності людей | Взаємодія оратора і аудиторії. проблема контакту | Повсякденна підготовка до виступів | Основні етапи підготовки до конкретного виступу | Вибір теми та визначення цільової установки | Пошук матеріалів для виступу | Композиція публічного виступу: визначення, основні принципи |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати