загрузка...
загрузка...
На головну

РОЗДІЛ 1. Епідеміологія аномалії РОЗВИТКУ зубощелепної системи І ОРГАНІЗАЦІЯ ортодонтичної допомоги

  1. Amp; 6. Типологія історичного розвитку суспільства
  2. B.3. Системи економетричних рівнянь
  3. D.3. Системи економетричних рівнянь
  4. Disjunctive Question. Розділове питання
  5. I Основні інформаційні процеси і їх реалізація за допомогою комп'ютерів
  6. I РЕГІОНИ проривного розвитку
  7. I. Розділи курсу

Вивчення поширеності зубощелепних аномалій та їх окремих нозологічних форм в різні періоди розвитку і формування прикусу являє науковий і практичний інтерес. Дані таких досліджень необхідні для розробки організаційних принципів профілактики і лікування аномалій розвитку зубощелепної системи.

1. На підставі статистичного аналізу даних епідеміологічних досліджень визначена середня частота зубощелепних аномалій, а також їх окремих нозологічних форм і порушень функцій.

Зубощелепної аномалії в нашій країні зустрічаються в середньому у 33,7 - 37% обстежених, в період тимчасового прикусу - 24%, в період змінного прикусу - 49%, в період постійного прикусу (до 17 років) - 35%. Відсоток зубощелепних аномалій значно зростає у обстежених з іншими стоматологічними захворюваннями (карієс, пародонтит, пародонтоз) до - 58,5%, при наявності загальних захворювань організму - збільшується до - 74,6%.

Частота аномалій зубів і зубних рядів - 39%, прогнатіческій прикус - 20%, прогеніческій прикус - 13%, глибокий прикус - 23%, відкритий прикус - 19%.

2. У процесі розвитку і зростання зубощелепної системи і формування як тимчасового, так і постійного прикусу відбуваються природні зміни в положенні і взаємин окремих зубів, груп зубів, зубних рядів і прикусу в цілому. Внаслідок цього спостерігається приріст аномалій в період змінного прикусу у порівнянні з тимчасовим і зменшення кількості аномалій до періоду сформованого постійного прикусу.

Число аномалій зубощелепної системи від початку формування тимчасового прикусу до початку змінного збільшується на - 25%, в період постійного прикусу зменшується на - 14%, тобто спостерігається зменшення кількості аномалій зубощелепної системи і становить - 11%. Процес самоусунення аномалій зубощелепної системи називається саморегуляцією. Явищам саморегуляції, як правило, не піддається відкритий прикус, прогеніческій прикус, перехресний прикус зі зміщенням нижньої щелепи.

3. Ортодонтична допомога дітям і підліткам здійснюється за територіально - дільничним принципом і регламентується наказами МОЗ України, інструкціями та іншими нормативними актами.

Обслуговується район розподіляється на кілька ділянок по числу лікарів - ортодонтів. До ділянки зараховуються від 6 до 10 шкіл, 10-12 дитячих садків. Бригаду для здійснення планової санації порожнини рота складають з декількох стоматологів - педіатрів, медичних сестер і лікаря - ортодонта.

Частота аномалій зубощелепної системи в значній мірі залежить від своєчасності і якості санації порожнини рота. Отже, ортодонтичні профілактичні огляди розглядаються як частина комплексу заходів по санації порожнини рота у дітей, а також як своєрідний контроль за якістю її проведення.

Лікар - ортодонт працює з організованими дітьми ділянки не більше 1 рази в тиждень, в зв'язку з чим, огляди дітей з ортодонтичної спрямованістю проводять лікарі стоматологічної профілактичної мережі. Лікар - ортодонт може використовувати не більше 3 - 4 днів в місяць на такі профілактичні заходи як:

1.гігіеніческое виховання дітей;

2.своевременное усунення причин, що викликають аномалії розвитку зубощелепної системи;

3.ранее попередження і своєчасне лікування аномалій розвитку зубощелепної системи;

4.наблюденіе за зростанням щелепних кісток, термінами прорізування як тимчасових, так і постійних зубів і формування прикусу.

Дітей, які потребують ортодонтичному лікуванні, розподіляють між лікарями - ортодонтами, що надають допомогу на закріплених ділянках. Система дільничного дозволяє поступово зменшити позапланову обертаність дітей за ортодонтичної допомогою і перейти до планової допомоги дитячого та підліткового населення до 18 років. Облік хворих із зазначенням екстреності і черговості здійснює дільничний лікар - ортодонт або медична сестра. Для контролю за хворим, яким дільничний лікар видав направлення на прийом до лікаря - ортодонта, доцільно застосовувати талон - напрямок. Він складається з трьох однакових частин: перша частина залишається у лікаря, який направив хворого до ортодонта, друга - у лікаря - ортодонта, який прийняв хворого на лікування, третя (відривний талон) - через завідувача відділенням повертається для контролю до лікаря, який направив хворого на лікування. Дільничний лікар - стоматолог контролює своєчасність початку лікування. Використання такого талона - напрямки дозволяє планувати число хворих, що надходять на лікування: 1) від дільничного лікаря дошкільного або шкільного ділянки: а) з дитячого саду; б) зі школи; в) з ПТУ; 2) від дільничного лікаря поліклініки; 3) за зверненнями.

1.1. Організація диспансерного спостереження за хворими з аномаліями зубощелепної системи

Диспансеризацію ортодонтических хворих повинні здійснювати республіканські, крайові, обласні, міські, районні дитячі стоматологічні поліклініки.

Відповідно до діючих нормативних документів на 10 000 дитячого населення виділяється 0,5 ставки ортодонта і визначається штатний співвідношення лікаря - ортодонта до зубного техніку - 1: 1. Навантаження лікаря становить - 2 людини на годину, первинні до повторних - 1:10 за робочий день, під час профогляду - 9 осіб на годину.

Для організації ортодонтичної диспансеризації на належному рівні необхідно - 1,7 посади лікаря - ортодонта на 10 000 дитячого населення (по Р. М. ЗВОЛІНСЬКИЙ). Заходи з ортодонтичної диспансеризації проводять в 5 етапів, а всі пацієнти, які перебувають на диспансерному спостереженні діляться на 4 диспансерні групи.

Перший етап - Реєстрація пацієнтів. Лікар повинен знати контингент хворих з урахуванням їх віку, статі і загального стану здоров'я.

Другий етап- Спеціалізований огляд кожної дитини і санація порожнини рота. Отримана інформація є основою для формування диспансерних груп і подальшого спостереження за ними.

третій етап - Угруповання пацієнтів для ортодонтичної диспансеризації та складання плану роботи лікаря на ділянці.

четвертий етап- Спостереження за пацієнтами, санація порожнини рота, проведення уроків гігієни та інших масових профілактичних заходів, контроль за лікуванням у фахівців.

п'ятий етап- Вивчення ефективності ортодонтичної диспансеризації, визначення форм і засобів вдосконалення цієї роботи.

Комплекс лікувально - профілактичних заходів, намічений при огляді дитини, реєструють в карті диспансеризації, після чого розподіляють дітей по диспансерним групам.

У I групу диспансерного спостереження включають дітей з нормальним анатомічним і функціональним станом зубощелепної системи на день огляду. Деякі незначні відхилення відповідного віку, розглядаються як варіант норми індивідуального розвитку дитини. Наприклад, відсутність диаст і трьом в 5 - 5,5 років, добре виражені горби зубів, розташування дистальних поверхонь других тимчасових молярів в одній вертикальній площині, або виховання у дітей навичок догляду за зубами і порожниною рота. Пацієнтів 1-ї диспансерної групи проводять огляд 1 раз на рік.

У II групу диспансерного спостереження включають дітей, у яких на день огляду також немає анатомічних порушень, але виявлені так звані "фактори ризику", порушення функцій м'язів зубощелепної системи, шкідливі звички, коротка вуздечка губи. Такі порушення можуть з'явитися етіологічними факторами аномалій розвитку зубощелепної системи, а, отже, вимагають безпосереднього втручання фахівців щодо їх усунення, спостереження батьків, вихователів дитячих садків. Активне спостереження триває протягом 3 місяців, до моменту усунення "фактора ризику", наступний огляд здійснюється через рік.

У III групу диспансерного спостереження включають дітей з виявленими аномаліями положення зубів, груп зубів, легких форм аномалій зубних рядів, функціональні порушення, які призвели до цих порушень. Для надання допомоги таким дітям проводяться спеціалізовані заходи лікарем - ортодонтом в необхідному обсязі в кожному конкретному випадку. Після усунення виявлених порушень подальше спостереження здійснюють 1 раз на рік.

У IV групудиспансерного спостереження включають дітей з вираженими сформованими аномаліями зубних рядів і прикусу, порушеннями естетичних норм особи, функції відкушування і пережовування їжі, ковтання, дихання, мови. Такі діти потребують комплексної організації лікувальних заходів: 1) санації порожнини рота; 2) спеціалізованому ортодонтичному лікуванні; 3) навчання комплексу міогімнастіческіх вправ; 4) заняття з логопедом; 5) при необхідності санація ЛОР органів.

Періодичність призначень на огляд дітей 4-й диспансерної групи до кожного з фахівців здійснюється за показаннями в кожному конкретному випадку, враховуючи ступінь тяжкості виявлених порушень, і спланований обсяг лікувальних заходів, тривалості лікування і закріплення досягнутих результатів.

У міру усунення виявлених на день первинного огляду патологічних станів зубощелепної системи, дитини або відразу знімають з диспансерного спостереження, або переводять в відповідну нижчу групу до остаточного одужання і переведення до групи здорових.

При аналізі ефективності ортодонтичної диспансеризації доцільно окремо оцінювати результати початкового і наступних періодів роботи. До показників початкового періоду диспансеризації відносяться: 1) виконання плану стоматологічних оглядів; 2) повнота охоплення диспансерним обліком; 3) виявлення дітей з зубощелепними аномаліями; 4) чіткість ведення документації на кожну дитину (історія хвороби, спеціальні форми обліку та ін.).

До показників кінцевого періоду диспансеризації відносяться: 1. дотримання термінів оглядів (плановість спостережень); 2. активність патронажної роботи лікаря - ортодонта на ділянці; 3) повнота проведення профілактичних і лікувальних заходів; 4) активність в наданні комплексної лікувальної допомоги, застосування сучасних конструкцій ортодонтичних апаратів, скорочення термінів лікування.

Розрахунок ефективності ортодонтичної диспансеризації проводять на 100 дітей середньорічного контингенту, беручи до уваги кількісний зрушення в диспансерних групах за рахунок переведення дітей в групу здорових після проведення профілактичних заходів або закінчення активного апаратурного лікування. У цій групі знаходяться всі діти, у яких протягом останніх 2 років після проведеного повного обсягу планованих заходів не спостерігалося рецидиву зубощелепних аномалій і не було виявлено морфологічних і функціональних відхилень в зубощелепної системі від норми.

1.2. Поняття про норму і патології в ортодонтії

Перший етап розвитку ортодонтичної діагностики (визначення поняття "норма")

Стадія "живого споглядання" організму людини в цілому і його зубощелепної системи характеризувалася накопиченням даних. Шляхом абстрактного мислення прагнули узагальнити накопичені знання і висунути гіпотезу про закономірності будови зубощелепної системи. Для цього потрібно прийняти стандарт, тобто норму. Основним параметром для її характеристики став вид змикання зубних рядів - прикус. За норму прийнято ортогнатіческій прикус, як найбільш зустрічається, при якому забезпечується оптимальне функціонування зубощелепної системи. Концепція про гармонійний співвідношенні між окремими частинами тіла, запозичена ортодонтами з анатомії, мистецтва і архітектури, знайшла своє вираження в гіпотезі про пропорційне будову і окремих частин еубочелюстно-лицьової системи. Ця гіпотеза стала фундаментом для розробки різних методів ортодонтичної діагностики. Практика, з одного боку, підтверджувала правомірність висунутої теорії, з іншого боку - заперечувала її.

Другий етап розвитку ортодонтичної діагностики

(Визначення поняття "середня норма")

Вивчення голови в декартовій системі координат, розпочате Van Loon (1916) і розвинуте P. Simon (1922), було логічним і правильним шляхом у створенні теорії про пропорційності і взаємозалежності розмірів частин обличчя. Розробка спеціальних методів дослідження дозволила підняти на належний рівень метричний вивчення частин особи, без якого неможливе використання математичного аналізу. Абстрактне мислення було направлено на розробку уявлення "середня норма", тобто еталона для порівняння з даними, отриманими при еубочелюстно-лицьових аномаліях.

Практичне застосування середньостатистичних даних дозволило виявити відмінність будови зубощелепної системи в нормі і при патології. Це було суттєвим кроком у розробці диференціальної ортодонтической діагностики.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Під редакцією | Проф. В. І. Куцевляк | П'ятий етап розвитку ортодонтичної діагностики | ситуаційні завдання | E. Форма верхнього і нижнього зубного ряду - напівеліпс. | РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОДОНТИЧНОГО ХВОРОГО. | Клінічні функціональні проби. | Біометричні методи дослідження моделей щелеп | трансверзальние дослідження | Індекси по Linder і Harth |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати