Головна

ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПРАВООТНОШЕНИЯ

  1. I. 1. 1. Поняття про психологію
  2. I. 1. 3. Поняття про свідомість
  3. I.2.1) Поняття права.
  4. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 1 сторінка
  5. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 2 сторінка
  6. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 3 сторінка
  7. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 4 сторінка

Тема «Правові відносини» в теорії держави і права
 є однією з найбільш фундаментальних і разом з тим однією
 з найскладніших і дискусійних. Це пояснюється неодно-
 значности самого правовідносини як правової реальності.

Досить сказати, що окремі вчені вважають навіть
 всю теорію права наукою про правовідносини (В. П. Рожин,
 І. Сабо) '. А з 20-х рр. двадцятого століття і до теперішнього вре-
 мени в нашій юридичній літературі не припиняється діскус-
 ця про поняття права, причому дискусія йде якраз з приводу
 місця правовідносин у системі права.

Ще П. І. Стучка висловив думку, що право - це регули-
 Руєм та охоронювані державою фактичні суспільні
 відносини. У 1950-60-х рр. С. Ф. Кечекьян і А. А. Піонтков-
 ський, кожен по-своєму, підтримували цю точку зору і ут-
 верждается, що поняття права без включення в нього елемента пра-
 воотношения є неповним, абстрактним, нереальним.

У 1970-1980 рр. В. П. Казимирчук і Б. Я. Назаров про-
 Чи відстоювати підхід до розуміння права з обов'язковим вклю-
 чением в нього правовідносини.

Уже згадуваний вище І. Сабо досить чітко виска-
 зался за поглинання поняття права поняттям правовідносини:

 'Див Сабо І Указ соч З 32.



Глава XI. правові відносини


 «Право, - пише він, - не можна розглядати лише як абстрактне
 ве відображення суспільних відносин у вигляді норм, а воно є
 єдність цих норм і їх реалізації. Право - особлива Узагальнена
 ная форма правовідносин »1.

Таким чином, найскладнішим і дискусійним вопро-
 сом даної теми є поняття правовідносини. Тим не ме
 Вона має багато спільного в розумінні правовідносини. перш
 за все це відноситься до відтвореної практично у всіх
 підручниках з теорії держави і права оцінці правовідносин
 ня як особливого виду ідеологічних відносин.

У науковій та навчальній літературі підкреслюється думка, що
 правові відносини - це особливий вид ідеологічних ставлення
 ний, що залежить від матеріальних, базисних відносин. ця за-
 висимость проявляється, по-перше, в тому, що регульовані
 правом вольові суспільні відносини обумовлюються ба-
 зіснимі відносинами; по-друге, норми права, що виступають
 найважливішою передумовою правовідносини, також в кінцевому
 рахунку залежать від базисних (економічних) відносин. ось по-
 чому правові відносини не можуть бути зрозумілі ні з самих се-
 бе, ні з так званого загального розвитку людського ду-
 ха; навпаки, вони кореняться в матеріальних умовах життя2.

Не слід при цьому випускати з уваги, що матеріальні та
 правові відносини доповнюють один одного. загальноісторичний
 процес розвитку показує, що виробництво матеріальних
 благ, їх розподіл і обмін проходять на рівні сознатель-
 них відносин між людьми. Загальновідомо також, що кон-
 Конкретні факти виробництва і обміну є актами
 вольового поведінки. Тому і економічні відносини
 завжди знаходять своє вираження в різноманітних правових відно
 шениях людей, що беруть участь у виробництві, розподілі та
 обміні матеріальними благами. Ці окремі економічні
 вольові відносини за певних умов і в не-
 мих випадках можна втілити в правову форму, т. е. надати їм
 вид правових відносин. Регулюючи вольові відносини в про-

1 Сабо І. Указ. соч. С. 237.

2 див .: Маркс К. и Енгельс Ф. Соч. Т. 13. С. 6.


Поняття та ознаки правовідносин ___ 263

ласті виробництва, розподілу і обміну, право надає
 активний зворотний вплив на економіку. відносини в
 області виробництва, обміну і розподілу, будучи урегулі-
 рова нормами права, виступають у вигляді трудових, фінан
 вих, бюджетних, торгових і т. п. правових відносин. ці
 відносини і є певна частина базисних економічних
 відносин.

Акцентуючи увагу на залежності правових ставлення
 ний від економічних, необхідно сказати, що ця залежність
 не є абсолютно підлеглої.

Потрібно враховувати, що право - не тільки продукт еко-
 чеських відносин. У ньому відображений політичний, культурний,
 моральний рівень суспільства, воно висловлює поряд з еконо
 мическими і політичні інтереси, в ньому втілена сила
 державної влади, яка, як відомо, має значи-
 котельної самостійністю. Внаслідок цього право представ
 ляє собою соціальний феномен, що володіє активністю,
 здатністю регулювати досить різноманітні аспекти
 суспільного розвитку. Та й сам факт регулювання правом
 різноманітних відносин характеризує його як явище до-
 вільно широке по соціальному діапазону, що володіє ви-
 поділеній економічною і політичною силою.

Якщо виводити всі правові відносини з економічних
 відносин, то це буде означати, що все законодавство, все
 норми пов'язані тільки з економікою, є її непосред-
 тиментом породженням. В такому випадку важко пояснити суще-
 ствование тих правових норм і правових відносин, які
 за своїм походженням і призначенням ніяк не пов'язані з від-
 відносинами економічними (наприклад, охорона честі та достовірно
 інство громадян, регулювання певної частини сімейних
 відносин і т. п.). Між економікою і значною частиною
 правових відносин існує складний взаємозв'язок. Ф. Ен
 гельс попереджав про небезпеку і невірності такого вульгар-
 ного підходу до цього найважливішого принципу історичного
 матеріалізму '. Причому економічні (в тому числі і ви-

1 див .: Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т. 37. С. 394 - 396.



Глава XI. правові відносини


 вальних) відносини, які підпадають під вплив право-
 виття норми, не перестають бути економічними. вони приобре-
 тануть лише форму (вид) правових відносин, не змінюючи своєї
 природи і змісту. Інакше процес правового регулирова-
 ня економічних відносин представляв би собою картину
 «Вихоплення» правом базисних відносин і переміщення їх
 в сферу правової надбудови, що суперечить дійсно-
 му ходу економічного і правового розвитку. регулювати -
 це значить направляти, визначати, вносити впорядкованість,
 організованість і т. д.

Як би глибоко не проникали в область виробництва,
 розподілу і обміну правові відносини, це не змінює
 принципового положення, що вони в кінцевому рахунку за-
 залежать від матеріальних базисних відносин. нехтувати
 це положення і за допомогою права і державної
 влади здійснювати різкі економічні скачки просто
 не можна.

Проникнення права в економіку має допустимий пре-
 справ, і його вплив на економіку є виконання соціальної
 завдання: впливу з економічної необхідності. поет-
 му правові відносини, що виникають в економічній сфері,
 є результат потреб економічного розвитку. право-
 ші відносини в сфері виробництва, обміну і споживання -
 це поодинокі «клітинки» складної системи економічно-
 го базису, який залишається фундаментом і політичних, і
 правових відносин.

Слід враховувати, що і політичні відносини содер-
 жать в собі такі моменти, які правовими відносинами
 усього не переробиш (наприклад, роль класів в історичному
 русі), але регулювання за допомогою правовідносин
 багатьох політичних відносин доступніше, ніж еко-
 чеських. Це пояснюється тим, що політичні відносини, так
 само як і правові, є надбудовними і тому більш
 взаємопов'язаними.

Ще більші взаємозв'язок і взаємодія спостерігаються
 між правовими і моральними відносинами. Історія


I


Поняття та ознаки правовідносин


розвитку суспільства свідчить про те, щобагато нравствен-
 ні відносини - це в минулому правові, і навпаки.

Отже, правовідносини є особливий вид ідеологічних
 (Вольових) відносин. Будь-яке правовідношення є ідеологі-
 чеський (вольове) відношення, але не всяке ідеологічне відно
 шення є правовідношення. особливість правовідносини
 полягає в тому, що воно повинно пройти не тільки через волю лю-
 дей (як моральні, релігійні відносини), а й через во-
 лю держави. Це означає, що правовий акт повинен бути уста
 новлен або санкціонований державою.

Не слід випускати з уваги, що більшість правоотно
 шень виникає з потреб життєдіяльності людей,
 тобто правовідносини - це виникло в реальній дійсності
 ності відношення, а держава надає йому вид правового, для
 чого видає відповідну правову норму. Будь-яке правоот-
 носіння грунтується на реальностях суспільного життя,
 тобто цей вид відносин спочатку створюється не державою, а
 самим життям. Держава лише бере на себе регулювання
 цього відношення. Правда, слід мати на увазі, що деякі
 правовідносини і в реальному житті виступають тільки як пра-
 вові, т. е. не мають «неправового початку». Наприклад, по-
 говие відносини завжди виступають як правові. Такими ж
 є процесуальні відносини, пов'язані з расследова-
 ням і розглядом справ слідчими органами і судом,
 або відносини з реалізації юридичної відповідальності, і
 т.д. і т.п. Але і податкові, і процесуальні правові ставлення
 ня - це відносини, пов'язані з реальною дійсністю.
 Їх існування обумовлене необхідністю регулювання
 діяльності органів держави і громадян в певній
 сфері суспільного життя.

Правовідносини - це той вид або та форма, в якій
 виступають певні життєві відносини, врегульовані
 ванні нормами права, тобто це відносини між суб'єктами
 права, які схвалюються, підтримуються, а в необхідних
 випадках і гарантуються.

Таке розуміння правовідносини (реального, життєвого
 суспільних відносин, регульованого правом) критикує



Глава XI. правові відносини


 професор Ю. К. Толстой. Він вважає, що, формулюючи поняття
 правовідносини як «регульоване правом суспільне відно
 шення », ми, по суті, визначаємо не саме правовідносини,
 а фактичне суспільні відносини, яке лежить в його
 основі. При цьому виходимо з передумови, що фактичне про-
 щественное ставлення в момент виникнення правовідносин
 ня зникло, ніби ніякого суспільних відносин, крім
 правовідносини, більше немає. Якщо вірно, що правовідносини
 виступає в якості юридичної форми лежачого в його осно-
 ве фактичного суспільних відносин (а з цим начебто
 всі згодні), то не можна визначати правовідносини як саме
 це фактичне суспільні відносини, регульоване нор
 мами права1. Ю. К. Толстим було запропоновано визначати право-
 ставлення так: «правовідносини - це особливий вид ідеологі-
 чеських громадських відносин, за допомогою яких
 (Через які) норма права регулює фактичні общест-
 ються відносини в їх реальній формі ». Потрібно визнати, що
 Ю. К. Толстой прагне домогтися повноти і чистоти в визна
 лення правовідносини. Але, в принципі, його визначення впі-
 Сива в загальну концепцію розуміння правовідносини
 більшістю юристів.

В юридичній літературі є й інші підходи до по-
 розумінню правовідносини. Так, Ю. Г. Ткаченко вважає, що ні
 існує власне правових відносин, а є лише право-
 виття спосіб регулювання суспільних відносин2. вона
 пропонує розрізняти поняття «правове відношення - ставлення
 ня »і« правове відношення - модель ».

У першому випадку - це реальні відносини, складивающі-
 еся в результаті діяльності людей, назвати їх правовими
 можна тільки умовно; у другому - це уявна модель ін-
 індивідуальні поведінки, існуюча в області свідомості.
 «Правовідносини - модель», на думку Ю. Г. Ткаченко, сход
 але з нормою права як моделлю поведінки, але відрізняється від

1 див .: Толстой Ю. К. Ще раз про правовідносинах // Правознавство. - 1969. -
 №1.-С. 32.

2 див .: Ткаченко Ю. Г. Указ. соч. С. 102.


Поняття та ознаки правовідносин ___ 267

норми своїм індивідуальним характером. Ю. Г. Ткаченко при-
 ходить до висновку, що визнання за правовідносинами якості
 уявної «моделі» поведінки виключає можливість харак-
 теристики його як суспільних відносин '.

Здається, що такий висновок надмірно категоричним. Всесто-
 ронний аналіз правовідносини показує, що в основі каж
 дого правовідносини знаходяться реальні життєві ставлення
 ня між людьми, які в силу їх суспільного життя і
 діяльності ми і називаємо суспільними відносинами.

Сім'я Ликових, живучи в таежном тупику, протягом кіль-
 ких десятиліть не вступала ні з ким ні в які правовідносини
 ня, так як не мала суспільних відносин з іншими людьми
 ми. Тому їх сімейні стосунки не могли бути
 правовими. У державно-організованому суспільстві відно
 шення з іншими людьми регулюються правом.

Відзначивши кілька особливий підхід Ю. Г. Ткаченко до поні
 манію правовідносини, хотілося б на закінчення погодитися
 з P.O. Халфиной, автором солідної монографії з проблем
 правовідносин. Сутність правовідносин бачиться їй в тому,
 що вони являють собою суспільні відносини, урегу-
 лированной нормою права2. Правда, не позбавлені оригінальності
 і відповідно не можуть бути відкинуті визначення право-
 відносини, в яких безпосередньо не вказується на те,
 що це регульовані правом суспільні відносини. так,
 Ю. І. Гревцов визначає правовідносини як «специфичес-
 кую форму соціальної взаємодії суб'єктів права з
 метою реалізації інтересів і досягнення результату, перед-
 бачених законом або не суперечить закону, а також
 інших джерел права »3.

Які ж основні ознаки правовідносин?

1. Правовідносини - це відносини між людьми в дер-
 дарчі-організованому суспільстві, т. е. це громадські

1 див .: Ткаченко Ю. Г. Указ. соч. С. 107.

див .: Халфина P.O. Загальне вчення про правовідносинах. - М., 1974. С. 23.
 Загальна теорія держави і права: Академічний курс. Т. 2. С. 279.



Глава XI. Правовие- відносини


 відносини, що складаються в процесі життєдіяльності лю
 дей, їх неминучого спілкування між собою.

2. Правовідносини - це ідеологічні відносини, так
 як право будь-якої держави висловлює певну идеоло-
 гію (класову, тоталітарну, демократичну, національних
 ву, гуманістичну, релігійну і т. д.). Головне тут, пі
 шет В. К. Бабаєв, щоб ідеологія висловлювала суто класові,
 групові, а загальнолюдські початку і інтереси, і не демаго-
 гически (на словах), а реально1.

3. Правові відносини - це вольові відносини, так як
 висловлюють волю держави. Крім того, кожне правоотноше-
 ня виникає відповідно до волі і бажання їх учасників
 (За винятком деяких охоронних правовідносин,
 де наявність волі і бажання однієї зі сторін не обов'язково,
 наприклад у випадках притягнення до відповідальності).

4. Правові відносини - це відносини, устанавлівае-
 мие, що регулюються правом, тобто відносини, що виникають в з-
 відно до приписів правових норм (за винятком
 рідкісних випадків виникнення правовідносин на підставі
 аналогії права). Між правовідносинами і нормою права
 існує нерозривний зв'язок. Відносини між суб'єктами
 права тому і називаються правовими, що вони виникають на
 підставі дії правової норми. Тому норма права
 вважається безумовним атрибутом правовідносини, його необ
 ходимой передумовою. У правовідносинах регулююча роль
 правових норм незмірно посилюється, набуває конкретних
 ве, практичне значення, оскільки в ньому норми права всту-
 пают в безпосередній зв'язок з діями учасників про-
 суспільного життя, об'єктивуються в юридично значущих
 вчинках2.

5. Правові відносини - це відносини межу суб'єктами
 права на основі їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язок
 ностей. Це, мабуть, найсуттєвіший, самий качествен-

1 Див .: Загальна теорія права: Курс лекцій. - Н. Новгород, 1993. С. 407.

2 див .: Недбайло П.Є. Застосування радянських правових норм. - М, 1960. С. 4.


\


Поняття та ознаки правовідносин ___ 269

ний власне-юридичний ознака правовідносини.суб'єктів незалежно від
 єктивні право і юридичний обов'язок правильновважають
 механізмом правовідносини.

Суб'єктивне право - це вид і міра дозволеного поведінки
 ня, можливого вимоги і претензії одного боку пра-
 воотношения до іншої.

Суб'єктивне право і юридичний обов'язок соотносят-
 ся один з одним, вони індивідуалізують (персоніфікують)
 правове відношення, визначають обсяг прав і обов'язків
 сторін. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок в пра-
 воотношения взаємообумовлені, взаімоуравновешени, з-
 вершенно рівні. Одна особа зобов'язана настільки, наскільки
 управомочен інше. Тому правовідносини може сущест-
 вовать як мінімум для двох учасників.

Суб'єктивне право у правовідносинах проявляється як
 право-дію, право-вимога, право-домагання, право-
 користування, що справедливо зазначив М. І. Матузов1. воно слу-
 жит задоволенню інтересів і прав уповноваженої (обла-
 дателя цього права), з яким у правовідносинах завжди проти-
 востоіт особа зобов'язана (носій обов'язки).

Суб'єктивне право учасникаправовідносини дає йому
 можливість користуватися певним благом, здійснювати
 дії, спрямовані на задоволення його потреб,
 здійснювати володіння, користування, розпорядження имущест-
 вом, вимагати відповідної поведінки від зобов'язаного
 особи.

Юридична обов'язок - найважливіший елемент содержа-
 ня правовідносини. Її відсутність означає, що суб'єктивне
 право не може бути реалізоване. Тому правильно отмечает-
 ся в літературі, що суб'єктивне право може бути здійснення
 але тільки через обов'язок, через дії зобов'язаної сторони.

Юридична обов'язок - це встановлена ??законом
 міра поведінки, яке потрібно і необхідно для того, що-

 Див .: Теорія держави і права: Курс лекцій / За ред. Н. І. Матузова і
 А. В. Малько. С. 491.



Глава XI. правові відносини


 б суб'єктивне право могло бути реалізовано. Юридична
 обов'язок у правовідносинах проявляється як необхідність
 певних дій, утримання від небажаних для
 володаря суб'єктивного права дій, як необхідність
 нести відповідальність за невиконання вимог управомо-
 ченного особи.

Відповідністю прав і обов'язків досягається погоджені
 ванность і єдність правовідносини як громадського від-
 носіння, попереджається можливе полярне поведінку
 суб'єктів правовідносин і досягається необхідне взаємодії
 дію між ними.

Кожне право і обов'язок - це вид і міра поведінки їх
 носіїв в тому сенсі, що це право на передбачені
 дії, а не на будь-які, які заманеться володареві
 права або носію обов'язки. Обов'язок - це дія,
 також регульоване в рамках правовідносини; воно прописано в
 нормативному акті (законі, постанові, договорі і т. д.) як
 можливість (гарантія) реалізації суб'єктивного права. пра
 вільной буде оцінка суб'єктивного права і юридичної обов'яз-
 занности в рамках правовідносини як правила поведінки ло-
 кального характеру.

6. Нарешті, ще одна ознака правовідносини - його зв'язок
 з державою, яка перш за все виражається в охороні инте-
 ресов учасників правовідносин від можливих порушень.
 Правове відношення - це що охороняється відношення, воно гаран-
 тируется захистом держави у випадках порушення зобов'язаною
 стороною передбачених обов'язків (або перевищенням
 повноважень володарем суб'єктивного права).

Таким чином, правове відношення - це регульоване
 нормою права громадське, ідеологічне, вольове відношення
 між людьми (колективами людей), що виникає на основі
 суб'єктивних прав і юридичних обов'язків його учасників,
 охороняється в необхідних випадках державною владою.




Попередня   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   Наступна

Глава IX. функції права | Поняття функцій права | СИСТЕМА ФУНКЦІЙ ПРАВА | ОСНОВНІ ВЛАСНЕ-ЮРИДИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРАВА | ОСНОВНІ СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ПРАВА | Глава IX. функції права | Неосновних СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ПРАВА | Глава X. НОРМИ ПРАВА | СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА | ВИДИ ПРАВОВИХ НОРМ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати