Головна

Продукти матеріальної або духовної діяльності людей;

  1. I. Маркетинг і його роль в суспільстві і в діяльності організацій
  2. I. Ситуаційний аналіз внутрішньої діяльності.
  3. II 6.3. Освоєння діяльності. навички
  4. II. 6.1. Визначення поняття діяльності
  5. II. 6.4. Основні види діяльності та їх розвиток у людини
  6. II. 8. 3. Види мовної діяльності
  7. II. Організація діяльності загальноосвітнього закладу

3) словесні соціальні факти: думки, судження, оцінки людей.

Відбір і інтерпретація (т. Е. Пояснення) цих фактів багато в чому залежать від світогляду дослідника, інтересів тієї соціальної групи, до якої він належить, а також від завдань, які він ставить перед собою.

Метою соціального пізнання, як і пізнання в цілому, є встановлення істини. Однак встановити її в процесі соціального пізнання нелегко, тому що:

1) об'єкт пізнання, а їм є суспільство, досить складний за своєю структурою і знаходиться в постійному розвитку, На яке впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. Тому встановлення соціальних закономірностей вкрай утруднено, а відкриті соціальні закони носять імовірнісний характер, бо навіть аналогічні історичні події та явища ніколи повністю не повторюються;

2) обмежена можливість застосування такого методу емпіричного дослідження, як експеримент, т. Е. Відтворення досліджуваного соціального явища за бажанням дослідника практично неможливо. Соціальний експеримент носить конкретно-історичний характер і може призводити до різних суспільствах до різних (часто прямо протилежним) результатами. Тому найбільш поширеним методом соціального дослідження є наукова абстракція.

Головним джерелом отримання знань про суспільство є соціальна дійсність, практика.Оскільки суспільне життя змінюється досить швидко, то в процесі соціального пізнання можна говорити про встановлення тільки відносних істин.

Зрозуміти і правильно описати відбуваються в суспільстві процеси, відкрити закони суспільного розвитку можна тільки при використанні конкретно-історичного підходу до соціальних явищ. Основними вимогами даного підходу є:

1) вивчення не тільки ситуації, що склалася в суспільстві, а й тих причин, результатом яких вона з'явилася;

2) розгляд соціальних явищ в їх взаємозв'язку і взаємодії один з одним;

3) аналіз інтересів і дій усіх суб'єктів історичного процесу (як соціальних груп, так і окремих особистостей).

Якщо в процесі пізнання соціальних явищ між ними виявляються деякі сталі й суттєві зв'язки, то зазвичай говорять про відкриття історичних закономірностей. Історичними закономірностями називаються спільні риси, які притаманні певній групі історичних явищ. Виявлення таких закономірностей на основі вивчення конкретних соціальних процесів в конкретних суспільствах в певний історичний період і складає сутність конкретно-історичного підходу і в кінцевому підсумку є однією з цілей соціального пізнання.

Іншою метою соціального пізнання є соціальне прогнозування, т. Е. отримання знань про майбутнє суспільства, про те, чого ще немає в дійсності, але що потенційно міститься в цьому у вигляді об'єктивних і суб'єктивних передумов очікуваного ходу розвитку.

Сучасна наука нараховує близько 200 наукових методів, спеціальних методик, логічних і технічних засобів соціального пізнання, з яких основними є п'ять:

1) екстраполяція;

2) історична аналогія;

3) комп'ютерне моделювання;

4) створення сценаріїв майбутнього;

5) експертна оцінка.

Залежно від змісту і призначення соціальних прогнозів виділяють чотири їх основні типи (види): пошукові, нормативні, аналітичні прогнози-застереження.

Пошукові прогнози (іногдаіх називають дослідницькими або реалістичними), відштовхуючись від реалістичних оцінок існуючих в даний час тенденцій розвитку в різних сферах суспільного життя, складаються безпосередньо для того, щоб виявити, яким може бути майбутнє. Нормативні прогнози, орієнтовані на досягнення в майбутньому певних цілей, містять різні практичні рекомендації для здійснення відповідних планів і програм розвитку. Аналітичні прогнози, як правило, робляться для того, щоб в наукових цілях визначити пізнавальну цінність різних методів і засобів дослідження майбутнього. Прогнози-застереження складаються для безпосереднього впливу на свідомість і поведінку людей з метою примусити їх запобігти передбачуване майбутнє. Звичайно, відмінності між цими основними типами прогнозів умовні: в одному і тому ж конкретному соціальному прогнозі можуть міститися ознаки кількох видів.

Соціальне прогнозування не претендує на абсолютно точне і повне знання майбутнього: навіть ретельно вивірені і зважені прогнози виправдовуються лише з певним ступенем вірогідності. Ступінь цієї достовірності залежить від декількох факторів:

а) від того, щодо якого майбутнього робиться прогноз - близького (20-30 років), доступного для огляду (велика частина наступного століття) або віддаленого (за зазначеними межами). У першому випадку можливе отримання досить достовірних прогнозів; у другому - переважають знання правдоподібні; в третьому - суто гіпотетичні припущення;

б) від того, наскільки дається прогноз обгрунтований знанням відповідних закономірностей: ненадійність прогнозу тим більше, чим частіше при його побудові доводиться вдаватися до гіпотез про закони замість самих законів;

в) від того, наскільки системно дається прогноз, наскільки він враховує всю складність прогнозованого стану суспільства або окремого його елемента.

Таким чином, соціальне прогнозування можна визначити як комплексне міждисциплінарне дослідження перспектив розвитку людського суспільства.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   Наступна

Характерною рисою істини є наявність в ній об'єктивної і суб'єктивної сторони. | наукове пізнання | Принцип причинності. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати