Головна

Від освіти до самоосвіти: назустріч нової парадигми

  1. II. Порядок утворення комісії
  2. II.5.2) Порядок освіти і загальні риси магістратури.
  3. III. Робота над новою темою
  4. А ось інший тип взаємодії мов. У російській мові жителів міст і Мови йдуть один одному назустріч
  5. Абстрактні (широкі) корпорації, або корпорації-інститути - це соціальні освіти з невизначеним колом осіб, об'єднаних спільними інтересами і нормативними законами.
  6. Адміністративно-територіальний устрій суб'єкта РФ і внутрішнє територіальний поділ муніципального освіти
  7. Активність особистості в процесі засвоєння і перетворення речових вимог

Освіта є не тільки навчання і виховання інших, але і формування («створення», «освіта») самого себе. Головне в ньому, мабуть, становило завжди співвідношення з «само» (самонавчанням, саморозвитком, самоформірованія, самореалізацією і т.д.). Ключовим, опорним словом тут виявляється самоосвіта.

Якщо освіта охоплює реалізацію потреб суспільства і його структур, а також соціальних груп і особистостей, то самоосвіта має суто індивідуально-особистісний характер.

Розглядаючи співвідношення освіти і самоосвіти, потрібно мати на увазі, що інституційні характеристики тут поступаються місцем діяльнісних, оскільки самоосвіта не є соціальним інститутом. Таким чином, аналізована далі парадигма освіти може бути визначена як діяльнісна.

Почнемо трактування нової моделі розвитку освіти з проголошення нашого базового положення про те, що суспільство «приречене» на зміну освітніх парадигм, що переносять акценти з освітньої діяльності на самоосвітню. Основними умовами здійсненності такої зміни є: нормально функціонуюча економіка, побудована на безперервної реалізації нових, в першу чергу комп'ютерних та інформаційних технологій; який одержує необхідну підтримку суспільства і ефективно працюючий соціальний інститут освіти, який здійснює всі свої основні цілі та завдання через різні системи і підсистеми допрофесійної і професійної освіти; наявність розвинених демократичних інститутів; дієвість правових норм. Якщо цього не буде, то тоді може мати місце просте прагматичне пристосування старої системи освіти до нових потреб суспільства з метою активізації такого процесу її функціонування, в якому самоосвіта покликане здійснити вузьку роль додаткового кошти навчання, не більше того.

Виникає питання: чому? Відповідь на нього виявляється зовсім не простим і по суті буде дана не тільки тут, в короткій і лаконічній формі, але і в подальшому, більш розгорнутому аналізі і викладі матеріалу.

Питання полягає в тому, щоб вміло скоординувати і спрямувати всі структури соціального інституту освіти, всі елементи його як системи і соціальну політику державних органів і організацій на те, щоб вони підвищували ефективність процесу самоосвіти. Критерієм ефективності і результатом його повинен стати «самообразу» людина, а не система освіти як самоціль.

Що стосується наявності розвинених демократичних інститутів і нормально функціонуючих правових механізмів, то вони забезпечують (по крайней мере, повинні це робити) сприятливі умови для активізації самоосвітньої діяльності, створення для неї відповідних стимулів. Поки в нашій країні, незважаючи на появу широких можливостей для самоосвіти, відсутні стимули до його здійснення. Наше суспільство практично не формує передумов для розвитку найважливішого компонента освіти - самоосвіти, без якого ні сама система навчання і виховання, ні вступ в цивілізоване інформаційне суспільство в повній мірі не можуть «відбутися».

Необхідність самоосвіти як особливого виду діяльності Для багатьох професійних груп ніяк не враховується і не фіксується в нормативних документах. Цей вид діяльності не включається в робочий час, а надання учаснику виробничо-трудового процесу в окремих випадках декількох годин для роботи з літературою, в бібліотеці розглядається мало не як благодіяння керівника. Тим часом нормативне закріплення самоосвіти як особливого, вкрай важливого для ряду професійних груп суспільства виду діяльності є велінням часу і має стати предметом державної соціальної політики в сферах освіти і виробничої праці.

Перенесення акценту на самоосвіту, актуалізація особистісного моменту в освітній діяльності людини - вже необхідність, а не тільки благе побажання. Ця проблема стає ще більш нагальною в умовах переходу до ринкової економіки, оскільки саме в ній в повній мірі виявляється відповідність людини, його інтелектуального, освітнього потенціалу новим вимогам. Можна, отже, говорити про прагматичному аспекті самоосвіти.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   Наступна

Глава 1 | Соціально-економічні та наукові передумови соціології освіти | Становлення соціології освіти | Предметне поле зарубіжної соціології освіти в середині XX ст. і актуалізація її проблематики в останній третині століття | Соціальні передумови вітчизняної соціології освіти і перші трактування її предмета | Освіта на рубежі століть: нова соціальна реальність і новий напрямок в соціології | Методологія аналізу соціології освіти як галузі соціологічного знання | Освіта в дзеркалі соціально-гуманітарних наук | Поняття і функції освіти як соціального інституту | Професійна освіта як предмет вивчення |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати