Головна

Аналіз ліквідності і платоспроможності за даними бухгалтерського балансу

  1. CR-аналіз журналу «Дипломат», №3-2005
  2. GAP-аналіз.
  3. I. Аналіз завдання
  4. I. Аналіз чутливості ПРОЕКТУ
  5. I. Ситуаційний аналіз внутрішньої діяльності.
  6. III. «Наприклад» в аналізі
  7. III. Аналіз продукту (вироби) на якість

Один з найбільш важливих питань аналізу фінансового стану організації за даними бухгалтерського балансу - оцінка її платоспроможності.

Підприємство вважається платоспроможним якщо дотримується таке умова: оборотні активи (розділ II балансу) більше або дорівнюють короткострокових зобов'язань (розділ V балансу). Більш окремий випадок платоспроможності: якщо власні оборотні кошти покривають найбільш термінові зобов'язання.

На практиці платоспроможність підприємства виражається через ліквідність його балансу [8].

Ліквідність активів - це час (швидкість) перетворення активу з матеріально-речової форми в найбільш ліквідну грошову форму.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань його активами (оборотними коштами), термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для оцінки рівня ліквідності балансу необхідно порівняння статей активів, згрупованих за ступенем ліквідності і статей пасивів, згрупованих за ступенем терміновості їх оплати.

Розглянемо ці групи.

А1 - абсолютно і найбільш ліквідні () активи - кошти організації і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

А2 - швидко реалізовані активи -короткострокова дебіторська заборгованість (крім простроченої та сумнівної) та інші оборотні активи;

А3 - повільно реалізовані активи - запаси (крім неліквідних запасів сировини, матеріалів, готової продукції) і ПДВ по придбаних цінностей

А4 - важко реалізовані активи - необоротні активи; довгострокова дебіторська заборгованість; неліквідні запаси сировини, матеріалів, готової продукції; прострочена та сумнівна дебіторська заборгованість.

П1 - найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість; заборгованість перед власниками по виплаті дивідендів; прострочена заборгованість за кредитами і позиками;

П2 - короткострокові зобов'язання - короткострокові кредити і позики (крім прострочених); Резерви майбутніх витрат; інші короткострокові зобов'язання.

П3 - довгострокові зобов'язання - довгострокові кредити, позики та інші довгострокові зобов'язання.

П4 - постійні пасиви, тобто власний капітал (статутний, додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток, доходи майбутніх періодів).

Для визначення ліквідності балансу групи активу і пасиву порівнюються між собою. Умови абсолютної ліквідності наступні:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4

Обов'язковою умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей. Четверте нерівність носить балансуючий характер. Його виконання свідчить про наявність у організації власних оборотних коштів.

Теоретично дефіцит коштів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій. Однак на практиці менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні кошти. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний існуючого в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної [8].

порівняння А1 з П1 і А1 + А2 з П2 дозволяє встановити поточну ліквідність організації, що свідчить про його платоспроможності на найближчий час. порівняння А3 з П3 висловлює перспективну ліквідність, що є базою для прогнозу довгострокової платоспроможності.

При аналізі балансу на ліквідність необхідно звернути увагу на такий важливий показник, як чисті оборотні активи (вільні кошти, що знаходяться в обороті організації). Чисті оборотні активи дорівнюють різниці між підсумками розділу II «Оборотні активи» і розділу V «Короткострокові зобов'язання». Зміна рівня ліквідності встановлюється по динаміці абсолютної величини чистих оборотних активів. Вона становить суму коштів, що залишилася після погашення всіх короткострокових зобов'язань. Тому зростання даного показника відображає підвищення рівня ліквідності підприємства.

11.5. Аналіз руху грошових коштів.

Основна мета аналізу руху грошових коштів полягає у виявленні причин дефіциту (надлишку) грошових коштів та визначенні джерел їх надходження і напрямів витрачання для контролю за поточною ліквіднстью і платоспроможністю організації. Її платоспроможність і та ліквідність дуже часто нахадятся в залежності від реального грошового обороту у вигляді потоку грошових платежів, що відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Тому аналіз руху грошових коштів значно доповнює метожіку оцінки платоспроможності і ліквідності і дає можливість реально оцінити фінансово-економічний стан організації. З цією метою можна використовувати як прямий, так і непрямий методи.

Прямий метод заснований на визначенні припливу (виручка, аванси отримані і т.д.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих позик і т.д.) грошових коштів. Вихідний елемент - виручка. Переваги методу полягають в тому, що з його допомогою можна [8]:

* Показувати основні джерела притоку та напрямки відтоку грошових коштів;

* Робити оперативні висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов'язаннями;

* Встановлювати взаємозв'язок між об'ємом продажів і грошовою виручкою за звітний період;

* Ідентифікувати статті, що формують найбільший приплив і відтік грошових коштів;

* Використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

* Контролювати всі надходження і напрями витрачання грошових коштів, так як грошовий потік безпосередньо пов'язаний з регістрами бухгалтерського обліку (головної книгою, журналами-ордерами і ін.).

Непрямий метод заснований на обліку операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, і коригуванні чистого прибутку. Вихідний елемент - прибуток.

Непрямий метод кращий з аналітичної точки зору, оскільки дозволяє визначити взаємозв'язок отриманого прибутку зі зміною величини грошових коштів. Розрахунок руху грошових коштів непрямим методом ведеться від показника чистого прибутку з відповідними його коригуваннями на статті, які відбивають рух реальних грошових коштів по соответствующи рахунках. Таким чином, непрямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів за видами діяльності, оскільки показує, гдг конкретно втілено прибуток організації або куди вкладені реальні гроші. Перевага непрямого методу прііспользованіі в оперативному управлінні грошовими потоками полягає в тому, що він дозволяє встановити відповідність між фінансовим результатом і собственнм оборотними засобами. З його допомогою можновиявіть найбільш проблемні місця в діяльності організації (скупчення іммобілізованих коштів) і розробити шляхи виходу з критичної ситуації.

При проведенні аналітичної роботи обидва методи (прямий і косвеннийЗ) доповнюють один дркга і дають реальне уявлення про рух потоку грошових коштів на підприємстві за рсчетний період.

Джерелом інформації для аналізу руху грошових коштів є форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів», складений на основі прямого методу. На підставі даного звіту можна встановити:

* Рівень фінансування поточної та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел;

* Залежність організації від зовнішніх запозичень;

* Дивідендну політику в звітному періоді і прогноз на майбутнє;

* Фінансову еластичність організації, тобто її здатність створювати грошові резерви (чистий приплив грошових коштів);

* Реальний стан платоспроможності організації за аналізований період і прогноз на наступний короткостроковий період.

В ході аналізу руху грошових коштів необхідно з'ясувати наступне:

а) у разі припливу грошових коштів:

- Чи не відбулося приплив за рахунок збільшення короткострокових зобов'язань, які зажадають погашення в майбутньому;

- Чи немає зростання акціонерного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій;

- Чи не було розпродажу майна (основних засобів, виробничих запаосв і т.д.);

- Скорочуються чи запаси матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції на складі і товарів.

б) в разі відтоку грошових коштів:

- Чи немає зниження показників оборотності активів;

- Чи немає уповільнення оборотності оборотних коштів;

- Чи не зростають абсолютні значення запасів, дебіторської заборгованості;

- Чи не було різкого збільшення обсягу продажів, що вимагає додаткових грошових потоків;

- Чи не було надмірних виполат акціонерам понад рекомендованої норми розподілу чистого прибутку (30 - 40%);

- Своєчасна виплачуються податки в бюджет і внески у позабюджетні фонди;

- Чи не було тривалої заборгованості персоналу з оплати праці.

В результаті аналізу можна зробити попередні висновки про причини дефіциту грошових коштів. Такими причинами можуть бути [8]:

* Низька рентабельність продажів, активів і власного капіталу;

* Відволікання грошових коштів у зайві виробничі запаси і незавершене виробництво, вплив інфляції на запаси;

* Істотні капітальні витрати, не забезпечені відповідними джерелами фінансування, вплив інфляції на капітальні вкладення;

* Високі виплати податків і зборів та суми дивідендів акціонерам;

* Чресрезмерная частка позикового капіталу в пасиві балансу (понад 50%) і пов'язані з цим високі виплати відсотків за користування позиковими засобами;

* Зниження коефіцієнта оборотності оборотних коштів, тобто залучення в оборот організації додаткових грошових коштів.

Сукупний грошовий потік повинен прагнути до нуля, оскільки негативне сальдо по одному виду діяльності компенсується позитивним сальдо по іншому його виду.

Ефективне управління сукупним грошовим потоком на увазі виполненніє наступних умов:

- Збільшення обсягу продажів при раціональності цін. Ціна продажу повинна включати не тільки реальні грошові витрати, але і амортизацію основних засобів і нематеріальних активів (некасового статтю), яка на практиці збільшує грошовий потік;

- Прискорення оборотності оборотних активів, уникаючи їх дефіциту, так як це може призвести до зниження обсягів продажів;

- Своєчасного погашення дебіторської заборгованості, для чого доцільно використовувати знижки з цін на товари і послуги;

- Своєчасного погашення кредиторської заборгованості, використовуючи будь-які переваги, що надаються знижками, існуючими у постачальників.

Класифікація діяльності підприємства на три види (поточну, інвестиційну та фінансову) дуже важлива для практики Росії, так як сприятливий (близький до нуля) сукупний грошовий потік може бути досягнутий за рахунок елімінування або покриття негативного грошового потоку з поточної діяльності припливом коштів від продажу активів або залучення короткострокових банківських кредитів. В даному випадку величина грошового потоку приховує реальну збиткову діяльність організації.

У процесі аналізу руху днежних коштів можна встановити, де у підприємства генерується готівка, а де витрачається.

Для аналізу руху грошових коштів прямим методом можна скористатися даними, наведеними в таблицях 11.5.1. і 11.5.2., які складені на підставі Звіту про рух грошових коштів (форма № 4). Ці таблиці розрізняються між собою тим, що в першій аналіз грошових коштів здійснюється за видами діяльності (поточної, інвестиційної, фінансової), а в другій досліджується структура припливу і відтоку грошових коштів з організації в цілому.

Таблиця 11.5.1.



Попередня   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   Наступна

Аналіз оборотності оборотних коштів. | Показники оцінки ефективності використання оборотних коштів | Система показників рентабельності і методи їх визначення. | Розрахунок чистих активів і їх роль в оцінці використання власного капіталу | Розрахунок оцінки вартості чистих активів, тис. Руб. | Методи факторного аналізу рентабельності активів і власного капіталу | Глава 11. Фінансовий стан комерційної організації і методи його аналізу | Загальна оцінка структури і динаміки статей бухгалтерського балансу. | Аналітичне угруповання й аналіз статей активу балансу. | Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості організації |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати