Головна

УКРАЇНИ

  1. АДВОКАТУРА УКРАЇНИ
  2. АПАРАТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
  3. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
  4. В областях України (1997).
  5. Возз'єднання Лівобережної України з Росією
  6. Східноєвропейська цивілізація. Падіння Хартленда. Геополітична трансформація Росії, України і Білорусії. Головні загрози національній безпеці.
  7. ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Галузі права України - це найбільші структур
 турне підрозділи національної системи права, регу-
 лирующие великі сфери суспільних відносин. До
 основним, фундаментальним галузям права України
 слід віднести:

1) конституційне право. Предмет правового регу-
 вання даної галузі: закріплення основ загально
 ного ладу; правовий статус людини і громадянина;
 формування, структура і функції органів законодавстві
 ної, виконавчої та судової влади. головний источ-
 нік права галузі конституційного права - Конститу-
 ція України;

2) адміністративне право. Предмет правового ре-
 вання - суспільні відносини у сфері дер-
 ного управління. Крім того, дана галузь си
 стеми права України встановлює відповідальність за
 адміністративні правопорушення. особливість даної
 галузі - відсутність «головного» кодифікованого акту,
 величезну кількість підзаконних актів;

3) фінансове право. Предмет правового регулирова-
 ня даної галузі - фінансові відносини, тобто фор
 мування і виконання державного та місцевих бюд
 жетов, грошовий обіг, податки. Для даної галузі
 права, вельми тісно стикається з адмі-
 вим правом, також характерна множинність источ-
 ників права;

4) кримінальну право. Дана галузь права визначає
 злочинність і караність діянь, підстави і умо-
 вія притягнення до кримінальної відповідальності. особ


ність даної галузі - наявність єдиного источни-
 ка права, яким є Кримінальний кодекс;

5) кримінально-процесуальне право. предмет правово-
 го регулювання даної галузі - відносини, метушні-
 кається в ході досудового та судового слідства
 по розкриттю і розгляду кримінальних справ. Основний
 нормативно-правовий акт - Кримінально-процесуальний
 кодекс;

6) цивільно-процесуальне право. предмет право-
 вого регулювання - відносини, що виникають у про-
 процесі вирішення спорів у цивільних справах, а також
 з трудових, сімейних, особистих, фінансових та інших де-
 лам. Основний нормативно-правовий акт - Цивільно
 процесуальний кодекс.

Всі вищеназвані галузі права відносяться до право-
 вому освіти, яке, слідуючи римським юристам, при-
 нято називати публічним правом. У всіх галузях пуб-
 особистого права переважають імперативний метод право-
 вого регулювання, а також метод субординації.

7) земельне право. Предмет правового регулювання
 галузі - відносини, що виникають у сфері землепользо-
 вання і землеустрою. Основний нормативний акт -
 Земельний кодекс. Методи правового регулювання -
 як імперативний, так і диспозитивний;

8) екологічне (Природоохоронне) право. предмет
 правового регулювання - відносини, що виникають у
 області використання та охорони природних ресурсів.
 Єдиний кодифікований акт у даній галузі права
 Відсутнє. Основні джерела - Лісовий і Водний
 кодекси, Кодекс про надра, Закон України «Про охорону ок-
 ружа природного середовища »та численні закони.
 Методи правового регулювання аналогічні галузі зе-
 Мельня права;

9) трудове право. Предмет правового регулювання
 Даній галузі - відносини, що виникають в процесі
 трудової діяльності (між власником і пра-
 кому або колективом працівників, між працівниками).
 Підгалузь трудового права є право соціально
 го забезпечення та соціального захисту населення. основ-
 ні нормативно-правові акти - Кодекс законів про пра-
 Де, Закони України «Про відпустки», «Про пенсії» та ін.
 Методи правового регулювання різноманітні - импе-
 ративний, диспозитивний, метод заохочення;





10) цивільне право. Предмет правового регулювати
 вання - майнові та особисті немайнові від-
 носіння, що виникають між фізичними та юри-
 ськими особами. Основний нормативно-правовий акт дан
 ної галузі - Цивільний кодекс;

11) сімейне право. Предмет правового регулирова-
 ня - відносини між подружжям, батьками і деть-
 ми. Основний нормативно-правовий акт у цій галузі
 права - Кодекс про шлюб та сім'ю.

Цивільне та сімейне право складають правове
 освіту, іменоване приватним правом. для приватного
 права характерні такі методи правового регулювання,
 як диспозитивний метод і метод рівності сторін.

2.14. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ нормативно
 ПРАВОВИХ АКТІВ, ЇЇ ЦІЛІ І ВИДИ

Система законодавства будь-якого сучасного дер-
 дарства містить величезну кількість нормативно-пра-
 вових актів. Видання законів та підзаконних актів яв-
 ся постійним і безперервним процесом. Тому
 нерідкі неузгодженість і суперечності між ними.
 Для зручності користування нормативно-правовою базою
 необхідно привести її в певну систему, інакше
 кажучи - здійснити систематизацію.

систематизація- Це діяльність, спрямована на
 впорядкування та удосконалення нормативно-правових
 актів, приведення їх у певну узгоджену сис
 тему.

Існують такі основні форми системат-
 зації:

1) інкорпорація - Це об'єднання нормативно-пра-
 вових актів без їх зміни в збірник по алфавитно-
 му, тематичним (предметного) або хронологічним
 критерієм. Інкорпорація може здійснюватися дер-
 державним органом (офіційна інкорпорація) і не-
 державними організаціями, приватними особами (нео-
 фіциальной інкорпорація). Прикладом офіційної ін-
 корпорації є «В1домост1 Верховно! заради
 Украши », де всі прийняті Верховною Радою акти
 розташовані в суворій хронологічній послідовності
 ності;


2) кодифікація - Створення нового логічно цельно-
 го нормативно-правового акта (кодексу) на основі перед-
 дущих актів, з частковим або повним зміною їх
 змісту, усуненням прогалин і суперечностей. Іна-
 че кажучи, кодифікація - один з прийомів правотворче-
 ства. Цей вид систематизації може здійснюватися толь
 до державою;

3) консолідація - Прийняття укрупненого уніфіці-
 рованного акту на основі об'єднання норм разрознен-
 них актів. При цьому нові норми не створюються, всього
 лише усуваються повтори. Ця форма систематизації з
 успіхом застосовується в англомовних країнах. В нашої
 країні було б доцільно прийняття консолідованому
 них актів з питань податкової, соціальної політики.

2.15. НАЙВАЖЛИВІШІ ПРАВОВІ ПАМ'ЯТКИ
 УКРАЇНИ 1Х-ХХ ст.

За часів Київської Русі основним способом регули-
 вання суспільних відносин був звичай. Летопіс-
 ні дані містять відомості про законодавчу діяль
 ності князів. Першим систематизованим зведенням
 правових звичаїв і княжих розпоряджень, що дійшли
 до наших днів, є Руська Правда. її написання
 пов'язують з іменами Ярослава Мудрого, його синів -
 Ярославичів, і онука - Володимира Мономаха (XI - пер-
 вая третину XII ст.). Руська Правда фіксувала зарожде-
 ня станової нерівності, захищала право власності,
 містила правила укладання найбільш поширений-
 них договорів, встановлювала покарання за злочини.
 Руська Правда продовжувала діяти в князівських
 державах, що виникли на території Київської Русі в
 Х11-Х1У ст., А також на українських землях у складі
 Великого князівства Литовського.

У XVI ст. правителі Великого князівства Литовського
 здійснили масштабну систематизацію діяли
 в державі правових норм, результатом якої стало
 прийняття трьох статутів Великого князівства Литовського.
статут 1529 містив норми державного, ад
 міністратівной, цивільного, сімейного, кримінального та
 процесуального права. У 1566 і 1588 рр. статут суще-
 ного перероблявся (в історію ці нові система-





тизированной збірники увійшли під назвами // і III
 Статутів Великого князівства Литовського.
ці Ста
 тути представляли собою правові пам'ятники не толь
 до литовського, а й українського, і білоруського народом
 дов. Написані вони були на староруської мовою. з-
 Будівля в феодальній державі, Статути були
 спрямовані в основному на охорону інтересів і пріві-
 Легій шляхти. Разом з тим вони містили прогрес-
 пасивного для свого часу положення: про законних ог-
 раничения влади князя, про відмову від заочного обвину-
 ня, про поширення дії закону на всю
 територію країни і на все населення. статут Веліко-
 го князівства Литовського 1588 діяв на українсько-
 ських землях до 1832 р, а в Полтавській і Чернігів-
 ської губерніях норми спадкового права Статуту
 1588 р діяли до березня 1917 р

В українських містах, що мають самоврядування, дей
 ствовало міське (Магдебурзьке) право, створене пу-
 тим злиття місцевих правових звичаїв і запозичень
 ний іноземних правових норм. Збірник права німецького
 міста Магдебург був зразком середньовічного городско-
 го права і широко використовувався в Україні. на україн-
 ських землях магдебурзьке право остаточно було уп-
 разднено в 1831 р

Входження українських земель до складу Російської
 держави було оформлено нормативним договором, по
 йшов в історію під назвою «Березневі ста-
 тьі »
(1 654). Цей правовий акт містив умови сохра-
 нання автономного громадського та державного
 ладу України: права і привілеї станів, виборне
 довічне гетьманство, власну систему права, ар-
 мию.

У 1710 р вибори нового гетьмана України - Пилипа
 Орлика - супроводжувалися укладанням договору між
 гетьманом і козацькою радою. Конституція Пилипа Ор-
 лику
стала першим в історії України конституційного
 вим актом. Вона передбачала: незалежність Ук-
 ни від Московської держави; регулярне скликання казац-
 кого парламенту; незалежний, рівний для всіх, включаючи
 гетьмана, суд; державну опіку сиріт і вдів. кон-
 ституція Пилипа Орлика цілком відповідала євро-
 ським тенденціям створення конституційної дер-
 ства і «освіченого правління». На жаль, в силу


втрати автономії України цей конституційний акт
 не був реалізований.

У XVIII ст. царський уряд підтримав ініціа-
 тіву козацької старшини і української шляхти про нову
 систематизації права. Протягом 1728-1743 рр. був з-
 буд звід правових норм під назвою «Права, по ко
 менту, котрим судиться малоросійський народ ».
За своїм юри-
 дическим якостям звід був видающій-
 ся документ. Він мав чітку структуру, алфавітний
 покажчик, включав ієрархію козацьких чинів. Звід 174.3 г ..
 містив норми адміністративного, цивільного, уголов-
 ного і процесуального права і був спрямований на укреп-
 ня автономії України у складі Росії. Останнє
 стало причиною відмови царського уряду затвердити
 «Права, за якими судиться малоросійський народ». Одна-
 до в судовій та адміністративній практиці Звід 1743 р
 використовувався як коментар до діяли на ук
 ських землях Статуту, 1588 р магдебурзьким правом,
 царським указам.

На початку XIX ст. в загальному руслі кодифікаційних ра-
 бот в Росії була проведена кодифікація цивільного
 і сімейного права Лівобережної України. Вона отримала
 назва «Збори малоросійських прав» (1807);.
 Офіційно цей збірник не був затверджений і пізніше
 частково увійшов до Зводу законів Російської імперії.

У XIX ст. відбулася уніфікація права, як в Росій
 ської, так і в Австрійській імперіях, яка перервала
 процес розвитку українського права.

Відновлення самостійного правотворчості в
 Україні пов'язане з відродженням української дер-
 ності в 1917-1920 рр. першорядне значення
 мали Універсали Центральної ради. / Універсал (червень
 1917 г.) проголосив автономію України в складі Рос
 сии. II Універсал (Липень 1917 г.) визначав компетен-
 цію українських політичних органів: Центральної рйди,
 Генерального секретаріату, - а також їх взаємодія
 з органами державної влади Росії. III Універ-
 сал
(Листопад 1917 г.) проголосив Українську Народ-
 ву Республіку, а IV Універсал (Січень 1918 р) - її
 незалежність.

29 квітня 1918 р Центральна рада прийняла консти-
туцію (Статут про державний устрій, права і
 вольності) УНР.
Конституція УНР містила: широ


кий спектр прав і свобод людини і громадянина; постро-
 ення системи органів держави за принципом розділі-
 ня влади на законодавчу, виконавчу і су-
 Дебні; гарантії прав національних меншин. кон-
 ституція не була введена в дію через державного
 перево / рота.

П.'Скоропадскому, в силу історичних обставин
 яким установлено режим особистої диктатури, не було чуже
 прагнення до законності. Державний лад гетма-
 ната базувався на Грамоті до всього українського
 народу
и Законах про тимчасовий державний устрій
 України
(Квітень 1918 г.). Відповідно до них: в країні
 відновлювалося право приватної власності, гарантувати
 ровать дотримання основних особистих прав; вся повнота
 влади вручалася гетьману тимчасово - до скликання установчих
 ного зборів. В цілому період гетьманату відзначений
 активної законотворчої діяльністю - було ут-
 верждено близько 400 законів.

Директорія УНР, головним завданням якої була за-
 та української незалежності, не відновила дію
 Конституції УНР 1918 року та не встигла виробити соб
 жавного конституційний проект. Роль тимчасової кон-
 статиці зіграв Універсал Трудового Конгресу Укра-
 ни
(28 янва.ря 1919 г.), який відійшов від принципу
 поділу влади і принципу юридичної рівності
 громадян, закріплених в колишніх конституційних ак
 тах України. У відповідно до Універсалу, 'влада в
 Україна повинна була належати трудовому кресть-
 янства і робітничого класу.

Конституційні акти ЗУНР (1918-1919 рр.), З-
 здавались в екстремальних умовах українсько-польської
 війни. Тому вони містили лише самі необходи-
 мие елементи державності: назву та межі го-
 сударства; вищі органи держави; принципи ви-
 рательного права.

В цілому, всі конституційні акти України 1917-
 1920 р. не були реалізовані повною мірою. Впослед-
 відно в Україні утвердився радянський тип державного
 ності, і почалося формування соціалістичного типу
 права. для Конституцій УРСР (1919 р, 1929 р 1937 року,
 1978 г.)
характерні: декларативність; відсутність прин-
 ципа поділу влади; закріплення однопартійної по-
 литической системи; пріоритет інтересів держави пе-


ред інтересами особистості. Але найголовніше, що всі ці
 конституції були фіктивними. У реальності дер-
 недержавні органи та посадові особи керувалися
 не Конституцією, а документами і усними вказівками
 партійного керівництва.

Здобуття Україною незалежності в 1991 р стало
 найважливішою передумовою формування власної на-
 нальної правової системи, ядром якої є
 прийнята в 1996 р Конституція України. У строгому
 Відповідно до Конституції в даний час створені
 і створюються нові кодифіковані акти практично
 у всіх галузях права: Цивільний, Кримінальний, земельних
 ний, Сімейний, Бюджетний, Податковий і інші важливішого
 шие кодекси. Їх розробка і впровадження в практику по-
 лить Україні увійти в правове співтовариство європейських
 народів.

2.16. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ
 НОРМ ПРАВА

Норми права належать до соціальних норм. від-
 відмінність їх від всіх інших соціальних норм характеризують
 наступні ознаки:

1) общеобязательность. Норми права поширюються
 ються на всіх людей, незалежно від того, чи знайомі вони з
 цими нормами чи ні. Норми права обов'язкові для
 виконання, незалежно від визнання чи невизнання
 їх людьми;

2) формальна визначеність. Норми права чітко
 сформульовані і зафіксовані в офіційному источ-
 ніку права (нормативно-правовому акті, міжнародно
 правовому договорі і т.д.). Норма права однозначно визна
 деляет лінію можливої ??чи обов'язкової поведінки своєчасно
 го адресата. Наприклад, ч.2 ст.27 Конституції України
 говорить: «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений жит-
 ні. Обов'язок держави - захищати життя челове-
 ка ». В даному випадку для всіх встановлена ??заборона посяга-
 тва на життя іншої людини, а для держави -
 обов'язок забезпечити безпеку людини;

3) зв'язок з державам. Норми права або устанав-
 ливаются державою (наприклад, шляхом прийняття зако-
 на, видання підзаконного акту), або санкціонуються





(Визнаються) державою (наприклад, шляхом ратифікації
 ції міжнародного договору). Крім того, виконання
 норм права забезпечується силою державного при-
 примусу. Наприклад, порушення ст.185 Кримінального ко
 декса України (тобто вчинення крадіжки) тягне несприятливі
 приємні для порушника наслідки у вигляді стосову-
 мого державою покарання;

4) системність. Норма права сама по собі представ
 ляє микросистему, що складається з гіпотези, диспозиції і
 санкції. Крім того, кожна норма нерозривно пов'язана з
 іншими, утворюючи цілісну систему національного або
 міжнародного права.

Резюмуючи вищесказане, можна дати наступне оп-
 ределение поняття «норма права».

Норма права- Це загальнообов'язкове, формально оп-
 ределенном, встановлене або санкціоноване дер-
 вою і забезпечене його примусової силою пра-
 вило поведінки.

Кожна система права складається з величезної кіль-
 ства норм права. Норми права відрізняються не тільки си
 стемностью, але і спеціалізацією - кожна з них «отве-
 чає »за свою ділянку« роботи ». Для кращої орієнтації
 в різноманітті норм їх класифікують за певних
 вим критеріям:

1) в залежності від предмета правового регулирова-
 ня
розрізняють конституційні, кримінально-правові, граж-
 Данський-правові, адміністративно-правові норми і дру-
 Гії галузеві норми;

2) в залежності від основних методів правового ре-
 вання
розрізняють імперативні норми (содержа-
 щие владні приписи, які не допускають ніяких від-
 відхилень) і диспозитивні норми (їх приписи мо
 гут варіюватися на розсуд учасників відносини).
 Імперативні норми характе.-рни для конституційного,
 адміністративного, кримінального права. Такі норми не-
 можливо змінити приватним угодою сторін. дис
 позитивні норми характерні для цивільного, сімейних
 ного, підприємницького права. Їх приписи ос
 тавляют право вибору лінії гдоведенія;

3) в залежності від характеру правового приписів
 ня,
що міститься в нормі, розрізняють дозвільні,
 зобов'язують і забороняють норми. дозволительного
 норма надає адресату норми право здійснити


будь-яку дію. Яка зобов'язує норма містить обов'яз-
 занность адресата норми зробити якусь дію.
 Забороняє норма наказує утриматися від ука-
 занного в нормі дії;

4) в залежності від часу дії розрізняють по
 постійні і тимчасові правові норми. Наприклад, пер
 ші 14 розділів Конституції України містять посто-
 янние діючі норми, а XV розділ Конституції -
 норми тимчасового дії;

5) залежно від кола осіб, на які распрост-
 раняется дію норми, розрізняють загальні та спеціального
 ні правові норми. Наприклад, Конституція України
 містить загальні норми, які стосуються усіх громадян,
 а Закон України «Про міліцію» містить спеціальні
 норми, що стосуються тільки працівників міліції;

6) в залежності від дії в просторі роз-
 личают загальні і локальні правові норми. наприклад,
 Конституція України поширюється на всю террито-
 рію країни (носить загальний характер), а Конституція Авто
 автономної Республіки Крим - тільки на один регіон на-
 нашої країни (носить локальний характер) - територію
 Криму;

7) по функціональної спрямованості розрізняють
 регулятивні та охоронні норми. регулятивні нор
 ми встановлюють права і обов'язки осіб, а охрані-
 тільні встановлюють вид і міру відповідальності за
 порушення прав і за невиконання обов'язків.

Таким чином, класифікація норм права дає перед-
 дання про їх різноманітті і різних способах вли-
 яния на поведінку людей.



Попередня   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   Наступна

ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ | ІСТОРИЧНІ ТИПИ ДЕРЖАВИ | ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ | В УКРАЇНІ | Глава 2. | ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | ФУНКЦІЇ ПРАВА | Закони та підзаконні акти | ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПРАВОВИХ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати