загрузка...
загрузка...
На головну

Сутність і поняття правонаступництва держав

  1. Amp; 8. Держава - ядро ??політичної організації суспільства
  2. Соціальна підтримка осіб, які мають особливі заслуги перед державою
  3. I і II Державні думи
  4. I і II Державні думи
  5. I Суб'єкти управління персоналом державної і муніципальної служби
  6. I. 1. 1. Поняття про психологію
  7. I. 1. 3. Поняття про свідомість

Регулюючи поведінку держав як учасників міжнародного спілкування, міжнародне право не залишається в бездіяльності у випадках змін в їхній долі і статус, таких як об'єднання однієї держави з іншим, відділення від держави будь-якої його частини або його поділ на кілька самостійних держав.

Великими прикладами такого роду змін є: входження в 1990 році колишньої НДР до складу Федеративної Републіки Німеччина і утворення єдиної німецької держави; відділення в 1991 році Латвії, Литви і Естонії від тоді ще існував Союзу РСР; послідувало кілька пізніше повне припинення існування цього Союзу і виникнення на його території 12 незалежних держав, включаючи Росію; освіту в 1992 році на території колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії в якості самостійних держав Боснії і Герцеговини, Македонії, Словенії, Хорватії, а також Сербії і Чорногорії, які об'єдналися в Союзну Республіку Югославію; виникнення в 1993 році на місці Чехословаччини самостійних Чехії і Словаччини. Об'єднання, поділ держав, відділення від держави частини території, що спричинили правонаступництво, мали місце і в більш ранні роки: наприклад, в 1947 році зі складу Індії виділився Пакистан, а з нього в 1971 році - Бангладеш; в 1990 році Ємен і Демократичний Ємен об'єдналися в єдину державу Ємен; в 1993 році Еритрея виділилася зі складу Ефіопії.

Звичайно, зникнення держави або, навпаки, його виникнення обумовлені перш за все політичними, соціальними та іншими подібними факторами. Роль міжнародного права в цих випадках полягає в тому, що воно визначає значимість змін, що відбулися з юридичної точки зору, пов'язує з ними відповідні правові наслідки. Своє концентроване вираження це отримує в інституті правонаступництва держав.

Під правонаступництвом в міжнародному праві розуміється зміна однієї держави іншою в несенні відповідальності за міжнародні відносини відповідній території і в здійсненні існували до цього моменту прав і зобов'язань.

Концепція правонаступництва застосовувалася також у зв'язку з перетвореннями суспільно-політичних устроїв таких країн, як Росія, на місці якої в жовтні 1917 року виникла РРФСР, а в 1922 році - СРСР; Китай, який став з 1949 року Китайською Народною Республікою; Куба після повалення в 1959 році режиму С.Хусейна.

У здійсненні правонаступництва, скільки б держав не були його учасниками, завжди помітні дві сторони: держава-попередник, яке повністю або щодо частини території змінює новий носій відповідальності за міжнародні відносини, і держава-наступник, тобто держава, до якого ця відповідальність переходить . Поняття «момент правонаступництва» означає дату зміни державою-наступником держави-попередника в несенні зазначеної відповідальності. Об'єктом правонаступництва є територія, стосовно якої змінюється держава, яка несе відповідальність за її міжнародні відносини.

Нерідко в угодах з питань правонаступництва міститься посилання на треті держави - в тому сенсі, що права цих держав правонаступництвом не будуть зачіпатися. Найбільш поширеними підставами виникнення правонаступництва є: об'єднання держав; поділ держави; відділення від держави частини території; передача частини території однієї держави іншому. Відносно міжнародно-правового регулювання різняться певні сфери, в яких правонаступництво здійснюється. Йдеться про правонаступництво держав щодо міжнародних договорів, державної власності, державних архівів, державних боргів, а також державної території, кордонів держави, членства в міжнародних організаціях і органах. Ця остання відрізняється від правонаступництва міжнародних організацій як таких, наприклад, щодо здійснення функцій депозитарію за міжнародними договорами, як це мало місце між Лігою Націй і ООН щодо деяких багатосторонніх договорів, укладених під егідою Ліги.

Діючі міжнародно-правові норми, які стосуються правонаступництва держав, носять багато в чому характер норм звичаєвого права або визначаються угодами зацікавлених держав. При цьому чималу роль відіграють міжнародна практика і прецеденти, рішення міжнародних органів, а в ряді випадків і національно-правові та інші індивідуальні акти держав. Разом з тим були прийняті Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів 1978 року і Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 року. У 1996 році в силу вступила лише перша з двох названих конвенцій.

Однак обидві конвенції мають певне значення для вирішення питань правонаступництва держав, так як містять ряд положень, що відображають загальноприйняту практику. Вони, зокрема, виходять із такого принципу, в силу якого питання правонаступництва можуть вирішуватися за згодою між зацікавленими державами, а положення відповідної конвенції застосовуються тільки в разі відсутності такої угоди. У конвенціях також обмовляється, що непередбачений ними питання правонаступництва як і раніше регулюються нормами і принципами загального міжнародного права.

Інший істотний момент, який знайшов відображення в конвенціях, полягає в тому, що сформульовані в них правила застосовуються тільки до правонаступництва, яке здійснюється відповідно до принципів міжнародного права, втіленими в Статуті ООН. Інакше кажучи, не може бути мови про правонаступництво, коли на ведення міжнародних справ будь-якої території претендує держава, яка вчинила щодо цієї території акт агресії, анексії або окупації. Важливо й наявність в Віденських конвенціях положень про порядок врегулювання спорів з питань правонаступництва.

Комплекс домовленостей з питань правонаступництва досягнутий між країнами, що увійшли після розпаду СРСР в Співдружність Незалежних Держав (СНД); ними ж прийнятий і ряд рішень з правонаступництва. У числі цих актів можна назвати датовані 1992 роком Меморандум про взаєморозуміння щодо договорів колишнього Союзу РСР, які становлять взаємний інтерес, Угода про розподіл всієї власності колишнього СРСР за кордоном, Угода про правонаступництво щодо державних архівів колишнього Союзу РСР, рішення Ради глав держав СНД від 20 березня 1992 р питань правонаступництва. Ряд положень, що мають пряме відношення до правонаступництва, міститься в установчих актах СНД, а також в Угоді Білорусі, Казахстану, Росії та України про спільні заходи щодо ядерної зброї.

У зв'язку з припиненням існування СРСР і виникненням на його місці держав-правонаступників положення з питань правонаступництва стали включатися в багато угоди, укладені Росією як з державами СНД, так і з іншими країнами (Великобританією, Німеччиною, Італією, Францією). При вирішенні питань правонаступництва значення мають і інші акти зацікавлених держав, як, наприклад, мало правове значення Лист міністрів закордонних справ НДР і ФРН, спрямоване в 1990 році міністрам закордонних справ СРСР, США, Великобританії і Франції в зв'язку з підписанням Договору про остаточне врегулювання щодо Німеччини.



Попередня   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   Наступна

Принцип поваги прав людини і основних свобод | Поняття суб'єкта міжнародного права | Первинні і похідні (вторинні) суб'єкти міжнародного права | Міжнародна правосуб'єктність держав. державний суверенітет | Прості (унітарні) і складні держави та їх спілки | Постійно нейтральні держави | Основні (фундаментальні) права і обов'язки держав | Міжнародна правосуб'єктність націй і народів | Політико-територіальних утворень | І Мальтійського ордена |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати