Головна

класифікації порушень

  1. VIII.4.3). Основні види правопорушень приватного права.
  2. Агрономічні вимоги до класифікації грунтів
  3. Акцентуації характеру, критерій і види. Класифікації акцентуйованих характерів за К. Леонгардом і А. Е. Личко.
  4. Акцентуації характеру. Класифікації типів акцентуації характеру (К. Леонгард, А. Е. Личко).
  5. Ареальність І ФУНКЦІОНАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЇ МОВ
  6. Бюджетна класифікації, її склад і роль у виконанні бюджету
  7. У літературі дані та інші класифікації конфліктів.

Множинність варіацій порушень у людини ускладнює створення їх універсальної класифікації. Порушення, недолік розвитку може виникнути раптово після нещасного випадку, хвороби, а може розвиватися і посилюватися протягом тривалого часу, наприклад, внаслідок впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, внаслідок тривало поточного хронічного захворювання. Недолік, порушення можуть усуватися (повністю або частково) медичними та (або) педагогічними засобами або зменшуватися в своєму прояві. Як було встановлено в попередньому розділі, в якості універсального, збірного, застосовуваного в широкому сенсі терміна, що означає недолік фізичної або психічної сфери людини, сьогодні прийнято термін обмеження (можливостей), в англо-американських професійної мовної середовищі - handicap (Обмеження, перешкода). Поняття обмеження розглядається з різних точок зору і відповідно по-різному позначається в різних професійних сферах, що мають відношення до людини з порушеним розвитком: в медицині, соціології, сфері соціального права, педагогіці, психології. Відповідно до різними професійними підходами до даного предмету і різними підставами для систематики існують різні класифікації. Найбільш поширеними підставами є такі: причини порушень; види порушень з наступною конкретизацією їх характеру; наслідки порушень, які позначаються в подальшому житті. В основі останньої педагогічної класифікації (М. Варнок, 1979) лежать характер особливих освітніх потреб осіб з обмеженими можливостями здоров'я та ступінь обмеження можливостей. Отже, в педагогіці відповідно до історично сформованою системою освітніх установ для дітей з відхиленнями у розвитку, а також відповідно до системи предметних областей спеціальної педагогіки в основу класифікації за традицією покладено характер порушення, нестачі. Відповідно розрізняють наступні категорії осіб з обмеженими можливостями: глухі; слабочуючі; позднооглохшіе; незрячі; слабозорі; особи з порушеннями функцій опорно-рухового апарату; особи з порушеннями емоційно-вольової сфери; особи з порушенням інтелекту; діти із затримкою психічного розвитку (труднообучаемие); особи з важкими порушеннями мови; особи зі складними вадами розвитку. Існує і більш узагальнена класифікація, в основі якої лежить угруповання зазначених вище категорій порушень відповідно до локалізації порушення в тій чи іншій системі організму: тілесні (соматичні) порушення (опорно-руховий апарат, хронічні захворювання); сенсорні порушення (слух, зір); порушення діяльності мозку (розумова відсталість, порушення рухів, психічні та мовні порушення).

Дана класифікація значима для педагогіки лише як узагальнена системна організація всієї сукупності порушень розвитку. Для медичної сфери ця класифікація більш значима, вона має в медицині більш тонко диференційовану класифікацію. У сфері соціального захисту, соціально-трудового права значущою є класифікація за причинами виникнення порушення, нестачі. Це пов'язано з особливостями надання матеріальної та іншої соціальної допомоги, компенсаційних виплат, пільг та ін .: вроджене порушення розвитку; нещасний випадок, стихійне лихо; виробнича травма; професійне захворювання, що призвело до виникнення обмеження можливостей; дорожньо-транспортна пригода; участь в бойових діях; екологічні злочини; хвороба; інші причини. Класифікація за причинами порушень має значення і для педагогіки, так як знання походження того чи іншого недоліку розвитку, в тому числі його біологічної або соціальної обумовленості, а також часу і особливостей виникнення надає педагогу необхідні вихідні дані для планування індивідуальної програми спеціальної педагогічної допомоги. Значущою для соціальної сфери і для педагогіки є класифікація за наслідками недоліків, які впливають на подальше життя людини - на його потреба в спеціальну освіту, реабілітації (медичної, психологічної, соціальної, професійної), догляді, забезпеченні спеціальними технічними засобами та ін. Англійські фахівці (М. Варнок, 1979) запропонували перехресну класифікацію, в якій вказані не тільки порушені сфери організму і функцій людини, а й ступінь їх ураження. Це дозволяє не тільки більш тонко диференціювати різні категорії осіб з обмеженими можливостями, а й на основі цієї класифікації більш точно визначати характер і об'єм особливих освітніх і соціальних потреб кожної конкретної людини з проблемами в розвитку. Виходячи з цієї класифікації, можна з досить великою часткою ймовірності визначити соціально та освітньо-значущі особливі потреби тієї чи іншої людини з обмеженими можливостями і відповідно напрямку корекційно-освітньої діяльності: орієнтування в навколишньому фізичної та соціальної середовищі, фізична незалежність, рухливість, можливість різних видів діяльності, можливість зайнятості, можливість соціальної інтеграції та соціально-економічної незалежності. Свої, приватнікласифікації має кожна предметна область спеціальної педагогіки.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

СЛОВО ДО ЧИТАЧА | Розділ 1. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ спеціальній ПЕДАГОГІКИ | Предметні області сучасної спеціальної педагогіки | Філософія і спеціальна педагогіка | Економічні основи спеціальної освіти | Правові основи спеціальної освіти | Клінічні основи спеціальної педагогіки | Розвиток організму дитини. Найважливіші показники, значущі для виявлення відхилень у розвитку | Предмет і завдання спеціальної психології | Діагностика в спеціальній психології |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати