Головна |
Галузі права України - це найбільші структур
турне підрозділи національної системи права, регу-
лирующие великі сфери суспільних відносин. До
основним, фундаментальним галузям права України
слід віднести:
1) конституційне право. Предмет правового регу-
вання даної галузі: закріплення основ загально
ного ладу; правовий статус людини і громадянина;
формування, структура і функції органів законодавстві
ної, виконавчої та судової влади. головний источ-
нік права галузі конституційного права - Конститу-
ція України;
2) адміністративне право. Предмет правового ре-
вання - суспільні відносини у сфері дер-
ного управління. Крім того, дана галузь си
стеми права України встановлює відповідальність за
адміністративні правопорушення. особливість даної
галузі - відсутність «головного» кодифікованого акту,
величезну кількість підзаконних актів;
3) фінансове право. Предмет правового регулирова-
ня даної галузі - фінансові відносини, тобто фор
мування і виконання державного та місцевих бюд
жетов, грошовий обіг, податки. Для даної галузі
права, вельми тісно стикається з адмі-
вим правом, також характерна множинність источ-
ників права;
4) кримінальну право. Дана галузь права визначає
злочинність і караність діянь, підстави і умо-
вія притягнення до кримінальної відповідальності. особ
ність даної галузі - наявність єдиного источни-
ка права, яким є Кримінальний кодекс;
5) кримінально-процесуальне право. предмет правово-
го регулювання даної галузі - відносини, метушні-
кається в ході досудового та судового слідства
по розкриттю і розгляду кримінальних справ. Основний
нормативно-правовий акт - Кримінально-процесуальний
кодекс;
6) цивільно-процесуальне право. предмет право-
вого регулювання - відносини, що виникають у про-
процесі вирішення спорів у цивільних справах, а також
з трудових, сімейних, особистих, фінансових та інших де-
лам. Основний нормативно-правовий акт - Цивільно
процесуальний кодекс.
Всі вищеназвані галузі права відносяться до право-
вому освіти, яке, слідуючи римським юристам, при-
нято називати публічним правом. У всіх галузях пуб-
особистого права переважають імперативний метод право-
вого регулювання, а також метод субординації.
7) земельне право. Предмет правового регулювання
галузі - відносини, що виникають у сфері землепользо-
вання і землеустрою. Основний нормативний акт -
Земельний кодекс. Методи правового регулювання -
як імперативний, так і диспозитивний;
8) екологічне (Природоохоронне) право. предмет
правового регулювання - відносини, що виникають у
області використання та охорони природних ресурсів.
Єдиний кодифікований акт у даній галузі права
Відсутнє. Основні джерела - Лісовий і Водний
кодекси, Кодекс про надра, Закон України «Про охорону ок-
ружа природного середовища »та численні закони.
Методи правового регулювання аналогічні галузі зе-
Мельня права;
9) трудове право. Предмет правового регулювання
Даній галузі - відносини, що виникають в процесі
трудової діяльності (між власником і пра-
кому або колективом працівників, між працівниками).
Підгалузь трудового права є право соціально
го забезпечення та соціального захисту населення. основ-
ні нормативно-правові акти - Кодекс законів про пра-
Де, Закони України «Про відпустки», «Про пенсії» та ін.
Методи правового регулювання різноманітні - импе-
ративний, диспозитивний, метод заохочення;
10) цивільне право. Предмет правового регулювати
вання - майнові та особисті немайнові від-
носіння, що виникають між фізичними та юри-
ськими особами. Основний нормативно-правовий акт дан
ної галузі - Цивільний кодекс;
11) сімейне право. Предмет правового регулирова-
ня - відносини між подружжям, батьками і деть-
ми. Основний нормативно-правовий акт у цій галузі
права - Кодекс про шлюб та сім'ю.
Цивільне та сімейне право складають правове
освіту, іменоване приватним правом. для приватного
права характерні такі методи правового регулювання,
як диспозитивний метод і метод рівності сторін.
2.14. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ нормативно
ПРАВОВИХ АКТІВ, ЇЇ ЦІЛІ І ВИДИ
Система законодавства будь-якого сучасного дер-
дарства містить величезну кількість нормативно-пра-
вових актів. Видання законів та підзаконних актів яв-
ся постійним і безперервним процесом. Тому
нерідкі неузгодженість і суперечності між ними.
Для зручності користування нормативно-правовою базою
необхідно привести її в певну систему, інакше
кажучи - здійснити систематизацію.
систематизація- Це діяльність, спрямована на
впорядкування та удосконалення нормативно-правових
актів, приведення їх у певну узгоджену сис
тему.
Існують такі основні форми системат-
зації:
1) інкорпорація - Це об'єднання нормативно-пра-
вових актів без їх зміни в збірник по алфавитно-
му, тематичним (предметного) або хронологічним
критерієм. Інкорпорація може здійснюватися дер-
державним органом (офіційна інкорпорація) і не-
державними організаціями, приватними особами (нео-
фіциальной інкорпорація). Прикладом офіційної ін-
корпорації є «В1домост1 Верховно! заради
Украши », де всі прийняті Верховною Радою акти
розташовані в суворій хронологічній послідовності
ності;
2) кодифікація - Створення нового логічно цельно-
го нормативно-правового акта (кодексу) на основі перед-
дущих актів, з частковим або повним зміною їх
змісту, усуненням прогалин і суперечностей. Іна-
че кажучи, кодифікація - один з прийомів правотворче-
ства. Цей вид систематизації може здійснюватися толь
до державою;
3) консолідація - Прийняття укрупненого уніфіці-
рованного акту на основі об'єднання норм разрознен-
них актів. При цьому нові норми не створюються, всього
лише усуваються повтори. Ця форма систематизації з
успіхом застосовується в англомовних країнах. В нашої
країні було б доцільно прийняття консолідованому
них актів з питань податкової, соціальної політики.
2.15. НАЙВАЖЛИВІШІ ПРАВОВІ ПАМ'ЯТКИ
УКРАЇНИ 1Х-ХХ ст.
За часів Київської Русі основним способом регули-
вання суспільних відносин був звичай. Летопіс-
ні дані містять відомості про законодавчу діяль
ності князів. Першим систематизованим зведенням
правових звичаїв і княжих розпоряджень, що дійшли
до наших днів, є Руська Правда. її написання
пов'язують з іменами Ярослава Мудрого, його синів -
Ярославичів, і онука - Володимира Мономаха (XI - пер-
вая третину XII ст.). Руська Правда фіксувала зарожде-
ня станової нерівності, захищала право власності,
містила правила укладання найбільш поширений-
них договорів, встановлювала покарання за злочини.
Руська Правда продовжувала діяти в князівських
державах, що виникли на території Київської Русі в
Х11-Х1У ст., А також на українських землях у складі
Великого князівства Литовського.
У XVI ст. правителі Великого князівства Литовського
здійснили масштабну систематизацію діяли
в державі правових норм, результатом якої стало
прийняття трьох статутів Великого князівства Литовського.
статут 1529 містив норми державного, ад
міністратівной, цивільного, сімейного, кримінального та
процесуального права. У 1566 і 1588 рр. статут суще-
ного перероблявся (в історію ці нові система-
тизированной збірники увійшли під назвами // і III
Статутів Великого князівства Литовського. ці Ста
тути представляли собою правові пам'ятники не толь
до литовського, а й українського, і білоруського народом
дов. Написані вони були на староруської мовою. з-
Будівля в феодальній державі, Статути були
спрямовані в основному на охорону інтересів і пріві-
Легій шляхти. Разом з тим вони містили прогрес-
пасивного для свого часу положення: про законних ог-
раничения влади князя, про відмову від заочного обвину-
ня, про поширення дії закону на всю
територію країни і на все населення. статут Веліко-
го князівства Литовського 1588 діяв на українсько-
ських землях до 1832 р, а в Полтавській і Чернігів-
ської губерніях норми спадкового права Статуту
1588 р діяли до березня 1917 р
В українських містах, що мають самоврядування, дей
ствовало міське (Магдебурзьке) право, створене пу-
тим злиття місцевих правових звичаїв і запозичень
ний іноземних правових норм. Збірник права німецького
міста Магдебург був зразком середньовічного городско-
го права і широко використовувався в Україні. на україн-
ських землях магдебурзьке право остаточно було уп-
разднено в 1831 р
Входження українських земель до складу Російської
держави було оформлено нормативним договором, по
йшов в історію під назвою «Березневі ста-
тьі » (1 654). Цей правовий акт містив умови сохра-
нання автономного громадського та державного
ладу України: права і привілеї станів, виборне
довічне гетьманство, власну систему права, ар-
мию.
У 1710 р вибори нового гетьмана України - Пилипа
Орлика - супроводжувалися укладанням договору між
гетьманом і козацькою радою. Конституція Пилипа Ор-
лику стала першим в історії України конституційного
вим актом. Вона передбачала: незалежність Ук-
ни від Московської держави; регулярне скликання казац-
кого парламенту; незалежний, рівний для всіх, включаючи
гетьмана, суд; державну опіку сиріт і вдів. кон-
ституція Пилипа Орлика цілком відповідала євро-
ським тенденціям створення конституційної дер-
ства і «освіченого правління». На жаль, в силу
втрати автономії України цей конституційний акт
не був реалізований.
У XVIII ст. царський уряд підтримав ініціа-
тіву козацької старшини і української шляхти про нову
систематизації права. Протягом 1728-1743 рр. був з-
буд звід правових норм під назвою «Права, по ко
менту, котрим судиться малоросійський народ ». За своїм юри-
дическим якостям звід був видающій-
ся документ. Він мав чітку структуру, алфавітний
покажчик, включав ієрархію козацьких чинів. Звід 174.3 г ..
містив норми адміністративного, цивільного, уголов-
ного і процесуального права і був спрямований на укреп-
ня автономії України у складі Росії. Останнє
стало причиною відмови царського уряду затвердити
«Права, за якими судиться малоросійський народ». Одна-
до в судовій та адміністративній практиці Звід 1743 р
використовувався як коментар до діяли на ук
ських землях Статуту, 1588 р магдебурзьким правом,
царським указам.
На початку XIX ст. в загальному руслі кодифікаційних ра-
бот в Росії була проведена кодифікація цивільного
і сімейного права Лівобережної України. Вона отримала
назва «Збори малоросійських прав» (1807);.
Офіційно цей збірник не був затверджений і пізніше
частково увійшов до Зводу законів Російської імперії.
У XIX ст. відбулася уніфікація права, як в Росій
ської, так і в Австрійській імперіях, яка перервала
процес розвитку українського права.
Відновлення самостійного правотворчості в
Україні пов'язане з відродженням української дер-
ності в 1917-1920 рр. першорядне значення
мали Універсали Центральної ради. / Універсал (червень
1917 г.) проголосив автономію України в складі Рос
сии. II Універсал (Липень 1917 г.) визначав компетен-
цію українських політичних органів: Центральної рйди,
Генерального секретаріату, - а також їх взаємодія
з органами державної влади Росії. III Універ-
сал (Листопад 1917 г.) проголосив Українську Народ-
ву Республіку, а IV Універсал (Січень 1918 р) - її
незалежність.
29 квітня 1918 р Центральна рада прийняла консти-
туцію (Статут про державний устрій, права і
вольності) УНР. Конституція УНР містила: широ
кий спектр прав і свобод людини і громадянина; постро-
ення системи органів держави за принципом розділі-
ня влади на законодавчу, виконавчу і су-
Дебні; гарантії прав національних меншин. кон-
ституція не була введена в дію через державного
перево / рота.
П.'Скоропадскому, в силу історичних обставин
яким установлено режим особистої диктатури, не було чуже
прагнення до законності. Державний лад гетма-
ната базувався на Грамоті до всього українського
народу и Законах про тимчасовий державний устрій
України (Квітень 1918 г.). Відповідно до них: в країні
відновлювалося право приватної власності, гарантувати
ровать дотримання основних особистих прав; вся повнота
влади вручалася гетьману тимчасово - до скликання установчих
ного зборів. В цілому період гетьманату відзначений
активної законотворчої діяльністю - було ут-
верждено близько 400 законів.
Директорія УНР, головним завданням якої була за-
та української незалежності, не відновила дію
Конституції УНР 1918 року та не встигла виробити соб
жавного конституційний проект. Роль тимчасової кон-
статиці зіграв Універсал Трудового Конгресу Укра-
ни (28 янва.ря 1919 г.), який відійшов від принципу
поділу влади і принципу юридичної рівності
громадян, закріплених в колишніх конституційних ак
тах України. У відповідно до Універсалу, 'влада в
Україна повинна була належати трудовому кресть-
янства і робітничого класу.
Конституційні акти ЗУНР (1918-1919 рр.), З-
здавались в екстремальних умовах українсько-польської
війни. Тому вони містили лише самі необходи-
мие елементи державності: назву та межі го-
сударства; вищі органи держави; принципи ви-
рательного права.
В цілому, всі конституційні акти України 1917-
1920 р. не були реалізовані повною мірою. Впослед-
відно в Україні утвердився радянський тип державного
ності, і почалося формування соціалістичного типу
права. для Конституцій УРСР (1919 р, 1929 р 1937 року,
1978 г.) характерні: декларативність; відсутність прин-
ципа поділу влади; закріплення однопартійної по-
литической системи; пріоритет інтересів держави пе-
ред інтересами особистості. Але найголовніше, що всі ці
конституції були фіктивними. У реальності дер-
недержавні органи та посадові особи керувалися
не Конституцією, а документами і усними вказівками
партійного керівництва.
Здобуття Україною незалежності в 1991 р стало
найважливішою передумовою формування власної на-
нальної правової системи, ядром якої є
прийнята в 1996 р Конституція України. У строгому
Відповідно до Конституції в даний час створені
і створюються нові кодифіковані акти практично
у всіх галузях права: Цивільний, Кримінальний, земельних
ний, Сімейний, Бюджетний, Податковий і інші важливішого
шие кодекси. Їх розробка і впровадження в практику по-
лить Україні увійти в правове співтовариство європейських
народів.
2.16. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ
НОРМ ПРАВА
Норми права належать до соціальних норм. від-
відмінність їх від всіх інших соціальних норм характеризують
наступні ознаки:
1) общеобязательность. Норми права поширюються
ються на всіх людей, незалежно від того, чи знайомі вони з
цими нормами чи ні. Норми права обов'язкові для
виконання, незалежно від визнання чи невизнання
їх людьми;
2) формальна визначеність. Норми права чітко
сформульовані і зафіксовані в офіційному источ-
ніку права (нормативно-правовому акті, міжнародно
правовому договорі і т.д.). Норма права однозначно визна
деляет лінію можливої ??чи обов'язкової поведінки своєчасно
го адресата. Наприклад, ч.2 ст.27 Конституції України
говорить: «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений жит-
ні. Обов'язок держави - захищати життя челове-
ка ». В даному випадку для всіх встановлена ??заборона посяга-
тва на життя іншої людини, а для держави -
обов'язок забезпечити безпеку людини;
3) зв'язок з державам. Норми права або устанав-
ливаются державою (наприклад, шляхом прийняття зако-
на, видання підзаконного акту), або санкціонуються
(Визнаються) державою (наприклад, шляхом ратифікації
ції міжнародного договору). Крім того, виконання
норм права забезпечується силою державного при-
примусу. Наприклад, порушення ст.185 Кримінального ко
декса України (тобто вчинення крадіжки) тягне несприятливі
приємні для порушника наслідки у вигляді стосову-
мого державою покарання;
4) системність. Норма права сама по собі представ
ляє микросистему, що складається з гіпотези, диспозиції і
санкції. Крім того, кожна норма нерозривно пов'язана з
іншими, утворюючи цілісну систему національного або
міжнародного права.
Резюмуючи вищесказане, можна дати наступне оп-
ределение поняття «норма права».
Норма права- Це загальнообов'язкове, формально оп-
ределенном, встановлене або санкціоноване дер-
вою і забезпечене його примусової силою пра-
вило поведінки.
Кожна система права складається з величезної кіль-
ства норм права. Норми права відрізняються не тільки си
стемностью, але і спеціалізацією - кожна з них «отве-
чає »за свою ділянку« роботи ». Для кращої орієнтації
в різноманітті норм їх класифікують за певних
вим критеріям:
1) в залежності від предмета правового регулирова-
ня розрізняють конституційні, кримінально-правові, граж-
Данський-правові, адміністративно-правові норми і дру-
Гії галузеві норми;
2) в залежності від основних методів правового ре-
вання розрізняють імперативні норми (содержа-
щие владні приписи, які не допускають ніяких від-
відхилень) і диспозитивні норми (їх приписи мо
гут варіюватися на розсуд учасників відносини).
Імперативні норми характе.-рни для конституційного,
адміністративного, кримінального права. Такі норми не-
можливо змінити приватним угодою сторін. дис
позитивні норми характерні для цивільного, сімейних
ного, підприємницького права. Їх приписи ос
тавляют право вибору лінії гдоведенія;
3) в залежності від характеру правового приписів
ня, що міститься в нормі, розрізняють дозвільні,
зобов'язують і забороняють норми. дозволительного
норма надає адресату норми право здійснити
будь-яку дію. Яка зобов'язує норма містить обов'яз-
занность адресата норми зробити якусь дію.
Забороняє норма наказує утриматися від ука-
занного в нормі дії;
4) в залежності від часу дії розрізняють по
постійні і тимчасові правові норми. Наприклад, пер
ші 14 розділів Конституції України містять посто-
янние діючі норми, а XV розділ Конституції -
норми тимчасового дії;
5) залежно від кола осіб, на які распрост-
раняется дію норми, розрізняють загальні та спеціального
ні правові норми. Наприклад, Конституція України
містить загальні норми, які стосуються усіх громадян,
а Закон України «Про міліцію» містить спеціальні
норми, що стосуються тільки працівників міліції;
6) в залежності від дії в просторі роз-
личают загальні і локальні правові норми. наприклад,
Конституція України поширюється на всю террито-
рію країни (носить загальний характер), а Конституція Авто
автономної Республіки Крим - тільки на один регіон на-
нашої країни (носить локальний характер) - територію
Криму;
7) по функціональної спрямованості розрізняють
регулятивні та охоронні норми. регулятивні нор
ми встановлюють права і обов'язки осіб, а охрані-
тільні встановлюють вид і міру відповідальності за
порушення прав і за невиконання обов'язків.
Таким чином, класифікація норм права дає перед-
дання про їх різноманітті і різних способах вли-
яния на поведінку людей.
ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ | ІСТОРИЧНІ ТИПИ ДЕРЖАВИ | ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ | В УКРАЇНІ | Глава 2. | ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | ФУНКЦІЇ ПРАВА | Закони та підзаконні акти | ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПРАВОВИХ |