Головна

Методи галузевого економічного обгрунтування розміщення виробництв.

  1. I. 2.4. Принципи та методи дослідження сучасної психології
  2. I. Методи перехоплення.
  3. I. Суб'єктивні методи дослідження ендокринної системи.
  4. I. Суб'єктивні методи дослідження кровотворної системи.
  5. I. Суб'єктивні методи дослідження органів жовчовиділення і підшлункової залози.
  6. I. Суб'єктивні методи дослідження органів сечовиділення.
  7. II. Методи несанкціонованого доступу.

Методи галузевого економічного обгрунтування розміщення виробництв. Сучасна промисловість характеризується високим рівнем спеціалізації. В результаті поглиблення суспільного поділу праці виникло безліч галузей, підгалузей і видів виробництв, що утворюють у своїй сукупності галузеву структуру промисловості. Галузі спеціалізації визначають і господарський профіль регіонів. Без визначення спеціалізуються галузей не обходиться жодна робота, що вивчає економіку району. Для цього слід використовувати теоретично обгрунтовані показники, тісно пов'язані з іншими показниками територіального поділу праці. Оскільки в основі ринкової спеціалізації лежить територіальний поділ суспільної праці, то і визначення спеціалізуються галузей має базуватися на виявленні частки участі району в суспільному розподілі праці.

Для кількісного визначення рівня спеціалізації економічних районів використовують такі показники, як коефіцієнт локалізації, коефіцієнт душового виробництва і коефіцієнт міжрайонної товарності.

Коефіцієнт локалізації даного виробництва на території району Дол розраховується відношенням питомої ваги даної галузі в структурі виробництва району до питомої ваги тієї ж галузі в країні. Розрахунки проводяться за валовим товарної продукції, основним промисловим фондам і чисельності промислово-виробничого персоналу:

,

де Прор - Галузь району;

Ос - Галузь країни;

Пр - Все промислове виробництво району;

Пс - Все промислове виробництво країни.

Коефіцієнт душового виробництва ДоД обчислюється відношенням питомої ваги галузі господарства району у відповідній структурі галузі країни до питомої ваги населення району в населенні країни:

,


де Op - Галузь району;

Ос - Галузь країни;

Нр - Населення району;

Нс - населення країни.

Коефіцієнт міжрайонної товарності Домт розраховується як відношення вивезення з району даної продукції до її районному виробництва:

.

Для визначення галузей ринкової спеціалізації використовується також індексний метод, запропонований В. В. Кистанова:

,

де Су - Показник спеціалізації району на відповідній галузі;

Уо - Питома вага району в країні по даній галузі промисловості;

Ур - Питома вага району в країні по всій галузі промисловості.

Якщо розрахункові показники більше або дорівнюють 1, отже, дані галузі виступають як галузі ринкової спеціалізації.

Розрахунки показують, що галузі з найбільшою питомою вагою в структурі промислового виробництва країни мають і найбільші показники за коефіцієнтами спеціалізації, локалізації та душового виробництва.

Одним з головних критеріїв розміщення галузей на певній території є показник їхньої економічної ефективності. Як ефективності розміщення виробництва прийнятий показник "отримання намічених обсягів продукції з найменшими сукупними народногосподарськими витратами". Як рекомендованих показників ефективності розміщення підприємств встановлені: собівартість продукції (з урахуванням її доставки споживачеві), питомі капітальні вкладення (на одиницю потужності) і прибуток.

З порівнюваних варіантів найкращий визначається по мінімуму приведених витрат, обчислювальному як сума показників собівартості продукції і твори показників питомих капіталовкладень на галузевої нормативної коефіцієнт їх порівняльної ефективності (загальний коефіцієнт 0,15, що відповідає нормативному терміну окупності 7 років, або 0,12 - 8,3 року).

П = С + К ? Е,

де П - приведені витрати на одиницю продукції;

С - собівартість (сума всіх поточних витрат на виробництво одиниці продукції);

К - питомі капітальні вкладення на одиницю продукції;

Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Визначення показників економічної ефективності розміщення виробництва ведеться також з використанням показників рентабельності Р.

 або

де Ц - ціна;

С - собівартість одиниці продукції;

К - питомі капітальні вкладення на одиницю продукції;

Ф - сума основних виробничих фондів і нормативних оборотних коштів.

Показник рентабельності забезпечує порівняння прибутку від реалізації продукції з капітальними вкладеннями або основними фондами. З наведених формул випливає, що величина рентабельності залежить не тільки від розмірів поточних і одноразових витрат, а й від рівня цін на продукцію.

Поряд із зазначеними показниками по кожній галузі виробництва розробляється система техніко-економічних показників її розміщення. Вона включає: а) питомі витрати основних видів сировини, палива, теплової та електричної енергії, води на одиницю готової продукції; б) вихід виробничих відходів (на одиницю продукції) і їх характеристику; в) трудові витрати на одиницю продукції; г) питомі витрати основних фондів. На основі цих первинних показників розробляється ряд інших показників, що грають важливу роль для обгрунтування розміщення виробництва: забезпеченість робочих основними виробничими фондами, енергоозброєність та ін.

Використання показників ефективності раціонального розміщення сприяє встановленню оптимальних пропорцій між галузями і виробництвами.

При виборі найбільш оптимального варіанту розміщення промислового підприємства необхідно враховувати вплив ряду факторів - матеріаломісткості, транспортного фактора і споживчого. Так, в галузях добувної промисловості головну роль відіграють запаси ресурсів, їх якість і транспортні умови, рівень науково-технічного прогресу.

При розміщенні багатьох галузей обробної промисловості важливо враховувати вплив переважаючих факторів у всій їх сукупності. Так, енергоємність виступає як головний фактор при розміщенні виробництва синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас, смол, а також галузей кольорової металургії (алюмінієвої, магнієвої, нікелевої).

Багато галузей добувної промисловості орієнтуються на сировинний фактор - це чорна металургія, важке металлоемкое машинобудування, виробництво мінеральних добрив, цементна, скляна, цукрова, целюлозно-паперова. У їх виробництві витрата сировини в кілька разів перевищує вагу готової продукції.

На трудомісткість як головний чинник в своєму розміщенні орієнтуються верстатобудування, приладобудування, електротехнічна і радіотехнічна промисловість, а також текстильна, швейна, взуттєва, трикотажна.

На споживчий фактор орієнтуються нафтопереробна промисловість, гумовотехнічна, цегляна, сільськогосподарське машинобудування, хлібопекарська, кондитерська, молочна і м'ясна.

У всіх галузях поряд з переважаючим фактором великий вплив на розміщення надають і інші фактори. Наприклад, у чорній металургії повного циклу на розміщення впливають сировинної і паливно-енергетичний фактори.

Особливо важливо при виборі місця для розміщення промислових підприємств усіх галузей враховувати екологічний фактор.



Попередня   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   Наступна

Поняття продуктивних сил. Показники розвитку та розміщення продуктивних сил | Фактори розміщення продуктивних сил | Природа як постійно діючий фактор розвитку і розміщення господарства | Природа як середовище проживання людей. Географічний детермінізм і поссібілізм. | Основні види природних ресурсів, їх класифікація, методи оцінки. | Мінерально-сировинні ресурси. | Земельні ресурси. | лісові ресурси | Водні ресурси | Раціональне природокористування. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати