Головна

Опричнина

Іван Грозний, бажаючи отримати можливість почати широкомасштабні репресії, скоїв незвичайний крок. В кінці 564 р він зі випитий і наближеними покинув Москву і на початку р оселився в Александрової слободі. Цар оголосив, що відмовляється від престолу через непокору бояр. У царській грамоті нагадувалося про їх зловживання під час його малолітства, розкраданні казни, втечу зі служби. Духовенство звинувачувався в покритті провини вчинили злочини. В іншій грамоті, адресованій до всього московського люду, говорилося, що проти простого народу у царя немає ні гніву, ні опали. Народ вимагав, щоб цар не залишав престолу, починалися хвилювання.

Делегація бояр, дворян і духовенства прибула в Александрову слободу і просила Івана IV повернутися до влади. Головною умовою свого повернення цар назвав відбір людей, за допомогою яких він зможе викорінити в державі зраду. Іван IV створив особливий двір, в який пішли спеціально відібрані ним дворяни. Всі землі були розділені на дві частини: опричнина і земщина. Москву теж розділили на опричнину і земщину. Земщина була опальної землею і управлялася Боярської думою. Про всі найважливіші рішення доповідали царю. Опричнина цар керував особисто за допомогою опричної боярської думи. Опричникам щедро роздавали вотчини й маєтки, які відбирали у колишніх власників, які змушені переселятися в інші місця.

Відразу ж після повернення царя до Москви були страчені багато видних бояри. У 1566 р цар призначив митрополитом Соловецького ігумена Філіпа, походив із роду бояр Количевих. Філіп майже відразу зажадав скасування опричнини. Деякий час цар спиняв лють, але потім знову почалися страти. Філіп клопотав за засуджених. Незабаром його позбавили сану, заточили в товариський Отрочь монастир, де пізніше він був задушений опричників Малютой Скуратовим.

Іван Грозний розправився з сімейством і самим двоюрідним братом Володимиром Андрійовичем Старицьким, якого підозрював у намірі сісти на престол.

У 1569 р цар очолив каральну експедицію проти Нои-міста. Міста, що перебували на шляху до Новгорода, сам Новгород і його околиці були піддані страшного погрому. Потім був страчений і ряд керівників опричнини.

Набіги Девлет-Гірея. Кінець опричнини. Завершення Лівонської війни.

У 1569 р турецький султан послав разом з татарами своє величезне військо для завоювання Астрахані. Турки дійшли до міста, але під його стінами зазнали поразки. Ще раніше був розгромлений інший турецький загін на Дону. Це була перша поразка турецьких військ від європейської держави з моменту початку османських завоювань.

Навесні 1571 р кримський хан Девлет- Гірей рушив на Москву. Раптово обійшовши російські полки, татари прорвалися на околиці столиці і підпалили її. У місті загинуло ло 80 тис. Чоловік.

У 1572 р хан вновьпошел на Москву,маючи намір довершити розгром Россіі.28 липня -2августа сталася битва пріМолодях Російськими військами, що складалися з земських і опричних загонів, командував князь Михайло Воротинського. Військо кримських татар було вщент розгромлено. У тому ж 1572 Іван Грозний скасував опричнину. Але страти продовжувалися. У 1573 р від тортур загинув М. Воротинського.

У 1576 р королем Речі Посполитої став васал турецького султана Седмиградську (трансільванський) князь Стефан Баторій. Він отримав корону на умовах повернення завойованих Іваном Грозним земель. Тим часом тривали бойові дії в Лівонії. Навесні 1577 військо на чолі з самим царем вступило в польську Лівонію. Російські війська брали місто за містом. Цар одночасно продовжував розправи над воєводами. Ці розправи не могли не позначитися на становищі в Ліноніі. У 1579г. великий загін російських був розбитий об'єднаним польсько-шведських загоном. Баторій взяв Полоцьк. Шведи захопили Карелію і Ижорскую землю.

У 1581 р король рушив на Псков, що обороняється 30-тисячне гарнізоном на чолі з І. П. Шуйський. Всі штурми були відбиті, облога затягнулася до глибокої осені. Навіть опанувати Пскова- Печерським монастирем і Ізборськом поляки не змогли. Почалася деморалізація військ польського короля. Однак шведи тоді взяли Нарву.

У 1582 р Росія і Річ Посполита підписали Ям Запольської перемир'я (за назвою села Запольський Ям). Цар відмовлявся від Лівонії, поступався Речі Посполитої Полоцьк і Велиж, а польський король повертав псковські передмістя. У 1583 р в Плюсс було укладено перемир'я зі Швецією, за яким та утримала за собою не тільки Естонію, а й російські міста Іван місто, Карела, Ям і Копор'є. Таким чином, 25-річна Лівонська війна закінчилася безрезультатно для Росії.

Останнім відрадним для Івана Грозного подією кінця його царювання стала звістка від козачого отамана Єрмака Тимофійовича. У 1581 або 1582 р Єрмак з загоном козаків почав похід проти правителя Сибірського ханства Кучума, розоряли набігами поселення російських людей на Уралі. У запеклих боях козаки розгромили татар, взяли столицю Сибіру. Однак Єрмак скоро відчув необхідність отримання допомоги. З цією метою він відправив посольство до царя. Єрмак передавав завойоване царство під владу Івана IV. В Сибір прибув загін стрільців. Похід Єрмака поклав початок приєднанню Сибіру до Росії і освоєння її російськими людьми.



Попередня   160   161   162   163   164   165   166   167   168   169   170   171   172   173   174   175   Наступна

Хід революції. | За незалежність. | Війна за незалежність. | Причини і початок революції. | Проголошення республіки. | Термидорианский переворот. | Основні стилі в європейській культурі XVII-XVIII ст. | Письменники. | Розвиток науки. | Ідеологія Просвітництва. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати