На головну

Поняття представництва в суді

  1. I. 1. 1. Поняття про психологію
  2. I. 1. 3. Поняття про свідомість
  3. I.2.1) Поняття права.
  4. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 1 сторінка
  5. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 2 сторінка
  6. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 3 сторінка
  7. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 4 сторінка

Представництво в суді - Це здійснення в цивільному судочинстві однією особою (представником) в межах наявних у нього повноважень прав і законних інтересів іншої особи (яку представляють) від його імені.

Можливість участі в процесі представника є однією з гарантій реалізації конституційного права на судовий захист, забезпечує здійснення процесуальних прав і обов'язків тих учасників процесу, які з яких-небудь причин не можуть або не можуть зробити це самостійно.

Інститут представництва в суді істотно відрізняється від представництва, передбаченого нормами цивільного права (ст. 183 ЦК), хоча юридичні факти, що лежать в основі того й іншого, можуть збігатися (наприклад, договір доручення може лежати в основі і цивільного, і судового представництва). Відмінність ця полягає в тому, що метою громадянського представництва є вчинення представником від імені іншої особи цивільно-правових угод та інших правомірних юридичних дій. Представник в суді діє для захисту прав і охоронюваних законом інтересів тих учасників процесу, які можуть вести справу або брати участь в ньому через представників.

Представник в цивільному правовідносинах ніякими самостійними правами не користується (ст. 183 ЦК). Судовий представник, здійснюючи процесуальні права та обов'язки подається, користується і самостійними процесуальними правами (ст. 54, 56 ЦПК). У цивільному правовідносинах при здійсненні операцій представником завжди відбувається заміщення яку представляють. В судовому представництві допускається одночасна участь в процесі представника і подається, так як відповідно до ст.70 ЦПК особисту участь у справі фізичних осіб не позбавляє їх права мати по цій справі представника.

Про відміну судового і громадянського представництва свідчить і те, що деякі види представництва можливі тільки в судочинстві і ніякого зв'язку з цивільним представництвом не мають (наприклад, громадське представництво).

Суттєвою особливістю даного представництва є також контроль суду при вчиненні представником дій, що тягнуть за собою матеріально-правові наслідки для подається.

Вести в суді справу через представників можуть сторони і треті особи, заявники, державні органи і посадові особи в справах окремого провадження і виникають з адміністративно-правових відносин. Брати участь у справі через представників можуть інші юридично зацікавлені особи, крім прокурора.

Через представників діють в процесі громадські об'єднання і трудові колективи, які беруть участь в процесі для викладу думки у справі (ст. 78 ЦПК).

Юридичні особи діють в цивільному процесі через свої органи або через представників. Одноосібний орган юридичної особи має право уповноважити для участі в справі представника. Колективний орган юридичної особи може брати участь в процесі тільки через представника.

Стаття 72 ЦПК вказує, що представником в суді може бути належним чином уповноважена діє-здатне особа, за винятком названих у ст. 73 ЦПК.

Перелік осіб, які можуть бути представниками в суді по цивільній справі, Наведено в ч. 2 ст. 72 ЦПК. Це, перш за все, адвокати; працівники юридичних осіб - у справах цих осіб; уповноважені громадських об'єднань, організацій, яких закон наділив правом представляти і захищати в суді права і законні інтереси своїх членів та інших осіб; уповноважені організацій, яким законодавством надано право захищати і представляти в суді права і законні інтереси інших осіб; законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники), близькі родичі, чоловік (дружина); представники, призначені в передбачених законом випадках судом; один із співучасників у справі.

Поряд із зазначенням кола осіб, які мають право здійснювати представництво в суді, ЦПК визначає осіб, які не можуть бути представниками. До їх числа відносяться особи, які не досягли повноліття або визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, судді, слідчі і прокурори (ст. 73 ЦПК).

Відповідно до ст.59 ЦПК громадяни до 18 років за загальним правилом не наділяються цивільної процесуальної дієздатністю, тому вони не можуть представляти чужі інтереси. Виняток закон встановлює для неповнолітніх батьків, які мають право бути представниками у справах своїх дітей. Особи, визнані недієздатними або обмежені в дієздатності, позбавляються тим самим повністю або частково і процесуальної дієздатності, що також не дає їм можливості виконувати обов'язки судового представника.

Заборона брати участь в процесі як представників суддям, слідчим і прокурорам є гарантією законності судових постанов, усуває сумнів в об'єктивності вирішення справи. Виняток з цього правила зроблено для тих випадків, коли дані особи захищають в суді інтереси недієздатних осіб або представляють суд, прокуратуру, органи розслідування.

Особа, яка є представником, не має права брати участь у провадженні у цивільній справі і підлягає відводу за наявності підстав, передбачених ст. 106 ЦПК.



Попередня   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   Наступна

види підсудності | Підстави і порядок передачі справи до іншого суду | Поняття, склад і види учасників цивільного процесу | Юридично зацікавлені в результаті справи особи. їх види | Поняття сторони в цивільному процесі | процесуальне співучасть | Зміни в складі сторін | процесуальне правонаступництво | Поняття про третіх осіб | Треті особи, які заявляють самостійні вимоги |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати