загрузка...
загрузка...
На головну

ІСТОРИЧНІ ТИПИ ДЕРЖАВИ

  1. II.4.1) Історичні форми одноосібної влади.
  2. III. Взаємозв'язок держави і права.
  3. А) теорія держави і права (як одна з історико-теоретичних юридичних наук) ________________________________________________________________________________
  4. А. Взаємини між державами
  5. А. Фінансова діяльність держави і муніципальних утворень як сфера фінансово-правового регулювання
  6. Аграрні кризи надвиробництва і антициклічної політика держави на різних етапах розвитку сільського господарства
  7. Алексєєв С. С. Теорія держави і права. Підручник для юридичних вузів і факультетів

Поняття історичного типу держави пов'язане з перед-
 ставлением про еволюцію (розвиток) цього найважливішого
 соціального інституту.

Історичний тип держави- Це система суще-
 жавних рис, властивих всім державам, відноси
 мим до певної групи.

Існує кілька основних підходів до визначення
 ню типології держави: формаційний, технократі-
 ний і цивілізаційний.

З точки зору формаційного підходуголовним при-
 знаком, що визначає історичний тип держави, є при-
 ся тип соціально-економічних відносин, сложів-
 шихся в суспільстві. формація - Це історичний тип
 суспільства, заснований на певному способі ви-
 ства. Автори формаційного підходу (Карл Маркс, Фрід-
 рих Енгельс, Володимир Ленін) вважали спосіб ви-
 ства (соціально-економічні відносини) базисом, а го-
 жава, право, релігію, мораль, мистецтво -
 надбудовними, похідними від базису явищами. Тип
 держави обумовлений типом соціально-економічних
 відносин. Наприклад, якщо в суспільстві панують ра-
 бовладельческой соціально-економічні відносини, зна
 чит, і держава є рабовласницьким і за-
 щает переважно інтереси рабовласників.

Маркс виділяв такі історично існували фор-
 ції (і відповідні йому типи держави): рабів
 ладельческая, феодальна, буржуазна. У майбутньому, з точки
 зору Маркса, в результаті соціалістичної революції
 Має виникнути держава диктатури пролетаріату,
 яке призведе до відмирання держави і права як
 непотрібних в комуністичному суспільстві явищ.


технократичний підхід (Герберт Спенсер, Уолтер
 Ростоу, Деніел Белл) до типології держави заснований на
 пріоритеті рівня розвитку технології, який визна
 ляє тип суспільства і держави. Прихильники цього під-
 ходу виділяють три рівня розвитку технології: аграр-
 ний, промисловий (індустріальний) і постіндустрі-
 ний (інформаційний). Аграрний тип технології
 побудований на позаекономічний примус до праці, на-
 приклад, на рабстві, кріпосному праві. цьому технологи-
 зації рівню відповідає деспотичне держава. та-
 ким, наприклад, державою був Стародавній Єгипет. Індус-
 тріальний тип технології вимагає свободи та ініціативи
 особистості. Йому відповідає ліберальна держава, при-
 знає свободу і юридичну рівність людей. До цього
 типу належало, наприклад, більшість держав За-
 Західної Європи в XIX - початку XX ст. сучасним
 інформаційних технологій, залучають у виробничій
 ство і управління переважна більшість населення,
 відповідає демократична держава.

З позицій цівіпізаціонного підходу (Микола Давид
 нілевскій, Арнольд Тойнбі, Освальд Шпенглер) історія
 людства - це історія народження, розвитку і угаса-
 ня замкнутих, локальних цивілізацій. цивілізація
- це соціокультурна спільність, сформована на ос
 нове універсальних (загальних) цінностей. До них відно
 сят світові релігії, системи права, моралі, досягнення
 мистецтва. Кожна з цивілізацій своєю основою має,
 перш за все, духовне начало ( «велику ідею», за Вира
 жению Тойнбі): своєрідну релігію і культуру, націо-
 онального психологію. Кожна з цивілізацій має
 , Характерний для неї тип держави.

Якщо з точки зору Маркса всі народи Землі і все
 держави пройшли (або пройдуть) одні й ті ж стадії
 розвитку, то з точки зору Тойнбі цивілізації ніяк
 не пов'язані між собою і практично не впливають один на
 друга. Тойнбі включав в число локальних цивілізацій
 єгипетську, китайську, еллінську, західну, православ-
 ву, мексиканську і ін. цивілізації, що породили від-
 ний тільки їм історичний тип держави.

Кожен з підходів до типології держави має
 свої сильні і слабкі сторони, по-своєму висвітлюючи раз-
 ні аспекти складного шляху ра.звітія суспільства, держава
 ства і права.


1.8. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ. ОРГАНИ
 ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

механізмдержави - це цілісна система дер-
 дарчих органів, які здійснюють державну
 влада, а також установ, підприємств, за допомогою
 яких виконуються завдання і функції держави.

Механізм держави має ієрархічне будову,
 інакше кажучи, нижчестоящі його елементи підкоряються
 вищестоящим. Механізм держави складається з людей,
 спеціально займаються управлінням (законотворче-
 ством, виконанням законів, їх охороною від порушень).

структура механізму держави включає:

1) державний апарат (Систему органів дер-
 жавної влади). Державний апарат співвідноситься
 з механізмом держави як частина і ціле, виступаючи в
 як головний елемент механізму держави. на-
 приклад, державний апарат Української держави
 включає Верховну Раду, Президента, Кабінет Міністрів,
 міністерства і відомства, місцеві державні ад
 міністрації, суди, прокуратуру;

2) державні установи та підприємства, ко
 торие владними повноваженнями (за винятком їх ад
 міністрації) не володіють, а виконують загальносоціальні
 функції в сфері економіки, освіти, охорони
 ня, культури, науки і т.д. Наприклад, в механізм Укра-
 їнського держави включаються державні уста-
 дення охорони здоров'я, державні навчальні закладі
 ня, державні підприємства;

3) державних службовців (Чиновників);

4) організаційні і фінансові кошти (наприклад
 заходів, кошти державного бюджету), а також пріну-
 дітельнуюробочу силу,
необхідні для забезпечення діяльності
 ності механізму держави.

Орган державної влади- Це юридично офор-
 дять, організаційно і господарським відособлена
 частина єдиного державного апарату України.

Орган державної влади має особливі ознаки,
відрізняють його від недержавних організацій. До них
 відносяться:

1) державно-владний характер. державної
 ний орган діє з волі держави і від імені дер-
 дарства. Орган держави має право видавати обов'язкові


для виконання нормативні та індивідуальні право-
 ші акти, здійснювати контроль за їх виконанням, при-
 міняти, в разі необхідності, заходи примусу;

2) компетенція - Сукупність повноважень (прав і
 обов'язків), предмета ведення (сфери управління) і
 територіального масштабу діяльності. компетенція
 кожного державного органу законодавчо визна
 лена і обмежена. Державний орган має право при-
 мати рішення тільки в межах своєї компетенції. на-
 приклад, Верховна Рада України не має права виносити при-
 говір у кримінальній справі, а Верховний Суд України не
 вправі приймати закони;

3) організаційна структура. кожен дер-
 жавного орган представляє собою колектив, який
 складається зі службовців. У цьому колективі є керівни-
 ки і підлеглі, між якими існують особливі
 правові відносини.

1.9. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ФУНКЦІЙ
 ДЕРЖАВИ

У науці поняття «функція» вживається в различ-
 значеннях. Цей термін використовують і математики, і
 біологи, і медики, і кібернетики. В юридичній науці
 поняття «функція» вживається для характеристики
 ролі держави і права в житті суспільства. через поня-
 нення функцій держави розкриваються сутність дер-
 дарства і зміст його діяльності, його соціальне
 призначення.

функції держави- Це основні напрямки та
 боку діяльності держави.

Функції держави класифікують за різними
 підставах.

Так, в залежності від тривалості дії
 розрізняють постійні і тимчасові функції дер-
 ства. Наприклад, на всіх етапах свого існування го-
 жава здійснює функцію охорони правопорядку
 (Постійна функція). У той же час функція ліквіда-
 ції наслідків конкретного стихійного лиха або
 техногенної катастрофи носить тимчасовий характер. вона
 зникає з досягненням поставленої перед державою
 завдання.


Залежно від значення розрізняють основні і дру
 ростепенние
функції держави. Їх співвідношення,
 «Питома вага» в діяльності держави визначаються
 конкретним історичним етапом його розвитку і дають
 можливість оцінити сутність держави, його соціального
 ве призначення. Наприклад, в роки війни на перше місце
 виходить функція оборони, всі інші функції дер-
 ства їй підпорядковані;

Залежно від сфери застосування розрізняють внут
 ренние і зовнішні
функції держави.

Внутрішні функції націлені на рішення внутрен-
 них завдань держави, а зовнішні - на встановлення та
 підтримання певних відносин з іншими державами
 ствами.

До внутрішніх функційдержави відносяться:

1) економічна функція (формування і виконан-
 ня бюджету, складання і виконання програм еко-
 го розвитку, фінансування ряду галузей, не-
 посереднє керівництво державним сектором
 економіки);

2) функція захисту прав і свобод людини і грома-
 данина
(Конституційне закріплення особистих, політи
 чеських і соціальних прав людини, діяльність дер-
 дарчих органів, що захищають права людини і грома-
 данина);

3) соціальна функція (забезпечення гідного рівнів
 ня життя людини, допомога громадянам держави, кото
 які з об'єктивних причин не можуть брати участь в
 створення матеріальних благ);

4) функція фінансового контролю (Виявлення та облік
 доходів виробників матеріальних і духовних благ,
 стягування податків, розподіл податкових коштів);

5) функція охорони правопорядку (Забезпечення точ-
 ного і повного здійснення правових приписів усіма
 учасниками правових відносин всередині держави,
 притягнення до юридичної відповідальності право-
 шітелей);

6) природоохранительная, або інакше - екологічної
 ська
функція (регулювання процесу використання при-
 природних ресурсів, збереження та відновлення естествен-
 ної середовища проживання людини).

Для сучасної держави характерно особливе вни-
 гу до соціальної та екологічної функцій, функції


захисту прав і свобод людини і громадянина, а також
 поява нових функцій. Серед них:

7) культурна (духовна) функція (організація про-
 разования, забезпечення схоронності культурної спадщини
 і доступу громадян до нього);

8) інформаційна функція (організація і за-
 чення системи отримання, використання, поширення |
 ня і зберігання інформації).

До зовнішніх функційдержави відносяться:
 1) функція забезпечення безпеки держави
(Захист країни від нападу ззовні, захист загаль-
 нальних інтересів від деструктивних дій всередині
 країни);

2) функція міжнародного співробітництва (спів-
 ництво в політичній, економічній, культурній та
 спортивній сферах, участь в підтримці світового пра-
 вопорядка, допомога населенню інших держав, оказав-
 шихся в умовах стихійного, соціального лиха або
 техногенної катастрофи).

У сучасному світі, коли суспільне життя все
 більше інтернаціоналізується, грань між зовнішніми і
 внутрішніми функціями поступово стирається. практи
 но кожна з функцій держави має як внутрен-
 ню, так і зовнішню сторони.

1.10. ОСНОВНІ ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ
 ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ

Діяльність держави та її органів щодо реалізацію
 ції функцій держави здійснюється в різних
 формах.

З урахуванням поділу влади виділяють наступні
 форми здійснення функцій держави:

1) нормотворча - Полягає у виданні загально-
 обов'язкових нормативно-правових актів. Наприклад, для
 реалізації екологічної функції держави необ
 дмитрика нормативно-правові акти, що визначають порядок
 охорони, раціонального використання і відновлення
 природних ресурсів, встановлюють санкції за нанесе-
 ня шкоди природі;

2) виконавчо-розпорядча -представля
 ет собою повсякденну реалізацію органами виконавчої
 22


ной влади приписів законів. Наприклад, екологічні
 ська функція держави здійснюється шляхом соору-
 вання природоохоронних об'єктів, створення заповідників
 ков та інших об'єктів природно-заповідного фонду, фі
 сування наукових досліджень в галузі екології;

3) судова - Судові органи беруть участь в реалізацію
 ції функцій держави шляхом здійснення правосу-
 Дія. Наприклад, суди виносять рішення з приводу пору-
 ня екологічних прав громадян, вироки у справах про
 злочини проти довкілля;

4) контрольно-наглядова - Контрольно-наглядові
 органи держави (прокуратура, Антимонопольний ко-
 митет, органи галузевого нагляду) спостерігають за точним
 і однаковим виконанням законів. Наприклад, орга
 ни геологічного нагляду здійснюють контроль над
 проведенням геологорозвідувальних робіт, дотриманням з-
 відповідних нормативів і стандартів.

За зовнішніми ознаками діяльності держави роз-
 личают:

1) правові форми здійснення функцій дер-
 ства - всі види діяльності державних органів,
 пов'язані з виданням правових актів (законів і подза-
 кінних актів, актів застосування права - наказів ми-
 нистров, вироків і рішень судів, постанов на-
 дователей і т.д.);

2) організаційні форми здійснення функцій
 держави - поточна технічна, господарська, ста-
 статистично діяльність, спрямована на рішення кон-
 конкретних завдань. Наприклад, будівництво пріродоохранно-
 го об'єкта вимагає економічного обґрунтування, створення
 проекту, постачання будівельними матеріалами, обуче-
 ня персоналу і т.д.

1.11. КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВ
 ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ ФОРМИ

форма держави- Це спосіб організації і здій
 ществления державної влади. Поняття форми го-
 сударства необхідно для відповіді на питання: як созда-
 ються вищі органи держави, як вони взаімодейству-
 ють між собою і населенням, як територіально


 побудована державна влада, якими методами вона осуществляется.Форма держави являє собою державно правову конструкцію, що складається з трьох елементів: форми правління, форми державного устрою, форми державного режиму. Класифікація держав в залежності від їх форми здійснюється від- повідно до цими елементами: 1) в залежності від форми правління розрізняють мо нархіческіе и республіканські держави; 2) в залежності від форми державного пристрою ства розрізняють унітарні, федеративні и конфеде- ратівние держави; з' "~ ---------
 ---- л ^^ ь "*1*0** -)3) в залежності від форми державного режиму демократичні і антідемократіческіеI.

розрізняють,

держави.

На форму держави впливають національний склад
 населення, територіальні розміри країни, історичні
 традиції народу. Наприклад, невеликі за територією го-
 сударства і мононаціональні держави, як правило,
 є унітарними. Монархічні держави в з-
 тимчасовому світі, як правило, являють собою данину
 історичної традиції.

1.12. ФОРМИ ПРАВЛІННЯ СУЧАСНИХ
 ДЕРЖАВ

Форма правління- Це організація, порядок образо-
 вання і взаємодії вищих органів державної
 влади (парламенту, глави держави і уряду).
 Залежно від порядку заміщення посади глави держави
 ства розрізняють два різновиди форми правління -
 монархію і республіку.

монархія - Це така форма правління, при якій
 главою держави є особа, яка отримує і переда
 ющее свій пост і титул, як правило, у спадок і
 довічно. Ознаки монархії:

1) влада глави держави (імператора, царя, короля,
 великого герцога, еміра, султана) існує історично
 і не делегується йому народом;

2) влада монарха здійснюється безстроково (пожиз-
 ненно) і передається, як правило, у спадщину;


3) монарх не несе відповідальності за прийняті ним политиче-
 ські рішення.

В даний час в світі існує близько 30 монар-
 дисководу. Їх різновиди визначаються характером взаи-
 моотношеній монарха з іншими вищими органами влас
ти - Парламентом і урядом:

1) абсолютна монархія (Оман, Катар, Саудівська
 Аравія). В руках монарха зосереджена вся повнота влади,
 всі інші органи влади формуються монархом і дей
 обхідних під його керівництвом. У чистому вигляді зараз таких
 монархій немає: в більшості випадків вони хоча б фор
 мально мають конституцію;

2) дуалістична монархія (Бутан, Бруней, Тонга).
 Влада ділиться між парламентом і монархом. парламентів
 мент приймає закони, але у монарха є право абсо-
 лютного вето (відхилення законопроекту). уряд
 призначається монархом, підпорядковується йому і несе відповідальність
 ність тільки перед ним;

3) парламентарна монархія (Бельгія, Велікобрі-
 тания, Данія, Іспанія, Малайзія, Нідерланди, Норвегія,
 Таїланд, Швеція, Японія). Монарх юридично є
 главою держави, але участі в управлінні країною фак-
 тично не приймає. У парламентській монархії глава
 держави або не має права вето по відношенню до
 законопроектів (наприклад, в Японії), або фактично
 не застосовує вето (наприклад, у Великобританії). глав-
 ная відмінна риса парламентарної монархії -
 формування уряду парламентом і відповідальність
 ність уряду перед ним.

Ряд монархій займає проміжне положення між-
 ду дуалістичними і парламентарних (Йорданія, Ма-
 Рокко, Непал).

Таблиця 1

порівняльні характеристики
 різновидів монархій

 Різновид _ монархії  Носій суверенітету  наявність парламенту  Ким формується
 абсолютна  монарх  Відсутнє  монархом
 дуалістична  монарх  є  
 . парламентарна  парламент  є  парламентом

Республіка - Це така форма правління, при кото
 рій верховна влада здійснюється представітельни-
 ми органами, що обираються народом на певний термін.
Ознаки республіки:

1) влада глави держави і вищих державних
 них органів делегується їм народом;

2) повноваження глави держави обмежені визна
 ленним терміном;

3) глава держави несе політичну відповідальність
 ність за свою діяльність.

Більшість сучасних держав - республіки.
 Залежно від характеру взаємовідносин між пре-
 зидентом, парламентом і урядом прийнято ділити
 республіки на такі різновиди:

1) президентська (Бразилія, Грузія, Мексика, США).
 Президент в такій республіці, як правило, обирається
 прямими загальнонародними виборами (виняток ста-
 ляють США, де президента обирає колегія виборщі-
 ков, обрана виборцями). Він очолює не тільки
 держава, а й уряд. уряд назнача-
 ється президентом і відповідально тільки перед ним;

2) парламентарна республіка (Угорщина, Німеччина,
 Індія, Італія). Президент обирається таким чином,
 щоб він не отримував свій мандат безпосередньо від
 громадян: парламентом або особливим зборами, фор-
 емим виключно для виборів президента. Прези-
 дент не є главою уряду і не є вільним у
 його формуванні. Фактично, главу і склад кабінету
 визначає парламент, точніше, партія, яка перемогла на пар-
 ламентскіх виборах і має більшість в парла-
 мент. Уряд несе відповідальність перед пар-
 Ламент;

3) змішана (президентськи-парламентарна) рес
 публіка (Білорусь, Перу, Росія, Україна, Франція). ця
 різновид республіки з'єднує риси парламен-
 тарної і президентської республік. Вибори Президента
 виробляються всенародним голосуванням (як в пре-
 дентских республіці), але президент не очолює пра-
 вительство (як в парламентській республіці). прави-
 тельство призначається президентом, але призначення прем'єр
 міністра вимагає згоди парламенту. уряд
 несе відповідальність перед президентом, а й парламент


вправі висловити йому недовіру, що тягне за собою відставку пра-
 вительства. Для змішаної республіки характерно ви-
 ведення поста президента за тріаду законодавчої, ви-
 виконавчої та судової влади: президент має само-
 самостійний статус.

Таблиця 2

порівняльні характеристики
 різновидів республік

 різновид республіки  Порядок виборів президента  Ким формується уряд  Голова правління
 Президентська  обирається народом  президентом  Президент
 парламентарна  обирається парламентом  парламентом  Прем'єр-міністр
 змішана  обирається народом  Президентом за згодою парламенту  Прем'єр-міністр

1.13. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО
 ПРИСТРОЇ

Форма державного устрою- Це спосіб тер
 риториальному-політичного устрою держави, поря-
 док взаємин між державою і його окремих
 рівними частинами. За формою державного устрою всі
 держави діляться на прості (унітарні) і складні.

Просте (унітарна) держава - Це єдине го-
 жава, що складається з адміністративно-територіальних
 них одиниць (областей, провінцій, губерній). До призна-
 кам унітарної держави відносяться:

1) наявність єдиного центру і єдиної системи органів
 влади і управління;

2) наявність єдиної системи права.

В даний час більшість держав світу -
 унітарні держави (Болгарія, Угорщина, Греція,
 Польща). У багатьох унітарних державах (Іспанія,
 Україна, Фінляндія) є автономні утворення.
 Різновиди унітарних держав:
- централізовані. Регіональні органи цих го-
 жава формуються шляхом призначення зверху
 (Нідерланди, Казахстан, Франція);


- децентралізовані. Регіональні органи образу-
 ються незалежно від центру, як правило, за допомогою
 виборів (Великобританія, Нова Зеландія, Італія).
складні держави діляться на федерації і кон-
 дерации.

Федерація - Являє собою добровільне обсягів по
 динение кількох самостійних держав (суб'єктів
 тов федерації) в єдину союзну державу. Федерацію
 характеризують такі ознаки:

1) наявність декількох правових систем, з яких
 одна (система федерального права) має верховенство
 по відношенню до права суб'єкта федерації;

2) наявність двох рівнів державної влади. Фе-
 деральному влада (влада держави в цілому) має
 всією повнотою зовнішнього суверенітету і значною час-
 стю внутрішнього суверенітету. Влада суб'єкта Федера
 ції має внутрішнє суверенітетом.

Різновиди федерацій:

- територіальні (США, Німеччина, Бразилія);

- національні (Бельгія, Індія);

- змішані (Росія).

В даний час в світі існує 24 федератів-
 них держави, більшість з яких - великі і
 середні по території і чисельності населення (Індія,
 Мексика, Нігерія, Росія, США, Німеччина).

Історично відома ще одна форма державно
 го пристрою - конфедерація (Наприклад, США в на-
 чільного період свого існування, Німецький союз в
 1815-1866 рр.).

Конфедерація - Це тимчасовий союз держав, з-
 Будівля для досягнення конкретної мети (наприклад, за-
 воеваній незалежності). В даному випадку держави
 об'єднують лише окремі напрямки своєї діяльності
 ності (наприклад, оборону, зовнішню політику, зовнішню
 торгівлю). Розвиток конфедерації підпорядковане «залізно
 му історичному закону »: вона або розпадається на від-
 слушні держави (Об'єднана Арабська Республіка
 1958-1961 рр., Розпалася на Єгипет і Сирію), або
 еволюціонує в федерацію (США).

В даний час рисами конфедерації володіє
 Європейський Союз. У 2003 р було створено конфедера-
 тивное держава Сербії і Чорногорії.




Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

ДЕРЖАВА. ПРАВО | Глава 1. | В УКРАЇНІ | Глава 2. | ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | ФУНКЦІЇ ПРАВА | Закони та підзаконні акти | ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПРАВОВИХ | ІНСТИТУТУ |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати