Головна

ЯК УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 4 сторінка

  1. 1 сторінка
  2. 1 сторінка
  3. 1 сторінка
  4. 1 сторінка
  5. 1 сторінка
  6. 1 сторінка
  7. 1 сторінка

Зустрічаються випадки, коли виявляється неможливим в місячний термін, встановлений законом, підібрати опікуна або піклувальника для яка потребує опіки (піклування) особи. У такій ситуації функції опікуна (піклувальника) тимчасово виконують органи опіки та піклування.

Особам, які перебувають або поміщеним у відповідні виховні, лікувальні установи, установи соціального захисту населення або інші аналогічні заклади, опікуни та піклувальники не призначаються, оскільки їх функції здійснюють самі названі установи, які і визнаються опікунами та піклувальниками (п. 4 ст. 35 ГК) .

4. Права і обов'язки опікунів та піклувальників

Головною треба вважати обов'язок опікунів і піклувальників піклуватися про зміст своїх підопічних, про забезпечення їх доглядом і лікуванням, а щодо неповнолітніх підопічних - також і про їх навчанні і вихованні. Ця загальна обов'язок конкретизується стосовно до різних сфер діяльності опікунів і піклувальників. Права і обов'язки опікунів і піклувальників визначаються цивільним законодавством, а їх права та обов'язки щодо навчання та виховання неповнолітніх підопічних - сімейним законодавством (ст. 15 Закону про опіку та піклування).

опікун, Будучи законним представником підопічного, повністю замінює його в майнових відносинах і відповідно до цього має право вчиняти від імені підопічного з усіма угодами, необхідні для забезпечення інтересів підопічного і цілей опіки. піклувальник має право давати або не давати згода на вчинення правочинів підопічним. Однак права опікуна та піклувальника в даній сфері суттєво обмежені в інтересах підопічних. Це виражається в тому, що без попереднього дозволу органу опіки та піклування опікун не вправі робити, а піклувальник давати згоду на вчинення наступних угод:

- По відчуженню, в тому числі обміну або дарування, майна підопічного, здачі його в оренду (в оренду), у безоплатне користування або в заставу;

- Тягнуть за собою відмову від належних підопічному прав, розділ його майна або виділ з нього часткою, а також будь-яких інших угод, що тягнуть за собою зменшення майна підопічного (п. 2 ст. 37 ЦК).

З метою попередження можливих зловживань опікуну, піклувальнику, їх подружжю і близьким родичам заборонено здійснювати угоди з підопічним. Виняток зроблено для передачі майна підопічному як дарунок або у безоплатне користування. Порядок управління майном підопічного визначається ст. 17 - 23 Закону про опіку та піклування.

Майнові відносини в сфері опіки та піклування ускладнюються в разі передачі частини майна підопічного в довірче управління (Ст. 38 ЦК), необхідність в якому виникає при наявності у власності підопічного нерухомого та цінного рухомого майна (наприклад, цінних паперів) і потреби забезпечити постійне управління ним. Довірче управління встановлюється на підставі договору, укладеного між органом опіки та піклування і керуючим, який визначається цим органом. Передане в довірче управління майно виділяється з майна підопічного. При цьому опікун (піклувальник) зберігає свої повноваження щодо того майна підопічного, яке передано в довірче управління. Довірче управління майном підопічного припиняється з підстав, передбачених законом для припинення договору про довірче управління майном, а також у випадках припинення опіки та піклування, наприклад у зв'язку з досягненням неповнолітнім 18 років (див. П. 2 ст. 38, ст. Одна тисячу двадцять чотири ГК) .

Зміст підопічних неминуче вимагає певних матеріальних витрат, які, однак, не зобов'язані нести їх опікуни та піклувальники. Джерелами матеріального забезпечення підопічних служать належні їм пенсії, допомоги, інші соціальні виплати, аліменти, стипендії, заробітна плата, доходи від управління їх майном, які можуть витрачатися опікунами та піклувальниками виключно в інтересах підопічного і з попереднього дозволу органу опіки та піклування. Однак якщо з доходів підопічного опікун (піклувальник) робить необхідні на утримання підопічного витрати - на харчування, одяг, оплату послуг та інші повсякденні потреби, то отримання дозволу органу опіки та піклування не потрібно (п. 1 ст. 37 ЦК). Виплата будь-якої винагороди опікунам та піклувальникам не передбачена; вони виконують свої обов'язки безоплатно, Крім випадків, передбачених законом (п. 1 ст. 36 ГК, ст. 16 Закону про опіку та піклування).

Деякі особливі обов'язки передбачені для опікунів і піклувальників неповнолітніх. Зокрема, вони зобов'язані проживати спільно зі своїми підопічними. Роздільне проживання піклувальника з підопічним, які досягли 16 років, допускається з дозволу органу опіки та піклування за умови, що це не відіб'ється несприятливо на вихованні та захисту прав і інтересів підопічного. Опікуни та піклувальники неповнолітніх повинні дбати про їх навчання і виховання, здоров'я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток (п. 2 і 3 ст. 36 ГК, ст. 148.1 СК).

5. Припинення опіки та піклування

Час перебування громадянина під опікою чи піклуванням залежить від обставин, пов'язаних з особистістю підопічного і особистістю опікуна (піклувальника), а також від деяких інших обставин, зазначених у законі. Законом допускається звільнення опікуна або піклувальника від виконання ними своїх обов'язків і відсторонення від їх виконання.

При відсутності у органів опіки та піклування будь-яких претензій до діяльності опікуна або піклувальника звільнення, Згідно п. 1 ст. 39 ГК, відбувається в силу певних об'єктивних обставин:

- Якщо неповнолітній повертається батькам або хто-небудь його усиновив;

- Якщо підопічний поміщений під нагляд в освітню організацію, медичну організацію, організацію, відчутно допомагає соціальні послуги, або іншу організацію, в тому числі в організацію для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.

У зазначених випадках відпадають підстави для продовження опіки або піклування.

Звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника можливо на їхнє прохання. Опікун або піклувальник може бути звільнений від виконання своїх обов'язків також за ініціативою органу опіки та піклування в разі виникнення суперечностей між інтересами підопічного і інтересами опікуна або піклувальника, в тому числі тимчасово. Однак для задоволення такого прохання необхідно довести, що вона обгрунтована поважними причинами: хвороба, зміна майнового стану, відсутність взаєморозуміння з підопічним, зміна місця проживання і т.п. <1>. Рішення про звільнення приймає орган опіки та піклування.

---

<1> Відсутність поважних причин для відмови опікуна (піклувальника) від виконання своїх обов'язків може стати підставою для його відсторонення (а не звільнення) від їх виконання, але при цьому відносини з опіки (піклування) зазвичай все одно припиняються, бо їх уже не можна вважати нормальними (див .: Коментар до цивільного кодексу Російської Федерації, частини першої / Відп. ред. О. Н. Садиков. С. 131 (автор коментаря - І. М. Кузнєцова)).

Поряд із звільненням допускається відсторонення опікуна або піклувальника від виконання ним своїх обов'язків і заміна його іншою особою (п. 3 ст. 39 ЦК). Воно застосовується при неналежному виконанні опікуном чи піклувальником лежачих на ньому обов'язків, в тому числі при використанні ним опіки чи піклування з корисливою метою або при залишенні підопічного без нагляду та необхідної допомоги, виявленні органом опіки та піклування фактів суттєвого порушення опікуном чи піклувальником встановлених федеральним законом або договором правил охорони майна підопічного і (або) розпорядження його майном (п. 5 ст. 29 Закону про опіку та піклування). Орган опіки та піклування при виявленні в діях опікуна або піклувальника підстав для притягнення їх до адміністративної, кримінальної або іншої відповідальності зобов'язаний вжити відповідних заходів не пізніше ніж через сім днів з моменту отримання звіту або не пізніше ніж через 14 днів з моменту виявлення підстав для залучення опікуна або піклувальника до відповідальності.

Опіку чи піклування припиняються і з інших підстав (Ст. 40 ЦК). Так, опіка над повнолітнім громадянином, який раніше був визнаний недієздатним, припиняється, якщо судом винесено рішення про визнання підопічного дієздатним. Так само і піклування припиняється, якщо щодо громадянина, раніше обмеженого в дієздатності, судом буде скасовано це обмеження.

Опіка припиняється також після досягнення малолітнім підопічним 14 років. У цьому випадку громадянин, який виконує обов'язки опікуна, стає піклувальником неповнолітнього без додаткового рішення про це. Після досягнення неповнолітнім 18 років припиняється і піклування над ним, причому без особливого рішення, в силу самого факту досягнення повноліття. Якщо неповнолітній придбав повну дієздатність до досягнення 18 років (п. 2 ст. 21 і ст. 27 ЦК), то піклування над ним також припиняється.

Згідно ст. 29 Закону про опіку та піклування опіка чи піклування припиняються в разі смерті опікуна чи піклувальника або підопічного і після закінчення терміну дії акта про призначення опікуна чи піклувальника. Опіка над дітьми неповнолітніх батьків припиняється як з підстав, передбачених ч. 1 ст. 29 Закону про опіку та піклування, так і після досягнення такими батьками віку 18 років, а також в інших випадках набуття ними цивільної дієздатності в повному обсязі до досягнення повноліття.

Права і обов'язки опікуна чи піклувальника припиняються з моменту прийняття органом опіки та піклування акта про звільнення опікуна або піклувальника від виконання покладених на них обов'язків або про їх відсторонення від виконання покладених на них обов'язків. Акт органу опіки та піклування про звільнення опікуна або піклувальника від виконання покладених на них обов'язків або про їх відсторонення від виконання покладених на них обов'язків може бути оскаржений особою, щодо якої він прийнятий, в судовому порядку.

Згідно ст. 30 Закону про опіку та піклування особа, що виконувало обов'язки опікуна чи піклувальника, не пізніше трьох днів з моменту, коли йому стало відомо про припинення опіки або піклування, зобов'язана подати до органу опіки та піклування звіт відповідно до правил, встановлених ст. 25 даного Закону. У зв'язку з припиненням опіки або піклування договір про здійснення опіки чи піклування, укладений відповідно до ст. 16 Закону про опіку та піклування, припиняється.

6. Патронаж над дієздатними громадянами

Спеціальною формою забезпечення інтересів повнолітніх і повністю дієздатних громадян, які, проте, за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати і захищати свої права і виконувати обов'язки, є патронаж (Ст. 41 ЦК). Маються на увазі хворі, які не здатні пересуватися і обслуговувати себе, особи з важкими каліцтвами, особи похилого віку тощо, при відсутності осіб, зобов'язаних здійснювати догляд за ними. Орган опіки та піклування протягом місяця з дня виявлення повнолітнього дієздатного громадянина, який за станом здоров'я не може самостійно здійснювати і захищати свої права і виконувати свої обов'язки, призначає йому помічника. Помічник може бути призначений за його згодою в письмовій формі, а також за згодою в письмовій формі громадянина, над яким встановлюється патронаж. При цьому працівник організації, що здійснює соціальне обслуговування повнолітнього дієздатного громадянина, потребує встановлення над ним патронажу, не може бути призначений помічником такого громадянина.

Оскільки відносини патронажу встановлюються з повністю дієздатною особою, всі питання, пов'язані із здійсненням його майнових прав, вирішуються тільки з його згоди. Так, розпорядження майном, що належить такому громадянину, здійснюється піклувальником (помічником) на підставі договору доручення, довірчого управління, укладеного з підопічним. Побутові та інші угоди, спрямовані на утримання і задоволення побутових потреб підопічного, відбуваються з його згоди. Орган опіки та піклування зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням помічником повнолітнього дієздатного громадянина своїх обов'язків і сповіщати знаходиться під патронажем громадянина про порушення, допущені його помічником і є підставою для розірвання укладених між ними договору доручення, договору довірчого управління майном або іншого договору.

Патронаж над повнолітнім дієздатним громадянином припиняється у зв'язку з припиненням договору доручення, договору довірчого управління майном або іншого договору з підстав, передбачених законом або договором.

На відносини патронажу поширюється дія багатьох правил, що регулюють опіку і піклування, зокрема ст. 34, 35, 39 ГК.

§ 6. Безвісну відсутність громадянина.

Оголошення громадянина померлим

1. Поняття і умови визнання громадянина

безвісно відсутнім

Тривала відсутність громадянина в місці проживання, якщо невідомо місце його перебування, небайдуже для організацій і громадян, з якими він перебував у правових відносинах. Наприклад, якщо громадянин був боржником, то кредитори не мають можливості зажадати сплати боргу. У разі тривалої відсутності громадянина може бути завдано шкоди його майну, що залишився в місці проживання без нагляду. З метою усунення юридичної невизначеності, викликаної тривалим відсутністю громадянина, і запобігання можливих несприятливих наслідків для його майна закон передбачає створення особливого юридичного стану для такого громадянина, а саме визнання його безвісно відсутнім.



Попередня   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   Наступна

Міжнародний інститут ІМ. М. В. ЛОМОНОСОВА | Е. А. СУХАНОВ | Глава 1. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА | Глава 2. ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА | І ВИДИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН | Правосуб'єктність - соціально-правова можливість суб'єкта бути учасником цивільних правовідносин. | ЯК УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 1 сторінка | ЯК УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 2 сторінка | ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 1 сторінка | ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 2 сторінка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати