Головна

Ознаки тоталітарного політичного режиму

  1. IV. Ознаки клінічної та біологічної смерті.
  2. Актори політичного процесу
  3. аналітичні ознаки
  4. Бінокулярні ознаки віддаленості і глибини
  5. Речовин і ознаки отруєння ними.
  6. Види конкуренції. Ринок досконалої (вільної) конкуренції, його ознаки.
  7. Зовнішні ознаки втоми при розумовій праці

тоталітаризм- Це політичний режим, в якому здійснюється повний контроль і жорстка регламентація з боку держави всіх сфер життєдіяльності суспільства і життя кожної людини, що забезпечується переважно силовими засобами, в тому числі і засобами збройного насильства.

До основних ознак тоталітарного режиму відносяться:

1) верховенство держави, що носить тотальний характер. Держава не просто втручається в економічну, політичну, соціальну, духовну, сімейно-побутову


життя суспільства, воно прагне повністю підпорядкувати, огосударствіть будь-які прояви життя;

2) зосередження всієї повноти державної політичної влади в руках вождя партії, яке тягне за собою фактичне відсторонення населення і рядових членів партії від участі у формуванні та діяльності державних органів;

3) монополія на владу єдиною масової партії, зрощування партійного і державного апарату;

4) панування в суспільстві однієї всесильної державної ідеології, яка підтримує в масах переконаність в справедливості даної системи влади і правильності обраного шляху;

5) централізована система контролю і управління економікою;

6) повне безправ'я людини. Політичні свободи і права зафіксовані формально, але реально відсутні;

7) існує сувора цензура над усіма засобами
 масової інформації та видавничої діяльністю. Зап
 рещено критикувати представників влади, державних
 ву ідеологію, позитивно відгукуватися ожиття дер
 дарств з іншими політичними режимами;

8) поліція і спецслужби поряд з функціями забезпечення правопорядку виконують функції каральних органів і виступають в якості інструменту масових репресій;

9) придушення будь-якої опозиції і інакомислення за допомогою систематичного і масового терору, в основу якого покладено як фізичне, так і духовне насильство;

10) придушення особистості, знеособлення людини, пре
 обертання його в однотипний гвинтик партійно-державних
 ної машини. Держава прагне до повної трансформа
 ції людини відповідно до прийнятої в ньому ідеологією.

Передумови формування тоталітаризму в СРСР. ВОсновними факторами, що сприяли формуванню тоталітарного режиму в нашій країні, можна виділити економічні, політичні исоціокультурні.

Форсоване економічний розвиток, як вже зазначалося в одному з попередніх розділів, вело до посилення політичного режиму в країні. Нагадаємо, що вибір


форсованої стратегії передбачав різке ослаблення, якщо не повне знищення товарно-грошових механізмів регулювання економіки при абсолютній перевазі адміністративно-господарської системи. Плановою, виробничої, технічної дисципліни в господарстві, позбавленому важелів економічного інтересу, найлегше було домогтися, спираючись на політичний апарат, державну санкцію, адміністративний примус. В результаті, в політичній сфері взяли гору ті ж форми неухильного підпорядкування директиві, на якій будувалася система господарювання.

Посилення тоталітарних почав політичної системи вимагав також вельми низький рівень матеріального добробуту переважної частини суспільства, який супроводжував форсований варіант індустріалізації, спроби подолання економічної відсталості. Одного ентузіазму, переконаності передових верств суспільства було недостатньо для того, щоб протягом чверті століття мирного часу утримувати життєвий стандарт мільйонів людей на рівні, який зазвичай існує протягом коротких проміжків часу, в роки війни і громадських катастроф. Ентузіазм, в цій ситуації, потрібно було підкріплювати іншими факторами, в першу чергу, організаційно-політичними, регулюванням заходів праці і споживання (суворі покарання за крадіжку громадського майна, за прогули і запізнення на роботу, обмеження пересування і т. Д.). Необхідність прийняття цих заходів, природно, ніяк не сприяла демократизації політичного життя.

Становленню тоталітарного режиму сприяв і особливий тип політичної культури, характерний для російського суспільства протягом всієї його історії. Зневажливе ставлення до закону, праву поєднується в ній з покірністю основної маси населення влади, насильницьким характером влади, відсутністю легальної опозиції, ідеалізацією населення глави влади і т. Д. (Подданічес-ккй тип політичної культури). Характерний для основної маси суспільства, даний тип політичної культури відтворюється і в рамках більшовицької партії, котра формувалася в основному за рахунок вихідців з народу. Іду-


щая від військового комунізму, «червоногвардійської атаки на капітал», переоцінка ролі насильства в політичній боротьбі, байдужість до жорстокості послаблювали відчуття моральної обгрунтованості, виправданості багатьох політичних дій, які доводилося здійснювати партійному активу. Сталінський режим, в результаті, не зустрів активного опору всередині самого партійного апарату. Таким чином, можна зробити висновок, що поєднання економічних, політичних, культурних чинників сприяло тому, що в СРСР в 30-ті роки сформувався тоталітарний режим, система особистої диктатури Сталіна.

Сутність сталінського тоталітаризму.Головною характерною рисою політичного режиму в 30-і роки стало перенесення центру ваги на партійні, надзвичайні і каральні органи. Рішення XVTI з'їзду ВКП (б) значно посилили роль партійного апарату: він отримав право безпосередньо займатися державним і господарським управлінням, вище партійне керівництво придбало необмежену свободу, а рядових комуністів зобов'язали суворо підкорятися керівним центрам партійної ієрархії.

Поряд з виконавчими комітетами Рад в промисловості, сільському господарстві, науці, культурі, функціонували партійні комітети, чия роль на ділі стає вирішальною. В умовах концентрації реальної політичної влади в партійних комітетах Поради здійснювали переважно господарські та культурно-організаторські функції.

Вростання партії в економіку і державну сферу з цього часу стало відмінною рисою радянської політичної системи. Вибудовувалася своєрідна піраміда партійно-державного управління, вершину якої міцно обіймав Сталін як Генеральний секретар ЦК ВКП (б). Таким чином, спочатку другорядна посаду генерального секретаря перетворилася в першорядну, даючи її власникові право на верховну владу в країні.

Утвердження влади партійно-державного апарату супроводжувалося піднесенням і зміцненням силових структур держави, його репресивних органів. Уже в 1929


році в кожному районі створюються так звані «трійки», в які входили перший секретар райкому партії, голова райвиконкому і представник Головного політичного управління (ГПУ). Вони стали здійснювати позасудове розгляд винних, виносячи свої власні вироки. У 1934 році на базі ОГПУ утворюється Головне управління державної безпеки, яке увійшло в Наркомат внутрішніх справ (НКВС). При ньому засновується Особлива нарада (ОСО), яке на союзному рівні закріпило практику позасудових вироків.

Політика репресій: причини і наслідки. Спираючись на потужну систему каральних органів, сталінське керівництво в 30-і роки розкручує маховик репресій. На думку ряду сучасних істориків, репресивна політика на даний час переслідувала три головні цілі: 1) дійсне очищення від «розклалися» від найчастіше безконтрольної влади функціонерів; 2) придушення в зародку відомчих, місницьких, сепаратистських, клано'их, опозиційних настроїв, забезпечення безумовної влади центру над периферією; 3) зняття соціальної напруженості шляхом виявлення і покарання ворогів. Відомі сьогодні дані про механізм «великого терору» дозволяють говорити, що серед багатьох причин цих акцій особливе значення мало прагнення радянського керівництва знищити потенційну «п'яту колону» в умовах наростаючої військової загрози.

В ході репресій чисткам піддалися народногосподарські, партійні, державні, військові, науково-технічні кадри, представники творчої інтелігенції. Кількість укладених в Радянському Союзі в 30-і роки визначається цифрами від 3,5 млн до 9 - 10 млн чоловік.

До яких наслідком привела політика масових репресій? З одного боку не можна не визнати, що дана політика дійсно підвищила рівень «згуртованості» населення країни, яке змогло потім об'єднатися перед лицем фашистської агресії. Але при цьому, не враховуючи навіть морально-етичну сторону процесу (тортури і загибель мільйонів людей), важко заперечувати той факт, що масові репресії дезорганізували життя країни. Постійні арешти серед керівників підприємств та колгоспів привели до па-


ня дисципліни і відповідальності на виробництві. Утворився величезний дефіцит кадрових військових. Саме сталінське керівництво в 1938 році відмовилося від масових репресій, справило чистку в органах НКВС, проте в основі своїй ця каральна машина залишилася недоторканою.

В результаті масових репресій закріпилася політична система, яку називають режимом особистої влади Сталіна (сталінський тоталітаризм). В ході репресій була знищена велика частина вищих керівників країни. Їм на зміну прийшло нове покоління керівників («висуванці терору»), цілком віддане Сталіну. Таким чином, прийняття принципово важливих рішень остаточно перейшло в руки Генерального секретаря ВКП(Б).

Періодизація. Веволюції сталінського тоталітаризму зазвичай виділяється чотири етапи.

1. 1923-1934 - процес становлення сталінізму, формування його основних тенденцій.

. 2. Середина 30-х років - 1941 рік - реалізація сталінської моделі розвитку суспільства і створення бюрократичної основи влади.

3. Період Великої Вітчизняної війни, 1941 - 1945 роки - часткове відступ сталінізму, висунення на перший план історичної ролі народу, зростання національної самосвідомості, очікування демократичних змін у внутрішньому житті країни після перемоги над фашизмом.

4. 1946 - 1953 роки - апогей сталінізму, що переростає в колапс системи, початок регресивної еволюції сталінізму.

У другій половині 50-х років в ході реалізації рішень XX з'їзду КПРС була здійснена часткова десталінізація радянського суспільства, проте ряд ознак тоталітаризму зберігся в політичній системі аж до 80-х років.



Попередня   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64   Наступна

Перша світова війна: причини, характер, підсумки. Участь у війні Росії | Боротьба політичних сил Росії за вибір шляху подальшого розвитку (лютий - жовтень 1917 г.) | Сучасні оцінки жовтневих подій | Революційний підйом в країнах Європи | Західні демократії (1918 -1923 рр.) | Зак.606 | У середині і в другій половині 20-х рр. | Загальносвітова криза 1929 -1933 рр. Шляхи виходу з нього різних країн. Наступ фашизму і посилення загрози світової війни | Громадянська війна: основні етапи, наслідки. Причини перемоги більшовиків | Економічну та політичну кризи 1920 -1921 рр. в Радянській Росії. Перехід від політики «військового комунізму» до НЕПу. суть НЕПу |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати