Головна |
Код секції | Види економічної діяльності |
Добувні галузі | |
А | Сільське господарство, мисливство, лісове господарство |
В | Рибне господарство |
С | Добувна промисловість |
Переробні галузі | |
D | Обробна промисловість |
Е | Виробництво електроенергії, газу та води |
Сфера послуг | |
F | Будівництво |
G | Оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту |
Н | Готелі і ресторани |
І | Транспорт |
J | Фінансова діяльність |
К | Операції з нерухомості, здавання під найм та послуги юридичним особам |
L | Державне управління |
М | Освіта |
N | Охорона здоров'я та соціальна допомога |
О | Колективні, громадські та особисті послуги |
Р | Послуги домашньої прислуги |
Q | Екстериторіальна діяльність |
Як бачимо, і класифікація господарства за видами економічної діяльності є досить складною - ієрархічною, багаторівневою та множинною.
Кожний вид економічної діяльності має міжнародний код (код секції), позначений латинськими літерами. Загальний перелік видів економічної діяльності та їх кодів, що нині діє в країні, наведений у табл. З.1.
У цій класифікації є свої труднощі. Зокрема, підприємства будівництва займають граничне положення між обробними галузями та послугами і умовно зараховані до послуг. Наука та наукове обслуговування не утворюють окремий вид економічної діяльності і розподілені за секціями К (послуги юридичними особами), М (освіта) та О (колективні, громадські та особисті послуги).
Структура економіки України характеризується рядом особливостей. Так, для України характерна низька часка галузей сфери послуг (у тому числі побутових, фінансових) і висока частка промисловості і особливо сільського господарства у ВВП. На промисловість в Україні припадало 38 % ВВП (у Франції - 23 %, Німеччині - 28 %, Італії - 26 %, Великобританії - 25 %). Особливо великі відмінності по сільському господарству. В Україні в цій галузі створюється 11,2 % ВВП, у той час як у Німеччині, Великобританії і Бельгії - 1 %, Австрії, Данії і Норвегії - 2 %, Франції, Італії, Фінляндії і Нідерландах - 3 %. Така висока частка ВВП у сільському господарстві України свідчить про низьку ефективність цієї галузі. У 2001 р. з 17,7 млн українських господарств 11,1 млн мали ділянки землі, на яких вирощували овочі, фрукти і тварини для власних потреб або реалізації. А в 15 країнах Європейського Союзу менше 7 млн фермерів забезпечують продукцією сільського господарства 380 млн жителів.
Недостатньо розвинені в Україні і галузі сфери обслуговування: в 2000 р. у них створювалось 45 % ВВП (у Франції і Великобританії- 74 %, Німеччині та Італії- 71 %).
Промисловість України історично орієнтована на розвиток чорної металургії (на базі родовищ кам'яного вугілля і залізної руди в Донбасі і Придніпров'ї). І хоча в останні роки посилено розвивались і інші галузі (машинобудування, хімія, легка промисловість), важка промисловість продовжує домінувати. Дуже велику питому вагу має чорна металургія, яка, з одного боку, формує значну частку експорту, а з другого - є великим споживачем дорогих паливних ресурсів і одним з основних джерел погіршення екологічної ситуації на півдні України.
Таблиця 3.2
Етнічний1 склад населення та його територіальні особливості | Міське і сільське населення | Трудові ресурси та їх структура | Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості | Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості | Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу | Етапи його формування і розвитку | Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану | Оцінка інноваційного потенціалу України та її регіонів | Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс |