Головна

Глава 1

  1. Аліментні обов'язки батьків і дітей (глава 13).
  2. У більшості суб'єктів Російської Федерації, де інститут уповноваженого з прав людини відсутня, при главах регіонів створені комісії з прав людини.
  3. Вступна глава
  4. ВСТУПНА ГЛАВА
  5. Глава!. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЗИКИ
  6. Глава 1
  7. ГЛАВА 1

Основні поняття теорії
 ДЕРЖАВИ

1.1. СУСПІЛЬСТВО: ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА

Суспільство- Це історично сформована сукупність
 ність індивідів, форма колективної жізнедеятельнос-
 ти людей і система різноманітних (економічних, нрав-
 жавних, релігійних, політичних, юридичних) свя-
 зей і відносин між ними.

Суспільство і людина нерозривно пов'язані між собою.
 Великий грецький філософ Аристотель підкреслював, що
 поза суспільством розвиток та існування людини неможливе
 можна, можливо. Суспільство виступає одночасно і як середовище, і
 як складний механізм задоволення життєвих по-
 потреб людини. Відповідно до цих потребнос-
 тями в будь-якому суспільстві існують певні струк
 турне елементи - соціальні інститути:

1) інститут сім'ї - Забезпечує відтворення че
 дини;

2) інститут економіки (Виробництво матеріальних
 благ) - забезпечує видобуток засобів існування;

3) інститут освіти (Включаючи науку) - за-
 чивает отримання, накопичення і передачу інформації;

4) інститут духовності (Релігія, нерелігійні типи
 світогляду, мистецтво) - задовольняє духовні по-
 потреби людини;

5) інститут управління (Влада, держава, право) -
 забезпечує безпеку і громадський порядок.

У різні періоди історичного розвитку суспільство
 приймало різні форми, змінювалася його структура.





Первісне суспільство було соціально однорідним, воно
 не знало стратифікації (розшарування з яких-небудь при-
 знакам). В силу цього воно могло існувати без дер-
 дарства. Інститут управління був представлений владою,
 яка носила неполітичний характер (влада старійшин
 шини, вождя, народних зборів).

З переходом до цивілізаційної формі существова-
 ня суспільство стає соціально-неоднорідним. В ньому
 складаються відносно самостійні стійкі
 групи людей (Страти): касти, стани, класи. Страті-
 фіцірованним суспільство завжди внутрішньо суперечливе:
 інтереси раба прямо протилежні інтересам пра-
 власника, бідні і багаті переслідують в житті різні
 мети і т.д. Світовий досвід показує, що саморуйнування
 такого суспільства в змозі запобігти тільки дер-
 дарчий організація. Держава виступає як з-
 соціальний інститут, покликаний протистояти антісо-
 соціальним, руйнівним силам, керувати виконан
 ням загальнозначущих справ, забезпечувати внутрішню і
 зовнішню безпеку суспільства.

1.2. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ВЛАДИ

Влада - найважливіше властивість людського суспільства.
 Вона існує в будь-якому об'єднанні людей: в сім'ї, про-
 виробничих і навчальних колективах, організаціях та
 установах, в державі. У найзагальнішому вигляді влада
 можна визначити як відношення панування і подчіне-
 ня.
Інакше кажучи, це відношення між людьми, в силу
 яких одні з них наказують, а інші підкоряються.
 Влада як суспільне відношення має наступні
 структурні (складові) елементи:

1) суб'єкти - Пануючий і підвладний (подчи-
 ненний). Панує суб'єкт є безпосередній
 вим носієм влади. Їм може бути індивід, органі-
 зація, партія, спільність людей (стан, клас, народ, на-
 ція), держава. Для виникнення владних відносин
 суб'єкту необхідні певні якості, перш за все
 го - воля до влади, тобто бажання панувати. Крім
 волі до влади, суб'єкт влади повинен бути компетентними
 вим, знати суть справи, стан і настрій підлеглі
 них, вміти використовувати матеріальні і людські
«


ресурси, мати авторитет (повагою з боку під-
 підлеглих). Природно, різні суб'єкти влади на-
 розділені цими якостями в різного ступеня.

Як підвладного суб'єкта виступають индиви-
 ди і різні їх об'єднання. Влада не може бути
 односторонньої, вона передбачає підпорядкування підвладних
 індивідів. Мотиви підпорядкування можуть бути різними:
 страх перед покаранням; традиція покори; заинте-
 Ресованая у виконанні розпоряджень (така влада
 є найбільш стабільною); авторитет влади у під-
 підлеглих. Підпорядкування влади - не єдиний спосіб
 реагування людей на владні приписи. В разі
 відсутність мотивів для підпорядкування пануючий суб'єкт
 може зустріти опір (від мирного неповінове-
 ня до збройної боротьби) з боку підвладних;

2) об'єкт - Поведінка окремих індивідів або їх
 сукупності, до якого звернені розпорядження суб'єктів
 та влади;

3) способи впливу суб'єкта влади на подвласт-
 них індивідів. Найбільш поширені способи вла-
 ствования: примус (в тому числі - насильство), пере-
 дення, керівництво, контроль, особистий приклад. для совре-
 менного громадянського суспільства і правової держави
 характерний пріоритет ненасильницьких способів влия-
 ня на поведінку людей. Примусові засоби ви-
 користуються тільки тоді, коли владні розпорядження
 не виконуються добровільно.

Як складне соціальне явище, влада классіфіці-
 ється на безліч видів. фахівці налічують
 кілька десятків видів влади. Для юриста най-
 шиї значення має розмежування політичної та дер-
 жавної влади.

Політична влада - це влада, здійснювана
 різними ланками політичної системи суспільства
 (Влада держави, партії, громадської організації,
 громадського руху). Політична влада множини
 дарських за своєю природою: в одному і тому ж суспільстві
 одночасно функціонують влада правлячої партії і
 влада опозиції, влада держави і влада місцевого
 самоврядування і т.д.

Державна влада - різновид політичної
 влади, що здійснюється державою та її органами. від
 інших видів влади державну владу відрізняють на-
 дмуть ознаки:


1) єдність - В країні існує тільки одна дер-
 дарчий влада, яка є єдиною;

2) загальність - Влада держави распространяет-
 ся на всю територію країни і на всіх, хто проживає в
 ній людей;

3) суверенність - Державна влада самостоя-
 тельна і незалежна від будь-якої іншої влади як усередині
 країни, так і поза нею;

4) організаційне оформлення - державна
 влада відділена від суспільства і матеріально втілена в
 державному апараті - сукупності взаімосвязан-
 них органів держави;

5) наявність органів примусу (Армія, поліція,
 органи контролю та нагляду, в'язниці і т. п.).

У сучасному світі державна влада в біль-
 шинстве країн, при всій своїй суверенності, знаходиться
 під контролем громадянського суспільства.

1.3. ВЛАДА І СОЦІАЛЬНІ НОРМИ
 У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Суспільство як система зв'язків та відносин між людьми
 ми виникло набагато раніше держави. людина як
 суспільна істота міг вижити і розвиватися тільки
 в колективі.

Самою ранньою формою об'єднання людей було першо-
 битним стадо, на зміну якому пізніше прийшла родова
 громада. родова громада - Це група осіб, об'єднаних
 них спорідненістю, загальною господарською діяльністю, про-
 щим місцем обзятанія, загальними ритуалами. Як правило,
 рід включав кілька десятків людей. Розподіл праці
 носило статево-віковою характер; всі результати трудо-
 виття діяльності розподілялися порівну між членами
 громади.

У родовій громаді виникали різноманітні, хоча і
 примітивні, відносини, можливі були конфлікти.
 Координація відносин і врегулювання конфліктів
 вимагали керуючого початку, влади.

Розростання роду призводило до відокремлення від нього
 нових родових колективів. Їх об'єднання становило
плем'я. Відносини між родовими громадами були не-
 регулярними і, як правило, не сягали далі разгра-
а


ніченний господарської території і обміну ізбиточни-
 ми продуктами.

Вищою владою в родовій громаді було збори всіх
 дорослих членів громади. Його постанови (наприклад,
 рішення про зміну місця проживання, про вигнання провінів-
 шегося члена роду за межі громади) були зобов'язання
 ними для всіх. У будь-якому суспільстві влада так чи інакше
 втілюється в певній особистості. У родовій общині
 першість між поки ще рівними один одному сородіча-
 ми належало старійшині. Він не обов'язково був са-
 мим старшим за віком. Лідером міг стати головний
 носій знань, життєвого досвіду, або ж найбільш вдалим
 ЛІВИЙ добувач, організатор полювання. Дуже схожим було
 становище вождя племені з тією тільки різницею, що він
 застосовував свою владу набагато рідше; лише в тих випадках,
 коли потрібно було розв'язати конфлікт між громадами
 або вжити заходів до самозахисту від племені-суперника.
 Старійшина і вождь не претендували на привілеї, їх
 влада спочивала на особистому авторитеті і воспрініма-
 лась як похідна від влади колективу.

Влада, таким чином, не була відокремлена від людей, які не
 було панівне і підвладних осіб. Зрозуміло, не
 було в первісному суспільстві ні властивого дер-
 ству апарату влади, ні податків, ні чітко визначеної
 території, на яку поширюється влада родової
 громади.

Відносини між членами громади регулювалися при
 допомоги соціальних норм (правил поведінки), які
 мали досить складну регулятивну систему. основ-
 ними джерелами правил поведінки були міфи, тради-
 ції, звичаї, ритуали, обряди. Вони регулювали працю, побут,
 сімейні відносини, тобто служили регуляторами загально-
 жавних відносин. Їх характерні ознаки:

1) вони виходили від роду і висловлювали його інтереси;

2) вони діяли в силу звички, виконувалися доб-
 ровольно, їх дотримання забезпечувалося всім родом;

3) вони не відображали відмінності між правами і обов'язок
 ностями: право сприймалося як обов'язок, а зо-
 занность як право.

Соціальні норми додержавного товариства не
 можуть бути віднесені ні до категорії правових, ні до кате-
 гории моральних норм. Це - мононорми.


мононорми - Правила поведінки, які об'єднували за-
 чатку права, моралі, релігії. Прикладом мононорми мо
 жет бути відоме у всіх примітивних людських з-
 товариств табу - заборона на вчинення будь-якого дей
 ствия (наприклад, полювання на певний вид тварин).
 Дія табу забезпечувалося не тільки страхом перед
 покаранням, а й страхом перед гнівом богів, осуждені-
 ем або висміюванням з боку громади. найпоширенішими
 пространение видом мононорм були звичаї.

звичаї - Це історично сформовані правила по-
 ведення людей, що увійшли в звичку в результаті багато-
 кратного застосування протягом тривалого часу. Оби-
 чаями здійснювалося нормативне регулювання праці,
 побуту, сімейних відносин.

Для первісного суспільства характерні наступні
особливості нормативного регулювання:

1) норми в первісному суспільстві складалися сти-
 стихійних, існували виключно в свідомості людей і
 передавалися з покоління в покоління усно;

2) провідним способом регулювання була заборона;

3) характерним було відсутність суб'єктивних прав,
 зародження зачатків позитивних обов'язків. права і
 обов'язки члена родової громади складали єдине
 ціле;

4) норми поведінки забезпечувалися всім колективі
 вом громади, а не спеціальним апаратом примусу,
 які були відсутні в первісному суспільстві.

Соціальні норми первісного суспільства регулювати
 вали, а влада забезпечувала функціонування примітив-
 ної господарської діяльності (полювання, рибальство і
 збиральництво), побут, відтворення населення і разре-
 шення конфліктів всередині суспільства.

Надалі під впливом соціально-економі
 чеських і політичних умов, перш за все, в процесі
 державотворення мононорми переростають в норми
 права і моралі.

1.4. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ
 І ПРАВА

Пізнання держави і права слід починати з изу-
 чення питання про їх походження. завдяки даним



археології та етнографії існує достовірне знання
НЕ тільки про первісному суспільстві, а й про причини його
 еволюції в державно-організоване суспільство.

Привласнює тип господарства, властивий першо-
 битним суспільству, на певному етапі перестав від-
 ветствовать запитам людства. Вирішальну роль в цьому
 зіграли екологічні кризові явища. До X тисячі-
 річчя до н.е. останній на Землі льодовиковий період за-
 чинився, клімат потеплішав. Це призвело, з одного боку,
 до зростання населення, з іншого, до вимирання або міграції
 тварин, що служили звичним предметом первобит-
 ної полювання. Поєднання цих факторів загрожувало самому
 існуванню людини як біологічного виду.

Людство відповіло на цю кризу переходом до
 принципово нового типу господарювання: від еконо
 міки присвоює (полювання, рибна ловля, збирання)
 воно перейшло до економіки виробляє (землеробство, ско-
 товодства, ремесло). Зрозуміло, що виробляє економіка
 виникла тільки там, де існували відповідні клі-
 матические умови, і були види флори і фауни, придатних
 ні для одомашнення. Процес переходу від прісваіва-
 -ющей до виробляє економіці називають неолітіче-
 ської революцією.
Найбільш ранні сліди землеробського
 господарства виявлені в Таїланді (Х-1Х тис. до н.е.).
 Дещо пізніше виникнення землеробства фіксірует-
 ся в районах Індостану, Передньої Азії, Близького Восто-
 ка, Північної Африки. В інших регіонах земної кулі,
 де клімат був прохолодніше, неолітична революція ра-
 стяглася до III тис. до н.е.

Виробнича економіка привела до ускладнення ор
 ганізації праці, її поділу, виникнення обміну, а
 в соціальному відношенні - до стратифікації суспільства.
 Соціальна влада первісної громади і примітивні
 мононорми не могли регулювати нові економічні
 відносини, згладжувати протиріччя між зарождаю-
 щимися стратами. Виробнича економіка зажадала
 спеціалізації людської діяльності, в тому числі -
 появи управлінської функції. Повинні були по-
 з'явитися особи, зайняті виключно організацією
 суспільної праці. Виникло, за словами англійського
 історика Арнольда Тойнбі, «правляча меншість і
 виробляє більшість ».


Перші в історії людства держави виникли
 там, де існували найбільш сприятливі умови
 для землеробства - в долинах великих історичних річок
 Сходу (Нілу, Тигру і Євфрату, Гангу, Інду, Янцзи). пер-
 воначальное державною формою стало місто, виконати
 нявшій по відношенню до прилеглих до нього селах
 функції управління: керівництво будівництвом оросі-
 тільних систем, виконання загальнозначущих ритуалів, в тому
 числі релігійних, регулювання товарообміну, правосу-
 дие, організацію оборони.

Для регулювання нових суспільних відносин,
 які вже не могли забезпечуватися звичаями, создает-
 ся право. Воно складається двома шляхами:

1) частину звичаїв санкціонується державою і про-
 должает діяти вже в якості правових звичаїв;

2) держава створює нормативні акти, що містять
 правила поведінки, обов'язкові для всіх.

Держава і право виникли, таким чином, в силу
 господарської необхідності, в силу потреб про-
 виводиш економіки. Виробництво і розподіл про-
 продуктів харчування, одягу, інших предметів побуту, знарядь праці
 в нових умовах стало неможливим без державної
 ної системи управління і підтримки громадського
 порядку.

1.5. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ
 ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Держава і право являють собою складні
 явища. Відсутність документальних свідчень про про-
 процесі їх становлення і особливості людського розуму,
 який не в силах, як правило, вловити момент якос-
 ного переходу з одного стану в інший, породі-
 Чи безліч теорій, що пояснюють причини виник-
 нення держави і права.

 теологія

У далекій давнині виникла теологічна1 тео-
 рія,
прихильники якої стверджували, що держава і
 право - результат божественної волі. затвердження свя-
 того апостола Павла: «Ні влада не від Бога», - було

систематизований виклад віровчення


охоче взято на озброєння государями, які потре-
 лись в ідеологічному обгрунтуванні своєї влади.

Концепція божественного походження держави
и права найбільш яскраво виражена в працях знаменитого
 католицького богослова Фоми Аквінського. він утверж-
 дав, що всі вищі закони, порядок панування і подчи-
 нання встановлені Богом (про це є пряма вказівка
 і в Біблії).

В даний час тези Фоми Аквінського взяті на
 озброєння католицькою церквою, але в цілому, в євро-
 пейских і американських державах теологічна кон-
 цепция сьогодні не користується авторитетом. інша ситуа
 ція в країнах ісламу, де теологічна теорія проис-
 ходіння держави і права вважається основною, а
 священна книга - Коран - досі розглядається
 як основний джерело права і державної
 ної влади.

патріархальна1 теорія бачить причину возникно-
 вения держави в розростанні сім'ї. Основи цієї тео-
 рії закладені китайським філософом Конфуцієм і древ-
 негрецьким філософом Аристотелем. Так, Конфуцій
 ототожнював владу батька в сім'ї та влада правителя
 держави, вимагаючи, щоб правитель ставився до своїх
 підданим з батьківською турботою, а піддані платили йому
 шанобливістю і любов'ю. За Арістотелем, держава
 виростає із сільської громади, основу якої составля-
 ет сім'я.

Найбільш повний виклад даної теорії содержіт-
 ся в творі англійського філософа Роберта філь-
 міра «Патріархія, або Природна влада королів».
 Фильмер, будучи прихильником абсолютної монархії, на-
 тался довести, що Адам, отримавши владу над людьми від
 Бога, передав її своєму старшому синові, а він - своїм
 нащадкам - королям. Влада короля аналогічна влади
 батька в сім'ї і вже тому не підлягає критиці, а тим
 більше повалення.

На зорі нового часу широке поширення по
 одержала природно-правова теорія. Гуго Гроцій і Бе-
 недікт Спіноза (Голландія), Томас Гоббс і Джон Локк
 (Англія), Жан Жак Руссо (Франція) вважали, що ізна-

1 Патріархія (від грец. Ра1ег (ра'гоз) батько + агсЬе влада) -
 влада батька, глави роду


чільного існують вічні, розумні правила поведінки,
 випливають із самої природи людини. Ці правила вони
 і називали природним правом. природне право
 визначає фундаментальні умови існування че
 ловеческой особистості: право на життя, свободу, безпеку
 ність, опір насильству. Держава ж є
 продуктом реального, а найчастіше - негласного (молча-
 ливого - за висловом Вольтера) громадського дого-
 злодія. На користь держави люди відмовилися від частини ес-
 тественних прав з тим, щоб держава їх захищало.
 В подальшому держава стала розглядатися пра-
 ставники як своя вотчина, і сенс договору був ранку-
 чен. Порушення правителем природних прав поддан-
 них є підставою для його повалення.

Природно-правова теорія з успіхом використовувалася
 в боротьбі проти абсолютної монархії і феодального пра-
 ва. В даний час вона втратила своє значення, але
 деякі положення природно-правової теорії акту-
 ально і сьогодні. Так, якщо розглядати держава як
 результат суспільного договору, то особистість і держава
 ство виявляються рівними партнерами. даний підхід
 цілком відповідає сучасному уявленню про пра-
 вовом державі.

Досить поширеною є теорія насильства.
Її основоположники - Шан Ян (Китай), Людвіг Гумпло-
 вич (Австрія), Євген Дюрінг і Карл Каутський (Герма-
 ня). Походження держави і права дана теорія
 пов'язує із зовнішнім або внутрішнім (або тим і дру-
 гим) насильством. Зовнішнє насильство - завоювання одного
 народу іншим, внутрішнє - економічне насильство од-
 ної страти суспільства над іншою.

У теорії насильства є деяке раціональне зерно.
 Так, зовнішнє насильство відіграло чималу роль в утворенні
 ванні ряду держав, серед яких - варварські коро-
 левства часів раннього середньовіччя, Золота Орда, Ве-
 лікое князівство Литовське і інші.

Органічна теорія, основоположником якої був
 англійський соціолог і філософ Герберт Спенсер, рассмат-
 ривает держава як результат еволюції природи. Бу-
 Дучі частиною природи, людина вела боротьбу за виживання.
 Засобом виживання і пристосування до навколишнього
 природі стало об'єднання людей в єдиний організм -
 держава. Подібно до живого організму держава роз-


вивается, спеціалізуються його органи, воно старіє і уми-
 рает. Уряд грає в державі ту ж роль, що
 і мозок у людини, землеробство і ремесло представляють си
 стему органів харчування, транспорт і зв'язок - розподільної
 вальну систему держави і т. д.

Сучасна юриспруденція досі використовує від-
 слушні елементи концепції Спенсера. Зокрема, під
 Багато визначеннях держава характеризується як
 система взаємопов'язаних спеціалізованих органів.

У XIX ст. зусиллями Карла Маркса і Фрідріха Енгель-
 са була створена класова (економічна) теорія про-
 исхождения держави і права. З їх точки зору дер-
 дарства і право виникли одночасно в силу появи
 приватної власності і розколу суспільства на класи.
 Держава і право стали інструментом захисту интере-
 сов економічно панівних класів. У майбутньому, з
 встановленням диктатури пролетаріату і знищенням
 приватної власності, потреба в державі і праві
 відпаде. У комуністичному суспільстві громадяни будуть
 взаємодіяти на основі самоврядування, а нормативні
 вим регулятором їхньої поведінки буде мораль.

Класова теорія має певні переваги, в
 Зокрема, вона привертає увагу до найважливішого фак-
 тору виникнення держави і права - рівню роз
 ку економічних відносин.

Психологічна теорія, яку запропонував російсько
 польський юрист Лев Петражицький, пояснює возникно-
 вение права властивостями людської психіки. Право, з
 його точки зору, виникло з емоцій і переживань че
 дини, його поглядів на належному і неналежне пове-
 ження. Виникнення держави пов'язане з потребнос-
 ма людини жити в колективі, психологічної зави-
 ність більшості людей від думки і авторитету

лідера.

Кризова теорія.У XX столітті була розроблена тео
 рія, яка спробувала пов'язати воєдино географічний,
 демографічний, економічний, технологічний факто-
 ри історичного розвитку. З точки зору авторів кри-
 зісной теорії
точкою відліку в утворенні держави
 і права служить неолітична революція. Хоча ця тео
 рія походження держави і права є най-
 леї обгрунтованою даними сучасної науки, вона так само
 не в змозі дати вичерпні відповіді на всі вопро-


си, які поставила перед наукою така складна про-
 блема, як походження держави і права.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

ІСТОРИЧНІ ТИПИ ДЕРЖАВИ | ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ | В УКРАЇНІ | Глава 2. | ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | СОЦІАЛЬНИХ НОРМ | ФУНКЦІЇ ПРАВА | Закони та підзаконні акти | ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПРАВОВИХ | ІНСТИТУТУ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати